Постанова

від 18.10.2023 по справі 916/3666/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3666/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Разюк Г.П., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Жученко Р.О.

арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 (повний текст складено та підписано 15.06.2023, суддя Лепеха Г.А.)

у справі №916/3666/21

за заявою Приватного підприємства „O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС

до Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Ухвалою попереднього засідання від 17.03.2022 визнано вимоги кредиторів до боржника, а саме ПП „O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС в сумі 511 991,76 грн та Головного управління ДПС в Одеській області в сумі 12 442, 51 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 визнано банкрутом КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

Арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. було подано до суду першої інстанції заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника, його виконавчий комітет та керівників боржника, а саме на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнення з них солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області, з урахуванням уточнень 606 096,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 по справі №916/3666/21 задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнення з них солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області 606 096,27 грн, стягнуто з останніх солідарно на користь Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області 606 096,27 грн.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. доведено, що своїми діями (бездіяльністю) Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, її виконавчий комітет, керівники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинено неплатоспроможність боржника, встановлено факт доведення боржника до банкрутства внаслідок таких дій (бездіяльності), тому наявні підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на вказаних осіб.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулись Кодимська міська рада Подільського району Одеської області та ОСОБА_1

Кодимська міська рада Подільського району Одеської області у власній апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 у частині покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області та виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області та виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в межах наявних у нього повноважень, передбачених процесуальним законодавством не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін наведеним в обґрунтування та заперечень вимог заяви ліквідатора на предмет підтвердження ними обставин, які підтверджують наявність/відсутність вини засновника у доведенні боржника до банкрутства.

Так, за твердженням апелянта, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Отже, Кодимська міська рада, як власник, не мала права втручатися в господарську діяльність боржника, рішення з приводу закриття всіх поточних рахунків в банківських установах, а також зняття з обліку в ГУ ДПС в Одеській області реєстраторів розрахункових операцій не приймала.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що до моменту набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованості, у боржника були відсутні зобов`язання, строк яких настав, перед іншими кредиторами, отже була й відсутній обов`язок у керівника боржника та його засновника щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також, апелянт зазначає, що покладаючи субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на виконавчий комітет Кодимської міської ради, місцевий господарський суд не прийняв до уваги, що виконавчий комітет Кодимської міської ради не являється ні засновником, ні уповноваженим органом управління боржника та не приймав жодних рішень щодо майна чи грошових коштів боржника. Отже, суд безпідставно визнав виконавчий комітет Кодимської міської ради відповідальним за доведення боржника до неплатоспроможності.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 по цій справі в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 за зобов`язаннями боржника на суму 606 096,27 грн та щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь боржника 606 096,27 грн, в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи ліквідатора через призму наявних обставин підтверджених матеріалами справи, що вбачається з наступного.

За твердженням апелянта, наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків керівника КП "Кодимська аптека" в той час коли у підприємства вже були наявні збитки, а також невиконані зобов`язання перед кредитором. Отже, ОСОБА_4 отримала в управління підприємство, яке вже значний час працювало у збиток, що підтверджується фінансовою звітністю.

Скаржник також наголошує на тому, що вона повідомляла Кодимського міського голову про необхідність здійснення часткового фінансування боржника з огляду на фінансові складнощі, а також те, що боржник в основному обслуговує пільгову категорію населення, що повинно було здійснюватися за рахунок відповідної компенсації з боку Кодимської міської ради.

Проте, як стверджує апелянт, розглянувши такий лист керівника, Кодимська міська рада Подільського району Одеської області не тільки не надала достатньої фінансової допомоги, але й прийняла рішення вилучити у підприємства наявне нерухоме майно.

Щодо посилання ліквідатора на неправильне розпорядження коштами боржника, апелянт зазначає, що ліквідатор взагалі не конкретизує про які кошти йде мова, і якими доказами це підтверджується. При цьому, як вважає апелянт, посилання ліквідатора на неотримання ним залишків продукції на 48 400 грн, які належали КП "Кодимська аптека" не може вважатися такою подією, що призвела до банкрутства підприємства.

Апелянт також вважає, що той факт, що керівник КП "Кодимська аптека" не ініціював питання, щодо банкрутства підприємства не може бути самостійною підставою для твердження, що такі дії призвели до банкрутства підприємства. Навпаки, керівник ОСОБА_1 намагалася не допустити банкрутства підприємства, та ураховуючи відсутність значної заборгованості з податків, робила усе можливе, щоб заборгованість підприємства не збільшувалася.

Наголошує апелянт й на тому, що ліквідатором та судом першої інстанції у порушення приписів ч.2 ст. 61 КУзПБ на ОСОБА_1 було покладено субсидіарну відповідальність не тільки щодо задоволення вимог кредиторів, але й щодо відшкодування суми авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі 54 000 грн.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 по справі №916/3666/21 та призначено їх до сумісного розгляду на 18.10.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзиви на апеляційній скарги від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. та Приватного підприємства „O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС в яких останні просять залишити апеляційній скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів відзначає, що обґрунтування незгоди арбітражного керуючого та кредитора із доводами та вимогами апеляційних скарг збігається, та є наступними.

Так, арбітражний керуючий та ініціюючий кредитор вважають, що місцевий господарський суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо можливості притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про безпідставне включення до загальної суми субсидіарної відповідальності авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі 54 000 грн, арбітражний керуючий та кредитор зазначають, що такі витрати пов`язані з провадженням у справі про банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів, а тому розмір грошової суми, що підлягає стягненню з осіб, які несуть субсидіарну відповідальність, на їх думку є вірними.

Останні також наголошують на тому, що ОСОБА_1 зняла з обліку реєстратори розрахункових операцій в ГУ ДПІ в Одеській області, а самими належними підприємству 17 реєстраторами розрахункових операцій розпорядилась на власний розсуд і арбітражному керуючому ОСОБА_5 не передала. Також, після вересня 2019 року ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства звітність підприємства до контролюючих органів без об`єктивних причин незаконно не подавалась.

Одночасно із цим, як стверджує арбітражний керуючий та кредитор, ОСОБА_1 знизила запаси продукції та інші оборотні активи підприємства до 48,40 тис. грн., при цьому місце знаходження вказаних залишків продукції невідоме, а ліквідатору арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. вказані залишки не передані.

Наголошують арбітражний керуючий та кредитор й на тому, що за боржником рахувалась дебіторська заборгованість, однак, керівниками підприємства не було вчинено жодний дій щодо її погашення.

До того ж, арбітражний керуючий та кредитор зазначають, що перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, за наявності існуючої заборгованості та знаходження у стані неплатоспроможності, ОСОБА_1 було закрито всі поточні рахунки підприємства в банківських установах, у тому числі ліквідаційний, що має ознаки наміру припинення господарської діяльності та уникнення виконання боргових зобов`язань перед кредиторами.

Також, як на тому наголошує арбітражний керуючий та кредитор, ОСОБА_1 у порушення КУзПБ не було подано до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на наявну заборгованість перед кредиторами.

Щодо апеляційної скарги Кодимської міської ради Подільського району Одеської області арбітражний керуючий та кредитор відзначають, що міська рада з моменту прийняття на себе прав засновника (учасника) боржника достовірно знала про негативний фінансовий стан останнього, наявність боргів перед кредиторами та ознак неплатоспроможності. Однак, не дивлячись на те, міська рада вирішила безоплатно прийняти у комунальну власність майно, яке знаходилось у боржника, а також прийняла рішення про ліквідацію підприємства, без звернення до суду із відповідною заявою про порушення справи про банкрутство, що призвело до неможливості ведення боржником господарської діяльності, отримання прибутку та погашення існуючих боргів.

При цьому, як на тому наголошують арбітражний керуючий та кредитор, міською радою не було вжито будь-яких дій по відновленню платоспроможності боржника та погашення існуючої заборгованості.

З огляду на таке, арбітражний керуючий та кредитор вважають, що надані ліквідатором докази переконливо свідчать про те, що банкрутство КП "Кодимська аптека" стало результатом умисних дій та бездіяльності, як засновника боржника і його виконавчого комітету, так й колишній керівників підприємства.

Під час судового засідання від 18.10.2023 представник апелянта ОСОБА_1 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражний керуючий ОСОБА_5 надав пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а карга Кодимської міської ради Подільського району Одеської області задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у березні 2023 арбітражний керуючий ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Одеської області, в межах справи про банкрутство КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області, з заявою про покладення субсидіарної відповідальності в якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на засновника, його виконавчий комітет та керівників боржника, а саме на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнення з них солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області, з урахуванням уточнень 606 096,27 грн.

В обґрунтування даної заяви арбітражний керуючий зазначив, що до 10.09.2020 року директором КП «Кодимська аптека» працювала ОСОБА_3 , яка була звільнена. Відповідно до розпорядження № 1 від 10.09.2020 року ОСОБА_1 , згідно розпорядження Кодимської районної Державної Адміністрації № 19/к-2020 від 31.08.2020 року, приступила до тимчасового виконання обов`язків директора КП «Кодимська аптека» з правом розпоряджатися фінансовими коштами КП «Кодимська аптека», відкривати та закривати рахунки в установах банків, отримувати готівку, підписувати фінансові, бухгалтерські та банківські документи, підписувати довіреності та розпорядження.

В свою чергу, як вважає арбітражний керуючий, неправильна організація роботи підприємства, неправильне розпорядження фінансовими коштами та іншими активами КП «Кодимська аптека» зі сторони колишніх керівників - директора ОСОБА_3 до 10.09.2020 року і в.о. директора ОСОБА_1 після 10.09.2020 року, а також відсутність контролю за діяльністю комунального підприємства зі сторони засновника Кодимської міської ради привело до виникнення ознак неплатоспроможності та до того, що будучи прибутковим підприємством, починаючи із 3 кварталу 2018 року КП «Кодимська аптека» стало працювати із постійним зростаючим збитком, який ставав все більшим, що в результаті стало одною із причин та підстав до визнання підприємства банкрутом.

Після вересня 2019 року, як стверджує ліквідатор, в.о. директором Ласько Галиною Степанівною в порушення вимог законодавства звітність підприємства до контролюючих органів без об`єктивних причин незаконно не подавалась.

Таким чином, як зазначає ліквідатор, за період із липня 2018 року по дату відкриття провадження у справі про банкрутство 16.12.2021 року підприємство працювало у збиток, без фактичного оновлення основних засобів та інших матеріальних ресурсів для провадження діяльності, з наявністю постійних кредиторських зобов`язань перед різними юридичними особами та контролюючими органами, водночас власник не прийняв жодних дієвих рішень, направлених на покращення фінансового стану підприємства, та, виходячи з відомостей Реєстру та отриманої інформації, не приймались жодні рішення з відновлення платоспроможності, не заслуховувався звіт про фінансовий стан підприємства, а відтак не вчинено жодних превентивних заходів направлених на забезпечення фінансової стабільності підприємства.

Крім того, як про те стверджує арбітражний керуючий, за період із липня 2018 року по дату відкриття провадження у справі про банкрутство 16.12.2021 року ані директор Богачук Г.О., ані ні в.о. директора Ласько Г.С., ані за весь період засновник Кодимська міська рада, знаючи про перебування підприємства у стані неплатоспроможності та знаючи про наявність у підприємства кредиторів із непогашеними вимогами, а також знаючи про відсутність фінансової можливості погасити вимоги всіх кредиторів за рахунок власних коштів та майна боржника, в порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзП не подали до господарського суду Одеської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство КП «Кодимська аптека» та не вжили заходів по погашенню вимог кредиторів шляхом дій по поліпшенню фінансового стану підприємства і виведенню його із стану неплатоспроможності.

