Постанова

від 15.02.2024 по справі 916/1406/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1406/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Харченко Д.М., ордер серія ВТ №1020468 від 23.11.2023р.;

від відповідача: Хлєбникова Н.А., ордер серія ВН №1334228 від 04.01.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства ,, Дніпронафтопродукти"

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023, повний текст складено та підписано 23.10.2023

у справі №916/1406/23

за позовом Приватного підприємства ,,Дніпронафтопродукти"

до Громадської організації ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

головуючий суддя - Сулімовська М.Б.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 15.02.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023р. Приватне підприємство ,,Дніпронафтопродукти" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст", в якому просив:

-визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове

право на недоторканість ділової репутації приватного підприємства ,,Дніпронафтопродукти" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі «Новини» із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» наступного місту:

«Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1 416 485,90 за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації працювала з окупантами та місцевими колаборнатнами»;

-зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 громадську організації ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" спростувати недостовірну інформацію про приватне підприємство ,,Дніпронафтопродукти" аналогічним способом - шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в Розділі «Новини» статті наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ

Шановні читачі!

Власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 громадська організація ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст " ПОВНІСЮ СПРОСТОВУЄ НЕДСТОВІРНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ПП ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі «Новини» із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», як таку, що є недостовірною;

-зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 громадську організації ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" розмістити посилання на вищевказане спростування у телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 в той же день, в який буде розміщено саме спростування на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі «Новини».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сторінці інтернет-видання "Міст", що висвітлює події в Херсоні та області, було розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", в якій стверджується про те, що Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1 416 485 грн. 90 коп. за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації співпрацювала з окупантами та місцевими колаборантами.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилання на вказану статтю було розміщено відповідачем у своєму у телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 з кількістю підписників 3 302 особи, з яких 1700 користувачів переглянуто вищезазначену негативну інформацію.

Таким чином, позивач зазначає, що в своїй статті Інтернет-видання «МОСТ», власником якого являється громадська організація ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" звинуватило позивача у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

На думку скаржника вказана інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/1406/23 (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було подано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, на доведення факту поширення недостовірної інформації відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство ,,Дніпронафтопродукти" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/1406/23 та ухвалити нове рішення у даній справі, яким позовні вимоги ПП ,,Дніпронафтопродукти" задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення господарського суду Одеської області незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було двічі відмовлено у клопотанні про витребування доказів щодо власника веб-сайту на стадії підготовчого провадження, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 року клопотання Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Приватному підприємству ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/1406/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023, повний текст складено та підписано 23.10.2023 у справі №916/1406/23; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" до розгляду на 15 лютого 2024 року о 10:30 год.

27.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" - Харченко Дмитро Миколайович про участь в судовому засіданні, яке призначене на 15.02.2024 о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку„EASYCON"(e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ).

Крім того, 27.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого заявник апеляційної інстанції просить суд витребувати від ФОП Кравченка Костянтина Володимировича інформацію про споживача послуги хостингу веб-сайту (власника веб-сайту) за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 а саме про прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації та проживання, телефон, e-mail споживача послуги хостингу веб-сайту (власника веб-сайту) за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5; від реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 - ФОП Кравченка Костянтина Володимировича інформацію про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме про прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації та проживання, телефон, e-mail реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 являється фізична особа-підприємець ФОП Кравченко Костянтин Володимирович, який зареєстрував вищезазначене доменне ім`я та надає послуги хостинг-провайдера власнику зазначеного веб-сайту.

Після надходження до суду відзиву на позовну заяву, в якому відповідач заперечує про факт приналежності йому веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7, позивачем було спрямовано адвокатський запит на ім`я ФОП Кравченко К.В. щодо надання інформації про реєстр анта доменного імені та споживача послуг хостингу веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5.

Разом з тим, ФОП Кравченко К.В. було відмовлено у наданні вказаної інформації та зазначено, що вказана інформацію відноситься до інформації з обмеженим доступом і може бути надана на лише на запит суду.

Разом з тим, згідно наказу Голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023р. №232-в головуючий суддя Колоколов С.І. та суддя учасник колегії Савицький Я.Ф. з 01.01.2024 по 12.01.2024 перебували у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 заяву представника Приватного підприємства ,, Дніпронафтопродукти " - Харченко Дмитра Миколайовича про проведення судового засідання, призначеного на 15 лютого 2024р. о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 04.01.2024, представник ГО ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" просив залишити рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/1406/23 без змін, а апеляційну скаргу ПП ,, Дніпронафтопродукти " без задоволення; стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

13.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ГО ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи №916/1406/23 доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, зокрема, ордер на надання правової допомоги, додаткову угоду №2 від 25.12.2023 до Договору про надання правової допомоги №0075 від 05.07.2023, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.02.2024 до Договору про надання правової допомоги №0075 від 05.07.2023.

15.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ГО ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" перед судовим засіданням надійшло заперечення, відповідно до якого останній просить визнати неповажними причини пропуску позивачем (апелянтом) строку на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 та відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

Розглянувши клопотання Приватного підприємства ,, Дніпронафтопродукти " про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 4. ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що у своєму клопотанні скаржник не зазначив жодних об`єктивних причин неможливості подання зазначеного клопотання до суду першої інстанції в установлені законом строки.

Крім того варто зауважити, що в процесі розгляду справи позивачем також було подано до суду фактично аналогічні за змістом клопотання про витребування доказів, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що скаржник при розгляді справи в суді першої інстанції мав можливість отримати всі необхідні йому докази шляхом подання відповідного клопотання разом з подачею позовної заяви або шляхом поновлення пропущеного строку для вчинення необхідної процесуальної дії.

Оскільки скаржник не скористався наданими йому процесуальними правами при розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПП ,,Дніпронафтопродукти " про витребування доказів.

В судовому засіданні 15.02.2024 року, яке було призначено в режимі відеоконференції, представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання представника ГО ,,Херсонська обласна агенція громадської журналістики ,,Міст" про визнання неповажними причини пропуску позивачем (апелянтом) строку на апеляційне оскарження та скасування ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 та відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, колегія суддів залишає його без задоволення, з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч.2 ст. 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Таким чином, відповідач не був позбавлений права подати відповідні заперечення до відкриття апеляційного провадження, а після відкриття апеляційного провадження таке право втрачається.

По-друге, при реалізації права на касаційне оскарження, відповідач не позбавлений права разом з поданням касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, оскаржити відповідну ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

По-третє, в прохальній частині заяви скаржником зазначено про «визнання неповажними причини пропуску позивачем (апелянтом) строку на апеляційне оскарження та скасування ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2023» в той час як предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023р.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу,відзив на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

За результатами оголошеного 08.02.2023 тендеру на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, 01.02.2023 між Херсонською міською військовою адміністрацією та Приватним підприємством "Дніпронафтопродукти" було укладено договір №04/2023 поставки нафтопродуктів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сторінці Інтернет-видання "МОСТ", що висвітлює події в місті Херсоні та області, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 було розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6".

В означеній статті йдеться про те, що Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1416485,90 грн. за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації співпрацювала з окупантами та місцевими колаборантами. Поставить паливо Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти".

Крім того, як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилання на вказану статтю було розміщено відповідачем у своєму телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 з кількістю підписників 3302 особи, з яких 1700 користувачів переглянуло цю інформацію.

Водночас позивач стверджує, що вказана інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію позивача.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Приватного підприємства "Дніпронафтопродукти" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі "Новини" із заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_6" наступного змісту "Херсонська міська військова адміністрація заплатила 1416485,90 грн. за дизельне паливо компанії, яка під час російської окупації працювала з окупантами та місцевими колаборантами";

- зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" спростувати недостовірну інформацію про Приватне підприємство "Дніпронафтопродукти" аналогічним способом - шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі "Новини" статті наступного змісту: "Спростування. Шановні читачі! Власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" повністю спростовує недостовірну інформацію про ПП "Дніпронафтопродукти", розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі "Новини" із заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_6", як таку, що є недостовірною;

- зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" розмістити посилання на вищевказане спростування у телеграм-каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 в той же день, в який буде розміщено саме спростування на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в розділі "Новини".

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 цього Кодексу.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

- поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В силу приписів ст. 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. Проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Зазначене відповідає послідовній судовій практиці, викладеній, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/7978/18 щодо застосування наведеної норми права, а також у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №920/593/18, від 18.03.2020 у справі №910/8347/19, від 11.02.2021 у справі №917/527/18.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи відомості, які не відповідають дійсності, є твердженнями про факти і події, які не мали місця у реальності у час, до якого відносяться оспорювані відомості.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та ділової особи» від 27.02.2009 №1 (далі - Постанова №1) з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (п. 5 Постанови).

Згідно з п. 12 Постанови №1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

У п. 15 Постанови №1 вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до положень ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 73, 76 ГПК України).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі №922/3582/19).

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення.

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Позивач вважає, що недостовірною є поширена в мережі Інтернет інформація, зміст якої наведений вище.

Крім того позивач вважає, що недостовірна інформація була поширена в мережі Інтернет відповідачем.

Власником веб-сайту є володілець облікового запису, який встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. Власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею (ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

З огляду на викладене та правове регулювання спростування поширеної інформації, захисту гідності та ділової репутації, викладеної в мережі Інтернет, суд зазначає, що питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта (постанова Верховного Суду 01.06.2022 у справі №713/1710/19).

Так на підтвердження того, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 є відповідач - Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", позивач надав Довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 24.02.2023 №36/2023-Д, видану Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" - WebFix.

В зазначеній Довідці, зокрема, надається інформація щодо доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10, яким адресується цей веб-сайт, та йдеться про наступне.

Доменне ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_10, дата та час реєстрації доменного імені: 09.07.2012, дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: 04.07.2022, дата та час завершення строку реєстрації доменного імені: 09.07.2023.

Реєстратором доменного імені є: фізична особа-підприємець Кравченко Костянтин Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 , фактична адреса (офіс): АДРЕСА_1 ).

Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS: відомості скриті.

Інформація про хостинг-провайдера: Cloudflare Inc (101 Townsend Street, San Francisco, CA, 94107, US).

Домен .KS.UA є публічним географічним доменом другого рівня м.Херсон та Херсонської області, в якому здійснюється реєстрація доменних імен третього рівня без обмежень. Цей домен належить до українського сегменту мережі Інтернет.

Адміністратором домену .KS.UA та Оператором реєстру .KS.UA є Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-ХОСТ" (ідентифікаційний код: 37631700; місцезнаходження: 73028, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Миру, буд. 28, кв. 35), яке забезпечує реєстрацію доменних імен в домені .KS.UA на підставі даних, отриманих від реєстраторів доменних імен відповідно до Регламенту публічного домену (ІНФОРМАЦІЯ_11). Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-ХОСТ" не приймає заявки на реєстрацію доменних імен безпосередньо від реєстрантів доменних імен.

Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та, відповідно, тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес (-и), яким/якій відповідає доменне ім`я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення перенаправления (редиректу) на інше доменне ім`я тощо.

Право користування доменним іменем може бути передано реєстрантом доменного імені іншій особі. Для такої передачі реєстрант доменного імені звертається до реєстратора такого доменного імені щодо проведення процедури переделегування доменного імені (зміни реєстранта доменного імені). Про переделегування доменного імені реєстратором доменного імені вноситься відповідний запис до реєстру домену верхнього рівня, внаслідок чого цей запис відображається в сервісі WHOIS.

Право користування доменним іменем може бути також передано повністю або частково реєстрантом доменного імені іншій особі на договірних засадах без переделегування такого доменного імені (без зміни реєстранта доменного імені). За відсутності у реєстранта доменного імені доказів передачі права користування таким доменним іменем (договору тощо) іншій особі, відповідальність за адресацію доменного імені до відповідного веб-сайту та за функціонування такого веб-сайту несе виключно реєстрант доменного імені.

Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером), внаслідок чого:

отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати управління відповідним веб-сайтом, зокрема, в частині налаштування технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено програмне забезпечення такого веб-сайту, а також здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту відповідним доменним іменем;

доменному імені, яким адресується такий веб-сайт, присвоюється IP-адреса (-и), a DNS (Domain Name Service - система доменних імен) здійснює співставлення та перетворення доменного імені, яким адресується веб-сайт, в таку (- і) IP-адресу (-и), що і забезпечує пошук цього веб-сайту у мережі Інтернет за допомогою відповідного доменного імені.

При цьому, розміщення (зміна, видалення) електронної (цифрової) інформації на веб-сайті, налаштування доступу інших осіб до веб-сайту або його частин через мережу Інтернет, припинення функціонування веб-сайту або його частин здійснюється власником програмного забезпечення веб-сайту, який є відповідно володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет (формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп`ютерному обладнанні (комп`ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп`ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб- сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису). Тобто, володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

На практиці може мати місце ситуація, коли особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати.

При цьому, реєстранту доменного імені, якщо він не є отримувачем послуг хостингу, відома особа останнього, оскільки тільки від цієї особи такий реєстрант може отримати інформацію про ІР-адресу (-и), яким/якій повинно відповідати доменне ім`я для можливості адресації ним відповідного веб-сайту. А отримувач послуг хостингу при налаштуванні технічних характеристик веб-серверу, на якому розміщено такий веб-сайт, повинен зазначити відповідне доменне ім`я для можливості адресації ним такого веб-сайту, тобто отримати назву доменного імені від реєстранта доменного імені. Відповідно, або особа реєстранта доменного імені співпадає з особою отримувача послуг хостингу, або цим особам відома інформація один про одного в силу існуючих договірних відносин.

У випадку, якщо програмне забезпечення веб-сайту розміщене на договірних засадах на веб-сервері отримувача послуг хостингу, останньому повинна бути відома інформація про такого володільця програмного забезпечення веб-сайту в силу існуючих договірних відносин.

Отже, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

Слід зазначити, що згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права":

власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу

власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (ч. 11 ст. 52-1).

За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту Інтернет-видання МОСТ, на якому розміщена, зокрема, наступна інформація:

"Інтернет-видання МОСТ - інформаційно-аналітичний сайт, що висвітлює події у Херсоні та області незалежно від політичної чи комерційної доцільності. Головна мета нашого ресурсу - адекватне сприйняття та об`єктивна оцінка повинної інформації, розвиток незаангажованої громадської журналістики та боротьба із російською пропагандою. Редакція МОСТу розвивається разом із самим сайтом. Наш колектив з радістю зустрічає нових людей, для яких важливим є незалежний погляд на події. Сайт заснований у вересні 2012 року за підтримки NED. У нас сміливі та амбітні плани - ми хочемо бути завжди поруч із нашим читачем, стати для нього основним надійним джерелом новин Херсона та Херсонщини. Ми переконані, що доступ до новин має бути зручним і комфортним, а херсонські новини можуть бути цікавішими за всеукраїнські.".

На веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; телефон: НОМЕР_3 ; Приватбанк: НОМЕР_4 .

На веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (ІНФОРМАЦІЯ_12) містяться наступні дані про Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" - місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Димитрова, буд.26 А, кв. 54; телефон: НОМЕР_3; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; сайт: ІНФОРМАЦІЯ_10.

В базі даних сервісу Opendatabot (ІНФОРМАЦІЯ_13) містяться, наступні дані про Громадську організацію "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст" - місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Димитрова, буд.26 А, кв. 54; код ЄДРПОУ: 38594691; директор: Нікітенко Сергій Валерійович.

Колегія суддів критично оцінює твердження позивача відносно того, що вказаною довідкою підтверджено, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 є відповідач - Громадська організація "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", оскільки за змістом останньої було повідомлено позивача, що з огляду на знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 в службі WHOIS та їх нерозкриття реєстратором доменного імені в досудовому порядку, а також те, що хостинг-провайдер є іноземним суб`єктом, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 Громадській організації "Херсонська обласна агенція громадської журналістики "Міст", можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку):

дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 - у реєстратора цього доменного імені - фізичної особи-підприємця Кравченко Костянтина Володимировича;

дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб- сайту - Cloudflare, Inc.;

дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 та/або отримувача послуг хостингу.

Доказів витребування вказаних відомостей позивачем при поданні позовної заяви до суду не подано.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції 17.08.2023 та 06.09.2023 представник позивача звертався до суду із клопотаннями про витребування доказів, зокрема, інформації про споживача послуги хостингу веб-сайту (власника веб-сайту) та реєстранта доменного імені за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Разом з тим, у задоволенні вказаних клопотань судом було відмовлено у зв`язку із недотриманням позивачем вимог ст.81 ГПК України.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) ІНФОРМАЦІЯ_10 передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема відповідачу, на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу доступу до веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5. або створення облікового запису, що використовується відповідачем для розміщення веб-сторінки на вказаному веб-сайті та здійснення управління і (або) розміщення електронної (цифрової) інформації в межах такої веб-сторінки (у випадку якщо користувач веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею).

Таким чином, позивач, на якому лежить тягар доказування, не довів належними та допустимими доказами те, що саме відповідач є власником веб-сайту та/або автором статті.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів того, що саме відповідач є тією особою, яка поширила оспорювану інформацію, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів при цьому також враховує те, що у разі задоволення позову (в т. ч. зобов`язання відповідача спростувати інформацію у такий же спосіб у який вона була поширена та видалити оспорювану інформацію) такі дії мають вчинятись саме тією особою, яка її поширила, що, за встановлених обставин (в т.ч. за відсутності доказів того, що саме відповідач є власником веб-сайта), не може бути покладено на відповідача.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Дніпронафтопродукти" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/1406/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

19.02.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький