Рішення

від 23.10.2023 по справі 155/471/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/471/23

Провадження №2/155/209/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Горохівська державна нотаріальна контора Волинської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Горохівська державна нотаріальна контора Волинської області.

Свій позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 . 14 квітня 2020 року позивач звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою, в якій просив, з врахуванням того, що був повідомлений нотаріусом Островською Т.В. про існування заповіту, складеного його покійною дружиною ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на обов`язкову частку майна, яке належало на момент смерті його померлій дружині ОСОБА_4 . 14 квітня 2020 року державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори Островською Т.В. йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом в межах спадкової справи №52/2019, яке зареєстроване в реєстрі за №221. Згідно з вищевказаним свідоцтвом він став спадкоємцем 1/2 частку спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна, а саме на 1/4 частку вищевказаної квартири, ще не видано. Позивач також стверджує, що ОСОБА_4 13 серпня 2018 року склала заповіт, який було зареєстровано в реєстрі за №89, відповідно до якого на випадок смерті зробила розпорядження: належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та усе належне їй майно заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови смерті одного із подружжя чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач на момент смерті дружини був і є живим, відповідно, умова, визначена у заповіті, на час відкриття спадщини не існувала, тобто дана умова виконана не була. Отже, право на спадкування у ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 не виникло. З врахуванням вищенаведеного, позивач 17 січня 2023 року та повторно 21 лютого 2023 року звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори Волинської області із заявою, якою просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Горохівської міської ради Волинської області 07 вересня 1998 року за Р№782, зареєстрованої у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 17 вересня 1998 року за Р№352. Однак, 01 березня 2023 року за №103 державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори Волинської області Островською Т.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з даною постановою, нотаріус відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . Постанова мотивована тим, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена у зв`язку з тим, що заповідач позбавила його права на спадкування на вищевказану 1/4 частку квартири і все належне їй майно на день її смерті, склавши заповіт на іншу особу. В зв`язку з вищевикладеним, у позивача відсутня можливість одержати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його дружини на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

09 травня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у заповіті, складеному ОСОБА_4 , не зазначено, що умова заповіту обов`язково має вступити в дію з моменту смерті спадкодавиці. Остання зробила заповітне розпорядження, будучи дієздатною особою, це була її особиста воля. Даний заповіт вступить в дію з моменту смерті позивача. Тому відповідачкою було подано заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк. А із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідачка звернеться до нотаріуса, коли буде виконана умова відповідно до заповіту. Відповідачка вважає, що постанова державного нотаріуса Горохівської державної нотаріальної контори Волинської області від 01 березня 2023 року №103, якою нотаріус відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку вищевказаної квартири, є мотивованою і законною, оскільки ніхто не вправі змінити волю спадкодавиці, яка зробила заповітне розпорядження. Відповідачка зазначила, що позивач вводить суд в оману: в чинному законодавстві не передбачено, що умова в заповіті має бути виконана на момент смерті спадкодавця. Умова, яка була зазначена в даному заповіті смерть одного із подружжя чоловіка ОСОБА_3 . Відповідачка також вказує, що по смерті спадкодавиці вона ще півтора року доглядала за позивачем, возила у лікарню і встановила пам`ятник померлій. Вона перестала доглядати за позивачем за проханням племінниці ОСОБА_3 , яка зобов`язалася сама доглядати останнього. Враховуючи вищенаведене, відповідачка просить відмовити в позові у зв`язку з його безпідставністю.

05 червня 2023 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 07 вересня 1998 року, зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 17 вересня 1998 року за №Р352. Також просить стягнути з відповідачки на користь позивача витрати, понесені ним за надання правничої допомоги в розмірі 16000 гривень, а також витрати, понесені ним на сплату судового збору в розмірі 1073,60 гривні.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 24 квітня 2023 року на клопотання позивача витребувано у Горохівської державної нотаріальної контори Луцького району Волинської області витяг зі спадкового реєстру про наявність спадкових справ до майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заповітів, посвідчених від її імені, а у випадку заведення спадкової справи на ім`я спадкодавця належним чином завіреної її копії.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Додатково пояснила, що позивач написав заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку майна, а не на все спадкове майно, оскільки нотаріус пояснила, що не може видати свідоцтво на всю частку спадкового майна у зв`язку з написанням заяви про прийняття спадщини відповідачкою. Лише згодом, проконсультувавшись з цього питання, звернувся до нотаріуса повторно.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача в судовому засіданні 26 вересня 2023 року просив відмовити у стягненні судових витрат на правову допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Горохівська державна нотаріальна контора Волинської області явку представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті спору не надала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 10).

З 01 листопада 1970 року по день смерті ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 (а. с. 8).

Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом спільного проживання, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_4 , виданим Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 22 травня 1997 року, згідно з яким на день смерті ОСОБА_4 , в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований позивач ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07 вересня 1998 року та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26862493 від 29 липня 2010 року за позивачем ОСОБА_3 та померлою ОСОБА_4 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту від 13 серпня 2018 року, посвідченого секретарем Мар`янівської селищної ради Горохівського району Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за №89, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: належне їй майно, а саме квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 та усе належне їй майно заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умови смерті одного із подружжя чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З матеріалів спадкової справи №52/2019, заведеної 12 лютого 2019 року Горохівською державною нотаріальної конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що 12 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з заповітом, посвідченим на її ім`я секретарем Мар`янівської селищної ради Горохівського району Волинської області 13 серпня 2018 року під Р№89.

Водночас, 14 квітня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку цього майна, на підставі ст. 1241 ЦК України.

Позивачу, як непрацездатному вдівцю, на підставі ст. 1241 ЦК України, державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори Островською Т.В. 14 квітня 2020 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (обов`язкова частка), а саме частку квартири, свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №221. Нотаріусом зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна, а саме, частку квартири, ще не видано (а.с.11).

17 січня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори із заявою, у якій зазначив, що умова, визначена у заповіті від 13.08.2018 р. не настала, оскільки він на час відкриття спадщини його дружини є живим. Відтак, право на спадкування у ОСОБА_2 не виникло. Враховуючи вищенаведене, просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 15).

21 лютого 2023 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори із листом, у якому просив у випадку відмови йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на частку квартири АДРЕСА_1 , винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та надіслати її копію на його адресу (а.с.16).

Постановою державного нотаріуса Горохівської державної нотаріальної контори Островської Т.В. від 01 березня 2023 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 . Підставою для відмови стало те, що заповідач позбавила ОСОБА_3 права на спадкування на вищевказане майно, склавши заповіт на іншу особу (ст. 1233 ЦК України). Позивачу одночасно роз`яснено право на звернення до суду для вирішення спірного питання (а.с.17).

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті дружини ОСОБА_4 на частку квартири і все належне їй майно у зв`язку з тим, що на це майно претендує спадкоємець за заповітом. Відтак, позивач змушений звернутись з вказаним позовом до суду.

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Відповідно доч.1-3ст.1268ЦК Україниспадкоємець зазаповітом чиза закономмає право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1242 ЦК України заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов`язаної, так і не пов`язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Законодавчо загальні та процесуальні норми оформлення права на спадщину закріплені у Цивільному Кодексі України, Законі України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Так, згідно зі ст. 34, 66 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

У встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов`язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, підтверджуючі родинні зв`язки з померлим та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (п. 23 Постанови).

Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Водночас, ВСС наголошував на тому, що обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Матеріали спадкової справи № 52/2019 містять постанову нотаріуса на ім`я позивача, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що є перешкодою в оформленні права на спадщину.

У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За обставинами даної справи спадкодавець обумовив виникнення права на спадкування у відповідача ОСОБА_2 наявністю умови смертю другого з подружжя, позивача ОСОБА_3 .

Згідно ст. 1242 ЦК України умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

Отже, заповіт з умовою означає, що особа, вказана у заповіті як спадкоємець, набуває права на спадщину у разі досягнення певного результату (умови), передбаченого заповітом.

Умова заповіту має бути:

1)визначеною за змістом, тобто чітко встановлювати дії, які повинен вчинити спадкоємець для набуття права на спадкування, або події, що мають статися незалежно від поведінки спадкоємця;

2)правомірною, що прямо випливає зі змісту ч. 2 ст. 1242 ЦК України, відповідно до якої умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства;

3)здійсненною, тобто такою, яку можливо реально виконати або яка може настати.

Слід підкреслити, що умова у заповіті може бути як дією, так і подією.

У першому випадку умова пов`язана з поведінкою спадкоємця і за своєю юридичною природою є правочином.

Що стосується події, то можливість її встановлення як умови заповіту обумовлена змістом ст. 1242 ЦК України, де міститься застереження, що умова заповіту може бути як пов`язана, так і не пов`язана з поведінкою спадкоємця. Наприклад, смерть особи, призначеної в заповіті спадкоємцем.

Як встановлено в судовому засіданні зазначена в заповіті спадкодавця ОСОБА_4 умова про смерть одного із подружжя чоловіка ОСОБА_3 , не існувала на час відкриття спадщини. Отже, визначена заповідачем умова на час відкриття спадщини не виконана. Така подія як смерть другого з подружжя, яка повинна бути підтверджена свідоцтвом про смерть особи, не наступила.

Виходячи із аналізу ст. 1242 ЦК України суд приходить до висновку, що за умовами заповіту відповідач не набула права на спадкування за заповітом.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, враховуючи, що позивач ОСОБА_3 є чоловіком спадкодавиці, постійно проживав разом із останньою на час відкриття спадщини, він є таким, що прийняв спадщину після своєї дружини ОСОБА_4 .

Таким чином, належне спадкодавиці майно спадкує позивач ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд з`ясував, що неможливість отримання ОСОБА_3 свідоцтва про права на спадщину за законом на час розгляду спору пов`язана з оспорюванням відповідачем її права на отримання у порядку спадкування за заповітом частки у спадщині, а тому існують визначені законом підстави для визнання за позивачем у судовому порядку права власності на зазначене спадкове майно.

З урахуванням вищевикладеного, позовна вимога ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: ордер на надання правничої дороги від 14 лютого 2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №472 від 13 грудня 2010 року, договір про надання правової допомоги від 31 липня 2021 року, яким визначено умови надання правничої допомоги та порядок оплати послуг адвоката, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 31 липня 2021 року, акт до договору про надання правничої допомоги від 31 липня 2021 року, складеного 30 травня 2023 року на загальну суму 16000 гривень, орієнтовний розрахунок (детальний опис) робіт (надання послуг з надання правової допомоги) від 30 травня 2023 року, а також квитанцію до прибуткового касового ордера №28 від 30 травня 2023 року про оплату послуг правової допомоги в розмірі 16000 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, кількості підготовлених ним процесуальних документів, кількості засідань та часу, затраченого адвокатом при здійсненні представництва інтересів позивача в суді, заяву представника відповідача про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, фінансового стану відповідачки, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст. 328, 392, 1216, 1217, 1233, 1242, 1296 ЦК України, керуючись ст. 12-13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом право власності на (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 07 вересня 1998 року, зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 17 вересня 1998 року за №Р352.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 22 травня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати, понесені ним за надання правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 22 травня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати, понесені ним на сплату судового збору в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області 22 травня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Горохівська державна нотаріальна контора Волинської області, адреса місця знаходження: місто Горохів, вулиця Шевченка, 29 Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 02887384.

Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2023 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.