Ухвала

від 13.12.2023 по справі 915/1177/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

13 грудня 2023 року Справа № 915/1177/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» (03110, м. Киї, вул. Олександра Пироговського, буд 19, корпус 4; ідентифікаційний код 37768114)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» (57262, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний код 19292651)

про: стягнення 306 950, 61 грн,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2023 до суду від Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» надійшла заява № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, у якій заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення у справі № 915/1177/23 до 18.10.2024 року.

За приписами ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 06.12.2023 розгляд заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1177/23 було призначено на 13 грудня 2023 року о 12:00; запропоновано позивачу подати до суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

08.12.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 08.12.2023 (вх. № 16152) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.12.2023 до суду від позивача надійшли пояснення б/н від 12.12.2023 (вх. № 16283/23) щодо заяви ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі № 915/1177/23, у яких заявник просить суд:

1. Відмовити ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» в задоволені заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі № 915/1177/23.

2. Розгляд заяви ПСП «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі № 915/1177/23 провести за відсутності представника ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА».

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

13.12.2023 за результатами розгляду заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1177/23, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами заяви, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити таке.

24.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 70 від 14.07.2023 (з додатками), в якій просило суд: стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» заборгованість за договором фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 року, що становить 306 950, 61 грн та складається з:

- 214 859, 24 грн основний борг по сплаті лізингових платежів за Договором;

- 9 847, 73 грн додаткова винагорода Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору;

- 65 928, 06 грн пеня відповідно до п. 8.4 Договору;

- 3 955, 68 грн 3% (три процента) річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- 12 359, 90 грн інфляційні витрати відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦКУ України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 було частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» до Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК»; стягнуто з відповідача на користь позивача за договором фінансового лізингу №08/03Л від 24.03.2020 основний борг по сплаті лізингових платежів у розмірі 214 859, 24 грн, додаткову винагороду Лізингодавця у розмірі 9 847,73 грн, пеню у розмірі 6592,81 грн, 3 % річних у розмірі 3 955,68 грн, інфляційні витрати у розмірі 12 359,90 грн, а також 4 604,26 грн судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 59 335,25 грн відмовлено позивачу.

Рішення суду набрало законної сили 14.11.2023.

20.11.2023 на виконання вказаного рішення стягувачу було видано відповідний наказ.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/1177/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як уже було наведено вище, 05.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, у якій заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення у справі № 915/1177/23 до 18.10.2024 року.

В обґрунтування вказаної заяви підприємством зазначено, зокрема, таке:

«Станом на сьогоднішній день, території Миколаївської та Херсонської областей, є забрудненими вибухонебезпечними предметами та замінованими, що підтверджується ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (dsns.gov.ua) (Інтерактивна мапа, на якій відображуються місця, на яких вже виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, та ступінь загрози від них згідно наявної у ДСНС інформації (похибка локалізації становить до 30 м). Рекомендовано використовувати інформацію з інтерактивної мапи при відвідувані місць, на яких велись бойові дії). Додатковим доказом забруднення вибухонебезпечними предметами та мінування полів є Заява ПСП «Агрофірма «Роднічок» до Управління з питань цивільного захисту Миколаївської ОДА та Миколаївської ОВА про знешкодження вибухонебезпечних предметів № РД/Вх-00004 від 06.01.2023 р. (Додаток № 1).

Тобто, форс-мажорні обставини продовжуються і Відповідач ПСП «Агрофірма «Роднічок» не має можливості здійснювати свою господарську діяльність належним чином, оскільки основною діяльністю, що підтверджується інформацією з ЄДР (Додаток № 2), є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність».

Суд зауважує, що стягувач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення, посилаючись, зокрема, на таке:

«Рішенням суду у справі № 915/1177/23 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 247 615,36 грн. заборгованості та 4 604,26 грн судового збору.

Відповідач на обгрунтування своєї заяви посилається на те, що він не може проводити свою господарську діяльність в тому обсязі, який існував до 24.02.2022, оскільки земельні ділянки забруднені вибухонебезпечними предметами та на даний час ведуться роботи з їх обстеження та розмінування.

Проте, Відповідачем не доведено, що виконання рішення суду у справі № 915/1177/23 на даний час є істотно ускладненим або неможливим з огляду на фінансовий стан Відповідача, оскільки рішення суду стосується саме грошових зобов`язань Відповідача.

Позивач звертає увагу на те, що тривале невиконання рішення суду Відповідачем у справі № 915/1177/23 буде порушувати майнові інтереси та права Позивача як добросовісного суб`єкта господарської діяльності, які гарантовані Конвенцією та законодавством України».

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши заяву боржника про відстрочення виконання рішення, проаналізувавши відповідні обставини в сукупності з нормами чинного процесуального законодавства та доводами сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, суд вертає увагу сторін на таке.

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999).

Таким чином, суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про скрутне матеріальне становище та відсутність грошових коштів. Крім того, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Суд зазначає, що наданих боржником доказів (копія заяви боржника до Управління з питань цивільного захисту Миколаївської ОДА та Миколаївської ОВА про знешкодження вибухонебезпечних предметів та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) недостатньо для встановлення обставин щодо наявності у спірних правовідносинах виключних підстав, в розумінні ч. 3 ст.331 ГПК України для відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення після закінчення строку відстрочення, у випадку задоволення судом клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, також враховуючи відсутність згоди позивача на надання відповідачу відстрочки виконання рішення та відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення наразі відсутні.

Таким чином, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОФІРМА «РОДНІЧОК» № РД\Ис-00605 від 05.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у справі № 915/1177/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 18.12.2023.

Суддя О.Г. Смородінова