Рішення

від 11.10.2023 по справі 916/1406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1406/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" (код ЄДРПОУ 37353561, 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 131-Б)

до відповідача: Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" (код ЄДРПОУ 38594691, 73000, м. Херсон, вул. Димитрова, 26-А, кв.54)

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко Д.М., адвокат, ордер серія ВТ №1033708 від 05.04.2023

від відповідача: Хлєбнікова Н.А., адвокат, ордер серія ВН №1255175 від 05.07.2023

Позивач Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.02.2023 в мережі Інтернет на веб-сторінці інтернет-видання "МІСТ", що висвітлює події в Херсоні та області, було розміщено статтю під назвою "У Лугової придбали паливо у компанії, яка заправляла машини та танки окупантів".

Ухвалою суду від 18.04.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.05.2023; вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 18.05.2023 відкладено підготовче засідання на 08.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 17.07.2023 та відкладено підготовче засідання на 29.06.2023.

Ухвалою від 29.06.2023, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки, закрито підготовче провадження у справі №916/1406/23 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20.07.2023.

18.07.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою від 20.07.2023 постановлено повернутись на стадію підготовчого провадження у справі №916/1406/23 та замінити судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим засіданням; задоволено заяву Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" про поновлення строку на подання відзиву, поновлено строк на подання відзиву та прийнято відзив до розгляду; призначено підготовче засідання у справі на 17.08.2023.

Ухвалою від 17.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2023.

Ухвалою від 07.09.2023 клопотання Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" про витребування доказів залишено без задоволення, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18.10.2023, закрито підготовче провадження у справі №916/1406/23 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.10.2023.

В судове засідання з' явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів визначеним у справі відповідачем Громадською організацією "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст".

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.10.2023, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, за результатами оголошеного 08.02.2023 тендеру на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, 01.02.2023 між Херсонською міською військовою адміністрацією та Приватним підприємством "Дніпронафтопродукти" було укладено договір №04/2023 поставки нафтопродуктів.

09.02.2023 в мережі Інтернет на веб-сторінці Інтернет-видання "МОСТ", що висвітлює події в місті Херсоні та області, за посиланням: https://most.ks.ua/news/url/u-lugovoji-pridbali-palivo-u-kompaniji-jaka-zapravlijala-mashini-ta-tanki-okupantiv/ було розміщено статтю під назвою "У Лугової придбали паливо у компанії, яка заправляла машини та танки окупантів".

В означеній статті йдеться про те, що Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1416485,90 грн. за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації співпрацювала з окупантами та місцевими колаборантами. Поставить паливо Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти".

Крім того, як зазначає позивач, 09.02.2023 посилання на вказану статтю було розміщено відповідачем у своєму телеграм каналі МОСТ:Херсон з кількістю підписників 3302 особи, з яких 1700 користувачів переглянуло цю інформацію.

Водночас позивач стверджує, що вказана інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію позивача.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" інформацію, поширену 09.02.2023 на веб-сайті https://most.ks.ua в розділі "Новини" із заголовком "У Лугової придбали паливо у компанії, яка заправляла машини та танки окупантів" наступного змісту "Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1416485,90 грн. за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації працювала з окупантами та місцевими колаборантами".

- зобов`язати власника веб-сайту https://most.ks.ua Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" спростувати недостовірну інформацію про Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти" аналогічним способом - шляхом розміщення на веб-сайті https://most.ks.ua в розділі "Новини" статті наступного змісту: "Спростування. Шановні читачі! Власник веб-сайту https://most.ks.ua Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" повністю спростовує недостовірну інформацію про ПП "Дніпронафтопродукти", розміщену 09.02.2023 на веб-сайті https://most.ks.ua в розділі "Новини" із заголовком "У Лугової придбали паливо у компанії, яка заправляла машини та танки окупантів", як таку, що є недостовірною.

- зобов`язати власника веб-сайту https://most.ks.ua Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" розмістити посилання на вищевказане спростування у телеграм-каналі МОСТ:ХЕРСОН в той же день, в який буде розміщено саме спростування на веб-сайті https://most.ks.ua в розділі "Новини".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України "Про інформацію").

Згідно із статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому, статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України, дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Як зазначено в пунктах 9 та 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, серед іншого, що:

- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом;

- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу;

- обліковий запис - формалізований згідно із стандартами мережі Інтернет запис на комп`ютерному обладнанні (комп`ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад власника веб-сайту) на такому обладнанні, містить дані про доступ до частини каталогів і комп`ютерної програми, комп`ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати цифровий контент і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частини, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису.

У статті 2 Закону України "Про електронні комунікації" визначено, що домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім`я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Так на підтвердження того, що власником веб-сайту https://most.ks.ua є відповідач - Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", позивач надав Довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 24.02.2023 №36/2023-Д, видану Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" - WebFix.

В зазначеній Довідці, зокрема, надається інформація щодо доменного імені most.ks.ua, яким адресується цей веб-сайт, та йдеться про наступне.

Доменне ім`я: most.ks.ua, дата та час реєстрації доменного імені: 09.07.2012, дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: 04.07.2022, дата та час завершення строку реєстрації доменного імені: 09.07.2023.

Реєстратором доменного імені є: фізична особа-підприємець Кравченко Костянтин Володимирович (РНОКПП НОМЕР_1 , фактична адреса (офіс): 03055, м.Київ, вул.Старокиївська, буд.1/5, оф.55 ).

Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS: відомості скриті.

Інформація про хостинг-провайдера: Cloudflare Inc (101 Townsend Street, San Francisco, CA, 94107, US).

Домен .KS.UA є публічним географічним доменом другого рівня м.Херсон та Херсонської області, в якому здійснюється реєстрація доменних імен третього рівня без обмежень. Цей домен належить до українського сегменту мережі Інтернет.

Адміністратором домену .KS.UA та Оператором реєстру .KS.UA є Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-ХОСТ" (ідентифікаційний код: 37631700; місцезнаходження: 73028, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Миру, буд. 28, кв. 35), яке забезпечує реєстрацію доменних імен в домені .KS.UA на підставі даних, отриманих від реєстраторів доменних імен відповідно до Регламенту публічного домену (https://hostmaster.ua/policy/2ld.ua/). Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-ХОСТ" не приймає заявки на реєстрацію доменних імен безпосередньо від реєстрантів доменних імен.

Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та, відповідно, тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес (-и), яким/якій відповідає доменне ім`я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення перенаправления (редиректу) на інше доменне ім`я тощо.

Право користування доменним іменем може бути передано реєстрантом доменного імені іншій особі. Для такої передачі реєстрант доменного імені звертається до реєстратора такого доменного імені щодо проведення процедури переделегування доменного імені (зміни реєстранта доменного імені). Про переделегування доменного імені реєстратором доменного імені вноситься відповідний запис до реєстру домену верхнього рівня, внаслідок чого цей запис відображається в сервісі WHOIS.

Право користування доменним іменем може бути також передано повністю або частково реєстрантом доменного імені іншій особі на договірних засадах без переделегування такого доменного імені (без зміни реєстранта доменного імені). За відсутності у реєстранта доменного імені доказів передачі права користування таким доменним іменем (договору тощо) іншій особі, відповідальність за адресацію доменного імені до відповідного веб-сайту та за функціонування такого веб-сайту несе виключно реєстрант доменного імені.

Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером), внаслідок чого:

отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати управління відповідним веб-сайтом, зокрема, в частині налаштування технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено програмне забезпечення такого веб-сайту, а також здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту відповідним доменним іменем;

доменному імені, яким адресується такий веб-сайт, присвоюється IP-адреса (-и), a DNS (Domain Name Service - система доменних імен) здійснює співставлення та перетворення доменного імені, яким адресується веб-сайт, в таку (- і) IP-адресу (-и), що і забезпечує пошук цього веб-сайту у мережі Інтернет за допомогою відповідного доменного імені.

При цьому, розміщення (зміна, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, налаштування доступу інших осіб до веб-сайту або його частин через мережу Інтернет, припинення функціонування веб-сайту або його частин здійснюється власником програмного забезпечення веб-сайту, який є відповідно володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет (формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп`ютерному обладнанні (комп`ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп`ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб- сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису). Тобто, володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

На практиці може мати місце ситуація, коли особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати.

При цьому, реєстранту доменного імені, якщо він не є отримувачем послуг хостингу, відома особа останнього, оскільки тільки від цієї особи такий реєстрант може отримати інформацію про ІР-адресу (-и), яким/якій повинно відповідати доменне ім`я для можливості адресації ним відповідного веб-сайту. А отримувач послуг хостингу при налаштуванні технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено такий веб-сайт, повинен зазначити відповідне доменне ім`я для можливості адресації ним такого веб-сайту, тобто отримати назву доменного імені від реєстранта доменного імені. Відповідно, або особа реєстранта доменного імені співпадає з особою отримувача послуг хостингу, або цим особам відома інформація один про одного в силу існуючих договірних відносин.

У випадку, якщо програмне забезпечення веб-сайту розміщене на договірних засадах на веб-сервері отримувача послуг хостингу, останньому повинна бути відома інформація про такого володільця програмного забезпечення веб-сайту в силу існуючих договірних відносин.

Отже, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

Слід зазначити, що згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права":

власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу

власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (ч. 11 ст. 52-1).

За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://most.ks.ua встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту Інтернет-видання МОСТ, на якому розміщена, зокрема, наступна інформація:

"Інтернет-видання МОСТ - інформаційно-аналітичний сайт, що висвітлює події у Херсоні та області незалежно від політичної чи комерційної доцільності. Головна мета нашого ресурсу - адекватне сприйняття та об`єктивна оцінка повинної інформації, розвиток незаангажованої громадської журналістики та боротьба із російською пропагандою. Редакція МОСТу розвивається разом із самим сайтом. Наш колектив з радістю зустрічає нових людей, для яких важливим є незалежний погляд на події. Сайт заснований у вересні 2012 року за підтримки NED. У нас сміливі та амбітні плани - ми хочемо бути завжди поруч із нашим читачем, стати для нього основним надійним джерелом новин Херсона та Херсонщини. Ми переконані, що доступ до новин має бути зручним і комфортним, а херсонські новини можуть бути цікавішими за всеукраїнські.".

На веб-сайті https://most.ks.ua розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - адреса електронної пошти: most.ks.ua@gmail.com ; телефон: НОМЕР_2 ; Приватбанк: НОМЕР_3 .

На веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (https://www.nrada.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/zaiava_Mist.pdf) містяться наступні дані про Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" - місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Димитрова, буд.26 А, кв. 54; телефон: 0505470559; адреса електронної пошти: most.ks.ua@gmail.com ; сайт: http://most.ks.ua.

В базі даних сервісу Opendatabot (https://opendatabot.Ua/c/38594691) містяться, наступні дані про Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" - місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Димитрова, буд.26 А, кв. 54; код ЄДРПОУ: 38594691; директор: Нікітенко Сергій Валерійович.

Водночас, суд не приймає до уваги твердження позивача відносно того, що вказаною довідкою підтверджено, що власником веб-сайту https://most.ks.ua є відповідач - Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", оскільки за змістом останньої було повідомлено позивача, що з огляду на знеособленість даних про реєстранта доменного імені most.ks.ua в службі WHOIS та їх нерозкриття реєстратором доменного імені в досудовому порядку, а також те, що хостинг-провайдер є іноземним суб`єктом, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://most.ks.ua Громадській організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку):

дані про реєстранта доменного імені most.ks.ua - у реєстратора цього доменного імені - фізичної особи-підприємця Кравченко Костянтина Володимировича;

дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https://most.ks.ua на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб- сайту - Cloudflare, Inc.;

дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: https://most.ks.ua у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені most.ks.ua та/або отримувача послуг хостингу.

Доказів витребування означених відомостей позивачем при поданні позовної заяви до суду не подано.

При цьому, під час розгляду справи 17.08.2023 та 06.09.2023 представник позивача звертався до суду із клопотаннями про витребування доказів, зокрема, інформації про споживача послуги хостингу веб-сайту (власника веб-сайту) та реєстранта доменного імені за адресою: https://most.ks.ua.

У задоволенні означених клопотань було відмовлено у зв`язку із недотриманням позивачем вимог ст.81 ГПК України.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) most.ks.ua передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема відповідачу, на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу доступу до веб-сайту https://most.ks.ua. або створення облікового запису, що використовується відповідачем для розміщення веб-сторінки на вказаному веб-сайті та здійснення управління і (або) розміщення електронної (цифрової) інформації в межах такої веб-сторінки (у випадку якщо користувач веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею).

У постанові від 01.06.2022 у справі №713/1710/19 Верховним Судом, з урахуванням правового регулювання спростування поширеної інформації, захисту гідності та ділової репутації, викладеної в мережі Інтернет, зроблено правовий висновок, відповідно до якого питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта.

В даному випадку відповідачем у справі визначена Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", яка позивачем позиціонується як власник веб-сайту.

Надаючи оцінку публікації від 09.02.2023 суд зазначає, що остання розміщена на сторінці Інтернет-видання "МОСТ". Водночас, означений веб-сайт у розділі "Про нас" не містить повного ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, що унеможливлює достеменно встановити власника вказаного веб-сайту .

В свою чергу, позивачем не подано доказів відносно того, що визначений у справі відповідач Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" є власником веб-сайту.

Надана позивачем до матеріалів справи Довідка з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 24.02.2023 №36/2023-Д, видана Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" - WebFix, також не містить відомостей щодо власника веб-сайту. Разом з тим, вказана довідка містить рекомендації щодо можливості отримання такої інформації від реєстратора доменного імені та хостинг-провайдера веб- сайту.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №713/1710/19, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, провадження № 14-20цс19.

Суд зауважує, що у справах про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації визначення складу осіб, які беруть участь у справі, має особливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (пункти 9, 10, 12).

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України "Про авторське право та суміжні права") (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19).

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, з огляду на не подання позивачем належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, на доведення факту поширення недостовірної інформації відповідачем, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покла даються на впозивача.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача 13500,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вказану заяву та просила її задовольнити.

Судом враховано, що до відзиву на позовну заяву відповідачем було подано Договір №0075 про надання правової допомоги від 05.07.2023 та Додаткову угоду №1 від 10.07.2023 до Договору.

За приписами ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До закінчення судових дебатів представник відповідача не зробила заяву про подання до суду додаткових доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, та підтримала заяву в обсязі поданих доказів.

За наведених обставин, заява Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" розглядається судом з урахуванням доказів, доданих до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши заяву відповідача в частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, 05.07.2023 між адвокатом Хлєбніковою Н.А. та Громадською організацією "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" укладено Договір №0075 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту.

В розділі 2 Договору сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг за цим Договором визначається в Додаткових угодах та/або в Рахунку(ах) до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Вартість юридичних послуг Адвоката розраховується в наступних порядках: погодинна оплата вартості, яка визначається шляхом множення об`єму ефективно витраченого часу Адвоката на ціну вартості однієї години Адвоката; фіксована сума вартості за об`єм та/або період надання послуг, яка визначається за результатами повноцінного аналізу обставин та документів, що мають значення для визначення об`єму юридичних послуг.

Юридичні послуги, що надаються Адвокатом, Клієнтом сплачуються в гривнях, шляхом сплати вартості послуг, які визначені в рахунку та/або в Додатковій угоді, протягом 10 календарних днів з моменту виставлення такого рахунку.

Після завершення надання правової допомоги складається Акт про надання правової допомоги (далі - Акт), що підписується кожною зі Сторін.

В Акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість.

Акт надсилається Клієнтам Адвокатом електронною поштою або передається на підпис особисто.

Акт про надання правової допомоги, вважається підписаним, якщо протягом 3 (трьох) днів з моменту його отримання Клієнтом, якщо останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на Акт.

В Додатковій угоді Сторони можуть визначити інший порядок оплати наданої правової допомоги, у цьому випадку Сторони керуються умовами такої угоди.

В разі надання послуг, що не узгоджувалися в Додатковій угоді, але були замовлені Клієнтами та узгоджені Адвокатом в будь-який інший спосіб, підлягають оплаті на підставі відповідного Акту надання правової допомоги.

Договір підписаний адвокатом Хлєбніковою Н.А. та уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень.

10.07.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої Адвокат зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі про надання правової допомоги №0075 від 05.07.2023, надати клієнтові послуги, зазначені в детальному описі роботи адвоката (п.2 даної Додаткової угоди).

В п.2 Додаткової угоди наведено детальний опис роботи адвоката з розрахунком вартості такої роботи: ознайомлення з документами матеріалів справи №916/1406/23; аналіз судової практики по даній категорії справ, формулювання стратегії та погодження стратегії з клієнтом; підготовка відзиву та заяви про продовження строків на подання відзиву, направлення документів до суду; участь у судовому засіданні, всього на загальну суму 13500,00 грн.

Згідно п.3 Додаткової угоди, умови сплати: протягом 30 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Сторони погодили підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та оплату вартості послуг після винесення рішення по справі №916/1406/23.

Додаткова угода підписана сторонами без жодних зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ч.3 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

Так Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

У частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Разом з тим суд зауважує, що відповідачем не було подано до матеріалів справи Акту приймання-передачі виконаних адвокатом робіт.

З огляду на положення п.3 Додаткової угоди від 10.07.2023, такий акт має бути підписаний сторонами після винесення рішення у справі, що об`єктивно унеможливлювало його подання разом з відзивом на позовну заяву.

Водночас, відповідач не скористався правом, визначеним положеннями ч.8 ст.129 ГПК України, його представник до закінчення судових дебатів не зробив заяву про подання таких доказів у встановлений процесуальним законом строк, натомість підтримав заяву про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням доказів, доданих до відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, оскільки відповідачем не подано доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, заяву Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти".

3. Заяву відповідача Громадської організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" про покладення на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги залишити без задоволення.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 23 жовтня 2023 р.