Постанова

від 23.10.2023 по справі 279/5202/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 279/5202/17

адміністративне провадження № К/9901/422/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2018 (суддя - Шульга О.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді: Шидловський В.Б., Іваненко Т.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії Холосненської сільської ради від 23.08.2017 №120 в частині відмови в задоволенні клопотання щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0, 2500 га в с.Злобичі;

- зобов`язати Холосненську сільську раду розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання про відведення земельної ділянки в строки, порядку та спосіб, передбачений ст.118 Земельного кодексу України та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства України рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.07.2017 позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила на підставі статей 118, 121 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної для передання безоплатно у приватну власність для будівництва, і обслуговування житлового будинку, 0,25 га, в АДРЕСА_1 , наступну за ділянкою АДРЕСА_2 (а.с. 15).

За результатом розгляду вказаної заяви 23.08.2017 відповідач прийняв рішення №120, яким відмовив позивачці у виділенні вказаної земельної ділянки. Така відмова вмотивована тим, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а знаходиться в приватній власності (а.с. 17).

Не погоджуючись із таким рішеннями відповідача, позивачка звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки в громадянина була у користуванні земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель і рішенням місцевої ради, така земельна ділянка була передана у приватну власність, то з дня прийняття цього рішення радою у такого громадянина вже по суті виникло право власності на земельну ділянку. Вказане право хоч і не було оформлено у встановленому законом порядку, однак у зв`язку із смертю особи не припинилося, а формальний аспект щодо неотримання правовстановлюючого документу та відсутності його державної реєстрації не може бути перешкодою для спадкоємця для вжиття дій щодо її спадкування, в тому числі в судовому порядку.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, позивачка покликається на те, що спірна земельна ділянка, яка нібито вважається розташованою в АДРЕСА_1 , не має юридичної адреси, оскільки на ній не розташовано жодного житлового будинку, а тому, в своєму клопотанні про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку, вказувала її як наступну земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 .

Також, скаржник покликається на те, що судами попередніх інстанцій не усунуті протиріччя в розмірі земельної ділянки, а саме: згідно із рішенням виконкому Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області №35 від 08.09.1999 передано безкоштовно земельну ділянку у власність ОСОБА_2 площею 0,60 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а відповідно до списку № 448 зазначено, що ОСОБА_2 передається у власність земельна ділянка площею 0,23 га. Тобто, різниця розміру земельної ділянки становить 0,35 га та яка не передавалась у власність ОСОБА_2 .

Також, позивачка покликається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про спадкоємця майна померлої ОСОБА_2 ; ані спадкодавцем, ані спадкоємцем не було виготовлено технічну документацію на спірну земельну ділянку, не визначено меж земельної ділянки в натурі, не погоджено із суміжними землевласниками та землекористувачами, не одержано у встановленому порядку державного акта на землю, не проведено реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позивачка просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить не скасовувати оскаржуване рішення.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом статті 118 ЗК України єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У постановах від 16.05.2019 у справі №826/765/17, від 16.08.2023 у справі № 826/844/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

З цих підстав, Суд дійшов висновку, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною."

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка згідно рішення виконкому Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області №35 від 08.09.1999 передана у приватну власність ОСОБА_2 , відтак, не є вільною, а тому її розташування не відповідає вимогам законів, що позбавляє раду повноважень на прийняття рішення про надання її у власність позивачу.

За таких обставин, враховуючи сформовані висновки Верховного Суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності винесеного відповідачем рішення та задовольнив позовні вимоги.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що спірна земельна ділянка не оформлена у встановленому законом порядку і на неї не виготовлено технічну документацію є безпідставним, оскільки рішення виконкому про передачу земельної ділянки у приватну власність є чинним, а не оформлення технічної документації не може свідчити, що така земельна ділянка є вільною.

Також, безпідставним є покликання скаржника на розбіжності у розмірах земельної ділянки, які вказані в рішенні виконкому Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області №35 від 08.09.1999 та у списку громадян, оскільки це не спростовує факт передачі останній у приватну власність спірної земельної ділянки та не спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що ця земельна ділянка не є вільною.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 у справі № 279/5202/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук