Рішення

від 15.11.2007 по справі 12/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

15.11.2007                                                                                            Справа  № 12/207

за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Берег Глас Мануфактура”, м. Берегово

про стягнення суми 14 494,74 грн. –основного боргу.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Тодавчич Г. І., (представник за довіреністю № 6108 від 09.11.2007 року)

Від відповідача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород –Оноківці до товариства з обмеженою відповідальністю „Берег Глас Мануфактура”, м. Берегово про стягнення суми 14 494,74 грн. –основного боргу.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки визначені             ст.ст. 20,22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Письмовою заявою поданою в судовому засіданні (вх. № 11010 від 15.11.2007 року) представник позивача просить стягнути з відповідача залишок боргу в сумі 14 494,74 грн., а в решті суми: 146,37 грн. –за послуги з перетікання реактивної електричної енергії; 1 573,31 грн. –пені; 526,02 грн. –3% річних та 2 320,62 грн. –інфляційних збитків провадження у справі припинити, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову. Крім цього, позивач повідомив суд про погашення відповідачем судових витрат в сумі (289,20 грн. + 118 грн.)    

Відповідно до ст. 77 ГПК  в судовому засіданні з 09.10.2007 року до 18.10.2007 року оголошувалася перерва, а  18.10.2007 року на 15.11.2007 року розгляд справи відкладався.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представник а позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 14 494,74 грн.  –основного боргу щодо оплати за спожиту, згідно договору № Р 06/01-0314 від 28.08.2006 року, активну електроенергію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          графіку зняття показань лічильників;

          -  розрахунками втрат електроенергії в мережі споживача при установці приладів обліку;

         -   актами розмежування балансової належності електромереж;

         -   рахунками за електроенергію 01.11.2006 –31.12.2006;

       -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є відпуск спожитої електроенергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість відпущеної спожитої електроенергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Окрім того, позивач повідомив суд про добровільну сплату відповідачем послуг з перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3% річних, інфляційних збитків та судових витрат, з огляду на таке провадження у справі в цій частині позову та відшкодування судових витрат належить припинити відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір відсутній.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Берег Глас Мануфактура” (м. Берегово, вул. Мукачівська, 325; код 33476194) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57; код 0013152) суму 14 494,74 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири грн. 74 коп.) – основного боргу. Видати наказ.

     3. В стягненні решти позову –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 Тисянчин В. М.