Постанова

від 29.04.2024 по справі 910/11320/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/11320/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.10.2023

у справі № 910/11320/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ»

про стягнення 179 292,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" про стягнення 179 292,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були надані послуги за договором № 21/05-1 з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 проте відповідачем оплату за останні здійснено не було, у зв`язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 179 292,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11, код ЄДРПОУ 24812228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" (03142, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35/37, офіс 906, код ЄДРПОУ 41153176) 179 292 (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 38 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 21/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 у розмірі 179 292,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» (13.11.2023 через підсистему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВОЯЖ» у задоволенні позові.

Узагальнені доводи апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, а при його прийнятті судом першої інстанції не було з`ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, і неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- скаржнику не зрозуміло, на підставі яких доказів суд першої інстанції встановив, що вартість наданих транспортних послуг становить саме 179 292,00 грн., оскільки складені позивачем проекти актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не були підписані відповідачем, крім того в матеріалах справи відсутні копії заявок відповідача на перевезення вантажів, копії рахунків-фактур позивача на оплату транспортних послуг та відсутні належні докази виставлення (надсилання) таких рахунків позивачу;

- скаржник зазначає, що рішенням суду першої інстанції стягнуто з останнього надмірну суму грошових коштів, яка не може вважатись розумною платою за фактично надані транспортні послуги;

- наданий позивачем реєстр податкових накладних не є безумовним свідченням того, що відповідач дійсно нарахував собі до податкового кредиту 29 882,01 грн. ПДВ;

- податкові накладні на суму транспортних послуг 70 752,00 грн. так і не були зареєстровані позивачем/схвалені відповідачем в ЄРПН, тому скаржник об`єктивно не мав можливості зарахувати собі до податкового кредиту 14 150,40 грн. ПДВ;

- суд першої інстанції неправильно дослідив умови договору перевезення;

- рішення суду першої інстанції є невмотивованим стосовно того, чи порушив скаржник строки виконання своїх грошових зобов`язань.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

29.12.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвояж» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ним тривалий час надавались послуги і такі послуги були сплачені відповідачем. Однак, починаючи з 17.07.2020 відповідач накопичив фактично надані позивачем та несплачені відповідачем послуги аж до 13.08.2020. Після 13.08.2020 відповідач просто ігнорував будь-які комунікації та звернення позивача без визначення причин відсутності оплати за надані послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвояж» зазначає, що будь які намагання встановити причину фактично одностороннього припинення виконання договору, з боку відповідача, залишились без результатів та реагування.

Чітке узгодження заявки та її виконання доводиться, зокрема, відповідними товарно-транспортними накладними з відповідними відмітками відповідача про завантаження та розвантаження нафтопродуктів в кінцевій точці. Надмірна формалізація заявки, форма та засоби передачі якої не передбачено договором, не спростовує формування замовлення послуги відповідачем та її надання позивачем в належний спосіб.

Зокрема, в період виникнення заборгованості, відповідачем не заявлено позивачу жодної претензії щодо наданих послуг чи невідповідності документів які свідчать про надання послуг.

Також, позивач зазначає, що в порядку досудового врегулювання спору, двічі надсилав належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського обліку щодо яких у відповідача не виникло ніяких зауважень чи застережень, як і до якості наданих послуг.

Перевізник свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, вантаж доставлений вантажоодержувачу, оригінали документів, що є підставою для оплати отримані замовником, що підтверджується описом вкладення та повідомлення про вручення в порядку досудового врегулювання спору.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвояж» фактично, реально, без претензій та зауважень виконало (надало) узгодженні послуги перевезення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» фактично замовило, прийняло надані послуги перевезення вантажів вантажним транспортом, але з невідомих виконавцю причин такі послуги не оплатило.

Причини з яких відповідач системно ігнорує свій обов`язок підписання актів приймання-передачі послуг перевезення позивачу невідомі. На думку позивача, таким чином відповідач намагається уникнути відповідальності за невиконання господарських зобов`язань перед позивачем.

Позиція скаржника, про те що суд першої інстанції неправильно встановив обставину, що скаржник в повному обсязі прийняв участь в електронному адмініструванні ПДВ не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Належне адміністрування ПДВ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи податковими накладними з квитанціями які підтверджують реєстрацію таких податкових накладних у відповідних фіскальних реєстрах.

Розумних доводів, заперечень такого факту відповідачем до апеляційної скарги не додано. Зокрема, відповідач підтверджує наявність податкових накладних в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».

Відповідач не висловив жодних обґрунтованих заперечень щодо оформлених ТТН, встановлених актів виконаних робіт.

Відповідач не висловив жодних обґрунтованих заперечень щодо двох виставлених претензій, а ні по суті, а ні по періоду, а ні по сумі.

Жодних обґрунтованих заперечень відповідача на претензії позивача від 10.02.2022 та від 09.09.2022 не надійшло.

Відповідач ігнорує виконання свого зобов`язання без обгрунтованих підстав. Протиправна бездіяльність відповідача порушує право позивача на здійснення розрахунків за належним чином надані послуги нафтопродуктів.

Зокрема, судом першої інстанції правильно застосована актуальна судова практика та правові висновки зроблені Великою палатою Верховного Суду в розрізі їх застосування в аналогічних правовідносинах.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу

09.01.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій скаржник зазначив, що пунктом 11.1 договору встановлено, що доповнення до договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді і повинні бути підписані обома його сторонами.

Тобто заявка на перевезення вантажів є двостороннім правочином, доповненням до договору, у якій замовник і перевізник мають погодити ціну послуг перевезення.

Позивач не надав до суду першої інстанції ні копії заявок на перевезення вантажів, ні копії рахунків-фактур, ні доказів надсилання відповідачу рахунків-фактур, підписаних обома сторонами договорів актів наданих послуг, а товарно-транспортні накладні не містять даних щодо узгодженої вартості перевезення між замовником та перевізником.

Тобто, позивач на свій розсуд визначив вартість наданих послуг перевезення.

Тому, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції стягнуто з останнього надмірну суму грошових коштів, яка не може вважатись розумною платою за фактичні надані транспортні послуги.

Короткий зміст заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу

16.01.2024 2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвояж» надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що укладення правочину договору надання транспортних послуг щодо переміщення пального між складами відповідача було добровільною дією позивача та відповідача.

Відповідач в своїй правовій позиції не заявляє, що не формував заявки на переміщення пального в межах дії договору про надання транспортних послуг.

Відповідач не заперечує достовірність інформації яка міститься в товарно-транспортних накладних, що підтверджують здійснення господарської операції (первинної бухгалтерської документації).

Відповідач не заперечує, що прийняв виконання господарських операцій щодо перевезення пального, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку - що доводить як реальність здійсненої господарської операції, так і узгодженість умов послуг так і їх вартість.

Прийнявши в податковому обліку податкові накладні, здійснивши їх реєстрацію та відобразивши в обліку та податковій звітності, свідчить про узгодженість вартості наданих послуг сформованих відповідно до умов договору.

Зокрема, як вже зазначалось, формування Заявок на перевезення вантажів є господарською ініціативою відповідача. Заявки надсилались уповноваженою особою відповідача уповноваженій особі позивача із використанням комунікаційних електронних засобів (месенжерів).

Причини з яких відповідач системно ігнорує свій обов`язок підписання актів приймання-передачі послуг перевезення позивачу невідомі як і причини відсутності оплати. На думку позивача, таким чином відповідач намагається уникнути відповідальності за невиконання господарських зобов`язань перед позивачем.

Відповідач не обґрунтовує свої доводи жодними належними та допустимими доказами.

Позиція відповідача спростовується прийняттям податкових накладних, їх реєстрацією та відображенні в господарському та податковому обліку сум зобов`язань перед позивачем.

Відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо здійснених господарських операцій під час формування господарського документообігу та досудового претензійного листування, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Договір про надання послуг перевезення дійсно є двостороннім правочином укладеним між позивачем та позивачем відповідно до вимог законодавства та загальноприйнятих принципів господарського обороту.

Заявка на переміщення пального є дією в межах укладеного договору та не є двостороннім правочином до якого застосовуються вимоги щодо письмового оформлення. Формування заявки є односторонньою дією замовника послуги. Акцепт заявки та її виконання свідчать про узгодженість дій сторін позивача та відповідача при здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач намагається знайти формалізовані підстави заперечувати формування документу первинного бухгалтерського документу в його господарському документообігу, не спростовуючи фактичне вчинення та прийняття господарської операції вчиненої на користь замовника постачальником послуги, що документально підтверджуються належними господарськими документами (ТТН, податкові накладні).

Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції вмотивоване, обґрунтоване, постановлене з врахуванням належних та допустимих доказів та встановлених фактів і з цих мотивів не підлягає скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 і ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВОЯЖ» у задоволенні позові.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/11320/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23.

27.11.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/11320/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» скаржнику право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 4034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн. 07 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23;

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНСВОЯЖ» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35/37, офіс 906), листом з описом вкладеного, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України, або засобами електронного зв`язку з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено:

- платіжна інструкція № 13954 від 12.12.2023 на суму 4034,07 грн.; призначення платежу: судовий збір за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23;

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНСВОЯЖ» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, будинок 35/37, офіс 906).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 179 292,00 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 15.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11320/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 надіслана учасникам справи засобами електронного зв`язку шляхом направлення документа в електронному вигляді в їхні електронні кабінети.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОЯЖ" (далі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" (далі - Замовник) був укладений Договір № 21/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 (далі - Договір) за умовами якого перевізник зобов`язується перевозити нафтопродукти (далі по тексту - вантаж) особисто або має право покласти виконання даних послуг на іншу особу/осіб у кількості та у терміни, зазначені у погоджених Перевізником та Замовником Заявках, а замовник зобов`язується оплатити надані Перевізником послуги на підставі Заявок та укладених до них Актів приймання-передачі наданих послуг, які є невід`ємною частиною цього Договору п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред`явленні його водієм є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю Перевізника. При отриманні вантажу для перевезення, Перевізник зазначає вид і кількість прийнятого вантажу, розписується про це в Товарно-транспортній накладній, один примірник якої залишається в пункті отримання вантажу (типова форма №1-ТН).

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника не пізніше 2-х робочих днів з дати погодження сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Обмін Актами та документами, що необхідні для їх узгодження, можливий із застосуванням засобів електронного, факсимільного зв`язку. Документи, отримані таким чином, приймаються до розгляду і зберігаються до дати надходження до бухгалтерії їх оригіналів.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами Договору.

Матеріали справи містять Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-0000469 від 16.07.2020, вартість послуги 3 000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000471 від 16.07.2020, вартість послуги 1200,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000474 від 17.07.2020, вартість послуги 6840,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000475 від 17.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000476 від 17.07.2023, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000481 від 20.07.2020, вартість послуги 9000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000484 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000485 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000489 від 22.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000496 від 23.07.2020, вартість послуги 3000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000498 від 24.07.2020, вартість послуги 7500,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000499 від 24.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000507 від 27.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000511 від 28.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000512 від 28.07.2020, вартість послуги 1600,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000521 від 30.07.2020, вартість послуги 6400,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000524 від 31.07.2020, вартість послуги 10000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000536 від 04.08.2020, вартість послуги 12820,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000540 від 05.08.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000544 від 06.08.2020, вартість послуги 9 000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000548 від 07.08.2020, вартість послуги 6692,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000552 від 10.08.2020, вартість послуги 12240,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000556 від 11.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000561 від 12.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ;

№ОУ-0000564 від 13.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, вищевказані акти підписані в односторонньому порядку з боку позивача та скріплені його печаткою, проте, матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів на підставі яких було складено вищевказані акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які містять відмітку відповідача про відпуск товару, а також відмітку одержувача про його отримання.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, а також реєстр податкових накладних складених за результатами вчинення господарських операцій між позивачем та відповідачем, які в сукупності підтверджують факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» прийняло в електронному адмініструванні ПДВ, зареєструвало та використало нараховані суми ПДВ, як податковий кредит, виходячи з сум спірних актів, а саме:

- по акту №ОУ-0000469 від 16.07.2020, вартість послуги 3 000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 42 від 16.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

- по акту №ОУ-0000471 від 16.07.2020, вартість послуги 1200,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 44 від 16.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000474 від 17.07.2020, вартість послуги 6840,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 47 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000475 від 17.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 48 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000476 від 17.07.2023, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 49 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000481 від 20.07.2020, вартість послуги 9000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 54 від 20.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000484 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 57 від 21.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000485 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 58 від 21.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000489 від 22.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 63 від 22.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000496 від 23.07.2020, вартість послуги 3000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 70 від 23.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000498 від 24.07.2020, вартість послуги 7500,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 73 від 24.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000499 від 24.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 74 від 24.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000507 від 27.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 80 від 27.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000511 від 28.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 84 від 28.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000512 від 28.07.2020, вартість послуги 1600,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 85 від 28.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000521 від 30.07.2020, вартість послуги 6400,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 94 від 30.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000524 від 31.07.2020, вартість послуги 10000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 97 від 31.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000536 від 04.08.2020, вартість послуги 12820,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 10 від 04.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000540 від 05.08.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 14 від 05.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000544 від 06.08.2020, вартість послуги 9 000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 18 від 06.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000548 від 07.08.2020, вартість послуги 6692,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 22 від 07.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000552 від 10.08.2020, вартість послуги 12240,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 26 від 10.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000556 від 11.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 30 від 11.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

по акту №ОУ-0000561 від 12.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 35 від 12.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

- по акту №ОУ-0000564 від 13.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 38 від 13.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО, а також вимогу надіслано повторно 09.09.2022 №368_П_ЮО з актами здачі прийняття робіт (надання послуг).

В підтвердження надіслання претензії від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО, позивачем долучено копію опису вкладення до цінного листа №0319408771362, поштову накладну №0319408771362, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0319408771362, і в якості доказів надіслання претензії від 09.09.2022 №368_П_ЮО позивачем було долучено копію опису вкладення до цінного листа №0315804803573, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0315804803573.

Проте, вищевказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та належного виконання, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 917 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та наявні у ній докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів на підставі яких було складено акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які містять відмітку відповідача про відпуск товару, а також відмітку одержувача про його отримання. В свою чергу, позивачем долучено докази у підтвердження надіслання та отримання вищевказаних актів, а заперечень чи будь-яких інших зауважень від відповідача стосовно вказаних актів матеріали справи не містять, як і не містять заперечень щодо підписаних товарно-транспортних накладних - відповідачем не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України матеріалами справи і наданими позивачем більш вірогідними доказами підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 21/05-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.05.2020 у розмірі 179292,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що позивачем не доведено того факту, що вартість наданих транспортних послуг становить саме 179 292,00 грн., оскільки складені позивачем проекти актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не були підписані відповідачем, крім того в матеріалах справи відсутні копії заявок відповідача на перевезення вантажів, копії рахунків-фактур позивача на оплату транспортних послуг та відсутні належні докази виставлення (надсилання) таких рахунків позивач - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів на підставі яких було складено акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які містять відмітку відповідача про відпуск товару, також відмітку одержувача про його отримання, а також додатково підтверджується податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних, з урахуванням спірних сум за актами в розмірі 179 292,00 грн., а також реєстр податкових накладних складених за результатами вчинення господарських операцій між позивачем та відповідачем, які в сукупності підтверджують факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» прийняло в електронному адмініструванні ПДВ, зареєструвало та використало нараховані суми ПДВ, як податковий кредит, виходячи з сум спірних актів:

