Рішення

від 18.10.2023 по справі 915/1177/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 915/1177/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, м. Киї, вул. Олександра Пироговського, буд 19, корпус 4; адреса електронної пошти: info@pal.kiev.ua; ідентифікаційний код 37768114)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (57262, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; адреса електронної пошти представника: virgo-dog@ukr.net; ідентифікаційний код 19292651)

про: стягнення 306 950, 61 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Лобач І.А., керівник товариства,

від відповідача: Сергєєва К.О., адвокат за довіреністю,

Суть спору:

24.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 70 від 14.07.2023 (з додатками), в якій просить суд: стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (ідентифікаційний код 37768114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 19292651) заборгованість за договором фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 року, що становить 306 950, 61 грн та складається з:

- 214 859, 24 грн - основний борг по сплаті лізингових платежів за Договором;

- 9 847, 73 грн - додаткова винагорода Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору;

- 65 928, 06 грн - пеня відповідно до п. 8.4 Договору;

- 3 955, 68 грн - 3% (три процента) річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- 12 359, 90 грн - інфляційні витрати відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦКУ України.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 з додатками та додатковою угодою №1 від 07.04.2020; Акту прийому-передачі предмету лізингу від 14.04.2020; виписок з поточного рахунку щодо здійснених платежів; листування учасників справи; застосування норм статей 526, 530, 549, 552, 610, 611, 625, 628, 806 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»; та мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів, внаслідок чого за Приватним сільськогосподарським підприємством «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» у період з липня 2022 року по квітень 2023 року утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 214 859, 24 грн, а також виникли підстави для стягнення додаткової винагороди лізингодавця в сумі 9 847, 73 грн, нарахованої на підставі пункту 5.7 договору, пені у розмірі 65 928, 06 грн, 3 % річних у розмірі 3 955, 68 грн та 12 359, 90 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 31.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1177/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено розгляд справи по суті на 19 вересня 2023 року о 13:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

25.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № РД\Ис-00455 від 23.08.2023 (з додатками), за змістом якого Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» визнає позовні вимоги тільки в частині суми основного боргу в сумі 214 859,24 грн лізингових платежів, просить суд:

- відмовити в задоволенні позовних вимог в частині додаткової винагороди, пені, 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму;

- судові витрати в повному обсязі покласти на позивача.

06.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 94 від 29.08.2023, в якій заявник, зокрема, наголошує, що доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, та документи, копії яких долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, не спростовують правомірність позовних вимог позивача.

Також, 06.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 18.09.2023.

13.09.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № РД\Ис-00481 від 11.09.2023, у якій заявник вважає заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив необґрунтованими та просить суд: - відмовити в задоволенні позовних вимог в частині додаткової винагороди, пені, 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму; - судові витрати в повному обсязі покласти на позивача.

18.09.2023 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання № РД\Ис-00499 від 18.09.2023 про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника товариства в судове засідання, у зв`язку з відрядженням.

Примірник вказаного клопотання додатково надійшов на адресу суду 22.09.2023 засобами поштового зв`язку.

В засіданні 19.09.2023, проведеному за участі представника позивача, суд розпочав розгляд справи № 915/1177/23 по суті, заслухав представника позивача, який доповів предмет та підстави заявленого позову.

За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 17 жовтня 2023 року об 11:40.

02.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 03.10.2023.

16.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява № РД\Ис-00534 від 13.10.2023 про зменшення штрафних санкцій, неустойки по справі № 915/1177/23.

Примірник вказаної заяви додатково надійшов на офіційну електронну адресу суду 16.10.2023.

В засіданні 17.10.2023, проведеному за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 18 жовтня 2023 року о 10:30, у зв`язку із повітряною тривогою у Миколаївській області

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

18.10.2023 в судове засідання з`явилися повноважні представники позивача та відповідача, яких суд заслухав.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, 18.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА», як лізингодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК», як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 08/03Л (далі - Договір), відповідно до предмету якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку № 1 «Специфікація» до даного Договору (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу у володіння та користування на строк, зазначений у пункті 3.2 Договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного Договору.

За умовами наведеного Договору:

- договірна вартість предмета лізингу складає 962 009,06 грн з ПДВ (п. 1.2, в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.04.2020);

- додаток № 3 до даного Договору «Графік лізингових платежів» визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому Договору (п. 1.3);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 3.1);

- строк лізингу по даному Договору складає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (п. 3.2);

- підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу у тимчасове володіння і користування а є підставою для вимоги лізингодавцем сплати лізингових платежів згідно з Додатком № 3 до Договору, за винятком авансу, який сплачується відповідно до пункту 5.2 Договору (п. 4.5);

- до лізингового платежу за цим Договором згідно Додатку 3 до Договору «Графік лізингових платежів» входить: договірна вартість предмета лізингу - 962 009,06 грн, винагорода лізингодавця - 119 246,85 грн, інші витрати лізингодавця - 70 693,56 грн (п. 5.1, в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.04.2020);

- лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в терміни, вказані у Додатку № 3 до Договору (п. 5.3);

- якщо дата лізингового платежу згідно Додатку № 3 припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує даті платежу (п. 5.5);

- у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на 5 календарних днів, сума винагороди лізингодавця за Договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення (п. 5.7);

- лізингодавець зобов`язується, зокрема: на визначених у розділі 4 договору умовах передати Предмет лізингу лізингоодержувачу та оформити цю передачу Актом приймання-передачі, і разом з предметом лізингу надати лізингоодержувачу наступні документи: податкова накладна (в електронному вигляді); видаткова накладна; технічна та експлуатаційна документація на предмет лізингу; документи, що видаються заводом виробником (за наявності) (п. 6.2.1);

- лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: своєчасно вносити лізингові платежі згідно додатку № 3 до даного Договору (п. 7.2.8);

- сторони зобов`язуються виконувати всі умови даного договору та несуть відповідальність за їх виконання у відповідності до чинного законодавства (п. 8.1);

- сторони погодили, що нарахування пені за даним Договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно з даним Договором та чинним законодавством, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати, по день фактичної оплати (п. 8.4);

- сторони цього Договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо не невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору в результаті незалежних від сторін цього Договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайною характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, епідемії або події, які виникли у наслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього Договору (п. 11.1);

- сторона цього Договору, на яку вилинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій Стороні цього Договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій Стороні цього Договору (п. 11.3);

- повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій Стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин (п. 11.4);

- несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі (п. 11.6);

- невід`ємними частинами Договору є його додатки, а саме: Додаток № 1 «Специфікація», Додаток № 2/1 «Зразок Акту приймання-передачі Предмета лізингу», Додаток № 2 «Акт приймання-передачі Предмета лізингу» (після підписання); Додаток № 3 «Графік лізингових платежів» (п. 12.5).

У подальшому, 07.04.2020 сторонами було погоджено по підписано Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020, за умовами якої було внесено зміни до окремих умов Договору, а також викладено в новій редакції Додаток № 1 та Додаток № 2 до Договору.

У Специфікації до Договору (Додаток № 1, в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.04.2020) сторони погодили найменування предмета лізингу, його кількість та вартість, а саме: Автобус МАЗ-281040, у кількості 1 одиниця, загальною вартістю 962 009,06 грн з ПДВ. Цільове призначення предмета лізингу - перевезення пасажирів.

Вищенаведений Договір з додатками та додатковою угодою і Специфікацією до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як лізингодавця, щодо стягнення з відповідача, як лізингоодержувача, заборгованості з лізингових платежів, а також штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 з додатками та додатковою угодою №1 від 07.04.2020;

- Акт прийому-передачі предмету лізингу від 14.04.2020;

- виписки з поточного рахунку щодо здійснених платежів;

- листи Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00141 від 12.05.2023, № РД\Ис-00144 від 10.05.2023;

- претензія Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» № 60 від 12.06.2023.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» до ГУНП в Миколаївській області № РД\Ис-00171 від 14.07.2022, № РД\Ис-00197 від 01.09.2022, № РД\Ис-00221 від 17.10.2022, № РД\Ис-00222 від 17.10.2022;

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (3 шт.);

- документи про право власності Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» на нерухоме майно;

- лист Миколаївської РВА № 481/12-17/21/22, лист Миколаївської ОВА № 05-65/1807/5-22 від 17.08.2022;

- рішення Миколаївської обласної ради № 9 від 07.10.2022;

- Акт Регіональної торгово-промислової падати Миколаївської області № 120-0368 від 02.12.2022 про підтвердження щодо неможливості вирощування сільськогосподарських культур (томатів стандартних) на земельній ділянці, кадастровий номер 4823383200:03:001:0292, яка знаходилась в районі проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) внаслідок збройної агресії Російської Федерації;

- акти про пожежу від 26.03.2022, 24.08.2022, акти виконання робіт з розчищення (розмінування) місцевості від вибухонебезпечних предметів від 16.01.2023, від 01.03.2023, акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 15.12.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства України про фінансовий лізинг.

Так, відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору, 14.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА», як лізингодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК», як лізингоодержувачем, був підписаний Акт приймання-передачі предмета лізингу (Додаток № 2 до Договору), за яким за якими позивач передав відповідачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу погоджене сторонами майно - Автобус МАЗ-281040 (заводський номер НОМЕР_1).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з передачі лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу предмета лізингу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем своїх зобов`язань за Договором.

У свою чергу, Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» грошові зобов`язання виконало частково, не сплативши починаючи з 20.07.2022 у повній мірі платежі, які передбачені умовами Договору фінансового лізингу, внаслідок чого у відповідача утворилася прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 214 589,24 грн (згідно наданого до позовної заяви розрахунку).

З метою досудового врегулювання спору позивач 15.06.2023 скерував на адресу відповідача претензію № 60 від 12.06.2023, у якій вимагав невідкладно сплатити наявну заборгованість за договором фінансового лізингу.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та без виконання, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу закон покладає на лізингоодержувача.

Суд зазначає, що відповідачем за час слухання справи не надано доказів відсутності боргу або контррозрахунку заявленої до стягнення суми, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, натомість визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 214 859,24 грн лізингових платежів.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах лізингоодержувачем дійсно порушено умови Договору фінансового лізингу в частині повноти та своєчасності здійснення передбачених договором платежів, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок суми основного боргу зі сплати лізингових платежів та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 214 859,24 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно наданого до позовної заяви розрахунку :

- додаткову винагороду Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору у розмірі 9 847,73 грн;

- пеню відповідно до п. 8.4 Договору за сукупний період прострочення з 21.07.2022 по 13.07.2023 на загальну суму 65 928, д грн;

- 3% річних за сукупний період з 21.07.2022 по 13.07.2023 на загальну суму 3 955,68 грн;

- інфляційні втрати за сукупний період з 21.07.2022 по 13.07.2023 на загальну суму 12 359,90 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення додаткової винагороди Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору, суд зазначає, що відповідно до вказаної умови Договору у разі прострочення сплати відповідачем лізингових платежів більше ніж на 5 календарних днів, сума винагороди позивача за договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди позивача в періоді в якому допущено таке прострочення.

Беручи до уваги встановлені судом обставини порушення відповідачем сплати лізингових платежів більше ніж на 5 календарних днів, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» додаткової винагороди Лізингодавця у розмірі 9 847,73 грн є обґрунтованими.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що такі розрахунки проведені правильно, у відповідності до погоджених сторонами умов Договору.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони погодили, що нарахування пені за даним Договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно з даним Договором та чинним законодавством, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати, по день фактичної оплати.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок пені та встановив, що таке нарахування позивачем проведено арифметично правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Водночас, суд зауважує, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів річних, інфляційних витрат та пені, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, зазначаючи, зокрема, про таке.

