Окрема ухвала

від 23.10.2023 по справі 280/6435/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА УХВАЛА

23 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №280/6435/22

адміністративне провадження №К/990/26868/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглядаючи у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/6435/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ 2018»

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

третя особа Запорізька міська рада

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, ухваленим за участю представника позивача: Джамбова П.С., представника відповідача: Гурильова А.С. у відкритому судовому засіданні, позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ 2018» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Запорізька міська рада про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо застосування сукупного коефіцієнта Км3 1,16 при формуванні та видачі витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1713/207-20 від 14 травня 2020 року стосовно земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041:0185), визнано протиправним та скасовано витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1713/207-20 від 14 травня 2020 року стосовно земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041 0185), зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області сформувати за 2020 рік новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 4,5179 га (кадастровий номер 2310100000:04:041:0185), яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд.34, - із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 величиною "0,99".

Вказане судове рішення оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 квітня 2023 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач, скаржник, Управління) подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу Управління залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №280/6435/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 26 липня 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року з підстав, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України .

Під час розгляду справи у касаційному порядку Судом було встановлено, що скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; про розгляд справи відповідачу було відомо. Так, копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року отримано відповідачем 30 березня 2023 року о 09:56. Вказане підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, що знаходиться у матеріалах справи. Таким чином, останнім днем звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції було 30 квітня 2023 року. Однак, з апеляційною скаргою відповідач звернувся 16 травня 2023 року, що підтверджується відтиском штемпеля на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до суду.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому колегія суддів вказує на особливості втілення принципу неприпустимості зловживання процесуальним правами в адміністративному судочинстві. Так, згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У цьому контексті слід врахувати Рекомендацію R(84)5 Комітету міністрів державам-членам (КМРЄ) щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 року (Рекомендація R(84)5), та Рекомендацію R(95)5 Комітету міністрів державам-членам (КМРЄ) щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах від 7 лютого 1995 року (Рекомендація R(95)5).

Зокрема, у Рекомендації R(84)5 констатується, що деякі норми судочинства, прийняті державами-членами, можуть стати перешкодою ефективного здійснення правосуддя, оскільки ними можуть іноді зловживати або маніпулювати для затягування судового розгляду; потрібно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш швидких форм судочинства та захистити їх від зловживань або затримок, зокрема, наділивши суд повноваженнями вести судочинство більш ефективно. У зазначеному документі визначено такі принципи судочинства, спрямовані на вдосконалення судової системи: 1) судочинство зазвичай має складатися не більше ніж із двох судових засідань; суд повинен уживати заходів щодо того, щоб усі дії, необхідні для проведення другого засідання, застосовувалися своєчасно, не допускаючи затримки; 2) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не вчинить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом; 3) коли сторона подає явно необґрунтований позов, суд повинен мати повноваження приймати рішення у справі на основі спрощеної процедури і, якщо це необхідно, накладати на цю сторону штраф або виносити рішення про відшкодування збитків іншій стороні; 4) коли сторона під час судового розгляду поводиться недобросовісно та явно порушує процедуру з очевидною метою затягнути розгляд справи, суд повинен мати повноваження або негайно прийняти рішення по суті, або застосувати такі санкції, як, наприклад, накласти штраф, зобов`язати відшкодувати збитки або позбавити права на процесуальні дії; в особливих випадках суд повинен стягувати з адвоката судові витрати.

У статті 4 Рекомендації(95)5 визначено заходи щодо запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Зокрема зазначається, що для запобігання будь-яким зловживанням системою або процедурою оскарження державам слід передбачити можливість прийняття деяких або всіх таких заходів: вимагати від осіб, які подають скаргу на ранньому етапі, зазначення розумних підстав для своїх скарг; дозволити суду другої інстанції відхиляти відповідно до спрощеної процедури (наприклад, без інформування про це іншої сторони) будь-які скарги, що видаються йому явно необґрунтованими, нерозумними або поданими з наміром дошкулити; у цих випадках суд також може впливати на особу за допомогою таких санкцій, як накладення штрафу; коли вимушені затримки виникають із вини однієї зі сторін, вимагати від цієї сторони покриття додаткових витрат, зумовлених затримкою.

Колегія суддів наголошує на тому, що загалом зловживання процесуальними правами в судовому процесі підриває не лише засади здійснення правосуддя, але і шкодить статусу України як правової держави.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов`язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом, водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України до проявів зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві належить подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, заявлено безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.

Колегія суддів враховує, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами у формі подання безпідставних апеляційних та касаційних скарг має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему, а також суб?єктів владних повноважень, які зловживають процесуальними правами.

У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року. Суд виходив з того, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що відповідач є юридичною особою із визначеним штатом працівників, а тому не був позбавлений права визначити іншого відповідального працівника для здійснення організації оформлення та подачі апеляційної скарги у цій справі з дотриманням встановлених законом вимог. Крім того, також вказав, що відсутність коштів для сплати судового збору також не є перепоною для складення та подачі апеляційної скарги до суду у встановлений законом строк.

З вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції погодився і Верховний Суду під час розгляду касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року.

Колегія суддів наголошує, що основне призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед, у межах касаційного провадження конкретної справи сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами певної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрям, у якому у майбутньому слід здійснювати вибір та застосування правової норми).

Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області порушено свої процесуальні обов`язки щодо виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи та у подальшому - постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого на користь юридичної особи, після набрання цим рішенням законної сили, ставить під сумнів для такої особи дієвість в Україні таких складових верховенства права як обов`язковість виконання судового рішення, а також принципи правової визначеності та легітимних очікувань.

Згідно зі статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, хоч повідомлена сторонами інформація (заявлене клопотання) може бути прийнята до уваги.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21.

Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом суду.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 та ухвалі від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та підконтрольне йому.

Відповідно до Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру: здійснює добір кадрів в апарат Держгеокадастру та на керівні посади в його територіальні органи, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держгеокадастру та його територіальних органів (п.п. 2 пункт 5); надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності (п.п. 5 пункт 5); аналізує результати діяльності територіальних органів, що забезпечують здійснення повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування територіальних органів (п.п. 6 пункт 5).

Таким чином, враховуючи виявлені судом порушення під час оскарження у апеляційному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та у подальшому в касаційному порядку ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру для вжиття відповідних заходів реагування для усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

Аналогічний підхід щодо застосування статті 249 КАС України у разі зловживання процесуальними правами суб`єктом владних повноважень застосований в Окремій ухвалі від 23 вересня 2020 року у справі № 809/295/17, від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21 та від 23 червня 2023 року у справі №440/7433/21.

Керуючись статями 3, 243, 249, 358 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Довести до відома Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про встановлені факти зловживання процесуальними права її територіальними органами, а також про необхідність вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

2. Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця з моменту отримання окремої ухвали.

3. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін