Постанова

від 18.10.2023 по справі 350/1524/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/1524/20

Провадження № 22-ц/4808/1222/23

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргуОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 24 липня 2023 року, у складі судді Бейка А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, треті особи - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Рожнятівської селищної ради, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про витребування земельної ділянки, скасування рішень та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,Дубівської сільськоїради Калуськогорайону у якому просила: 1) визнати недійсним та скасувати п. 1.8.1 рішення Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №232-28/2015 від 21 серпня 2016 року «Про розгляд заяв і клопотань по земельних питаннях»; 2) визнати недійсним та скасувати п.4.3.1 та п. 4.3.2 рішення Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №26-4/2016 від 20 березня 2016 року «Про розгляд заяв і клопотань по земельних питаннях»; 3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133 у Державному земельному кадастрі, площею 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Цінева, ур. «Парники»; 4) скасувати запис у Поземельній книзі про земельну ділянку з кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Цінева, ур. «Парники»; 5) скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рожнятівського районного управління юстиції Івано-Франківської області Шлапак Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер: 28839184 від 21.03.2016; 6) визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки: торги оформлені Протоколом №1 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 29 червня 2016 року, торги проведені 29 червня 2016 року, щодо лоту №9308: земельної ділянки за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площа 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Цінева, ур. «Парники»; переможець земельних торгів - ОСОБА_2 0; 7) визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки (за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133) укладений 29 червня 2016 року між Цінівською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П., зареєстрований в реєстрі за №864; 8) витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину земельної ділянки яка була виділена ОСОБА_1 в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Біля цвинтаря» рішенням Цінівської сільської ради від 28 грудня 2001 року; 9) зобов`язати ОСОБА_2 відновити стан, частини земельної ділянки яка була виділена ОСОБА_1 в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Біля цвинтаря» рішенням Цінівської сільської ради від 28 грудня 2001 року шляхом вивезення будівельних матеріалів з земельної ділянки (в тому числі завезеного каміння) та відновлення поверхневого шару ґрунту до стану придатного до використання в якості ріллі; 10) стягнути з Дубівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 600000 грн моральної шкоди; 11) судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 30 грудня 1993 року Цінівська сільська рада передала безкоштовно у приватну власність її матері ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,28 га. 01 листопада 2001 року її мати ОСОБА_3 попросила закріпити земельну ділянку в урочищі «Біля цвинтаря» за нею (позивачкою). 28 грудня 2001 року Цінівська сільська рада виділила їй в постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Біля цвинтаря» площею 0,28 га, в т.ч. сінокіс - 0,20 га. Протягом всього часу користування вона здійснювала плату за земельну ділянку. Після смерті матері ОСОБА_3 11 жовтня 2011 року вона прийняла спадщину, оскільки фактично проживала з нею, та вступила в управління спадковим майном.

У березні-квітні 2017 року на сусідній ділянці біля земельної ділянки, наданої їй в постійне користування, почалися будівельні роботи. З листа від 20.03.2017 вона довідалася, що земельна ділянка на якій розпочато будівництво була продана через аукціон. Разом з тим, в листі було вказано, що земельна ділянка, яка продана не належить їй. Через певний час вона побачила, що будівельні роботи почалися і на частині її земельної ділянки. З наданих виконавчим комітетом Цінівської сільської ради на запит адвоката позивачки документів стало відомо, що земельна ділянка за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, зареєстрована в ДЗК, ЄДР речових прав на майно та продана з аукціону.

13.08.2018 ОСОБА_1 уклала договір № 247/1-2018 на виконання землевпорядних робіт з ФОП ОСОБА_4 . Під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було встановлено, що земельна ділянка, яка була їй виділена у 2001 році накладається на уже зареєстровану земельну ділянку, за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, у зв`язку з цим виготовлення проекту землеустрою не було завершено.

Таким чином позивачка дізналася, що частину земельної ділянки, яка була надана їй в постійне користування, було відчужено третій особі без її згоди та без вилучення (викупу) земельної ділянки. Разом з тим сільський голова та землевпорядник узгодили з нею межі виділеної їй земельної ділянки. У зв`язку з тим, що в земельну ділянку за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133 ввійшла частина належної їй земельної ділянки сільська рада не мала права формувати іншу земельну ділянку в межі якої входила б частина земельної ділянки та продавати її на аукціоні, а тому і всі пов`язані з цим юридично значущі дії є протиправними, незаконними та підлягають скасуванню, а частина її земельної ділянки, якою володіє ОСОБА_2 повинна бути витребувана у нього і приведена ним у попередній стан.