- №ОУ-0000469 від 16.07.2020, вартість послуги 3 000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 42 від 16.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

- №ОУ-0000471 від 16.07.2020, вартість послуги 1200,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 44 від 16.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000474 від 17.07.2020, вартість послуги 6840,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 47 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000475 від 17.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 48 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000476 від 17.07.2023, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 49 від 17.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000481 від 20.07.2020, вартість послуги 9000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 54 від 20.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000484 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 57 від 21.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000485 від 21.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 58 від 21.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000489 від 22.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 63 від 22.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000496 від 23.07.2020, вартість послуги 3000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 70 від 23.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000498 від 24.07.2020, вартість послуги 7500,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 73 від 24.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000499 від 24.07.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 74 від 24.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000507 від 27.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 80 від 27.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000511 від 28.07.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 84 від 28.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000512 від 28.07.2020, вартість послуги 1600,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 85 від 28.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000521 від 30.07.2020, вартість послуги 6400,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 94 від 30.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000524 від 31.07.2020, вартість послуги 10000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 97 від 31.07.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000536 від 04.08.2020, вартість послуги 12820,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 10 від 04.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000540 від 05.08.2020, вартість послуги 12000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 14 від 05.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000544 від 06.08.2020, вартість послуги 9 000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 18 від 06.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000548 від 07.08.2020, вартість послуги 6692,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 22 від 07.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000552 від 10.08.2020, вартість послуги 12240,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 26 від 10.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000556 від 11.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 30 від 11.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000561 від 12.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ- сформовано податкову накладну № 35 від 12.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію;

№ОУ-0000564 від 13.08.2020, вартість послуги 6000,00 грн з ПДВ - сформовано податкову накладну № 38 від 13.08.2020, яка містить відмітку про її реєстрацію.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у разі невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 Господарського кодексу України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, слід врахувати фактичні дії як позивача та відповідача щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Отже, дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (перевізником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), є допустимим доказом факту прийняття послуг від контрагента на визначену спірну суму.

Доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим стосовно того, чи порушив скаржник строки виконання своїх грошових зобов`язань - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника не пізніше 2-х робочих днів з дати погодження сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Обмін Актами та документами, що необхідні для їх узгодження, можливий із застосуванням засобів електронного, факсимільного зв`язку. Документи, отримані таким чином, приймаються до розгляду і зберігаються до дати надходження до бухгалтерії їх оригіналів.

Таким чином, оплата наданих послуг в силу умов п. 4.1 Договору, пов?язується саме з актами здачі - прийняття послуг, а не з наявністю рахунків - фактур та заявок.

При цьому, суд апеляційної інстанції в цій частині, з урахуванням встановлених у справі обставин, погоджується з доводами позивача про те, що заявка на переміщення пального, є дією в межах укладеного договору та не є двостороннім правочином.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО, а також вимогу надіслано повторно 09.09.2022 №368_П_ЮО з актами здачі прийняття робіт (надання послуг). В підтвердження надіслання претензії від 10.02.2022 за № 189_П_ЮО, позивачем долучено копію опису вкладення до цінного листа №0319408771362, поштову накладну №0319408771362, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0319408771362, і в якості доказів надіслання претензії від 09.09.2022 №368_П_ЮО позивачем було долучено копію опису вкладення до цінного листа №0315804803573, фіскальний чек, а також копію трекінгу про вручення відправлення №0315804803573. Проте, відповідач жодних заперечень у відповідь - не висловив.

Таким чином, враховуючи наведені обставини в сукупності з тим, що податкові накладні щодо спірних сум за актами були проадміністровані в порядку податкового законодавства, докази чого наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк оплати за спірними актами є таким, що настав в силу приписів ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 179 292,00 грн. за надані послуги по Договору - є законними, обгрунтованими та доведеними в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, і не спростовані відповідачем. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 179 292,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 910/11320/23 -залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/11320/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко