Постанова

від 19.05.2025 по справі 543/714/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/714/23 Номер провадження 22-ц/814/500/25Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар: Грицак А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року позивач звернулася в суд з позовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

У позовній заяві вказано, що позивач та її чоловік ОСОБА_3 працювали у колгоспі ім. Ілліча в с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області та згідно рішення керівництва колгоспу, їм був переданий житловий будинок по АДРЕСА_1 .

24.11.2000 вказаний колгосп було перереєстровано в Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Хлібороб». Після реорганізації позивач продовжила трудову діяльність в ПСП «Агрофірма «Хлібороб».

Позивач вказує, що з 2003 року вона з ОСОБА_3 не проживала. ОСОБА_3 залишив сім`ю та звільнився з КСП «Агрофірма Хлібороб». Позивач вказує, що після розпаду сім`ї вона та ОСОБА_3 домовились, що усі зобов`язання з виплати вартості будинку позивач візьме на себе і житло перейде у її особисту власність.

Позивач вказує, що згідно довідки ПСП «Агрофірма «Хлібороб» № 188 від 04.12.2006 будинок було прийнято в експлуатацію на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта від 06.05.1999, житловий будинок було знято з балансу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» і було поставлено на дебіторську заборгованість спочатку ОСОБА_3 на виплату в сумі 4000 грн., а після відрахування з останнього 38 грн. 25 коп., борг почали утримувати з позивача. Після переведення на позивача боргу за будинок станом на 01.10.2006 позивачем було погашено 892 грн. 50 коп. дебіторської заборгованості за будинок, залишок боргу позивача на цю дату склав 3069 грн. 25 коп.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що вона та ОСОБА_3 документально оформити розлучення не встигли, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 ПСП «Агрофірма «Хлібороб» було визнано банкрутом шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Таким чином на момент винесення судом вказаного рішення у ПСП «Агрофірма «Хлібороб» майна на балансі та у власності небуло. За час свого існування та на момент початку процедури ліквідації ПСП «Агрофірма «Хлібороб» належний позивачу будинок фактично не рахувався як майно підприємства, відтак, жодних претензій від ліквідаційної комісії позивач не отримувала.

Після звернення до відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру прав на нарухоме майно, отримала відмову, мотивовану відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач ОСОБА_2 просила суд (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме на будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, сараюВ, погребуБ, сараюВ, котельніГ, ями вигрібної - №1.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме, на будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, сараюВ, погребуБ, сараюВ, котельніГ, ями вигрібної - №1.

В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, та неправильним застосуванням норм матеріального права , із формуванням висновків на припущеннях , що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Обгрунтовуючи свою скаргу ОСОБА_1 вказував , що згідно витягів із господарських книг за 2001-2005 , 2011-2015 р.р. крім голови домогосподарства ОСОБА_3 та його дружини , значилися і інші особи члени домогосподарства, на що суд першої інстанції не звернув уваги , задовольнивши позов незважаючи на те , що інших осіб до участі у справі залучено не було.

Апелянт зазначає, що надані позивачем довідки ПСП «Агрофірма «Хлібороб» №187,188 від 04.12.2006 , містять недостовірну інформацію про зняття у 1999 році з балансу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» спірного житлового будинку , оскільки вказане підприємство було зареєстроване лише у 2000 році. Також недоведеним є і перенесення заборгованості з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 заборгованості за будинок у вересні 1999 року.

Окрім того , інформація яка зазначена у довідках ПСП «Агрофірма «Хлібороб» про дебіторську заборгованість позивача , суперечить інформаційному звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу , які зазначені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 . Станом на день затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу заборгованість зі сплати за спірний будинок була відсутня.

ОСОБА_1 зазначає, що позивач не надала суду належних та достатніх доказів на доведення порушеного права , всі докази надані позивачем не доводять безперервного користування нею спірним майном протягом останніх 10 років , а отже в силу положень ст.344 ЦК України відсутні підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю спірного нерухомого майна.

Зважаючи на вказане ОСОБА_1 просить скасувати рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2023 року , та ухвалити нове про відмову у позові.

Згідност. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на слідуюче.

Судом встановлено, що 28.11.1981 позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб (а.с. 10).

Позивач працювала у колгоспі ім. Ілліча в с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області та в ПСП «Агрофірма «Хлібороб» (а.с. 11-14).

ОСОБА_3 був виділений житловий будинок (а.с. 30, 31).

24.11.2000 колгосп ім. Ілліча (с. Чайківщина Оржицького району Полтавської області) було перереєстровано в Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Хлібороб» (а.с. 21).

Згідно довідки ПСП «Агрофірма «Хлібороб» № 188 від 04.12.2006 будинок було прийнято в експлуатацію на підставі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта від 06.05.1999, житловий будинок було знято з балансу ПСП «Агрофірма «Хлібороб» і поставлено на дебіторську заборгованість ОСОБА_3 на виплату в сумі 4000 грн. Після відрахування з ОСОБА_3 38 грн. 25 коп., вказану заборгованість почали утримувати з позивача (у довідці № 187 від 04.12.2006 (а.с. 31) вказано, що вказану заборгованість у вересні 1999 року було «перенесено» з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .. Частину заборгованості в сумі 892 грн. 50 коп. було утримано з позивача, станом на 01.10.2006 залишок боргу позивача склав 3069 грн. 25 коп. (а.с. 30, 31, 33-36).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с. 29).

На підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 ПСП «Агрофірма «Хлібороб» було визнано банкрутом шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (а.с. 23-28). У рішенні суду вказано, що Лубенське МБТІ надало довідку про відсутність зареєстрованої нерухомості за ПСП «Агрофірма «Хлібороб».

Згідно даних по господарської книги на 20.01.2005 роки ОСОБА_3 вказаний головою домогосподарства, позивач ОСОБА_2 значиться як дружина голови домогосподарства (а.с. 51-53).

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_2 (а.с. 44-47).

Рішенням п`ятнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Староіржавецької сільської ради від 21.10.2016 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 60).

Згідно довідки КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» станом на 29.12.2012 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано (а.с. 37).

ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 15-19). Вартість вказаного житлового будинку становить 105774 грн. (а.с. 61-62).

Відділом державної реєстрації Оржицької селищної ради ОСОБА_2 відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , оскільки надані нею документи не відповідають вимогамст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не ідентифіковано право власності на об`єкт нерухомого майна, не проведено інвентаризацію на об`єкт нерухомого майна (а.с. 54).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що позов підлягає задоволенню, оскільки законом передбачено право особи набути у власність нерухоме майно за набувальною давністю , а факт користування позивачем майном підтверджується належними доказами. При цьому, суд також дійшов висновку, що не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з слідуючого.

Частиною 1 ст.352ЦК Українивизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження рішення суду учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рішення суду, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник зазначав, що зареєстрований та проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 . Посилався на те, що позивач не залучила до участі у справі відповідачів , а районний суд не звернув уваги на той факт, що згідно по господарських книг , крім голови домогосподарства ОСОБА_3 та його дружини , значаться інші члени домогосподарства.

Апелянт вказує, що спірний будинок був наданий а згодом проданий ОСОБА_3 . Позивач у свою чергу була обізнана, що власником спірного житлового будинку був її чоловік , а відтак не можна вважати володіння позивачем житловим будинком без титульним та добросовісним , адже спірний об`єкт нерухомості є об`єктом спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємцями вказаного майна є позивач ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що враховуючи те, що в межах даної справи вирішувалося питання щодо правого статусу нерухомого майна, яке перебуває у користуванні ОСОБА_1 , тому оскаржуване рішення від 16 жовтня 2023 року, ухвалене за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, є таким, що ухвалене про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Однак, суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув, належних відповідачів по справі, як осіб, в користуванні яких перебуває майно з приводу якого виник спір, не залучив, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Отже доводи апеляційної скарги, що рішенням суду було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки особи, яка не приймала участь в справі є вагомими та такими, що приймаються до уваги колегією апеляційного суду.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, суд не приймає їх до уваги і не надає правової оцінки, оскільки позбавлений такої процесуальної можливості, в зв`язку з тим, що особа, які звернулася з апеляційною скаргою, участі у справі не приймала і відповідного статусу сторони не мала.

Оцінка судом обґрунтованості позовних вимог по суті має відбуватися за участю всіх належних сторін цивільної справи, оскільки лише за наявності належного складу учасників у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити справу. Без залучення таких позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Такого ж правового висновку щодо можливості вирішення справи по суті позовних вимог лише за наявності належного складу відповідачів дійшов Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20).

Відповідно дост. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 4 частини 3 ст.376 ЦПК Українивизначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, та прийнято судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А.Лобов