Рішенням Рожнятіського районного суду від 24 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, треті особи - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Рожнятівської селищної ради, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про витребування земельної ділянки, скасування рішень та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було встановлено, що земельна ділянка, яка була виділена позивачці ОСОБА_1 в 2001 році накладається на зареєстровану земельну ділянку за кадастровим номером 2624886201:01:002:0133, яка була відчужена на аукціоні. У зв`язку з цим виготовлення проекту землеустрою не було завершено.

Суд не надав жодної оцінки висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15.11.2022, підготовленого на ухвалу суду в цій справі. Так експерт дійшов висновку, що земельна ділянка за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 0,1094, що розташована у с. Цінева, ур. «Парники» частково накладається на земельну ділянку, площею 0,28 га, яка була виділена рішенням Цінівської сільської ради від 28 грудня 2001 року ОСОБА_1 в постійне користування в ур. «Біля цвинтаря». Площа часткового накладання становить 0.0494 га. Висновок експерта також підтверджують показання свідка ОСОБА_5 , однак суд навів ці показання вибірково та неправильно.

Вважає, що суд безпідставно відділив Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 2018 року від інших документів, що разом складають проект землеустрою, оскільки вказаний акт є частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виготовленого ФОП ОСОБА_4 . Після виконання проекту землеустрою вказаний акт був поданий Цінівській сільській раді на затвердження і в приміщенні сільської ради позивачці було повідомлено про накладення іншої земельної ділянки на її земельну ділянку, що підтверджується листом ФОП ОСОБА_4 .

Підписанням акту прийому-передачі межових знаків на зберігання відповідач сільська рада визнала право на земельну ділянку саме площею 0,28 га за вказаним у проекті місцезнаходженням, конфігурацією і межами на місцевості.

Апелянтка стверджує, що їй належить земельна ділянка площею 0,28 га, місцезнаходження, конфігурацію, площу та межі якої встановлені неодноразовими кадастровими зйомками. Відповідно до пунктів 2, 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельна ділянка позивачки вважається сформованою, а документи, якими було посвідчено право власності чи право користування земельною ділянкою, є дійсними.

Вважає, що вказані обставини доводять, що Цінівська сільська рада не мала права відчужувати земельну ділянку, оскільки та накладається на земельну ділянку право на яку виникло раніше і яка сформована раніше, про що сільській раді не могло бути невідомо.

Не відповідають дійсності висновки суду про те, що не були встановлені межові знаки у встановленому законом порядку та матеріалами справи не підтверджено, що на час набуття відповідачем ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки, позивачка ОСОБА_1 правомірно користувалася виділеною їй рішенням сесії земельною ділянкою, оскільки доказів про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, до матеріалів справи не долучено.

Зазначає, що позиція відповідача зводиться лише до заперечень щодо конфігурації, меж та місцезнаходження земельної ділянки, в якості доказів відповідач подав неналежні докази, водночас належними доказами володіє сільська рада в силу закону.

Відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки, земельна ділянка позивачки знаходиться в урочищі «Біля цвинтаря», а земельна ділянка ОСОБА_2 у урочищі «Парники», з цього слідує що земельні ділянки не мали б накладатися одна на одну. Однак факт накладання свідчить про неправомірність дій сільської ради в питанні розпорядження земельними ділянками. Саме через неправомірні дії сільської ради позивачка не може оформити належне їй право власності на земельну ділянку.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити її позов у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав пояснення на позовну заву, просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника головного управління.

Дубівська сільська рада Івано-Франківської області подала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Оскільки відповідачем не додано доказів надсилання копії відзиву іншим учасникам справи, то суд не приймає до уваги відзив Дубівської сільської ради.

Відповідач просив проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника Дубівської сільської ради Івано-Франківської області.

Олексин О.П. на електронну адресу суду подав заяву, згідно якої просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 розглянути без його участі.

Згідно частини другоїстатті 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги за наведених у ній мотивів, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про те, що відповідач ОСОБА_2 неправомірно придбав, а Цінівська сільська рада відчужила йому у власність частину належної позивачці на праві користування земельної ділянки.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням сесії Цінівської сільської ради від 28 грудня 2001 року позивачці ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Клини» площею 0,10 га, в урочищі «Прун» площею 0,13 га, а також земельну ділянку в урочищі «Біля цвинтаря» площею 0,28 га, в тому числі сінокіс площею 0,20 га (том 1, а.с.23).

Попередньо вищезазначені земельні ділянки рішенням сесії Цінівської сільської ради від 30 грудня 1993 року (том 1, а.с.36) були передані безкоштовно у приватну власність матері позивачки ОСОБА_3 , однак на підставі заяв позивачки та її матері (том 1, а.с.21-22) вищезазначені земельні ділянки були виділені позивачці в постійне користування.

Відповідач ОСОБА_2 29.06.2016 на земельних торгах придбав земельну ділянку з кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 0,1094 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування автозаправки.

Рішенням сесії Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області №105-13/2018 від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в урочищі «Біля кладовища» орієнтовною площею 0,2800 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Цінева (том 1, а.с.51).

З метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі «Біля кладовища» орієнтовною площею 0,2800 га позивачкою було укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 №241/1-2018 від 13.08.2018 на виконання землевпорядних робіт.

У повідомленні ФОП ОСОБА_4 від 18.09.2019, адресованому позивачці ОСОБА_1 зазначено, що відповідно до умов Договору №241/1-2018 від 13.08.2018 на виконання землевпорядних робіт, проведено геодезичну зйомку земельної ділянки «Біля кладовища» та складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки який у подальшому було передано позивачці як замовнику для погодження Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання з суміжними землекористувачами та сільською радою. В процесі погодження проекту землеустрою в сільській раді, виконавця було проінформовано про те, що в межах земельної ділянки, на яку розроблено проект землеустрою, знаходиться частина іншої земельної ділянки. Оскільки, однією з підстав для відмови в здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, що передбачено приписами ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_1 про неможливість завершити роботи з незалежних від виконавця причин (том 1, а.с.66).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 22-23 ЗК України 1990 року, чинного на час виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в постійне користування, визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року, у редакції чинній до 1 січня 2013 року, рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Частиною першою статті 79-1 ЗК України, чинною на час надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до ДЗК, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Звертаючись до суду з цим позовом,позивачка вказувала, що оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування державним актом на земельну ділянку та діями ОСОБА_2 порушено її права та інтереси, оскільки зайнято частину належної їй земельної ділянки.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1,2 ст.12ЦК України цивільнесудочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що після прийняття рішення Цінівською сільською радою від 28 грудня 2001 року і до червня 2018 року позивачка ОСОБА_1 не вчиняла дії, направлених на розроблення проекту відведення земельної ділянки, документ, який посвідчує її права володіння або користування земельною ділянкою з відповідними межами та конфігурацією, не одержала.

Також судом обґрунтовано встановлено, що відповідач ОСОБА_2 правомірно, у встановленому законом порядку придбав 29.06.2016 на земельних торгах земельну ділянку з кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 0,1094 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування автозаправки.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка ОСОБА_7 не довела, що на час набуття відповідачем ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки, вона правомірно користувалася виділеною їй рішенням сесії земельною ділянкою розміром 0,28 га в урочищі «Біля кладовища» в с. Цінева, оскільки доказів про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, матеріали справи не містять.

Щодо доводів апелянти про неврахування судом першої інстанції висновку експертизи, слід зазначати наступне.

Згідно із статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не дав належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 листопада 2022 року №1930/22-28/3505/22-28, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Івано-Франківського відділення, згідно якого має місце накладення земельної ділянки, кадастровий номер 2624886201:01:004:0133, площею 1,1094 га, розташованої в Івано-Франківській області, Рожнятівський район, с. Цінева ур. «Парники», на земельну ділянку, площею 0,28 га, яка була виділена ОСОБА_1 в ур. «Біля цвинтаря» с. Цінева Рожнятівського району, не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Сам по собі висновок судової експертизи констатує факт накладення земельних ділянок.

Конфігурація та місце розташування земельних ділянок, які покладені в основу ґрунтуються на поданих сторонами доказах.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 1,1094 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування автозаправки , яка розташована в с. Цінева сформована і державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянко від 15.12.2015 року ПП «Луги».

Вказана земельна ділянка на земельних торгах з аукціону придбана ОСОБА_2 , а в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах для обслуговування автозаправки на території села Цінева, ур. «Парники» наявна інформація про параметри земельної ділянки.

Висновок судової експертизи щодо параметрів земельної ділянки ОСОБА_1 ґрунтується на рішенні сесії Цінівської сільської ради від 28.12.2001 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,28 га в урочищі «Біля цвинтаря», рішенні сесії Цінівської сільської ради від 22.06.2018 року про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та розробленому ФОП ОСОБА_4 проекті землеустрою вказаної земельної ділянки. Межі (конфігурація) земельної ділянки в даному проекті зазначені згідно пояснень ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідно до даного проекту земельна ділянка не сформована.

Будь-яких інших доказів щодо параметрів наданої в користування ОСОБА_1 земельної ділянки, матеріали експертизи не містять.

Таким чином сам по собі висновок судової експертизи констатує факт накладення земельних ділянок, однак не надає відповіді в яких саме межах, згідно правовстановлюючих документів перебуває у користуванні ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,28 га.

А відтак, доводи апелянта про накладення земельної ділянки що перебуває у власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 24 липня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складно 24 жовтня 2023 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин