Постанова

від 24.01.2025 по справі 523/23973/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1004/25

Справа № 523/23973/21

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Житлово-будівельний кооператив «Іллічівський-22» (далі за текстом ЖБК «Іллічівський-22») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи це тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 . ЖБК «Іллічівський-22» є управителем вказаного вище житлового будинку та надає послуги з експлуатації та управління багатоквартирним будинком. Відповідач в свою чергу зобов`язаний сплачувати за надані послуги. Втім, свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 562,94 грн.

На підставі вищевикладеного, ЖБК «Іллічівський -22» звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи індекс інфляції.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року позов Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01.09.2018 по 01.10.2021 у розмірі 2 592,94 гривень, нараховану суму інфляційних витрат у розмірі 625,80 гривень, а всього 3 187,80 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 гривень та 1 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду,ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 26.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження за апеляц ійною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року та призначено її до розгляду.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

10.05.2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» в яких просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Дана справа є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та доведенні, тому підлягають до задоволенню у повному обсязі,

Повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- ЖБК «Іллічівський-22» є управителем багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_2 . Мета створення ЖБК «Іллічівський-22» є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів ЖБК на основі поєднання їх особистих інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування, самоконтролю.

- на час виникнення спірних правовідносин ЖБК «Іллічівський-22» є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку та забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям зазначеного вище житлового будинку.

- ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

- згідно з представленим позивачем розрахунком убачається, що ОСОБА_1 , за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року не здійснювала оплату та житлово-комунальні послуги у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 2 562,94 грн. , на які позивачем нараховано інфляційні збитки у розмірі 625,80 грн., у зв`язку з чим заявлено до стягнення загальну суму 3 187,80 грн.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує.

Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08.10.1992 №572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно д положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку, складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт, без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку.

Водночас, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

На підставі вимог ст.ст.66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язань щодо оплати комунальних послуг у відповідача перед позивачем за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 3187,80грн.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ЖБК «Іллічівський-22» є управителем багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2008 року та споживає послуги, що надаються ЖБК «Іллічівський-22».

У розрахунку заборгованості за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг становить 2 562,94 грн., на які позивачем нараховано інфляційні збитки у розмірі 625,80 грн., у зв`язку з чим до стягнення заявлено 3187 грн. 80 коп.(2562,94 + 625,80).

З розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 періодично здійснювала сплату заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

У запереченнях на позов, які датовані 19.10.2023 року відповідачем не заперечується сама наявність заборгованості зі сплати комунальних послуг по квартирі за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року будинку АДРЕСА_2 , але зауважено про необхідність врахування платежів - за жовтень 2020 року у розмірі 694,15 грн. (квитанція від 29.12.2020 року); за вересень 2021 року у розмірі 740 грн. (квитанція від 01.12.2021 року); за листопад-грудень 2021 року у розмірі 1128,80 грн. (квитанція від 14.06.2023 року) при визначенні остаточної суми заборгованості за вказаний період.

З системного аналізу норм права які регулюють спірні правовідносини, вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії та/або письмове прохання відстрочити сплату боргу та/або письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу та/або часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено зроблений Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16, у постанові від 9 листопада 2016 року по справі №6-1457цс16, у постанові від 29 березня 2017 року по справі №6-1996цс16, у постанові від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2170цс16, Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року по справі № 911/3685/17, у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 569/8314/14.

Разом з тим, якщо до ухвалення рішення по суті заявлених вимог, здійснено часткову сплату заборгованості по квартирі відповідача, то така оплата у разі належності і достовірності поданих доказів має враховуватись при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості по суті.

Як вже зазначалось, до ухвалення по суті 24.10.2023 року судового рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, відповідачем надано докази про здійснення оплати комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.09.2018 року до 01.10.2021 року, зокрема: за жовтень 2020 року у розмірі 694,15 грн. (квитанція від 29.12.2020 року); за вересень 2021 року у розмірі 740 грн. (квитанція від 01.12.2021 року); за листопад-грудень 2021 року у розмірі 1128,80 грн. (квитанція від 14.06.2023 року).

Суд першої інстанції при розгляді справи по суті не навів у рішенні обґрунтування неприйняття ним даних доказів, що є також одним із доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів надає правову оцінку поданим відповідачем доказам і вважає неприйнятними:

- квитанцію від 29.12.2020 року про сплату 694,15 грн., оскільки у даній квитанції зазначено про оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_4 і зазначено індивідуальний податковий номер платника 2731404560, який не відповідає ідентифікаційному номеру платника податків ОСОБА_1 .

Доказів про повернення зазначеного платежу, як такого, що сплаченого помилково по квартирі за вказаною у квитанції від 29.12.2020 року адресою і зарахування цієї оплати по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу не надано;

- квитанцію від 14.06.2023 року про сплату за листопад-грудень 2021 року у розмірі 1 128,80 грн., оскільки дана оплата здійснена за період, що не входить до предмету розгляду по цій справі (01.09.2018 року - 01.10.2021 року)

Таким чином зазначені квитанції з наведених обґрунтувань не можуть бути взятими до уваги і враховані при визначенні остаточного розміру заборгованості відповідача за комунальними послугами по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.09.2018 року по 01.09.2021 року.

Разом з тим, квитанція від 01.12.2021 року про сплату за вересень 2021 року у розмірі 740 грн. за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 підлягає врахуванню при визначенні остаточної суми заборгованості, оскільки ця оплата здійснена в якості наданих комунальних послуг по квартирі відповідача, за період, який входить у предмет позову та оплата здійснена до ухвалення рішення по суті.

Враховуючи наведене, сума заборгованості за комунальними послугами за період з 01.09.2018 року по 01.10.2021 року підлягає зменшенню на 740 грн.

Крім заборгованості за комунальні послуги позивачем також заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 625 грн. 80 коп. в порядку ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості інфляційних виплат, інфляційне збільшення за період з 01.09.2018 року до 01.10.2021 року у розмірі 778,47 грн. нараховане із суми прострочення 3187 грн. (до якої, як вбачається зі змісту позову входить сума боргу 2562,94 грн. та інфляційні втрати 625 грн. 80 коп. за цей самий період). Тобто розрахунок інфляційних втрат здійснений з розміру прострочення, до якого вже включено інфляційне збільшення 625 грн. 80 коп. за цей же період.

Крім того, доданий до позову розрахунок заборгованості містить відомості про періодичну оплату відповідачем комунальних платежів - 01.01.2020 року - 2984,76 грн., 01.08.2020 року - 1350 грн., 01.09.2020 року - 1390 грн., 01.01.2021 року - 298,63 грн., 01.03.2021 року - 10 14,36 грн., 01.04.20 року - 367,41 грн., 01.05.2021 року - 397,43 грн., 01.09.2021 року - 1102,23 грн., 01.10.2021 року - 400 грн.

Оскільки у розрахунку не містяться відомості про розмір заборгованості по комунальним платежам за період з 01.09.2018 року до 01.10.2021 року з наростаючим підсумком, колегія суддів не має достатніх складових для перевірки правильності розрахунку інфляційних втрат за вказаний період.

Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 625 грн. 80 коп.

Тому загальний розмір заявлених вимог підлягає зменшенню також на 625 грн. 80 коп., тобто остаточна сума стягнення з відповідача на користь позивача становить 1822 грн. (3187,80 - 740 - 625,80).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься відзив (заперечення) відповідача на позовну заяву, що у розумінні ст. 280 ЦПК України не надавало суду процесуальних підстав для ухвалення заочного рішення.

Враховуючи наведене в сукупності, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1822 грн. та відмовою у задоволенні решті вимог у відповідності до підстав та обґрунтувань наведених у цій постанові.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В матеріалах справи наявна квитанція № 335 від 16.08.2023 року про сплату ЖБК «Іллічівський -22» судового збору у розмірі 2684 грн. та платіжна інструкція про сплату гонорару адвоката на суму 1 000 грн.

На час подання позову до суду у грудні 2021 року судовий збір за подання позовної заяви становив 2270 грн.

Зайве сплачений судовий збір підлягає поверненню з державного бюджету за заявою платника в порядку Закону України «Про судовий збір».

В порядку апеляційного перегляду рішення суду змінено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1822 грн. При цьому фактично відмовлено лише у частині вимог про стягнення інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 625 грн. 80 коп. Розмір стягнення в інший частині вимог було зменшено на суму оплати, яка була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Тому колегія суддів застосовує пропорційність між задоволеними вимогами зі збільшенням на ту суму оплати 740 грн., яка становить 2562 грн. і заявленими вимогами виходячи з розміру 3187 грн. 80 коп., що становить 80 % від заявлених вимог.

Тому з відповідача на користь позивача в порядку перерозподілу слід стягнути судовий збір у розмірі 1816 грн. виходячи з пропорційності задоволених вимог до розміру судового збору за подання позову, який підлягав сплаті у відповідності до Закону України «Про судовий збір» за ставкою, яка діяла на час подання позову у грудні 2021 року ( 2270* 80%).

Апеляційна скарга задоволена на 20%, внаслідок чого з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, який підлягав сплаті у відповідності до Закону України «Про судовий збір» - 3405 грн. (2270* 1,5), що становить 681 грн.

Зайве сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі, що перевищує 3405 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за заявою платника в порядку Закону України «Про судовий збір».

В порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід остаточно стягнути різницю судового збору між 1816 гр. та 681 грн., тобто 1135 грн. ( 1816 - 681).

Також слід застосувати принцип пропорційності судових витрат до стягнення витрат на правову допомогу, як підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмір 800 грн. (1000 * 80%).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) заборгованість у розмірі 1822 грн.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (код ЄДРПОУ 20993747) судовий збір у розмірі 1135 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-22» (ЄДРПОУ 20993747) витрати на правову допомогу у розмірі 800 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 п.2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова