Постанова

від 19.10.2023 по справі 911/1853/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. Справа №911/1853/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Суліма В.В.

Алданової С.О.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

за участі:

позивача: Можаровського А.В.,

представника позивача: Дулі Т.В.,

представника відповідача Джяутова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 (повний текст складено 03.08.2023)

у справі №911/1853/22 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія"

про відшкодування заподіяної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія" (далі - ПАТ "Васильківська Сільгоспхімія") матеріальної шкоди в сумі 470 568,75 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що у справі №911/2624/17 судом встановлений факт невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань за договорами від 27.11.2006 та від 05.12.2006. Зокрема, відповідач не видав покупцю сертифікату акцій встановленого зразку, а після затвердження результатів розміщення акцій - не здійснив державної реєстрації випуску акцій та повної сплати номінальної вартості заявлених акцій; не передав незалежному реєстратору необхідного пакету документів для здійснення переходу права власності на акції з продавця на покупця; не затвердив звіту про результати розміщення акцій, не зареєстрував випуску акцій, а також зміни до статуту, пов`язані із збільшенням статутного капіталу. Станом на день подання позову, відповідач коштів, що сплачені позивачем, не повернув та не прийняв рішення щодо такого повернення. Позивач вважає, що неповерненням відповідачем грошових коштів на суму 470568,75 грн, порушені його права та спричинено майнову шкоду. Крім того, вказує, що протиправною поведінкою відповідача по відношенню до нього, йому були спричинені душевні страждання, які він оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не наведено доказів чи аргументів щодо наявності саме збитків чи шкоди, заподіяної йому протиправною поведінкою відповідача, оскільки, збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком неналежного їх виконання стороною. Крім того, позивач не надав обґрунтування завданої йому моральної шкоди у вигляді спричинених душевних страждань та, відповідно, підстав для визначення розміру спричиненої моральної шкоди у 100 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, рішення місцевого господарського суду, на думку скаржника, ґрунтується на припущеннях, а має ґрунтуватись лише на доведених фактах.

Також, позивач стверджує, що незаконність дій саме відповідача, а не позивача встановлена у рішенні Господарського суду Київської області від 13.07.2018, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №911/2624/17, і вказані обставини позивач не повинен знову доводити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1853/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1853/22.

14 вересня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1853/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1853/22. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 10.10.2023. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 призначено на 19.10.2023.

11 жовтня 2023 року, через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, у відзиві позивач зазначає, що позивачем не наведено доказів чи аргументів щодо наявності саме збитків чи шкоди, заподіяної йому протиправною поведінкою відповідача, оскільки збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком неналежного їх виконання сторонами. Також, позивач не надав обґрунтування завданої йому моральної шкоди, у вигляді спричинених душевних страждань та, відповідно, і підстави для визначення розміру спричиненої моральної шкоди відсутні.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву та прийняти його до розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, колегія суддів, врахувавши незначний строк пропуску на подачу відзиву, дійшла висновку про його задоволення.

У судове засідання 19.10.2023 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.

Так, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким позов задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, у липні 2006 року на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія", правонаступником якого є відповідач прийняте рішення про додаткову емісію цінних паперів із подальшим розповсюдженням простих іменних акцій.

В подальшому, між позивачем та відповідачем укладено наступні договори купівлі-продажу цінних паперів:

- договір пільгової купівлі-продажу цінних паперів на першому етапі розміщення акцій додаткового випуску Відкритого акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія" від 27.11.2006 №1, предметом якого є купівля-продаж цінних паперів відповідача у кількості 662355 штук вартістю 165 588,75 грн;

- договір купівлі-продажу цінних паперів на другому етапі розміщення акцій додаткового випуску Відкритого акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія" від 05.12.2006 №1, предметом якого є купівля-продаж цінних паперів відповідача у кількості 1864050 штук вартістю 466 012,50 грн.

Зазначені договори є тотожними за своїми основними умовами, окрім кількості та вартості придбаних цінних паперів.

Відповідно до пункті 2.10, 2.11 договорів, після повної оплати вартості акцій товариство видає покупцю сертифікат акцій встановленого зразку, а після затвердження результатів розміщення акцій, державної реєстрації випуску акцій та повної сплати номінальної вартості заявлених акцій продавець зобов`язується передати незалежному реєстратору необхідний пакет документів для здійснення переходу права власності на акції з продавця (відповідач) на покупця (позивач).

На виконання умов договорів, позивач сплатив вартість акцій та надав оригінали та копії платіжних документів, відповідно до пунктів 2.7, 2.8. договорів.

5 грудня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду про доповнення розділу 4 пункту 4.3, який викладено у такій редакції: у разі невиконання продавцем зобов`язань, вказаних в пунктах 2.3, 2.6 та 2.9, покупець має право вимагати повернення сплачених коштів. Крім того, пункт 7.1 договорів викладено у новій редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення сторонами своїх зобов`язань по ньому, але не пізніше 05.12.2014.

Відповідач свої зобов`язання за договорами не виконав, тому позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Васильківська Сільгоспхімія", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Васильківська Сільгоспхімія", про стягнення 470 568,75 грн заборгованості за договором пільгової купівлі-продажу цінних паперів на першому етапі розміщення акцій додаткового випуску Відкритого акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія" від 27.11.2006 №1 та договором купівлі-продажу цінних паперів на другому етапі розміщення акцій додаткового випуску Відкритого акціонерного товариства "Васильківська Сільгоспхімія" від 05.12.2006№1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №911/2624/17, відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи те, що у справі №911/2624/17 судом встановлений факт невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань за договорами від 27.11.2006 та від 05.12.2006, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 470 568,75 грн майнової шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує, що предмет та підстави позовної вимоги у господарській справі №911/1853/22 є аналогічними до таких у справі №911/2624/17. Також, відповідач наголошує, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/2624/17 відмовлено у задоволенні позову, у зв`язку з застосуванням строку позовної давності.

Місцевий господарський суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Шкодою в цивільному праві вважається будь-яке обмеження особистого немайнового чи майнового блага. Його підґрунтям є делікт.

Відшкодування майнової шкоди є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) позивача внаслідок порушення боржником свого зобов`язання.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnum emergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrum cessans)).

Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.

Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №923/700/17.

Інакше кажучи, збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком неналежного їх виконання стороною.

Обов`язок відшкодування збитків регулюється главами 3, 51 ЦК України та главою 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для відшкодування матеріальної шкоди, за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність прийнятого рішення, вчиненої дії, допущеної бездіяльності суб`єкта правовідносин;

- наявність шкоди, заподіяної особі, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, заподіяною незаконним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, який виражається у тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди;

- вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли у силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №826/7011/16.

У постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, зокрема, зазначається таке: "Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. КГС ВС звернувся до правової позиції ВП ВС, що викладена, зокрема, в постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.".

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/2624/17, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №911/2624/17, встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договорами №1 від 27.11.2006 та від 05.12.2006 не виконав належним чином, а саме:

- не видав покупцю сертифікат акцій встановленого зразку, а після затвердження результатів розміщення акцій, державної реєстрації випуску акцій та повної сплати номінальної вартості заявлених акцій не здійснив;

- не передав незалежному реєстратору необхідний пакет документів для здійснення переходу права власності на акції з продавця на покупця;

- звіт про результати розміщення акцій не затверджено, випуск акцій не зареєстровано, зміни до статуту, пов`язані із збільшенням статутного капіталу не зареєстровані;

- позивач, керуючись пунктом 4.3 договорів №1 від 27.11.2006 та 05.12.2006 (в редакції додаткової угоди від 05.12.2007), звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів;

- відповідач позивачу сплачені на виконання договорів №1 від 27.11.2006 та 05.12.2006 грошові кошти у розмірі 470 568,75 грн не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, у справі №911/2624/17, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 470 568,75 грн.

Разом із тим, колегія суддів наголошує, що підставою для відмови у задоволенні позову у справі №911/2624/17 є застосування строку позовної давності, а не відсутність зобов`язання відповідача з повернення сплачених коштів. Тож, у вказаній справі встановлено правову підставу для повернення сплачених позивачем коштів.

Водночас, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивачем не наведено доказів чи аргументів щодо наявності саме збитків чи шкоди, заподіяної йому протиправною поведінкою відповідача, оскільки, як вказано судом вище, збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком неналежного їх виконання стороною.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, що вимоги позивача про стягнення 470 568,75 грн майнової шкоди не підлягають задоволенню.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

У своїй постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 Верховний Суд зазначається наступне: "Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).".

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи в результаті яких дій (бездіяльності) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №127/30388/19.

Судова колегія враховує факт того, що на момент укладення договорів від 27.11.2006 №1 та від 05.12.2006 №1 позивач був головою правління відповідача, у зв`язку з чим погоджується з місцевим господарським судом, що бездіяльність позивача чи неналежне виконання ним своїх обов`язків на посаді керівника відповідача також впливало на неповернення сплачених за договорами від 27.11.2006 №1 та від 05.12.2006 №1 коштів. Доказів запобігання цьому позивачем суду не надано, а відшкодування моральної шкоди можливе за умови завдання її протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Отже, навіть за припущення наявності душевних страждань, спричинених неповерненням сплачених за договорами від 27.11.2006 №1 та від 05.12.2006 №1 коштів, то вони також виникли через дії чи бездіяльність самого позивача.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не надав обґрунтування завданої йому моральної шкоди у вигляді спричинених душевних страждань та, відповідно, підстав для визначення розміру спричиненої моральної шкоди у 100 000,00 грн.

Крім того, враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2023 у справі №911/1853/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №911/1853/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 24.10.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Сулім

С.О. Алданова