Рішення

від 24.10.2023 по справі 523/23973/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/23973/21

Провадження №2/523/1765/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання Сервачук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Житлово-будівельний кооператив «Іллічівський-22» (далі за текстом ЖБК «Іллічівський-22») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 . ЖБК «Іллічівський-22» є управителем вказаного вище житлового будинку та надає послуги з експлуатації та управління багатоквартирним будинком. Відповідач в свою чергу зобов`язаний сплачувати за надані послуги. Втім, свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2562,94 грн.

На підставі вище викладеного, ЖБК «Іллічівський -22» звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи індекс інфляції.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, відзив та/або пояснення на позовні вимоги до суду не направив.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року відкрито загальне провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. В матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача, про задоволення позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини не явки суд не повідомила.

За письмовою згодою представника позивача, в зв`язку з неявкою відповідача та відсутності відзиву на позовну заяву, розгляд справи проведений в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтований, доказаний, тому підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ЖБК «Іллічівський-22» є управителем багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Мета створення ЖБК «Іллічівський-22» є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів ЖБК на основі поєднання їх особистих інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування, самоконтролю.

На сьогодні ЖБК «Іллічівський-22» є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку та забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям зазначеного вище житлового будинку.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із представленого позивачем розрахунку убачається, що ОСОБА_1 , за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 не здійснювала опталу та житлово- комунальні послуги у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 2562,94 грн, на які позивачем нараховано інфляційні збитки у розмірі 625,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Членом об`єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Членство в об`єднанні є добровільним і може набуватися одночасно з створенням об`єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Членство в об`єднанні розпочинається на підставі поданої письмової заяви власника за згодою об`єднання. Порядок прийняття до об`єднання визначається статутом. Членство в об`єднанні припиняється на підставі поданої письмової заяви власника приміщення або з інших підстав відповідно до статуту об`єднання. Власники приміщень, розташованих у межах одного житлового комплексу, які не є членами об`єднання, можуть укладати з об`єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах (стаття 9 Закону України № 2866-III).

Власник - член об`єднання зобов`язаний виконувати вимоги статуту об`єднання та рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі (стаття 15 цього Закону).

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

Частина 5 статті 21 вказаного вище Закону встановлює, що для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов`язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об`єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об`єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 1 статті 20 Закону України № 2866-III).

Відповідно до статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

При цьому частиною 5 статті 24 Закон України №2866-III встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.

Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідач в силу Закону є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а відтак на нього покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворені ЖБК «Іллічівський-22» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Як було встановлено та зазначено у даному рішенні ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 , бувла зобов`язана провадити оплату з встановлених ЖБК платежів з утримання будинку, проте, допустила заборгованість за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 на загальну сумму 2562,94, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов`язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати внесків на утримання будинку, якій кореспондується правом вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст. 625 ЦК, що встановлює обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Згідно представленого позивачем розрахунку убачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 грошового зобов`язання у неї виникла заборгованість у розмірі 2562,94 грн, на які позивачем, за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 нараховано інфляційні збитки в розмірі 625,80 грн.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги норми права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЖБК «Іллічівський-22» є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ізст. 141 ЦПК Українисуд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Крім того, 10 травня 2023 року від адвоката Чекмарьової Л.Ю., що діє в інтеерсах ЖБК «Іллічівський-22» надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3статті 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно із умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що відповідно до ордеру ВН 31242688 виданого 25.04.2023 інтереси ЖБК «Іллічівський-22» представляє адвокат Чекмарьова Л.Ю. (а.с. 62). Між вказаними особами 07 квітня 2023 року було підписано договір №84 про надання правової допомоги (а.с. 66-67).

15 червня 2023 року від адвоката Гришко С.О. в інтересах ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, де було зазначено, що у самому договорі відсутні будь-які посилання щодо надання адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» правової допомоги ЖБК «Іллічівський-22» саме по вказаній справі.

До відповіді на заперечення щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу адвокатом Чекмарьовою Л.Ю. було надано рахунок на оплату гонорару №1 від 28.04.2023, рахунок на оплату гонорару №4 від 16.08.2023, акт №4 приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.08.2023 та платіжна інструкція №336 на суму 1000 грн.

Тому, дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, що такі витрати є частково підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку ч. 6ст. 142 ЦПК Українипро розподіл понесених відповідачем судових витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259, 263-265, 268,279,280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 у розмірі 2592,94 гривень, нараховану суму інфляційних витрат у розмірі 625,80 гривень, а всього 3187,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) витрати по сплаті удового збору у розмірі 2684 гривень та 1000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2023 року.

Суддя: Аліна С.С.