Постанова

від 23.10.2023 по справі 280/6435/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №280/6435/22

адміністративне провадження № К/990/26868/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ 2018»

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

третя особа Запорізька міська рада

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Шальєвої В.А.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, ухваленим за участю представника позивача: Джамбова П.С., представника відповідача: Гурильова А.С. у відкритому судовому засіданні, позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ 2018» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Запорізька міська рада про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо застосування сукупного коефіцієнта Км3 1,16 при формуванні та видачі витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1713/207-20 від 14 травня 2020 року стосовно земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041:0185). Визнано протиправним та скасовано витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1713/207-20 від 14 травня 2020 року стосовно земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041 0185). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області сформувати за 2020 рік новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041:0185), яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд.34, - із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 величиною "0,99". Вказане судове рішення оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 квітня 2023 року.

2. Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач, скаржник, Управління) подало апеляційну скаргу.

3. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу Управління залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №280/6435/22.

5. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

6. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що відповідач є юридичною особою із визначеним штатом працівників, а тому не був позбавлений права визначити іншого відповідального працівника для здійснення організації оформлення та подачі апеляційної скарги у цій справі з дотриманням встановлених законом вимог. Крім того, також вказав, що відсутність коштів для сплати судового збору також не є перепоною для складення та подачі апеляційної скарги до суду у встановлений законом строк.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Управління також зауважує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім причинам, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції. Вказане, за твердженням скаржника, спричинило прийняття необґрунтованого рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

9. Управління звертає увагу також на необхідності врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 520/108079/21 про те, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

10. Також скаржник зазначає про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 160/17604/20, де Суд вказав, що отримання документів у справі в електронній формі у Електронному кабінеті не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 01 серпня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №280/6435/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 жовтня 2023 року.

14. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

16. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Управління не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду попередньої інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 15 серпня 2023 року, третьою особою - 19 серпня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.

23. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 та частина перша статті 13 КАС України).

24. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

25. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.

26. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 9 лютого 2023 року у справі №120/3532/21-а, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22, від 14 лютого 2023 року у справі № 380/18653/21, від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 640/19270/21, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 23 червня 2023 року у справі № 620/5444/22.

27. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

28. У подальшому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №280/6435/22, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, а зазначені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини суд не може визнати поважними підставами пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідач є юридичною особою із визначеним штатом працівників, а тому не був позбавлений права визначити іншого відповідального працівника для здійснення організації оформлення та подачі апеляційної скарги у цій справі з дотриманням встановлених законом вимог. Крім того, вказав, що відсутність коштів для сплати судового збору також не є перепоною для складення та подачі апеляційної скарги до суду у встановлений законом строк.

29. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

30. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

31. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21.

32. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

33. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначених норм процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 20 серпня 2020 року у справі № 160/9265/18 та від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20.

34. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

35. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

36. Відповідно до вищезазначеного, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

37. Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

38. Суд вказує, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

39. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.

40. Також колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

41. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

42. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

43. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

44. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а та від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22.

45. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції; 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру; 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).

46. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

47. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

48. Суд також враховує, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності та легітимних очікувань для позивача у цій справі як суб`єкта приватного права.

49. З огляду на вищевикладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

50. Аналогічна позиція щодо застосування принципу res judicata в аспекті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 820/4563/16, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 13 червня 2019 року у справі №809/4385/15.

51. Колегія суддів також зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

52. Як було зазначено вище, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів, а якщо таке рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, то учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

53. Позиція щодо особливостей застосування судами строків апеляційного оскарження висловлена Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року справі №381/2198/18, від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 22 січня 2020 року у справі №702/968/18 та від 27 січня 2021 року у справі №520/13722/19, від 12 вересня 2022 року у справі № 120/16601/21-а, від 29 вересня 2021 року у справі № 802/1794/18-а та від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21.

54. З матеріалів справи вбачається, що копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду ухвалене 24 березня 2023 року отримано відповідачем 30 березня 2023 року о 09:56, що підтверджується наявною в матеріалах довідкою про отримання копії рішення в системі «Електронний суд». Таким чином, останнім днем звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було 30 квітня 2023 року.

55. Оскільки з апеляційною скаргою відповідач звернувся 16 травня 2023 року, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що таке звернення відбулося з порушенням строків на апеляційне оскарження судового рішення.

56. На підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник вказав про відсутність у штаті Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області необхідної кількості працівників для належної організації апеляційного оскарження судових рішень, зазначив про відсутність коштів для сплати судового збору у цій справі, наголосив на великій кількості повітряних тривог та на тому, що копію судового рішення у паперовій формі отримано 11 травня 2023 року.

57. Вважаючи наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини неповажними, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.

58. Беручи до уваги вищевикладені положення норм процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин та наведених Управлінням обґрунтувань поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність у цьому випадку передбачених законом підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропуск скаржником вищезгаданого строку.

59. В доповнення до таких висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що у період з моменту ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення від 24 березня 2023 року, яке у подальшому оскаржило Управління в апеляційному порядку, і по дату подання апеляційної скарги, як Запорізький окружний адміністративний суд, так і Третій апеляційний адміністративний суд своєї роботи не припиняли і продовжували здійснення правосуддя, ухвалюючи судові рішення, у тому числі, й у справі, яка розглядається, здійснювали прийом, реєстрацію та розгляд процесуальних документів.

60. Крім того, з наведених у апеляційній та касаційній скаргах доводів також не вбачається, що Управління у вищевказаний період часу не здійснювало своїх повноважень, або припиняло свою роботу у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану. Відомостей про те, що у цій установі оголошувався простій у зв`язку з частими повітряними тривогами або про існування інших об`єктивних обставин, які зумовили припинення роботи Управління, у апеляційній та касаційній скаргах також не наведено і доказів цьому не надано.

61. Щодо доводів скаржника про відсутність у штаті Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області необхідної кількості працівників для належної організації апеляційного оскарження судових рішень, Суд вказує, що недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо підготовки апеляційної скарги, не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи відповідача, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку керівництва.

62. Крім того, також не є обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилання на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність коштів на рахунках. Верховний Суд зазначає, що відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

63. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 року у справі №568/326/16-а, від 7 серпня 2018 року у справі №513/758/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №507/841/16-а, від 25 квітня 2019 року у справі №551/1024/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №802/1535/16-а.

64. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Управління вчиняло будь-яких дії щодо виділення йому коштів, необхідних для сплати судового збору.

65. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №200/2315/22 зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

66. Стосовно твердження скаржника про необхідність обрахунку строку на подачу апеляційної скарги з моменту отримання рішення суду першої інстанції в паперовій формі (11 травня 2023 року), Суд вказує, що відповідно до положень частини шостої статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. З огляду на це, враховуючи наявну у матеріалах справи довідку про отримання Управлінням 30 березня 2023 року о 09:56 копії рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року в системі «Електронний суд», Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що вперше копію рішення суду першої інстанції отримано скаржником 11 травня 2023 року.

67. Суд зазначає, що у відповідності до положень КАС України, копія судового рішення надсилається на офіційну електронну адресу, а у випадку її відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім того, згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

68. Таким чином, наявність у учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету виключає обов`язок суду направляти копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, натомість отримання копії судового рішення у електронній формі, шляхом доставки у Електронний кабінет, відповідно до положень КАС України, є належним способом вручення копії судового рішення. Крім того, дата доставки копії судового рішення, зазначена у відповідній довідці про доставку судового рішення у Електронний кабінет, слугує днем початку відліку строку на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення.

69. З огляду на це, колегія суддів також відхиляє доводи, зазначені у касаційній скарзі, стосовно необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 160/17604/20. У цій справі Суд дійшов висновку про належність використаного судом способу врученням копії судового рішення скаржнику (надсилання його у паперовій формі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), з огляду на відсутність у скаржника зареєстрованого Електронного кабінету.

70. Крім того, з приводу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказаних у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме щодо значної кількості повітряних тривог, та посилання відповідача у касаційні скарзі на позицію Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 520/108079/21, колегія суддів вказує, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів того, що у період з 30 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року повітряні тривоги мали частий та довготривалий характер. Також скаржником не надано відомостей, що підтверджені відповідними доказами про графік роботи у цей період часу, а також про припинення роботи інформаційно - комунікаційних систем і наявних програмно - технічних засобів.

71. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21, поважність причин пропуску строку, в тому числі пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте лише сам факт запровадження воєнного стану не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, зокрема для органу державної влади, без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

72. Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

73. Відтак, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.

74. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 520/108079/21, від 25 травня 2023 року у справі № 160/17604/20, не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи.

75. Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №280/6435/22 та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на неусунення її недоліків.

76. Суд також вказує, що неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

78. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21.

79. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

80. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

81. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

82. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20.

83. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

84. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

85. З огляду на положення процесуального закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана поза межами встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані відповідачем у заяві причини пропуску ним строку апеляційного оскарження обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції такими, що не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

86. Також у цій справі колегія суддів доходить висновку, що поведінка відповідача з приводу пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі №280/6435/22, при відповідності положень статті 295 КАС України легітимній меті та якості закону, має ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому відповідно до статей 2 та 45 КАСУ неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

87. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

88. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

89. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

90. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

91. У низці рішень ЄСПЛ констатовано порушення державами статті 6 Конвенції, з огляду на перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою, поданою поза межами строку на апеляційне оскарження та без належних підстав (мотивів) для поновлення пропущеного процесуального строку (див., зокрема, рішення у справах «Тряпішко проти України» (заява № 59577/12), Furtuna v. The Republic of Moldova (заява № 72636/13), Agurdino S.R.L. v. The Republic of Moldova (заява № 7359/06), Carpov v. The Republic of Moldova (заява № 6338/11), Andreyevy v. Russia (заява № 83399/17).

92. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

93. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

94. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

95. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

96. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

97. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. the Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59).

98. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

99. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

100. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

101. .Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

102. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін