Рішення

від 18.10.2023 по справі 924/810/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"18" жовтня 2023 р. Справа № 924/810/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Крупській М.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки

до Приватного підприємства "Кочубіївське" с. Кочубіїв, Чемеровецького району Хмельницької області

про стягнення 1921251,20грн основного боргу, 129583,13грн інфляційних втрат, 1321970,92грн 48% річних, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, 1377053,04грн пені

За участю:

від позивача: Боровик В.М. згідно Свідоцтва №5925/10 від 09.02.2020 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Колядінцев М.А. згідно довіреності від 01.09.2023 (в режимі відеоконференції)

З оголошенням перерви в судовому засіданні 09.10.2023.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

18.10.2023 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

25.07.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" м. Київ до Приватного підприємства "Кочубіївське" с. Кочубіїв Чемеровецького району Хмельницької області про стягнення 2521251,20грн основного боргу, 129583,13грн інфляційних втрат, 1321970,92грн 48% річних, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, 1377053,04грн пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 2521251,20грн відповідно до Договору поставки №331/22/66 від 17.11.2021 та додатків до Договору. Крім цього, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 129583,13грн інфляційних втрат та 1321970,92грн 48% річних, нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, нарахованих відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, п.п. 4, 5 додатків до Договору, а також 1377053,04грн пені, нарахованої відповідно до п. 6.2 Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 28.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/810/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11год. 00хв. 23.08.2023.

21.08.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/5307/23) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

23.08.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 12:20год. 13.09.2023, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

11.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/5777/23), в якому зазначає про те, що відповідач частково розрахувався з позивачем після подання позову до суду у сумі 600000грн та просив суд закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмета спору. У відзиві представник відповідача вказує про те, що оскільки поставка товару за Договором та Додатком здійснювалась за ціною, яка є гривневим еквівалентом суми у доларах США, тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат з відповідача, оскільки саме по собі визначення еквіваленту суми у доларах США унеможливлює їх нарахування. У відзиві просить суд відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій (пені, процентів річних за час затримки розрахунку та "процентів за користування товарним кредитом"), оскільки затримка відповідачем оплати товару виникла внаслідок російської військової агресії.

У відзиві представник відповідача наголошує, що вимоги позивача про стягнення "процентів за користування товарним кредитом" суперечать вимогам ст. 61 Конституції України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

До відзиву додано належним чином завірені копії платіжних інструкцій, в підтвердження часткової оплати відповідачем товару у сумі 600000грн.

Ухвалою суду від 13.09.2023 суд:

- закрив провадження у даній справі в частині стягнення суми 600000грн основного боргу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору;

- закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00год. 09.10.2023.

09.10.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 10:20год. 18.10.2023, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2023 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2023 (в режимі відеоконференції) проти позову заперечував, просив суд зменшити заявлені позивачем штрафні санкції та інфляційні нарахування.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

17.11.2021 між ТОВ "Фірма Ерідон" (Постачальник) та ПП "Кочубіївське" (Покупець) було укладено Договір поставки №331/22/66.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору.

Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору.

Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору, сторони погодили, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (курс Міжбанку). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору ("Джерело курсу іноземних валют").

Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору.

Оформлення видаткових накладних на Товар, який, постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2 цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2 цього Договору.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.7, 6.8 Договору, за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності те строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Згідно з п. 9.2 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки ПП "Кочубіївське".

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору поставки №331/22/66 від 17.11.2021.

Матеріали справи містять Додаток №331/22/66/2МД-О від 09.12.2021 до Договору від 17.11.2021, відповідно до якого :

- загальна вартість товару за цим додатком включаючи ПДВ 26307840грн (п. 2 Додатку).

- оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем за цінами та в загальній вартості, що вказана у видаткових накладних на Товар. У тому випадку якщо курс долара США на Міжбанку (на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/) збільшиться по відношенню до курсу долара США, що був використаний при формування видаткових накладаних на Товар, Покупець зобов`язується здійснювати оплату отриманого товару по курсу Міжбанку, який склався на дату проведення оплати. Оплата проводиться з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки, в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.12.2022 (п. 3 Додатку).

- у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару (п. 4 Додатку).

- нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару (п. 5 Додатку).

Відповідно до п. 14 Додатку, цей Додаток набирає чинності з дати його підписання та є невід`ємною частиною Договору поставки №331/22/66 від 17.11.2021.

На виконання умов Договору від 17.11.2021 та Додатку від 09.12.2021 до Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7882828,80грн, на підставі видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:

- за видатковою накладною № 62 від 02.01.2022 поставлено товару на 2017728,00грн;

- за видатковою накладною № 7587 від 17.02.2022 поставлено товару на суму 742214,40грн;

- за видатковою накладною № 8292 від 21.02.2022 поставлено товару на суму 753523,20грн;

- за видатковою накладною № 8302 від 18.02.2022 поставлено товару на суму 745190,40грн;

- за видатковою накладною № 8483 від 21.02.2022 поставлено товару на суму 737452,80грн;

- за видатковою накладною № 8781 від 21.02.2022 поставлено товару на суму 701145,60грн;

- за видатковою накладною № 9464 від 22.02.2022 поставлено товару на суму 741024,00грн;

- за видатковою накладною № 9465 від 22.02.2022 поставлено товару на суму 724358,40грн;

- за видатковою накладною № 9469 від 22.02.2022 поставлено товару на суму 720192,00грн.

Уповноважений представник відповідача отримав товар на підставі довіреностей №1 від 02.01.2022, №12 від 17.02.2022, №13 від 21.02.2022 без поправок та зауважень.

Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків №9988 за період з 01.01.2022 по 01.10.2022, підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печаток сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.10.2022 становить 7251643,75грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар у сумі 5361577,60грн відповідно до платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:

- відповідно до платіжного доручення №3590309960 від 27.02.2023 на суму 150000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №608 від 23.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №612 від 24.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №2800608998 від 04.04.2023 на суму 142214,40грн;

- відповідно до платіжного доручення №2801270815 від 06.04.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310271 від 23.05.2023 на суму 141024,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №711 від 30.05.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №5769 від 01.09.2022 на суму 245190,40грн;

- відповідно до платіжного доручення №5785 від 02.09.2022 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590309670 від 27.09.2022 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590309700 від 28.09.2022 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №368 від 04.10.2022 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №679 від 28.04.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №684 від 04.05.2023 на суму 37452,80грн;

- відповідно до платіжного доручення №683 від 04.05.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310205 від 10.05.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310213 від 12.05.2023 на суму 300000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310231 від 15.05.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310644 від 20.02.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №2801860309 від 10.04.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №2814389963 від 19.04.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №670 від 25.04.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №699 від 08.05.2023 на суму 100000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310239 від 17.05.2023 на суму 101145,60грн;

- відповідно до платіжного доручення №589 від 16.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590309954 від 21.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №603 від 22.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590309911 від 21.02.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310014 від 08.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №579 від 14.03.2023 на суму 224358,40грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590310069 від 10.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №570 від 10.03.2023 на суму 200000,00грн;

- відповідно до платіжного доручення №3590309910 від 13.03.2023 на суму 320192,00грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі вартості отриманого товару у сумі 2521251,20грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім цього, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 17.11.2021 та Додатку до Договору від 09.12.2021, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 129583,13грн інфляційних втрат та 1321970,92грн 48% річних, нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, нарахованих відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, п.п. 4, 5 додатків до Договору, а також 1377053,04грн пені, нарахованої відповідно до п. 6.2 Договору.

Судом встановлено, що після подання позивачем позову до суду, відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 600000грн, що підтверджується долученими копіями платіжних інструкцій від 31.07.2023 на суму 100000грн, 28.07.2023 на суму 200000грн, 27.07.2023 на суму 200000грн, 02.08.2023 на суму 100000грн.

У зв`язку із відсутністю предмета спору в частині 600000грн основного боргу, представником відповідача подано до суду заяву (вх.№05-22/5777/23 від 11.09.2023) про закриття провадження у даній справі в частині основного боргу у сумі 600000грн, на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, яка судом прийнята.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення у даній справі позовні вимоги позивача становлять 1921251,20грн. основного боргу, 129583,13грн інфляційних втрат, 1321970,92грн 48% річних, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, 1377053,04грн пені.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи стверджується, що 17.11.2021 між ТОВ "Фірма Ерідон" (Постачальник) та ПП "Кочубіївське" (Покупець) було укладено Договір поставки №331/22/66, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 7882828,80грн, згідно видаткових накладних, який уповноважений представник відповідача отримав на підставі довіреностей, які знаходяться в матеріалах справи.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 Додатку №331/22/66/2 МД-О від 09.12.2021 до Договору від 17.11.2021, сторони погодили, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем за цінами та в загальній вартості, що вказана у видаткових накладних на Товар. У тому випадку якщо курс долара США на Міжбанку (на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/) збільшиться по відношенню до курсу долара США, що був використаний при формування видаткових накладаних на Товар, Покупець зобов`язується здійснювати оплату отриманого товару по курсу Міжбанку, який склався на дату проведення оплати. Оплата проводиться з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки, в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.12.2022.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар у сумі 5361577,60грн відповідно до платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що після подання позивачем позову до суду, відповідач частково розрахувався з позивачем у сумі 600000грн.

Ухвалою суду від 13.09.2023 суд закрив провадження у даній справі в частині стягнення суми 600000грн основного боргу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Доказів в підтвердження оплати заборгованості в розмірі 1921251,20грн учасниками судового розгляду не подано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1921251,20грн боргу обгрунтовані, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом судом враховується таке.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Пунктами 4 та 5 Додатку №331/22/66/2 МД-О від 09.12.2021 до Договору від 17.11.2021, сторони погодили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

При цьому суд, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

Пунктами 4 та 5 Додатку №331/22/66/2 МД-О від 09.12.2021 до Договору від 17.11.2021, сторони погодили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.

Отже, у даному випадку 36% процентів, визначених у пункті 4 та пункті 5 Додатку до договору, є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

Означеним спростовуються доводи представника відповідача, що за своєю правовою суттю заявлені до стягнення 36% процентів за користування товарним кредитом є пенею.

Поряд з тим частиною першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені п.4 та п.5 додатку до договору 36% процентів не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе (аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові по справі №921/395/20 від 18.11.2021р.).

З огляду на викладене, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 36% річних процентів за користування товарним кредитом не підлягає задоволенню судом.

Судом здійснено перерахунок заявлених процентів за користування товарним кредитом у сумі 991478,19грн та встановлено правомірність визначення позивачем початку та кінця періодів нарахування (з 16.12.2022 по 07.07.2023), визнано його арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 129583,13грн інфляційних втрат та 1321970,92грн 48% річних, судом враховується таке.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених судом граничних дат оплати отриманого товару, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7 Договору поставки від 17.11.2021 сторони погодили, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Тобто сторони у Договорі, з урахуванням ст. 625 ЦК України, погодили сплату 48% річних у випадку прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо прострочення оплати отриманого товару.

Нарахування 48% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок заявлених 48% річних у сумі 1321970,92грн та інфляційних втрат (за січень-лютий, квітень та травень місяці 2023 року) у сумі 129583,13грн, враховуючи визначені позивачем періоди нарахування, суд вважає нарахування правомірними, з огляду на що позовні вимоги в цих сумах є обгрунтованими.

Доводи відповідача про те, що заявлені до стягнення інфляційні втрати є неправомірними по причині того, що умовами договору передбачено визначення вартості товару в іноземній валюті, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки як стверджується долученими до матеріалів справи доказами, ні додаток до договору ні сам договір не містить визначення ціни товару в іноземній валюті. Згідно додатку до договору вартість товару визначені у гривні. Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відсутні будь-які інші докази, які визначають вартість товару в іноземній валюті.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1377053,04грн пені, судом враховується таке.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та частиною 6 статті 232 ГК України.

У п.п. 6.1, 6.2, 6.8 Договору, за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності те строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Позивачем нараховано пеню у сумі 1377053,04грн, вірно визначено початок та кінець періодів прострочення (з 16.12.2022 по 07.07.2023). Перевіривши періоди нарахування та розрахунок заявленої до стягнення суми, сум визнав його арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є правомірними.

При цьому, відповідач у відзиві на позов (вх.№05-22/5777/23 від 11.09.2023), а також представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2023 просили суд зменшити розмір заявленої позивачем пені та 48% процентів річних.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Як зазначається відповідачем у відзиві на позов, у зв`язку з російською військовою агресією у підприємства відповідача виникли складнощі з перевезенням та продажем вирощеної продукції, зокрема перевезення аграрної продукції через морські порти було обмежено, а перевезення залізничним транспортом було ускладнено через російські атаки на енергетичну інфраструктуру України. У зв`язку із чим, підприємство не змогло вчасно продати вирощену продукцію та вчасно сплатити зобов`язання за Договором.

Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд в даному конкретному випадку враховує, що відповідач періодично частково сплачує заборгованість перед позивачем, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, 48% річних, 36% процентів за користування товарним кредитом, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у захисті грошових коштів від знецінення внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені на 70%.

Крім цього, щодо заявлених до стягнення 48% річних судом враховується та встановлено, що обов`язок щодо їх сплати виник у відповідача у зв`язку з неналежним виконанням умов укладеного Договору поставки.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст.625 ЦК України, нарахування % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу та відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості становить 1921251,20грн згідно Договору поставки від 17.11.2021, при цьому заявлені 48% відсотків річних у сумі 1321970,92грн становлять 68,81% від суми боргу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення 48% річних, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

З урахуванням наведеного, керуючись принципами справедливості, верховенства права, обґрунтованої пропорційності, зважаючи, що згідно договірних домовленостей застосовується збільшена ставка у розмірі 48% річних, оцінюючи в сукупності усі обставини справи, з метою дотримання балансу інтересів усіх учасників справи, відсутність доведеного розміру понесених втрат/збитків з боку заявника, приймаючи до уваги майновий стан як позивача так і відповідача, суд вважає можливим обмежити нарахування заявлених до стягнення 48% річних загалом до 30% від заявленої суми.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1921251,20грн основного боргу, 129583,13грн інфляційних втрат, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, 396591,28грн 48% річних, 413115,91грн пені.

В стягненні 925379,64грн 48% річних та 963937,13грн пені суд відмовляє у позові, у зв`язку з їх зменшенням судом.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Крім цього, судом враховано, що ухвалою суду від 13.09.2023 закрито провадження у даній справі в частині суми 600000грн основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне частково повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки до Приватного підприємства "Кочубіївське" с. Кочубіїв Чемеровецького району Хмельницької області про стягнення 1921251,20грн основного боргу, 129583,13грн інфляційних втрат, 1321970,92грн 48% річних, 991478,19грн процентів за користування товарним кредитом, 1377053,04грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Кочубіївське" (с. Кочубіїв, вул. Зарічна, буд. 41А, Чемеровецького району Хмельницької області код ЄДРПОУ 31949131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 43106699) 1921251,20грн (один мільйон дев`ятсот двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 20 копійок) основного боргу, 129583,13грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 13 копійок) інфляційних втрат, 396591,28грн (триста дев`яносто шість тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 28 копійок) 48% річних, 991478,19грн (дев`ятсот дев`яносто одна тисяча чотириста сімдесят вісім гривень 19 копійок) процентів за користування товарним кредитом, 413115,91грн (чотириста тринадцять тисяч сто п`ятнадцять гривень 91 копійка) пені, 86120,05грн (вісімдесят шість тисяч сто двадцять гривень 05 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті суми 925379,64грн 48% річних, 963937,13грн пені у позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 43106699) з Державного бюджету України 9000,00 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №119477 від 19.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 23.10.2023.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-3-позивачу ТОВ "Фірма Ерідон" (office@eridon.ua, www.eridon.ua на електронну адресу, 03191 м. Київ, а/с 67 рекомендованим з гербовою печаткою),

4-відповідачу ПП "Кочубіївське" (mkoliadintsev@deloitte.ua на електронну адресу).