Більше того, за твердженням арбітражного керуючого, у вказаний період Кодимська міська рада та її виконком і керівники підприємства умисно здійснили відносно підприємства дії, які свідчать про їх умисне ухилення від погашення боргів підприємства перед кредиторами шляхом незаконної самоліквідації підприємства в загальному порядку згідно вимог ст. 111 ЦК України та шляхом безоплатного виведення активів підприємства із власності боржника користування підприємства і безпідставного припинення господарської діяльності підприємства в наявних у підприємства 17 роздрібних торгових точках та закриття всіх поточних рахунків боржника у банках із попереднім вилученням всіх грошових коштів із цих рахунків, а також переведення всього наявного майна підприємства у власність та розпорядження Кодимської міської ради та інших комунальних і приватних підприємств.

Одночасно із цим, як стверджує ліквідатор, в.о. директора Ласько Г.С. за період з 1 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року запаси продукції та інші оборотні активи підприємства знизила із 264, 20 тис. грн. на 01.01.2021 року до 48,40 тис. грн., при цьому місце знаходження вказаних залишків продукції невідоме, а ліквідатору арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. вказані залишки на суму 48,40 тис. грн. від в.о. директора Ласько Г. С. не передані без пояснення причин.

Наголошує ліквідатор й на тому, що за боржником рахується дебіторська заборгованість, в тому числі станом на 30.09.2021 року в розмірі 13,80 тис. грн., однак керівниками підприємства дій по погашенню дебіторської заборгованості не здійснювалось.

Ліквідатор також зазначає, що в.о. директора Ласько Галина Степанівна та засновник підприємства Кодимська міська рада, достовірно знаючи про знаходження підприємства у стані неплатоспроможності замість відновлення платоспроможності здійснили дії по закриттю всіх поточних рахунків боржника в банках (не залишивши навіть ліквідаційного рахунку), чим грубо порушили вимоги ч. 3 ст. 111 ЦК України.

Вказані незаконні дії керівника і засновника, на думку ліквідатора, унеможливили будь-яке відновлення платоспроможності КП «Кодимська аптека», залишивши підприємство без можливості отримувати прибуток, як від своєї власної діяльності, так і без можливості отримання можливої фінансової підтримки від засновника для збереження платоспроможності підприємства.

Приймаючи оскаржувану ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви арбітражного керуючого та задовольнив її в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі ГК України), Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

При цьому умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

У постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження зазначених елементів/складових, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак можливість визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Колегія суддів зазначає, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Такі висновки викладені у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18 та узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.

Колегія суддів також звертається до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15, відповідно до якого при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України. При цьому з огляду на суб`єктний склад (абзац 2 частини другої статті 61 КУзПБ) осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність у зв`язку з доведенням до банкрутства, вина може виявлятися як у формі умислу, так і необережності.

Крім того, у статті 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №911/3554/17 (911/401/21)).

Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи КП «Кодимська аптека», як юридична особа зареєстрована 11.10.2005 року засновником Кодимською районною радою, як унітарне комунальне підприємство із наступними видами діяльності: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; оптова торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; інші види освіти, н.в.і.у.

У зв?язку із ліквідацією Кодимського району Одеської області та ліквідацією Кодимської районної ради Одеської області та виходом із складу засновників підприємства та передачею безоплатно майна Кодимській міській раді рішенням №0308-VIII від 11.02.2021 року Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, як правонаступник Кодимської районної ради Одеської області прийняла на себе права засновника (учасника) КП «Кодимська аптека» та перейменувала КП «Кодимська аптека» на КП «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області та затвердила статут підприємства в новій редакції.

Відповідно пункту 1.1. Розділу 1 Статуту КП «Кодимська аптека», затвердженого рішенням Кодимської міської ради від 11.02.2021 року №308-VIII (далі - Статут) КП «Кодимська аптека» створене відповідно до ГК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 1.2. Розділу 1 Статуту КП «Кодимська аптека» засноване на майні, що належить на праві комунальної власності Кодимській міській територіальній громаді, інтереси яких представляє Кодимська міська рада в межах повноважень, визначених законодавством України.

Згідно з п. 1.3. Розділу 1 Статуту постійний контроль за виконанням статутних завдань КП «Кодимська аптека» здійснює відділ з питань соціального захисту населення та охорони здоров?я Кодимської міської ради Одеської області, який є відповідальним за належне виконання функцій контролю щодо діяльності КП «Кодимська аптека».

У відповідності до п. 1.8. Розділу 1 Статуту у своїй діяльності КП «Кодимська аптека» керується законодавством України, рішеннями Кодимської міської ради. Розпорядженнями ї голови, наказами галузевого управління КП «Кодимська аптека», цим Статутом та затвердженими відповідним чином планами роботи.

Пунктом 1.9. Розділу 1 Статуту визначено, що КП «Кодимська аптека» є прибутковим, діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування. Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 Статуту статутний фонд КП «Кодимська аптека» становить 30 тис. гривень.

Відповідно до п. 3.2. Розділу 3 Статуту майно КП «Кодимська аптека» належить на праві комунальної власності Кодимській міській територіальній громаді. Воно закріплене за КП «Кодимська аптека» на праві повного господарського відання.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2021 Кодимською міською радою Подільського району Одеської області прийнято рішення №308-VIII «Про прийняття об`єкту цивільного права - комунального підприємства «Кодимська аптека», зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району Одеської області, ліквідованого постановою Верховною Радою України від 17 липня 2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», у власність Кодимської міської ради Подільського району Одеської області».

Також, 11.02.2021 Кодимською міською радою Подільського району Одеської області прийнято рішення №309-VIII «Про безоплатне прийняття індивідуально визначеного майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району Одеської області, ліквідованого постановою Верховною Радою України від 17 липня 2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», у власність Кодимської міської ради Одеської області та забезпечення повноважень щодо управління відповідним майном».

У відповідності до даного рішення Кодимська міська рада, крім іншого, вирішила прийняти у комунальну власність Кодимської міської ради майно зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району, згідно з додатками 1-3 по комунальному підприємству «Кодимське бюро технічної інвентаризації» Кодимської міської ради Одеської області, та згідно з додатками 4-6 по комунальному підприємству «Кодимська аптека» Кодимської міської ради Одеської області.

Згідно з додатками 4-6 до рішення міської ради від 11.02.2021 № 309 у комунальну власність Кодимської міської територіальної громади зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району по комунальному підприємству «Кодимська аптека» прийнято три об?єкти нерухомого майна загальною балансовою вартістю 14 256,00 грн та двадцять три об`єкти окремого рухомого індивідуально визначеного майна (крім транспортних засобів) загальною балансовою вартістю 73 702,41 грн.

З огляду на таке, колегія суддів зазначає, що майно боржника було передано у власність Кодимської міської ради Подільського району Одеської області безоплатно. При цьому, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано, доказів на підтвердження того, що вартість такого майна була відшкодована міськрадою боржникові.

Разом з цим, за приписами ст. 61 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Відтак, колегія суддів вважає, що дії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області щодо безоплатного прийняття майна боржника, без визначення жодної компенсації у зв`язку з таким вилученням, безумовно призвело, як до неможливості здійснення боржником подальшої господарської діяльності, яка безпосередньо пов`язана з реалізацією лікарських засобів в належних їх на праві господарського відання приміщеннях, так й в подальшому до неможливості включення такого майна до ліквідаційної маси з метою реалізації та задоволення вимог кредиторів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кодимській міській раді Подільського району Одеської області, з моменту прийняття на себе 11.02.2021 року прав засновника (учасника) КП «Кодимська аптека» було достеменно відомо, як про наявність боргів перед кредиторами та й про наявність ознак неплатоспроможності, що підтверджується розпорядженням Кодимського міського голови Лупашка С.I №30/ОД від 24.02.2021 року «Про створення робочої групи з перевірки фінансово-господарського стану КП «Кодимська аптека», яке було видано у відповідь на звернення в.о. директора КП «Кодимська аптека» Ласько Г.С. № 4 від 03.02.2021 в якому керівник КП «Кодимська аптека» повідомив засновника Кодимську міську раду про неналежний фінансовий стан підприємства, наявність боргів перед різними кредиторами і неможливість самостійно погасити наявні борги.

Слід також відзначити, що у вказаному звернені підприємство з метою збереження своєї діяльності просило засновника Кодимську міську раду надати фінансову допомогу шляхом виділення коштів на погашення боргів і відшкодувати знижки на соціальні програми для жителів Кодимської міської громади та відшкодувати податки підприємства на заробітну плату працівників, які підлягають перерахуванню до місцевого бюджету.

Однак, жодних дій щодо надання фінансової допомоги, погашення існуючих боргів, виділення коштів на відшкодування знижки на соціальні програми для жителів Кодимської міської громади, засновником КП «Кодимська аптека» - Кодимською міською радою Подільського району Одеської області вчинено не було.

Натомість, Кодимська міська рада Подільського району Одеської області створила робочу група з перевірки фінансово-господарського стану Комунального підприємства «Кодимська аптека» та провела перевірку КП «Кодимська аптека» за результатами проведення якої склала протоколом № 1 від 01.03.2021 в якому рекомендувала Кодимьскому міському голові доручити КП «Кодимська аптека»: скоротити нераціональні витрати підприємства на господарські потреби (підписка та інші витрати); скоротити посаду касира та прибиральниці; внести зміни в колективний договір (наказ) щодо відміни виплати за понаднормовий час роботи, оформити письмове звернення комунального підприємства до власника щодо відшкодування з бюджету коштів за надані знижки громадянам на ліки, рекомендувати КП «Кодимська аптека» підготувати на сесію Кодимської міської ради, спільно із фінансовим управлінням, відділом з питань соціального захисту населення та охорони здоров?я та відділом економічного розвитку та інвестицій Програму фінансової підтримки підприємства.

Втім, на переконання колегії суддів, наявність такого рішення жодним чином не призвело та не могло призвести до вирішення питання щодо виниклих фінансових труднощів КП «Кодимська аптека», оскільки даним рішенням не було вирішено ані питання надання фінансової допомоги КП «Кодимська аптека» та погашення боргів, ані щодо відшкодування знижки на соціальні програми для жителів Кодимської міської громади, тощо.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується із доводами арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. щодо наявності підстав для покладення на засновника боржника - Кодимську міську раду Подільського району Одеської області субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, оскільки фактично дії, які полягають у безоплатному вилученні майна боржника та бездіяльність, яка полягає в ігноруванні звернень боржника щодо надання фінансової допомоги, призвело до неможливості здійснення КП «Кодимська аптека» своєї господарської діяльності та в подальшому до неплатоспроможності, та відповідно неможливості погашення існуючих боргів.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. в частині притягнення до субсидіарної відповідальності Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнення з них солідарно на користь КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області 606 096,27 грн, з огляду на таке.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Однак, у порушення наведених процесуальних приписів, арбітражним керуючим ОСОБА_5 не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії та/або бездіяльність названих осіб, а саме Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 призвели до неплатоспроможності боржника.

Не надано арбітражним керуючим ОСОБА_5 й доказів на підтвердження того, що названими особами вчинялись будь-які дії, направлені на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, приймались рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника, тощо.

Також відсутні у матеріалах справи й докази на підтвердження того, що дії або бездіяльність даних осіб мала наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Судова колегія звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи взагалі відсутні будь-які рішення ухвалені Виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, які б могли свідчити про виведення майна боржника, позбавлення боржника його майнових активів, зокрема грошових коштів, тощо.

Тобто, Виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області не вчинялось жодних дії (бездіяльності), які в подальшому призвели до неплатоспроможності боржника.

До того ж, колегія суддів відзначає, що Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району не є ані засновником (учасником, акціонером) боржника, ані його керівником, тобто не є суб`єктом на якого може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника.

З огляду на що, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового та необґрунтованого висновку щодо притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий ОСОБА_5 та місцевий господарський суд не навели обґрунтованих доводів (підтстав), із посиланням на відповідні докази, які б достеменно свідчили про необхідність притягнення до субсидіарної відповідальності колишніх керівників боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Зокрема, арбітражним керуючим не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приймались будь-які рішення та/або вчинялись дії щодо позбавлення боржника його майна шляхом продажу, передачі іншим особам, тощо, зняття грошових коштів з рахунків, що могло призвести до неможливості здійснення боржником розрахунків з кредиторами, укладення договорів на завідомо невигідних для боржника умовах, тощо.

Навпаки, як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 у своєму зверненні від 03.02.2021 повідомляла засновника боржника Кодимську міську раду про неналежний фінансовий стан підприємства, наявність боргів перед різними кредиторами і неможливість самостійно погасити наявні борги в сумі 442,7 тис. грн. на той час. Одночасно, в указаному звернені ОСОБА_1 , як керівник підприємства, просила засновника боржника, з метою збереження діяльності КП "Кодимська Аптека", надати фінансову допомогу шляхом виділення коштів на погашення боргів і відшкодувати знижки на соціальні програми для жителів Кодимської міської громади та відшкодувати податки підприємства на заробітну плату працівників.

Однак, як вже було вказано вище, таке звернення фактично залишилось без задоволення з боку засновника боржника.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження арбітражного керуючого ОСОБА_5 , з приводу того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будучи достеменно обізнаними про неплатоспроможність боржника в порушення приписів ст. 34 КУзПБ у місячний строк не звернулись до суду із відповідною заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки не вчинення таких дій з боку керівників не є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності, оскільки такі дії (бездіяльність) фактично не призвели та не могли призвести до доведення боржника до стану неплатоспроможності.

В той же час, колегія суддів звертається до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 по справі №924/408/21 в яких зазначено, що відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абзац другий частини шостої статті 34 КУзПБ).

Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Відтак, наведені арбітражним керуючим підстави, а саме не звернення у місячний строк керівників боржника до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, можуть бути підставою для притягнення останніх до солідарної, а не субсидіарної відповідальності. В свою чергу, у поданій до суду першої інстанції заяві ліквідатор не заявляв вимог про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до солідарної відповідальності та судом першої інстанції таке питання не віршувалось.

Не заслуговують на увагу й твердження арбітражного керуючого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 за рішенням Кодимської міської ради 30.07.2021 зняла з обліку реєстратори розрахункових операцій у ГУ ДПІ в Одеській області, розпорядилась ними на власний розсуд та арбітражному керуючому не передала, оскільки ліквідатором не вказано яким чином вчинення таких дій ОСОБА_1 призвело та/або могло призвести до неплатоспроможності боржника.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що наявні матеріали справи не містять, а арбітражним керуючим не надано доказів на підтвердження того, що такі дії (щодо зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій у ГУ ДПІ в Одеській області) були вчиненні саме ОСОБА_1 , оскільки із наданої до матеріалів справи виписки (т.3, а.с. 97-100) вбачається лише те, що відповідні реєстратори розрахункових операцій були зняті з обліку, однака, відомостей про те, що такі дії були вчинені саме ОСОБА_1 наявні матеріли справи не містять.

Не може свідчити про доведення боржника до банкрутства колишніми керівниками й те, що ОСОБА_1 було закрито поточні рахунки боржника, оскільки вчинення таких дій не призвело та не могло призвести до втрати активів, а доказів на підтвердження того, що на таких рахунках обліковувались грошові кошти, які були безпідставно вилучені та привласнені ОСОБА_1 наявні матеріли справи не містять, а учасниками справи не надано.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги твердження арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. з приводу того, що ОСОБА_1 запаси продукції та інші оборотні активи підприємства знизила до 48,40 тис. грн., при цьому місце знаходження вказаних залишків продукції невідоме, а ліквідатору арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. не передані, оскільки ліквідатором не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у боржника дійсно рахуються такі активи.

Колегія суддів зауважує, що фінансова звітність в якій рахуються такі активи датується 30.09.2021, в той час як справа про банкрутство була відкрита ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2021.

Доказів на підтвердження того, що такий актив рахувався за боржником станом на час порушення справи про банкрутство та обліковується до теперішнього часу, арбітражним керуючим надано не було.

Крім того, слід відзначити, що не передання таких активів, за наявності, арбітражному керуючому, не може свідчить про те, що такі дії (бездіяльність) призвели або могли призвести до неплатоспроможності боржника.

Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта з приводу того, що за боржником рахується дебіторська заборгованість, однак керівниками підприємства дій по її погашенню не здійснювалось, оскільки арбітражним керуючим ОСОБА_5 не надано жодних доказів на підтвердження того, що у боржника дійсно рахується дебіторська заборгованість, із зазначенням конкретних дебіторів, підстав виникнення такої заборгованості, суми тощо.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визначаючи суму субсидіарної відповідальності, яка має бути стягнута з засновника боржника Кодимської міської ради Подільського району Одеської області на користь боржника, колегія суддів враховує наступне.

За приписами статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

З наданих ліквідатором звітів слідує, що ліквідаційна маса боржника не сформована у зв`язку з відсутністю будь-яких майнових активів, за рахунок яких можливо погасити кредиторські вимоги.

В той же час, ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 17.03.2022 визнано кредиторські вимоги до боржника, а саме ПП „O.L.KAR. ФАРМ-СЕРВІС в сумі 511 991,76 та 22 700 судового збору та ГУ ДПС в Одеській області в сумі 12 442, 51 та 4 962 грн. судового збору.

Відтак, загальна сума визнаних судом кредиторських вимог складає 552 096,27 грн, що є відповідно до приписів ст. 61 КУзПБ розміром вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Проте, арбітражним керуючим ОСОБА_5 та судом першої інстанції до такого розміру вимог було безпідставно включено грошові кошти у розмірі 54 000 грн, які були сплачені ініціюючим кредитором в якості авансування витрати арбітражного керуючого.

Колегія суддів відзначає, що за приписами ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Статтею 47 КУзПБ визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

Як вже було зазначено вище, ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 17.03.2022 у даній справі було розглянути заявлені грошові вимоги до боржника та визнано їх у загальному розмірі 552 096,27 грн.

Колегія суддів наголошує, що за приписами статті 61 КУзПБ розмір вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У даному випадку, оскільки у боржника відсутні будь-які майнові активи, за рахунок яких можливо погасити кредиторські вимоги, така сума визначена як сума усіх визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з цим, сплачені ініціюючим кредитором в якості авансування винагороди арбітражному керуючому грошові кошти у розмірі 54 000 грн не входять до складу грошових вимог кредитора до боржника та не були включені до реєстру вимог кредиторів затвердженого ухвалою суду першої інстанції.

В свою чергу, надання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство є обов`язком кредитора у відповідності до вимог ст. 34 КУзПБ.

Відтак, такі грошові кошти у розмірі 54 000 грн, які є авансуванням винагороди арбітражному керуючому, не входять до складу грошових вимог кредитора та не підлягають включенню до розміру вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а скарга Кодимської міської ради Подільського району Одеської області задоволенню частково, ухвала Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 по справі №916/3666/21 частковому скасуванню із викладенням її резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Кодимської міської ради Подільського району Одеської області задовольнити частково.

3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 по справі №916/3666/21 в частині задоволення заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області на Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у сумі 606 096,27 грн та покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області у сумі 54 000 грн скасувати, в іншій частині ухвалу залишити без змін, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

«Заяву арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича в частині вимог про покладання субсидіарної відповідальності на Кодимську міську раду Подільського району Одеської області у зв`язку з доведенням до банкрутства Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області задовольнити частково.

Стягнути з Кодимської міської ради Подільського району Одеської області на користь Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області грошові кошти в сумі 552 096,27 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про солідарне стягнення з Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області грошових коштів у розмірі 54 000 грн відмовити.

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про покладення субсидіарної відповідальності на Виконавчий комітет Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у зв`язку з доведенням до банкрутства Комунального підприємства "Кодимська Аптека" Кодимської міської ради Одеської області відмовити повністю».

4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Філінюк І.Г.