Листом Торгово-промислової палати України N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорннми обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

ПСП «Агрофірма «Роднічок» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. Юридичною адресою підприємства є Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, 13А. Основною культурою, вирощування якої здійснює підприємство є томати для Фермерського господарства «Органік Сістемс» з метою переробки у томатну пасту. В даному випадку, ФГ «Органік Сістемс» є суб`єктом господарювання, основними видами діяльності якого є відтворення рослин, перероблення та консервування фруктів і овочів (томатна паста торгової марки «Інагро»). Юридичною адресою цього підприємства є Миколаївська обл., с. Шевченкове, вул. Дорожна, 19, Тому, і вирощування розсади, овочів, зернових, тощо, здійснювалося па полях в Миколаївській та Херсонській областях. Об`єкти Відповідача розташовані в Миколаївській області, в т.ч. Вітовському районі, с. Миколаївське, с. Котляреве, с. Лимани, Снігурівський район, м. Снігурівка, с. Центральне, с. Горохівське, та Херсонській області, в т.ч. Білозерському районі, с. Велетенське.

Загальновідомим фактом є те, що частина Миколаївської області та вся Херсонська область були в окупації і знаходилися (деякі ще знаходяться) в зоні активних бойових дій, що підтверджується наказами Мінінтеграції, в т.ч., від 22.12.2022 р. № 309 та іншими, якими затверджено Переліки територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Об`єкти Відповідача в Снігурівському районі, м. Снігурівка, та Херсонській області, Білозерському районі, с. Велетенське перебували в тимчасовій окупації, і були деокуповані лише 11.11.2022 p., але, були та залишаються в зоні бойових дій, що додатково підтверджується заявами до Нацполіції про втрату контролю, Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань, тощо. Підтвердженням знаходження об`єктів Відповідача разом із усім майном на тимчасово окупованій території та на території активних бойових дій, додатково, є також свідоцтва про право власності та Витяги з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно. Режим окупації не дозволяє/не надає можливостей для здійснення будь-якої законної господарської діяльності. Тому, об`єкти в Снігурівському районі, м. Снігурівка, та Херсонській області, Білозерського району, с. Велетенське не працювали, вся техніка не використовувалась. Режим окупації не дозволяє/не надає можливостей для здійснення будь-якої законної господарської діяльності Тому, об`єкти в Снігурівському районі, м. Снігурівка, та Херсонській області, Білозерського району, с. Велетенське не працювали.

Відповідач також посилається на те, що Миколаївська районна військова адміністрація надіслала на адреси Первомайської та Шевченківської територіальної громад (Миколаївська область) лист від 20.06.2022 № 481/02-17/21/22, яким повідомила, що проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на їх територіях заборонено, у зв`язку із активними бойовими діями. В серпні 2022 р. Миколаївська обласна військова адміністрація підтвердила, що м. Снігурівка, Миколаївської області є тимчасово окупованою територією російськими військами, у зв`язку із військовою агресією російської федерації та вважалася непідконтрольною територією України з 19.03.2022 р. до 11.11.2022 р. Додатково, 07.10.2022 Миколаївська обласна рада прийняла Рішення № 9 про наявність в Миколаївській області обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. За вказаним рішенням, до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили включено юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких за станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано в межах території Миколаївської області.

Після деокупації, землі Миколаївської області не придатні для використання, у зв`язку із їх забруднення вибухонебезпечними предметами, внаслідок активних бойових дій, що підтверджується Актом РТТП в Миколаївської області № 20-0368 від 02.12.2022. Подібна ситуація із землями в Херсонській області.

Починаючи з 11.11.2022 р. ведеться робота з розмінування об`єктів, полів, та інших територій. Станом на сьогоднішній день, розмінована лише частина, що підтверджується відповідними Актами. Тобто, на переконання відповідача, форс-мажорні обставини продовжуються.

Позивач проти вказаних обставин заперечує, наголошуючи, зокрема, на тому, що відповідач не надав доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» за його зверненням військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката. Крім цього, відповідний сертифікат не був наданий позивачу на виконання п. 11.4 Договору. Відповідач у встановлений Договором строк не здійсни» повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини, а тому втратив право посилання па форс-мажор (при умові доведення обставини непереборної сили саме для даного конкретного випадку) відповідно до п. 11.6 Договору.

Позивач також зазначає, що невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань у вигляді господарських санкцій та жодним чином не звільняє від необхідності, за вимогою кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу.

Дослідивши відповідні аргументи сторін суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.6 Договору сторони цього Договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо не невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору в результаті незалежних від сторін цього Договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайною характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, епідемії або події, які виникли у наслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього Договору. Сторона цього Договору, на яку вилинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій Стороні цього Договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій Стороні цього Договору. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій Стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі.

Суд наголошує, що доказів повідомлення лізингоодержувачем лізингодавця про настання форс-мажорних обставин, в тому числі і протягом встановленого договором строку з моменту їх настання відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку до матеріалів справи не надано. При цьому, суд акцентує увагу, що п. 11.6 Договору сторони погодили, що у разі не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляє відповідну сторону права посилатися на форс-мажор у майбутньому.

Крім того, щодо посилань відповідача, що порушення зобов`язань за Договором сталося внаслідок дії непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Отже, не ставлячи під сумнів те, що війна та пов`язані з нею події є обставинами непереборної сили, господарський суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення чи ускладнення ведення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем за Договором.

Крім того, суд зауважує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом також взято до уваги те, що в межах даної справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, неустойки, яке мотивоване, зокрема, тим, що в даному випадку, розмір санкцій може бути зменшений у зв`язку із тим, що невиконання ПСП «Агрофірма «Роднічок» зобов`язань за Договором пов`язано із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), не здійснення господарської діяльності внаслідок окупації, розкрадання, тощо (що вплинуло на фінансовий стан відповідача), враховуючи належне своєчасне та в повному обсязі виконання зобов`язань до війни, часткове виконання під час війни, здійснення відповідачем свого відновлення, розмінування після деокупації території та активних бойових дій.

Розглянувши відповідне питання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» є суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність на території Миколаївської та Херсонської областей. При цьому, тривалий режим окупації не дозволяв/не надавав відповідачу можливостей для здійснення будь-якої законної господарської діяльності, у зв`язку з чим об`єкти підприємства в Снігурівському районі, м. Снігурівка, та Херсонській області, Білозерського району, с. Велетенське не працювали.

Судом також взято до уваги доводи відповідача про те, що після деокупації землі Миколаївської області не придатні для використання, у зв`язку із їх забруднення вибухонебезпечними предметами, внаслідок активних бойових дій, що підтверджується Актом РТТП в Миколаївської області № 20-0368 від 02.12.2022. Подібна ситуація із землями в Херсонській області. При цьому, починаючи з 11.11.2022 ведеться робота з розмінування об`єктів, полів, та інших територій, а станом на сьогоднішній день, розмінована лише їх частина.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. За такого суд дійшов висновку про часткове зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені 6592,81 грн (10 % обґрунтовано заявленого до стягнення розміру).

У задоволені ж позову про стягнення пені в іншій частині, а саме в сумі 59 335,25 грн (90 %), господарський суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Також, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Отже, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (57262, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний код 19292651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, м. Киї, вул. Олександра Пироговського, буд 19, корпус 4; ідентифікаційний код 37768114) за договором фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 основний борг по сплаті лізингових платежів у розмірі 214 859, 24 грн, додаткову винагороду Лізингодавця у розмірі 9 847,73 грн, пеню у розмірі 6592,81 грн, 3 % річних у розмірі 3 955,68 грн, інфляційні витрати у розмірі 12 359,90 грн, а також 4 604,26 грн судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 59 335,25 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, м. Киї, вул. Олександра Пироговського, буд 19, корпус 4; ідентифікаційний код 37768114);

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (57262, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний код 19292651).

Повне рішення складено і підписано судом 23.10.2023.

Суддя О.Г. Смородінова