Рішення

від 16.10.2023 по справі 543/714/23

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/714/23

2/543/226/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 21.07.2023звернулася всуд зпозовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

У позовній заяві вказано, що позивач та її чоловік ОСОБА_2 працювали у колгоспі ім. Ілліча в с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області та згідно рішення керівництва колгоспу, їм був переданий житловий будинок по АДРЕСА_1 .

24.11.2000 вказаний колгосп було перереєстровано в Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Хлібороб». Після реорганізації позивач продовжила трудову діяльність в ПСП «Агрофірма «Хлібороб».

Позивач вказує, що з 2003 року вона з ОСОБА_2 не проживала. ОСОБА_2 залишив сім`ю та звільнився з КСП «Агрофірма Хлібороб». Позивач вказує, що після розпаду сім`ї вона та ОСОБА_2 домовились, що усі зобов`язання з виплати вартості будинку позивач візьме на себе і житло перейде у її особисту власність.

Позивач вказує, що згідно довідки ПСП «Агрофірма «Хлібороб» № 188 від 04.12.2006 будинок було прийнято в експлуатацію на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта від 06.05.1999, житловий будинок було знято з балансу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» і було поставлено спочатку на дебіторську заборгованість спочатку ОСОБА_2 на виплату в сумі 4000 грн., а після відрахування з останнього 38 грн. 25 коп., борг почали утримувати з позивача. Після переведення на позивача боргу за будинок станом на 01.10.2006 позивачем було погашено 892 грн. 50 коп. дебіторської заборгованості за будинок, залишок боргу позивача на цю дату склав 3069 грн. 25 коп.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона та ОСОБА_2 документально оформити розлучення не встигли, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 ПСП «Агрофірма «Хлібороб» було визнано банкрутом шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Таким чином на момент винесення судом вказаного рішення у ПСП «Агрофірма «Хлібороб» майна на балансі та у власності небуло. За час свого існування та на момент початку процедури ліквідації ПСП «Агрофірма «Хлібороб» належний позивачу будинок фактично не рахувався як майно підприємства, відтак, жодних претензій від ліквідаційної комісії позивач не отримувала.

Позивач вказує, що вона звернулася до відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру прав на нарухоме майно, однак отримала відмову, мотивовану відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач ОСОБА_1 просила суд (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме на будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, сараю В, погребу Б, сараю в, котельні Г, ями вигрібної - №1.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача надав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю та просив розглянути справу без участі сторони позивача.

Представник відповідача Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання, в якому просив справу розглянути без його участі, вказав, що при ухваленні рішенні покладається на розсуд суду.

Суд вирішив за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, керуючись при цьому ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.11.1981 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб (а.с. 10).

Позивач працювала у колгоспі ім. Ілліча в с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області та в ПСП «Агрофірма «Хлібороб» (а.с. 11-14).

ОСОБА_2 був виділений житловий будинок (а.с. 30, 31).

24.11.2000 колгосп ім. Ілліча (с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області) було перереєстровано в Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Хлібороб» (а.с. 21).

Згідно довідки ПСП «Агрофірма «Хлібороб» № 188 від 04.12.2006 будинок було прийнято в експлуатацію на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта від 06.05.1999, житловий будинок було знято з балансу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» і поставлено на дебіторську заборгованість ОСОБА_2 на виплату в сумі 4000 грн. Після відрахування з ОСОБА_2 38 грн. 25 коп., вказану заборгованість почали утримувати з позивача (у довідці № 187 від 04.12.2006 (а.с. 31) вказано, що вказану заборгованість у вересні 1999 року було «перенесено» з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ). Частину заборгованості в сумі 892 грн. 50 коп. було утримано з позивача, станом на 01.10.2006 залишок боргу позивача склав 3069 грн. 25 коп. (а.с. 30, 31, 33-36).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 29).

На підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 ПСП «Агрофірма «Хлібороб» було визнано банкрутом шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (а.с. 23-28). У рішенні суду вказано, що Лубенське МБТІ надало довідку про відсутність зареєстрованої нерухомості за ПСП «Агрофірма «Хлібороб».

Згідно даних по господарської книги на 20012005 роки ОСОБА_2 вказаний головою домогосподарства, позивач ОСОБА_1 значиться як дружина голови домогосподарства (а.с. 51-53).

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_1 (а.с. 44-47).

Рішенням п`ятнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Староіржавецької сільської ради від 21.10.2016 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 60).

Згідно довідки КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» станом на 29.12.2012 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано (а.с. 37).

ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 15-19). Вартість вказаного житлового будинку становить 105774 грн. (а.с. 61-62).

Відділом державної реєстрації Оржицької селищної ради ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , оскільки надані нею документи не відповідають вимогам ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не ідентифіковано право власності на об`єкт нерухомого майна, не проведено інвентаризацію на об`єкт нерухомого майна (а.с. 54).

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідност.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно пунктів 9, 11, 14 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих таперехідних положеньЦК про те, що правила статті 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, враховуючи, що позивач більше 10років відкрито,безперервно тадобросовісно володієвищевказаним нерухомиммайном,з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю. При цьому суд приймає до уваги і те, що позивач об`єктивно позбавлена можливості сплатити заборгованість зі сплати вартості спірного будинку. Так, Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Хлібороб» було визнане банкрутом та ліквідоване, і, як вбачається з рішення Господарського суду Полтавської області № 7/72 від 21.03.2013, станом на день затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відсутні відомості про наявність претензій до позивача з приводу заборгованості зі сплати вартості спірного будинку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 328, 344 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 142, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (місцезнаходження:вул.Центральна,21,сел.Оржиця,Лубенський район,Полтавська область,код ЄДРПОУ21054106) провизнання прававласності нажитловий будинокза набувальноюдавністю- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме, на будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, сараю В, погребу Б, сараю в, котельні Г, ями вигрібної - №1.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 24.10.2023.

Суддя