Постанова

від 30.11.2018 по справі 279/5202/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 279/5202/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М.

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

30 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року (рішення ухвалене суддею Шульга О.М. в м.Коростень, дані про дату складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення Холосненської сільської ради, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, зобов'язання його вчинити дії.

На обґрунтування доводів позовних вимог зазначила, що звернулась до відповідача з заявою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,2500 га в с.Злобичі Коростенського району по вул. Шевченка.

23.08.2017 року сесією Холосненської сільської ради прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача. Вважає рішення рішення 24 сесії Холосненської сільської ради від 23.08.2017 року №120 таким, що суперечить нормам земельного кодексу України, тому просить визнати його незаконним та скасувати в частині відмови в задоволенні її заяви щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,2500 га в с.Злобичі та зобов'язати Холосненську сільську раду розглянути на пленарному засіданні сесії заяву про відведення земельної ділянки в строки, в порядку та у спосіб, передбачений ст.118 Земельного кодексу України та прийняти у відповідності до чинного законодавства України рішення.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не надав належну оцінку доводам позивача, взяв до уваги доводи відповідача щодо належності іншій особі на праві власності спірної земельної ділянки, які позивач вважає недостовірними.

В судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відповідач в заяві до суду просив розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника сільської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

В силу положень ч.1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частин другої та третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами та стверджується матеріалами справи, за результатами розгляду заяви позивача про виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнованою площею 0,25 га за адресою с.Злобичі Коростенського району, вул. Шевченка, яка є наступною за земельною ділянкою с.Злобичі вул. Шевченка, 23 (а.с.15) і розташована в межах села Злобичі, Холосненська сільська рада Житомирської області 23.08.2017 року прийняла рішення №120, яким відмовила ОСОБА_2 у виділенні вказаної земельної ділянки. Така відмова вмотивована тим, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а знаходиться в приватній власності.

На підтвердження наведених в рішенні сільської ради підстав відмови в задоволенні заяви позивача відповідач надав суду витяг з рішення виконкому Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області №35 від 08.09.1999 року про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сільської ради, зі змісту якого слідує, що громадянці ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, з яких для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель - 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,35 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 р. №562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 5 травня 1993 р. №3180-XII) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

1 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, пунктом першим розділу X "Перехідні положення" якого передбачено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Тобто, рішення про надання у користування громадянам земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення ЗК у дію підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення місцевої ради про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 було прийнято до 01.01.2002 року.

Відтак, в силу приписів пункту першого розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, особа, якій рішенням виконкому Холосненської сільської ради №35 від 08.09.1999 року передано у власність земельну ділянку, або ж спадкоємці зазначеної в рішенні особи не позбавлені права одержати державний акт на вказану земельну ділянку.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування врегульовано нормами Цивільного кодексу України і має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які якраз і поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

З наданих суду першої інстанції пояснень позивача слідує, що спадщина у вигляді спірної земельної ділянки відумерлою не визнавалась, від власника (користувача ) відповідно до норм чинного законодавства ніким не витребовувалась. Рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 ніким не скасовано.

Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_4 за життя не набула у власність спірну земельну ділянку (не отримала державний акт), а відтак це право не могло перейти у спадок є безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, законодавством встановлений порядок переходу до спадкоємців права отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, яке може бути захищено у судовому порядку.

Разом з тим позивач та її представник не надали суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються, зокрема щодо факту смерті ОСОБА_4, наявності чи відсутності у неї спадкоємців, а також чи розпочали та чи завершили як ОСОБА_4 так і її спадкоємці процедуру приватизації спірної земельної ділянки. А отже, звернення до суду за захистом порушеного права позивачки є передчасним.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції та обставин справи не спростовують.

Зважаючи на приписи статті 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2018 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.