Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/11320/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/11320/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" (03142, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35/37, офіс 906) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11) про стягнення 179 292,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.07.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" про стягнення 179 292,00 грн. та 18.07.2023 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були надані послуги за договором № 21/05-1 з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 проте відповідачем оплату за останні здійснено не було у зв`язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 179 292,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/11320/23 від 14.08.2023 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" (далі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (далі - Замовник) був укладений Договір № 21/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 (далі - Договір) за умовами якого перевізник зобов`язується перевозити нафтопродукти (далі по тексту - вантаж) особисто або має право покласти виконання даних послуг на іншу особу/осіб у кількості та у терміни, зазначені у погоджених Перевізником та Замовником Заявках, а замовник зобов`язується оплатити надані Перевізником послуги на підставі Заявок та укладених до них Актів приймання-передачі наданих послуг, які є невід`ємною частиною цього Договору п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред`явленні його водієм є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника. При отриманні вантажу для перевезення, Перевізник зазначає вид і кількість прийнятого вантажу, розписується про це в Товарно-транспортній накладній, один примірник якої залишається в пункті отримання вантажу (типова форма №1-ТН).

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника не пізніше 2-х робочих днів з дати погодження сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Обмін Актами та документами, що необхідні для їх узгодження, можливий із застосуванням засобів електронного, факсимільного зв`язку. Документи, отримані таким чином, приймаються до розгляду і зберігаються до дати надходження до бухгалтерії їх оригіналів.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами Договору.

Матеріали справи містять Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-0000469 від 16.07.2020, вартість послуги 3 000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000471 від 16.07.2020, вартість послуги 1200,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000474 від 17.07.2020, вартість послуги 6840,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000475 від 17.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000476 від 17.07.2023, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000481 від 20.07.2020, вартість послуги 9000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000484 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000485 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000489 від 22.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000496 від 23.07.2020, вартість послуги 3000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000498 від 24.07.2020, вартість послуги 7500,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000499 від 24.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000507 від 27.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000511 від 28.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000512 від 28.07.2020, вартість послуги 1600,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000521 від 30.07.2020, вартість послуги 6400,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000524 від 31.07.2020, вартість послуги 10000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000536 від 04.08.2020, вартість послуги 12820,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000540 від 05.08.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000544 від 06.08.2020, вартість послуги 9 000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000548 від 07.08.2020, вартість послуги 6692,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000552 від 10.08.2020, вартість послуги 12240,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000556 від 11.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000561 від 12.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000564 від 13.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ.

Вищевказані акти підписані в односторонньому порядку з боку позивача та скріплені його печаткою.

Разом з тим матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів на підставі яких було складено вищевказані акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які містять відмітку відповідача про відпуск товару, а також відмітку одержувача про його отримання.

Окрім того позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, а також реєстр податкових накладних складених за результатами вчинення господарських операцій між позивачем та відповідачем, ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» прийняло в електронному адмініструванні ПДВ, зареєструвало та використало нараховані суми ПДВ як податковий кредит.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО, а також вимогу надіслано повторно 09.09.2022 №368_П_ЮО з актами здачі прийняття робіт (надання послуг).

У підтвердження надіслання претензії від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО позивачем долучено копію опису вкладення до цінного листа №0319408771362, поштову накладну №0319408771362, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0319408771362, а також в якості доказів надіслання претензії від 09.09.2022 №368_П_ЮО позивачем було долучено копію опису вкладення до цінного листа №0315804803573, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0315804803573.

Однак вищевказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та належного виконання.

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 917 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів на підставі яких було складено акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які містять відмітку відповідача про відпуск товару, а також відмітку одержувача про його отримання.

Окрім того позивачем долучено докази у підтвердження надіслання та отримання вищевказаних актів.

Заперечень чи будь-яких інших зауважень від відповідача стосовно вказаних актів матеріали справи не містять, як і не містять заперечень щодо підписаних товарно-транспортних накладних відповідачем в матеріали справи також надано не було.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 21/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 у розмірі 179292,00 грн у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволеннню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11, код ЄДРПОУ 24812228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" (03142, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35/37, офіс 906, код ЄДРПОУ 41153176) 179 292 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 38 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