Постанова

від 18.10.2023 по справі 523/12339/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 523/12339/20

провадження № 61-6228св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Романтик 25»,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,

відповідачі (за позовом третьої особи): ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дігуляр Василь Васильович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Дяченко В. Г. від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 21 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 вересня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 придбала у власність будинковолодіння АДРЕСА_1 . Вказував, що 01 серпня 2007 року між ним та

ОСОБА_2 було укладено договір про взаємні добросусідські зобов`язання, за умовами якого (пункт 2) після завершення будівництва йому передаються у власність дві однокімнатні квартири на першому поверсі будинку, загальною площею не менше ніж 50 кв. м та підвальне приміщення площею 130 кв. м. У пункті 6 договору передбачено, що за проведення будівельних робіт відповідачкою ОСОБА_2 та оформлення права власності на вказані об`єкти у встановленому порядку (пункт 7) кошти не сплачувались, оскільки вказані квартири та підвальне приміщення передаються згідно з пунктом 1 договору за створення незручностей - безкоштовно.

3. Позивач посилався на те, що фактично будівництво завершене, але відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від укладання акту приймання-передачі вказаних квартир та підвального приміщення ухиляються.

4. Згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року (справа № 523/17876/17) та технічним паспортом на будинок АДРЕСА_1 , позивачу відомо, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 27,5 кв. м та підвальне приміщення площею 166, 2 кв. м готові для введення в експлуатацію.

5. Позивач вказував, що він фактично мешкає у спірних приміщеннях, сплачує комунальні платежі. Іншими судовими рішеннями визначено, що будинок АДРЕСА_1 відповідає санітарно-технічним, протипожежним вимогам та є придатним для подальшої експлуатації в якості жилого будинку для цілорічного проживання.

6. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартиру під номером АДРЕСА_3 загальною площею 27,0 кв. м та квартиру під номером АДРЕСА_4 , за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року.

7. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року залучено до участі в цій справі ОСОБА_4 , як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали.

8. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивував тим, що 29 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір взаємних зобов`язань з оздоблення приміщень квартир по АДРЕСА_1 .

9. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 доручає, а ОСОБА_3 приймає замовлення на виконання робіт з оздоблення приміщення квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . Пунктом 6 договору визначено загальну вартість квартири, що складає 66 120 доларів США.

10. На думку ОСОБА_4 зазначений договір був інвестиційним для зведення будинку по АДРЕСА_1 , але укладався в іншій формі. Відповідачі взяли на себе обов`язок щодо виконання робіт із оздоблення приміщень, а саме проведення будівельних робіт зі зведення будинку по

АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 наполягав, що сплатив кошти, визначені договором, натомість відповідачі взятих на себе обов`язків не виконали та не передали у власність замовнику збудоване майно.

11. ОСОБА_4 дізнався, що спірне майно є предметом спору за договором про взаємні добросусідські зобов`язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 01 серпня 2007 року та посилався на той факт, що в договорі про взаємні добросусідські зобов`язання не вказані номери квартир, які мають бути в майбутньому передані ОСОБА_1 та за них не сплачувались грошові кошти, і навпаки, в договорі взаємних зобов`язань вказано номери квартир, за будівництво яких було сплачені грошові кошти.

12. Із урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань.

Позиції інших учасників справи

13. Представник ОСОБА_1 - адвокат Дігуляр В. В., у відзиві на позов ОСОБА_4 зазначив, що за договором нібито у спірних квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 були проведені оздоблювальні роботи та ОСОБА_4 нібито передав ОСОБА_3 гроші у розмірі 33 000 доларів США, однак доказів передачі коштів не надав. Також не надано додатку до договору - акту огляду площі квартири (що передбачено пунктом 28 договору). Надано меморіальні ордери за 2020 рік щодо сплати на «утримання будинку», платник ОСОБА_3 , але в них не зазначено, за які саме квартири здійснювались платежі. Не зазначено площу вказаних квартир. ОСОБА_1 вважає, що договір про взаємні зобов`язання від 29 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є сфальсифікований та його створено приблизно у 2020 році з метою перешкоджанню ОСОБА_1 у реалізації права на будівельні матеріали у спірних квартирах. ОСОБА_1 у відзиві на позов заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

14. Адвокат Бондаренко О. М. в інтересах відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому проти позовних вимог заперечив з підстав того, що договір про взаємні добросусідські зобов`язання не є договором про передачу грошових коштів для будівництва/оздоблення квартир. Обставини укладання договорів інвестування, що виникли в аналогічних правовідносинах між ОСОБА_3 , як забудовника, та інвесторами будівництва інших квартир в будинку

АДРЕСА_1 , встановлені рішенням Суворовського районного суду м. Одеси

від 20 листопада 2018 року по справі № 523/17876/17.

15. ОСОБА_3 визнав факт укладання з ОСОБА_4 договору про взаємні зобов`язання, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв зобов`язання по виконанню робіт з оздоблення квартири в будинку АДРЕСА_1 . Повна вартість квартири з оздобленням визначена у розмірі 66 120 доларів США (пункт 6 договору), частина яких - 33 000 доларів США передано ОСОБА_4 в момент укладання договору. Інша частина коштів - 33 120 доларів США підлягає передачі після отримання документів на право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 . Позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу сплати грошових коштів, тому у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня

2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено з наявних доказів, наданих позивачем ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_3 відповідати за вимогою позивача, а тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за вказаним позовом. Судом також не встановлено з наявних доказів, наданих третьою особою, що заявила самостійні вимоги - ОСОБА_4 зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідати за вимогою позивача, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнані неналежними відповідачами за вказаним позовом.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є дії сторін щодо нерухомого майна - двох однокімнатних квартир та підвального приміщення. Наразі зазначене майно ще не створено. Доказів щодо зобов`язання ОСОБА_2 відповідати перед позивачем ОСОБА_1 щодо предмету позову - права власності на будівельні матеріали суду не надано, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 визнані передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

19. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , районний суд виходив із того, що правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є зобов`язання сторін правочину щодо будівництва/оздоблення квартир АДРЕСА_7 та сплати коштів за виконану роботу та будівельні матеріали. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

20. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 , районний суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

ОСОБА_1 не є стороною у спорі за позовом ОСОБА_4 , а від ОСОБА_3 зазначеної заяви не надходило.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

21. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2022 року - без змін.

22. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено суб`єктний склад учасників справи та відмовлено у задоволенні позовних вимог до неналежних відповідачів, заявлених позивачем та третьою особою, що заявила самостійні вимоги.

23. Апеляційний суд погодився з висновками районного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача

ОСОБА_2 , оскільки правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є дії сторін правочину щодо нерухомого майна - двох однокімнатних квартир та підвального приміщення. Наразі зазначене майно не створено. Позивачем ОСОБА_1 не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, наявності правових підстав для визнання за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та спірне нерухоме майно по АДРЕСА_8 за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своїми силами та грошовими коштами збудував спірне нерухоме майно.

24. ОСОБА_3 у відзиві і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, визнали, що договір від 29 серпня 2007 року про взаємні зобов`язання є інвестиційним договором та виконувався обома сторонами. Також ОСОБА_3 не надав заперечень щодо позову ОСОБА_4 , фактично визнавши його вимоги. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

25. Також апеляційний суд погодився з висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 не є стороною у спорі за позовом ОСОБА_4 , а від ОСОБА_3 зазначеної заяви не надходило.

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дігуляр В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 21 березня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18,

від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, необґрунтовано відхилили клопотання про: витребування на огляд оригіналу договору про взаємні зобов`язання; призначення експертизи з метою визначення давності складання договору про взаємні зобов`язання; допит свідків. Зазначає також, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Заявник зазначає, що у разі здійснення самочинного будівництва неможливо визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва, і у таких вимогах слід відмовляти.

29. Судами попередніх інстанцій не було враховано той факт, що у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. До реєстрації права власності на новозбудоване майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Це правило застосовується лише при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис майна об`єкта незавершеного будівництва.

30. При вирішенні спору судом було фактично позбавлено права ОСОБА_1 на справедливий суд, відмовлено у призначенні експертизи щодо давності складання документу, а саме сфальсифікованого договору про взаємні зобов`язання від 29 серпня 2007 року, який нібито укладений між третьою особою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також заявник звертає увагу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 20 листопада 2018 року у справі № 523/17876/17, яким за сусідами за будинком визнано право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири, де відповідачем у тому числі був

ОСОБА_3 , який не заперечував проти задоволення позову.

31. Заявник стверджує, що він відкрито мешкає у спірних квартирах

з 2007 року, сплачує комунальні послуги, але будинок не введено в експлуатацію. Можливість визнання за ним права власності на будівельні матеріали прямо передбачено чинним законодавством.

32. Також заявник вказує на те, що ним було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору про взаємні права зобов`язання від 29 серпня 2007 року, однак судом було безпідставно відмовлено у прийняття зустрічного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

33. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/12339/20.

34. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року справу

№ 523/12339/20 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи касаційної скарги є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. 30 вересня 2006 року ОСОБА_2 придбала будинковолодіння АДРЕСА_1 .

36. 01 серпня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір про взаємні добросусідські зобов`язання, яким для збереження добросусідських відносин між власниками суміжних земельних ділянок АДРЕСА_9 та АДРЕСА_1 , за створення незручностей під час будівництва чотирьохповерхового будинку в порядку компенсації ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 дві однокімнатні квартири на першому поверсі, розташовані в будинку, що будується зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 , загальною площею не менше 50 кв. м і підвальне приміщення 130 кв. м (пункт 2, пункт 3.2 договору). Квартири передаються безкоштовно (пункт 3 договору).

37. ОСОБА_1 зобов`язується не перешкоджати в будівництві житлового чотирьох поверхового будинку, підтримувати необхідні заходи для забезпечення ефективності в розвитку добросусідських відносин (пункт 4 договору).

38. Додатком № 1 до вказаного договору визначено перелік робіт, які за окрему оплату виконує ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - електрифікація та газифікація спірних квартир, підключення їх до комунальних мереж, електрифікація та водозабезпечення підвального приміщення, зміна конструкції забору.

39. 29 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про взаємні зобов`язання, відповідно до якого ОСОБА_3 приймає зобов`язання по виконанню робіт з оздоблення квартири АДРЕСА_10 .

40. Повна вартість квартири з оздобленням визначена у розмірі

66 120 доларів США (пункт 6 договору), частина яких - 33 000 доларів США передана в момент укладання договору, що визнано відповідачем

ОСОБА_3 . Інша частина коштів - 33 120 доларів США передається після отримання документів на право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 , докази про що не надано. Строк закінчення оздоблювальних робіт квартири - 4 квартал 2007 року.

41. Відповідно до технічного паспорту від 01 лютого 2019 року на будинок АДРЕСА_1 , в будинку наявні квартири - АДРЕСА_3 , загальною площею 27, 0 кв. м та № 2 загальною площею 27,5 кв. м і підвальне приміщення площею 166, 2 кв. м.

42. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2016 року по справі № 1527/2-719/11 (апеляційне провадження № 22-ц/785/805/16) та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року по справі № 523/17876/17 не встановлено обставин здачі в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 і доказів цього сторонами на час винесення рішення суду - не надано, і навпаки, встановлено обставину відсутності у забудовника будь-якого дозволу на будівництво чотирьох поверхового будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

44. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

45. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

47. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

48. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

49. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

50. Вказаним вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

51. У цій справі як позивач ОСОБА_1 , так і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , стверджували, що вони набули права на будівельні матеріали, з яких зведено будинок, а тому, доводячи свої вимоги та посилаючись на обґрунтованість своїх доводів, просили визнати право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено житлові й нежитлові приміщення.

52. ОСОБА_1 просив суд визнати за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартиру під номером АДРЕСА_11 за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року.

53. ОСОБА_4 просив визнати за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань.

54. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

55. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

56. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

57. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

58. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право

або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18;

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження

№ 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження

№ 12-84гс20 та інших).

60. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

61. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19,

від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження

№ 12-61гс21 (пункт 148)).

62. Судовими рішеннями у справі № 1527/2-719/11, встановлено, що

11 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено угоду про намір укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості, згідно з яким остання зобов`язалась відчужити зазначене домоволодіння у строк до

15 жовтня 2006 року на користь ОСОБА_3 .

63. 30 вересня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого остання набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будівель літ. «А», «Ж» загальною площею 41,2 кв. м та надвірних споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 888 кв. м.

64. 11 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого останні набули право власності по 1/3 частці кожний на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

65. У період з 2007 року по 2008 рік на місці старої садиби, за відсутності дозвільної та належним чином погодженої проєктної документації, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, побудовано багатоквартирний житловий будинок

АДРЕСА_1 , забудовником себе вважає ОСОБА_3 .

66. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня

2015 року у справі № 1527/2-719/11 визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва багатоквартирного житлового будинку

АДРЕСА_1 .

67. Вказане судове рішення у зазначеній частині залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року.

68. Спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, здійсненим за відсутності дозвільної та належним чином погодженої проєктної документації, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Судовими рішеннями у справі № 1527/2-719/11 право власності на будівельні матеріали, використанні під час будівництва вказаного будинку, було визнано за ОСОБА_3 .

69. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували.

70. Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

71. У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

72. За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

73. Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

74. Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

75. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

76. До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

77. Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

78. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

79. Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

80. ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

81. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

82. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

83. За певних умов суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

84. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справа № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), підтримавши раніше висловлені висновки Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2015 року справі № 6-388цс15, від 27 травня

2015 року у справі № 6-159цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі

№ 6-2710цс15.

85. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 шляхом визнання за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та

АДРЕСА_5 , пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань, суди у своїх рішеннях не зазначили перелік матеріалів та обладнання, які було використано під час будівництва та на які підлягає визнанню право власності ОСОБА_4 з урахуванням понесених ним затрат. Таких відомостей ОСОБА_4 не надано.

86. При вирішення спору судами також було залишено поза увагою ту обставину, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2015 року у справі № 1527/2-719/11 за ОСОБА_3 уже було визнано право власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва багатоквартирного житлового будинку

АДРЕСА_1 , до складу якого також увійшли і спірні приміщення, на які претендують сторони спору у цій справі, а тому, з урахуванням встановлених у цій справі, а також у справі

№ 1527/2-719/11 обставин, заявлені вимоги до задоволення не підлягають.

87. З наведених підстав, а також підстав, викладених судами попередніх інстанцій, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 , який просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартиру під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 27,0 кв. м та квартиру під номером АДРЕСА_4 за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року.

88. Із урахуванням зазначеного, враховуючи обставини цієї справи, відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у судовому порядку права власності на будівельні матеріали, з яких збудований будинок, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

89. Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

90. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог з підстав, наведених у цій постанові.

91. У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали судові рішення підлягають залишенню без змін.

92. Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

93. Оскільки у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 належить відмовити, з

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню частина витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 22 700 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дігуляр Василь Васильович, задовольнити частково.

2. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у частині вирішення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали - скасувати.

3. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали - відмовити.

4. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Романтик 25», про визнання права власності на будівельні матеріали - залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович