Ухвала

від 06.12.2023 по справі 350/1524/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 350/1524/20

провадження № 61-16893ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Рожнятівської селищної ради, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про витребування земельної ділянки, скасування рішень та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у вказаній справі.

Повний текст оскаржуваної постанови складено 24 жовтня 2023 року. Касаційну скаргу подано 23 листопада 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Право касаційного оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Заявник у поданій касаційній скарзі формально посилається на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, однак не зазначає підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Зважаючи на те, що позов подано у 2020 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2020 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2 102 грн.

Так за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди судовий збір за подання касаційної скарги дорівнює 12 000 грн (6 000 * 200 %).

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день його подання, оскільки вартість спірної земельної ділянки не визначена, а тому заявник повинен надати докази оплати судового збору за вимогу майнового характеру, суму якого необхідно самостійно розрахувати, виходячи із вартості спірної земельної ділянки, та згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість земельної ділянки, і на підтвердження надати до суду докази його вартості.

Таким чином, заявнику необхідно подати до Верховного Суду інформацію про вартість спірної земельної ділянки на день подання позову і надати докази на підтвердження цієї обставини.

Оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб дорівнює 2 102 грн, за вісім немайнових вимог (1) визнання недійсним та скасування пункту 1.8.1 рішення Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 21 серпня 2016 року № 232-28/2015 «Про розгляд заяв і клопотань по земельних питаннях»; 2) визнання недійсним та скасування пункту 4.3.1 та пункту 4.3.2 рішення Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 20 березня 2016 року № 26-4/2016 «Про розгляд заяв і клопотань по земельних питаннях»; 3) скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133 у Державному земельному кадастрі, площею 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківській обл., Рожнятівського р-ну, с Цінева, ур. «Парники»; 4) скасування запису у Поземельній книзі про земельну ділянку з кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площею 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківській обл., Рожнятівський р-ні, с Цінева, ур. «Парники»; 5) скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рожнятівського районного управління юстиції Івано-Франківської області Шлапак Г. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер: 28839184 від 21 березня 2016 року; 6) визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки: торги оформлені протоколом № 1 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 29 червня 2016 року, торги проведені 29 червня 2016 року, щодо лоту № 9308 земельної ділянки за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133, площа 0.1094 га, розташовану у Івано-Франківській обл., Рожнятівському р-ні, с Цінева, ур. «Парники»; 7) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (за кадастровим номером 2624886201:01:004:0133) від 29 червня 2016 року між Цінівською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , 8) зобов`язання ОСОБА_2 відновити стан, частини земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства в урочищі «Біля цвинтаря» рішенням Цінівської сільської ради від 28 грудня 2001 року шляхом вивезення будівельних матеріалів з земельної ділянки та відновлення поверхневого шару ґрунту до стану придатного до використання в якості ріллі) судовий збір за подання касаційної скарги дорівнює 13 454,80 грн (6 726,40 * 200 %).

Заявник до касаційної скарги додав квитанцію про сплату судового збору на суму 25 284,42 грн.

Заявнику необхідно врахувати сплачену суму судового збору, розрахувати суму судового збору за майнову вимогу та доплатити судовий збір за подачу касаційної скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко