Постанова

від 23.10.2023 по справі 910/6584/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6584/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 (повний текст складено 26.12.2022)

у справі № 910/6584/22 (суддя А.М. Селівон)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Делівері Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк"

про стягнення 240 395,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 провадження у справі №910/6584/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» про стягнення основного боргу в сумі 190 106,77 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору; позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» 23 361, 99 грн. основного боргу, 5 263, 61 грн. пені, 21 346, 88 грн. штрафу, 315, 82 грн. процентів річних, 10 000 грн. витрат на правову допомогу та 3 605, 93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 по справі №910/6584/22 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» про стягнення боргу; ухвалити в цій частині нове рішення в наступній редакції:

провадження у справі №910/6584/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» про стягнення основного боргу в сумі 213 468, 76 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору;

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» в частині стягнення штрафу і пені задовольнити частково;

зменшити розмір штрафу і пені, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» до 5 000 грн.;

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» в частині стягнення судового збору і витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково;

стягнути з ТОВ «Новий друк» на користь ТОВ «Карго Делівері Транс» судовий збір пропорційно задоволеним вимогам та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

в іншій частині позову відмовити повністю;

витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» (ТОВ «Карго Делівері Транс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (ТОВ «Новий друк», відповідач) заборгованості у розмірі 240 395, 07 грн., з яких сума боргу складає 213 468, 76 грн., сума пені складає 5 263, 61 грн., сума 3% річних складає 315, 82 грн., сума штрафу складає 21 346, 88 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як замовником умов Договору №1002-21 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 10.02.2021 року та заявок №№ 37 517, 37 585, 37 938 в частині своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, сторонами подавалися клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів часткової оплати суми основного боргу та про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у відповідних сумах.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 провадження у справі №910/6584/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» про стягнення основного боргу в сумі 190 106,77 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору; позовні вимоги задоволено частково.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного:

- позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з організації послуг з міжнародного перевезення вантажу, обумовлених заявками в зазначених обсягах та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень;

- відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» послуги з організації міжнародного перевезення вантажу у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та заявок, не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за спірним Договором у розмірі 213 468,76 грн.;

- після звернення позивача до суду 23.07.2022 року з позовною заявою (згідно дати оформлення поштового відправлення №4912900488444) відповідачем було здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів у загальному розмірі 190 106,77 грн.;

- у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг за Договором, стягненню на користь позивача підлягають: на підставі пункту 4.5.8 Договору пеня в сумі 5 263,61 грн. за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року та 10% штрафу в сумі 21 346,88 грн. від суми невиконаного грошового зобов`язання у строк понад 15 календарних днів, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 315,82 грн. 3 % річних за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі відповідач не згодний з ухваленим рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- суд першої інстанції у повній мірі не дослідив усі обставини справи та не надав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам;

- позивачем не надано доказів понесення ним збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1002-21 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 10.02.2021 або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору;

- відповідач вважає, що встановлення такого значного розміру штрафних санкцій (5 263, 61 грн. пені, 21 346, 88 грн. штрафу, 315, 82 грн. процентів річних) несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором;

- суд першої інстанції не виходив із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, не застосував приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України і ч. 1 ст. 233 ГК України, стягнувши пеню, штраф та 3% річних у повному обсязі;

- судом першої інстанції по справі № 910/6584/22 не вірно вирішено питання щодо розподілу судового збору так як прийнято рішення про стягнення з відповідача повної суми судового збору сплаченого позивачем в розмірі 3 605, 93 грн., не дивлячись на те, що по даній справі було закрите провадження в частині стягнення з ТОВ «Новий друк» на суму 190 106, 77 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору та, відповідно пропорційно задоволеним вимогам позивача, судовий збір підлягає поверненню останньому;

- суд залишив поза увагою обгрунтування клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, зокрема через військову агресію росії проти України, запровадження воєнного стану, адже у ТОВ «Новий друк» господарська діяльність здійснюється не на 100% в порівнянні з іншими роками, відсутні замовлення на друковану продукцію та розрахунки за вже надані послуги; тож в даних умовах для відповідача сплата послуг адвоката позивача навіть в розмірі 10 000 грн. створить фінансове негативне навантаження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/6584/22; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Під час апеляційного провадження до справи отримано відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Новий друк» без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/6584/22 залишити без змін.

Представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, просив прийняти клопотання до розгляду та долучити додатки до матеріалів справи; судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800 грн. покласти на відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.02.2021 між ТОВ «Карго Делівері Транс» (експедитор) та ТОВ «Новий друк» (замовник) укладено Договір №1002-21 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом, з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з Заявками замовника.

Розділами 1 - 8 Договору сторони узгодили предмет договору, умови здійснення перевезення, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунків, форс-мажор, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 2022 року. При відсутності пропозицій про припинення дії цього договору за 30 календарних днів до дня закінчення його строку, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та експедитора та скріплений печатками сторін.

При укладенні договору, сторони домовились, що перевезення здійснюються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (СМR, 1970 р. з подальшими змінами і доповненнями), Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП (ТІR, 1975р.), Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄСТР, 1970 з подальшими змінами і доповненнями), Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, положень та вимог ISOPA, EFTCO, GMP+, Правил про транспортування негабаритних вантажів та чинного законодавства України (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору для здійснення кожного перевезення замовник у строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору Заявку у двох примірниках (по одному для кожної із сторін), що складена у довільній формі. Заявка повинна бути засвідчена підписом та печаткою замовника. Заявка вважається узгодженою, якщо вона підписана обома сторонами (їх уповноваженими представниками).

Згідно з умовами Договору сторонами було погоджено заявки на перевезення вантажу, а саме:

- заявка на перевезення № 37 517 від 20.12.2021 року, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Коувола (Фінляндія) Київ (Україна), адреса завантаження: Коувола, Фінляндія, вантажний східний термінал, дата завантаження: 21.12.2021 року; пункт розвантаження: Київ, провулок Гната Хоткевича, 3Б, дата розвантаження, термін доставки: 27.12.2021 року, автомобіль: Тент, тягач НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1, повний фрахт: 2 900 євро; умови оплати: згідно з умовами договору;

- заявка на перевезення № 37 585 від 24.12.2021 року, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Костшин-над-Одрон (Польща) Київ (Україна), адреса завантаження: Костшин-над-Одрон, прикордонний перехід Краковець, дата завантаження: 28.12.2021 року; пункт розвантаження: Київ, провулок Гната Хоткевича, 3Б, дата розвантаження, термін доставки: 04.01.2022 року, автомобіль: Тент, тягач НОМЕР_4, причеп НОМЕР_5; водій: ОСОБА_2, повний фрахт: 2 300 євро; умови оплати: згідно з умовами договору;

- заявка на перевезення № 37 938 від 17.01.2022 року, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Костшин-над-Одрон (Польща) Київ (Україна), адреса завантаження: Костшин-над-Одрон, прикордонний перехід Ягодин, дата завантаження: 19.01.2022 року; пункт розвантаження: Київ, провулок Гната Хоткевича, 3Б, дата розвантаження, термін доставки: 24.01.2022 року, автомобіль: Тент, тягач НОМЕР_6, причеп НОМЕР_3 ; водій: ОСОБА_3, повний фрахт: 1 650 євро; умови оплати: 7 днів по оригіналам документів.

У відповідності до умов Договору вказані заявки підписані обома сторонами Договору, отже належним чином підтверджують узгодження сторонами всіх необхідних умов перевезення та прийняття вказаних заявок до виконання позивачем.

Відповідно до пунктів 3.1.1 3.1.6 пункту 3.1 Договору експедитор зобов`язаний організувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, для чого укладати договори перевезеним від свого імені за Заявками (дорученнями) замовника і за його рахунок; представляти інтереси замовника протягом усього часу здійсненим перевезення вантажу від пунктів відправлення до пунктів призначення; забезпечити своєчасну подачу під завантаження потрібного для перевезення типу рухомого складу у технічно справному стані та з усією необхідною для виконання перевезення документацією; забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки (згідно з Заявкою замовника), передати його уповноваженій особі вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною накладною (СМЕ) і з оригіналами документів про митне оформлення у шляху його проходження.

На виконання умов Договору та вказаних заявок до нього позивачем було організовано та здійснено перевезення вантажу, за маршрутами:

- Коувола (Фінляндія) Київ (Україна), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 30347126 від 21.12.2021 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 21.12.2021 року (Фінляндія) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень 29.12.2021 року; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR;

- Костшин-над-Одрон (Польща) Київ (Україна), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № К274561 від 28.12.2021 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 21.12.2021 року (Польща) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень 31.12.2021 року; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR;

- Костшин-над-Одрон (Польща) Київ (Україна), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № К275399 від 21.12.2021 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 19.01.2022 року (Польща) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень 24.01.2022 року; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR.

Як передбачено умовами пункту 5.8 Договору, за кожним організованим перевезенням сторонами підписується акт наданих послуг. У випадку, якщо відправлений експедитором замовнику акт наданих послуг останнім не підписаний, а експедитором не одержано аргументованої письмової відмови від підписання акту, впродовж 5 днів з моменту його отриманим замовником, він вважається прийнятим без змін на 6 день.

За результатом виконання перевезень за Договором позивачем було складено та надіслано на адресу відповідача односторонньо підписані з боку експедитора:

за заявкою № 37 517 - рахунок на оплату №217 від 21.12.2021 на суму 2 900 євро, що на дату формування рахунку за офіційним курсом НБУ від 21.12.2021 року еквівалентно 89 221,69 грн., та акт надання послуг №217 від 29.12.2021 року на суму 89 221,69 грн.

за заявкою № 37 585 - рахунок на оплату №223 від 28.12.2021 на суму 2 300 євро, що на дату формування рахунку за офіційним курсом НБУ від 28.12.2021 року еквівалентно 70 885,08 грн., та акт надання послуг №223 від 31.12.2021 року на суму 70 885,08 грн.

за заявкою № 37 938 - рахунок на оплату №6 від 19.01.2022 на суму 1 650 євро, що на дату формування рахунку за офіційним курсом НБУ від 19.01.2022 року еквівалентно 53 361,99 грн., та акт надання послуг №6 від 24.01.2022 року на суму 53 361,99 грн.

Факт надсилання вказаних актів наданих послуг разом з рахунками на оплату на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №4906403325809 та поштовою накладною №4906403331876 від 23.06.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи; акти не було підписано відповідачем та не повернуто експедитору.

За висновками суду першої інстанції:

- позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з організації послуг з міжнародного перевезення вантажу, обумовлених заявками в зазначених обсягах та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень;

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача 190 106,77 грн. основної заборгованості закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору при встановленні що відповідачем після звернення позивача до суду 23.07.2022 року з позовною заявою (згідно дати оформлення поштового відправлення №4912900488444) було частково погашено заборгованість;

- вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за надані за вказаним Договором експедиторські послуги підлягають задоволенню в решті несплаченої суми в розмірі 23 361,99 грн;

- вимоги про стягнення з відповідача на підставі пункту 4.5.8 Договору пені в сумі 5 263,61 грн. за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року та 10% штрафу в сумі 21 346,88 грн. від суми невиконаного грошового зобов`язання у строк понад 15 календарних днів, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 315,82 грн. 3 % річних за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року судом першої інстанції задоволено, при цьому, судом перевірено здійснені позивачем розрахунки, та встановлено, що вони правильні.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 100,00 грн. судом першої інстанції визнано обгрунтованими по розміру 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, що відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги по Договору № 1002-21 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 10.02.2021 року згідно заявок №№ 37 517, 37 585, 37 938 в частині своєчасної оплати наданих послуг, а також вимоги про стягнення пені, штрафу згідно п. 4.5.8 Договору та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, поданої у справі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим відхиляються через наступне.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

В частині кваліфікації правовідносин, щодо яких виник спір у справі між сторонами, суд першої інстанції:

- встановивши, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з організації послуг з міжнародного перевезення вантажу, обумовлених заявками в зазначених обсягах та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень;

- дійшов правильного висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог.

Повідомлення скаржником в апеляційній скарзі, що на момент реєстрації судового рішення першої інстанції в ЄДРСР, розмір основного боргу ТОВ «Новий друк» повністю погашений, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення залишку основного боргу в розмірі 23 361,99 грн., оскільки:

сплата коштів на користь позивача, що присуджені до стягнення за оскаржуваним у справі судовим рішенням вже після прийняття такого рішення не є підставою для застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки згідно приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення саме на момент його прийняття, а обставини, що змінились після ухвалення рішення, зокрема і погашення відповідачем частини заборгованості яка є предметом спору, не може бути підставою для скасування прийнятого рішення.

Спір у даній справі вирішено судом першої інстанції з прийняттям рішення 26.12.2022, погашення залишку суми основного боргу в розмірі 23 361, 99 грн. здійснено відповідачем 28.12.2022 та підтверджено долученим до апеляційної скарги платіжним дорученням № 3445.

В свою чергу, фактичне погашення заборгованості, яка існувала на момент прийняття рішення, має трактуватись як добровільне виконання судового рішення та враховуватись на стадії виконання рішення суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, докази, які з`явились на стадії апеляційного перегляду є новими доказами та не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим в силу Конституції України та ГПК, проводиться державним або приватним виконавцем в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» і апелянт не позбавлений права надати такі докази виконавцю під час виконання судового рішення, або звернутися до суду першої інстанції в порядку ст. 328 ГПК.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 23 361, 99 грн. суми основного боргу є правомірним.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних згідно положень ст. 625 ЦК України.

В частині незгоди відповідача з рішенням суду про стягнення пені в сумі 5 263,61 грн. за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року та 10% штрафу в сумі 21 346,88 грн. від суми невиконаного грошового зобов`язання у строк понад 15 календарних днів, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі 10% від суми перевезення передбачена п. 4.5.8 договору сторін та підлягає застосуванню у випадку, прострочення строків оплати наданих експедитором послуг.

Виконання умов договору є обов`язковим для його сторін, а отже судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що позовні вимоги ТОВ «Карго Делівері Транс», зокрема і в частині стягнення пені в сумі 5 263,61 грн. за період з 05.07.2022 року по 22.07.2022 року та 10% штрафу в сумі 21 346,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У п. 40 постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Натомість, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строки виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки оплати наданих послуг.

При цьому, судом враховуються і заперечення позивача наведені у відзиві на апеляційну скаргу, яким зазначено, що вплив військової агресії проти України має негативні наслідки не лише для підприємства скаржника, у кожного підприємства зменшилися обсяги роботи, відповідно в цій частині доводи апеляційної скарги відхиляються.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Беручи до уваги встановлені обставини справи, за відсутності поважних причин неналежного виконання зобов`язання перед позивачем, наявності тривалого прострочення виконання, враховуючи, що розмір присудженої до стягнення суми штрафу 21 346,88 грн. та пені 5 263,61 грн. не перевищує суму боргу відповідача (213 468, 76 грн.), а відсутність у позивача збитків жодним чином не обґрунтовує прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань, суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій по сумі заявленій до стягнення позивачем.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення передбаченої договором суми штрафу, пені та 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, враховуючи закриття провадження в частині заявлених вимог, враховується наступне.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача чи позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Верховний Суд підкреслив, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини першої статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України «Про судовий збір» викладений також у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20.

Натомість, при зверненні до суду з даним позовом, було сплачено судовий збір у мінімальному розмірі 3 605, 93 грн., відповідно позивачу в порядку п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в частині закриття провадження у справі не підлягає поверненню судовий збір, а сплачена сума судового збору в розмірі 3 605, 93 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно приписів ст. 129 ГПК України.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Таким чином, суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення, визнавши обгрунтованим їх розмір у 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 5 000 грн., не підтвердились під час апеляційного провадження, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката присуджений до стягнення з відповідача є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У свою чергу, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу також було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, складений на підставі Договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 та протоколу № 1 погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) від 12.07.2021, на підтвердження понесення яких надано суду з клопотанням про долучення доказів (від 21.04.2023) копії наступних документів:

- акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 12.07.2021 на суму 10 800 грн.;

- кінцевий розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги ТОВ «Карго Делівері Транс» по справі № 910/6584/22, що розглядається Північним апеляційним господарським судом.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

При цьому, апеляційний господарський суд, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не потребує участі представника позивача в судових засіданнях; відсутність великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн. (визначені при врахуванні критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/6584/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/6584/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий друк».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (вул. Магнітогорська 1, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 22891092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Делівері Транс» (вул. Кедрова 12, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41877121) 3 000 грн. (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.. Матеріали справи №910/6584/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська