Ухвала

від 23.10.2023 по справі 219/331/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/229/1513/2023

ЄУН 219/331/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Терещенко С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК», в якому просить скасувати наказ № 109-вк від 17.12.2020 року про звільнення його з посади викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; поновити його на посаді викладача; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 17 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2021 року відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі.

Від представника позивача адвоката Гуревича Р.Г. до суду надійшло клопотання, згідно якого він зазначив, що у своєму позові ОСОБА_2 повідомляв про те, що згідно до наказу № 109-вк від 17.12.2020 р. його було звільнено з посади викладача на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин. Після звільнення із ним не було проведено повного розрахунку при звільненні. Підставою звільнення вказано Акт перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК «УДП «Укрінтеравтосервіс» від 11.12.2020 р. У зв`язку з цим представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання копії вказаного акту. Також він просив повідомити чи погоджувалось звільнення позивача із первинною профспілковою організацією, яка діє в установі та чи витребовувались від ОСОБА_2 відповідні письмові пояснення згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України перед прийняттям рішення про його звільнення. Однак станом на день звернення до суду дана інформація відповідачем не була надана. Також він повідомив суд про те, що після отримання відповідної інформації ним будуть відповідно уточнені позовні вимоги шляхом їх збільшення у цій частині. Ухвалою від 18.05.2021р. суд витребував у відповідача дану інформацію. Ухвалою від 12.11.2021р. суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальником за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року щодо ОСОБА_2 . Вказані відомості надійшли до суду. Вказує, що у судовому засіданні 24.07.2023 р. представник відповідача повідомив, що інформацію стосовно розміру заборгованості він надати до суду немає можливості. У зв`язку з цим представник позивача повідомив представника відповідача та суд про те, що за таких обставин, із врахуванням відсутності інших документів щодо розміру заборгованості по заробітній платі та з метою ефективного захисту свого клієнта ним для розрахунку такої заборгованості будуть використані відомості надані ГУ ПФУ в Донецькій області. Вказані докази, на думку сторони позивача, є належними, допустимими та достовірними згідно до ст. 77-79 ЦПК України. Так, згідно до вказаних відомостей загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 428 777 грн. 63 коп., яка складається з наступного: заборгованість за 2016р. - 39 600 грн.; заборгованість за 2017р. - 110 900, 35 грн.; заборгованість за 2018р. - 111 217,5 грн.; заборгованість за 2019р. - 108 490,35 грн.; заборгованість за 2020р. - 58 569,43 грн. Із урахуванням наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. ст. 49 ЦПК України сторона позивача вважає за можливе уточнити свої позовні вимоги, збільшивши їх у частині стягнення заборгованості по заробітній платі, та викласти прохальну частину позову в такій редакції: скасувати наказ №109-вк від 17.12.2020р. про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , з посади викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на посаді викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; стягнути з відповідача, УДП «Укрінтеравтосервіс» код ЄДРПОУ 21536845, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 17 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача, УДП «Укрінтеравтосервіс» код ЄДРПОУ 21536845, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць (грудень 2020 року) допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача, УДП «Укрінтеравтосервіс» код ЄДРПОУ 21536845 користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 428 777 грн. 63 коп.

Від представника відповідача - УДП «Укрінтеравтосервіс» до суду надійшло клопотання, згідно якого він просив відмовити ОСОБА_2 та його представнику-адвокату Гуревичу Р.Г. в задоволенні клопотання від 12.09.2023 року та повернути його, посилаючись на те, що згідно початкової позовної заяви позовні вимоги (предмет позову) викладені у наступній редакції: скасувати наказ № 109-вк від 17.12.2020р. про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; поновити ОСОБА_2 на посаді викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 17 грудня 2020 року по день ухвалення судом рішення без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди 10000 гр. Позивач фактичними підставами початкового позову зазначає, що згідно до наказу № 109-вк від 17.12.2020 р. його було звільнено на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин. Правовими підставами первісного позову позивач вказує п. 4 ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. 147, ст. 148, ст. 149, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України. В подальшому представником позивача - адвокатом Гуревичем Р.Г. 12.09.2023 року до суду подано клопотання, у якому зазначено, що сторона позивача вважає за можливе уточнити свої позовні вимоги, збільшивши їх у частині стягнення заборгованості по заробітній платі, а прохальна частина позову доповнена вимогами про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в розмірі 428 777,63 грн. Зазначив, що подаючи клопотання від 12.09.2023 року позивач вважає, що у нього наявна заборгованість по заробітній платі за період з 2016 по 2020 рік та посилається лише на індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, надану до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. При цьому у вказаному клопотанні не наведено жодної правової підстави чи посилання на закони чи інші нормативно-правові акти, які слугували б підставою для стягнення такої заборгованості. Вказує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/3360/17 у постанові від 01.11.2021 року зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог». Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об`єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. У початкових позовних вимогах позивач, як правову підставу позову зазначає п. 4 ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. 147, ст. 148, ст. 149, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якими встановлено порядок звільнення працівника за порушення трудової дисципліни, зокрема прогулу та поновлення на роботі. Фактичну підставу позову вказує, що прогулу не було, оскільки він хворів. Жодних тверджень, що після звільнення перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі у початковій позовній заяві не викладено, як і посилання на будь яку правову норму з цього приводу. У клопотанні від 12.09.2023 року позивач вже додатково зазначає про необхідність стягнення із відповідача заборгованості по заробітній платі, при цьому не посилаючись на жодну правову норму. Вважає, що в даному випадку має місце не доповнення підстав позову при збереженні в ньому первісних обставин чи зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, а існує нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами та своєю суттю є новим позовом. Позивачем змінено не лише предмет позовних вимог, а і його підстави; викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, а такі регулюються новими (іншими) правовими підставами позовних вимог. Отже, вбачає, що у клопотанні від 12.09.2023 року фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст.49 ЦПК України, та не допускається. На підставі викладеного, вказує, що існують всі підстави для відмови у прийняті клопотання представника позивача - адвоката Гуревича Р.Г. від 12.09.2023 року, якою фактично змінюється предмет і підстави позову. В той же час, незалежно від прийнятого судом процесуального рішення про прийняття чи неприйняття клопотання від 12.09.2023 року, така містить фактичне доповнення позовних вимог новою - стягнення заборгованості по заробітній платі, яка не містилася у початковій позовній заяві. Важає, що у випадку все ж таки прийняття судом у даній справі до розгляду клопотання від 12.09.2023 року, судом слід встановити відповідачу строк для подання відзиву на таке клопотання.

Представник позивача адвокат Гуревич Р.Г. надав суду додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначив, що 12.09.2023р. ним було подано до суду заяву про уточнення своїх позовних вимог, в якій він збільшив їх у частині стягнення заборгованості по заробітній платі та виклав прохальну частину позову у відповідній редакції. Він звертався до відповідача із запитом про надання копії Акту перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК «УДП «Укрінтеравтосервіс» від 11.12.2020р. щодо ОСОБА_2 . Також просив повідомити чи погоджувалось звільнення позивача із первинною профспілковою організацією, яка діє в установі та чи витребовувались від ОСОБА_2 відповідні письмові пояснення згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України перед прийняттям рішення про його звільнення. Однак станом на день звернення до суду дана інформація відповідачем не була надана. Також він повідомив суд про те, що після отримання відповідної інформації ним будуть відповідно уточнені позовні вимог шляхом їх збільшення у цій частині. Ухвалою від 18.05.2021р. на підставі клопотання суд витребував у відповідача дану інформацію. Ухвалою від 12.11.2021р. суд витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальником за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року щодо ОСОБА_2 . Вказані відомості надійшли до суду. У судовому засіданні 24.07.2023 р. представник відповідача повідомив, що інформацію стосовно розміру заборгованості він надати до суду немає можливості. Тобто відповідач повідомив суд, що не може виконати вимоги ухвали суду від 18.05.2021р. про витребування доказів після спливу більше 2 років. Це в свою чергу позбавило позивача викласти свої вимоги одразу в належній редакції. Погоджується, що юридично було некоректно зазначати, що його заява від 12.09.2023р. є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки ним було заявлено додаткову позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, тобто кількісно не змінились вимоги майнового характеру. Проте зазначив, що в постанові Верховного Суду від 31.05.2023р. справа № 504/2490/19 зазначено, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно- правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Повідомляє суд, що його заява від 12.09.2023 р. за своєю процесуальною суттю насправді є заявою про доповнення предмета позову новими вимогами. При цьому ним було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постановах від 25.05.2022 року у справі № 753/1908/15-ц та від 31.05.2023р. справа № 226/463/22. