Рішення

від 16.10.2023 по справі 916/3136/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3136/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Толкуновій М.Г.,

розглянувши справу № 916/3136/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС» (02125, м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104; код ЄДРПОУ 44103421)

до відповідача: Відділу культури Новокаховської міської ради (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 30; код ЄДРПОУ 02231077)

про стягнення 24 662,34 грн;

представники сторін:

від позивача - Владимиров Г.А. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу культури Новокаховської міської ради про стягнення 24 662,34 грн, з яких: 18 078,00 грн основної заборгованості; 5 448,16 грн пені; 326,89 грн 3% річних; 809,29 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 27.01.2022-1Е від 27.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.

Вказує, що за розрахунковий період березня 2022 року поставив відповідачу електричну енергію у кількості 3 930,000000 кВт*год та 15.11.2022 направив на офіційну електронну адресу відповідача Акт приймання-передачі електричної енергії № 00000000737 з рахунком на оплату № 683, який у відповідності з умовами договору мав бути оплачений до 25.11.2022.

Зазначає, що разом з вищезазначеними актом та рахунком відповідачу були направлені аналогічні документи за попередній період (лютий 2022 року), який відповідачем був оплачений, що, на переконання позивача, свідчить про визнання боргу.

Звертає увагу, що після здійснення відповідачем часткових оплат, у останнього залишилась заборгованість за електричну енергію у розмірі 18 078,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивач також нарахував і заявив до стягнення; 5 448,16 грн пені; 326,89 грн 3% річних; 809,29 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до вимог даної ухвали.

01.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.08.2023 позовну заяву (вх. № 3636/23 від 19.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3136/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.09.2023, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.

22.08.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відділ культури Новокаховської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на такі обставини:

- відповідач не визнає акт № 00000000737 від 31.03.2022р. приймання-передачі електричної енергії про передання постачальником та прийняття споживачем електричної енергії за березень 2022р. в кількості 3930.000000 кВт на суму 18078,00 грн. Відповідач не отримував цей акт та не підписував його. З початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, а саме з 24 лютого 2022 року, всі об`єкти Новокаховської територіальної громади, зокрема і заклади культури, опинились в окупації, що призвело до переведення всіх працівників відділу на дистанційну форму роботи з березня 2022 року. Таким чином, зазначена ТОВ «Газенергоальянс» заборгованість за березень 2022 року в сумі 18 078,00 грн. є безпідставною, оскільки електроенергія в кількості 3930,000000 кВт не споживалась відповідачем, через те, що з 24.02.2022р. та у березні 2022р. об`єкти споживання електроенергії відділу культури Новокаховської міської ради знаходяться на непідконтрольній території України під окупацією російських загарбників тому, споживання електроенергії споживачем з цього часу не відбувалось. Всі об`єкти відділу культури виключно з 24.02.2022р. використовують російській війська та цивільні особи, які з ними співпрацюють;

- відповідач не визнає рахунок на оплату № 638 від 31.03.2022, виставлений позивачем відповідачу про оплату прийнятої споживачем електричної енергії за березень 2022р. в кількості 3930.000000 кВт на суму 18078.00 грн., оскільки відповідач не споживав цю електричну енергію;

- відповідач не визнає борг зі спожитої електричної енергії за березень 2022р. в кількості 3930,000000 кВт на суму 18078,00 грн. вчиненням дії щодо оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022р., оскільки до 24 лютого 2022р. відповідач ще споживав електричну енергію, а у березні 2022р. вже не споживав;

- згідно наказу № 55 від 24.02.2022р. «Про запровадження дистанційної роботи» начальника Відділу культури Новокаховської міської ради із 24.02.2022р. запроваджено дистанційну роботу для всіх працівників структурних підрозділів та закладів культури;

- згідно наказу № 57 від 28.02.2022р. «Про вимушений простій у закладах культури» начальника Відділу культури Новокаховської міської ради оголошено в закладах культури з 01.03.2022р. вимушений простій до припинення чи скасування воєнного стану в України;

- територія Новокаховської міської територіальна громади Херсонської області з 24.02.2022 знаходиться в тимчасовій окупації;

- факт перебування юридичної особи відповідача у тимчасовій окупації та настання обставин непереборної сили, що підтверджується листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, є загальновідомими обставинами;

- за умовами укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії (п. 12.1.. 12.2.. 12.3. договору) контрагенти погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили;

- визначальним фактом для звільнення відповідача у спірний період від сплати 24 662,34 грн., з яких: 18 078,00 грн. основної заборгованості: 5 448.16 грн. пені: 326.89 грн. 3% річних; 809,29 грн. інфляційних втрат було і є перебування останнього як юридичної особи в районі проведення воєнних (бойових) дій, в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

- зобов`язання по оплаті за поставлену позивачем електричну енергію у відповідача не виникло, оскільки не було споживання саме відповідачем, а позивачем не надано беззаперечних доказів зворотного;

- в зв`язку з окупацією, з кінця лютого 2022 року Новокаховський міський голова, Новокаховська міська рада, її виконавчий комітет та керівництво виконавчих органів самоусунулися від виконання своїх обов`язків, зазначена обставина повністю зупинила бюджетний процес на території Новокаховської міської ради, а відповідно, діяльність виконавчих органів та казначейські розрахунки;

- звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, на який посилається позивач, вважається відповідачем неналежним доказом підтвердження обсягу споживання електрично\ енергії, оскільки починаючи з 24.02.2022 заклади культури фактично не працювали, тобто не споживали електричну енергію, а надання даних засобів комерційного обліку було унеможливлено;

- відповідач зауважує, що не визнає в принципі позовні вимоги, що стосуються оплати електроенергії, спожитої закладами культури в окупації з 24.02.2022, а належним відповідачем щодо заявлених позовних вимог є держава-агресор.

Ухвалою від 22.08.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке надійшло до суду 21.08.2023.

28.08.2023 від представника відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву.

30.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив.

05.09.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 06.09.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання на 16.10.2023, про що відповідач був повідомлений в порядку ст. 120 ГПК України.

28.09.2023 представник позивача через електронний суд подав клопотання про залучення до матеріалів справи відеодоказу, що підтверджує надсилання 15.11.2022 на електронну пошту відповідача акту приймання-передачі електричної енергії № 00000000737 від 31.03.2023 та рахунку на оплату № 683 від 31.03.2022 на суму 18 078,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2023, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали від 06.09.2023, постановленої в порядку ст. 120 ГПК України, до кабінету електронного суду Відділу культури Новокаховської міської ради.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

16.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС» як постачальником та Відділом культури Новокаховської міської ради як споживачем було укладено Договір № 27.01.2022-1Е про постачання електричної енергії споживачу, згідно з п. п. 1.1., 1.2. якого цей договір про закупівлю електричної енергії у постачальника (далі - договір) є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами за взаємною згодою сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, абз. 3, 4 п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії", які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1. договору).

Додатком № 1 до договору є підписана відповідачем заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 26-27), додатком № 2 - комерційна пропозиція, яка містить визначену п. 5.13. договору інформацію (а.с. 29-32), а додатком № 3 - обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(чем) (а.с. 33).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на 2022 рік визначено в обсязі 106 947,043 кВт*год. відповідно до додатку 3 до договору "Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем)".

Згідно з п. 2.3. договору строк постачання електричної енергії: 31.12.2022.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна цього договору на 2022 рік становить 491 956,40 грн, у тому числі ПДВ- 81 992,73 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії станом на складання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 4,60 грн (пункт 5.2. договору).

Згідно пункту 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути більшим 10 календарних днів з моменту отримання його споживачем (п. п. 5.7. договору).

У п. 4 Комерційної пропозиції визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем по факту, протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку. Розмір оплати визначається за даними, що надані споживачем або оператором системи розподілу (оператором комерційного обліку), згідно приладів обліку електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Як передбачено у п. 6 Комерційної пропозиції, оригінал рахунку надається особисто представнику Споживача або направляється поштою та електронною поштою на адреси, обумовлені Сторонами у тексті договору або додаткових угодах до нього до 10-го числа місця наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними чи іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частинами 1-3 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Відповідно до п.10 ПРРЕЕ - до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

У відповідності з п. 4.3. ПРРЕЕ - дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

АТ «Херсонобленерго», як оператор системи розподілу, з 01.01.2019 р. надає послуги з розподілу електричної енергії згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.11.2018 № 1469 "Про видачу AT «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Обсяги спожитої електричної енергії Споживачем в кількості 3 930,000000 кВт*год підтверджується наданим AT «Херсонобленерго» за розрахунковий період (березень 2022 року) Звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Газенергоальянс", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності, оператора системи розподілу (передачі) оператора системи розподілу/передачі) (а.с. 36-38).

Як вказав позивач, 15.11.2022 відповідачу відправлено лист на офіційну електронну пошту, до якого було додано підписані зі сторони позивача Акт приймання-передачі електричної енергії № 00000000737 від 31.03.2022 та рахунок на оплату № 683 від 31.03.2022 на суму 18 078,00 грн, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 34-35).

Відповідач у відзиві зазначив, що не отримував Акт приймання-передачі електричної енергії № 00000000737 від 31.03.2022 та не підписував його.

Між тим, під час розгляду справи судом було досліджено поданий позивачем через електронний суд відеофайл «відео розкриття ел. листа від 15.11.22 р.mp4», з якого вбачається, що 15.11.2022 на електронну адресу відповідача, яка була вказана у договорі та додатках до договору (buh_nk@meta.ua) було надіслано файл із назвою «акти.pdf», з розкриттям якого було встановлено надсилання відповідачу вказаних позивачем акту № 00000000737 від 31.03.2022 та рахунку на оплату № 683 від 31.03.2022.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір, згідно статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підпунктом 1 п. 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до умов Договору гранична дата оплати вартості отриманих послуг з постачання електричної енергії - 25.11.2022.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості за електричну енергію за спірний період, позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 078,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що він з 24.02.2022 не споживав електричну енергію спростовуються матеріалами справи, а саме Звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Газенергоальянс", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності, оператора системи розподілу (передачі) оператора системи розподілу/передачі), наданим AT «Херсонобленерго» за розрахунковий період (березень 2022 року).

Щодо доводів відповідача з приводу настання форс-мажорних обставин суд зазначає, що відповідач, посилаючись на вказані обставини, не дотримався встановленого п. 12.4. договору порядку повідомлення позивача про такі обставини, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з оплати заборгованості за електричну енергію за спірний період.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивач також нарахував і заявив до стягнення; 5 448,16 грн пені; 326,89 грн 3% річних; 809,29 грн інфляційних втрат.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла за період, за який здійснюється нарахування, та сплачується споживачем за вимогою постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, те, що територія Новокаховської міської територіальної громади, де зареєстровано місцезнаходження юридичної особи відповідача, з 24.02.2022 по даний час перебуває в тимчасовій окупації країни-агресора, суд вважає, що заявлена позивачем пеня 5 448,16 грн є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача. А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у розмірі 5 448,16 грн за ініціативою суду. При цьому обґрунтованим розміром пені для стягнення її з відповідача на користь позивача суд вважає суму у розмірі 100,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що зменшення судом розміру пені та штрафу є його суб`єктивним правом при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів і таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача при відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів з боку позивача про завдання йому збитків, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 326,89 грн 3% річних, 809,29 грн інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС» (02125, м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104; код ЄДРПОУ 44103421) до Відділу культури Новокаховської міської ради (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 30; код ЄДРПОУ 02231077) про стягнення 24 662,34 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури Новокаховської міської ради (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Дніпровський, буд. 30; код ЄДРПОУ 02231077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОАЛЬЯНС» (02125, м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд. 2/1, офіс 104; код ЄДРПОУ 44103421) 18 078,00 грн заборгованості за неоплачену електричну енергію, 100,00 грн пені, 326,89 грн 3% річних, 809,29 грн інфляційних втрат, 2 101,96 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков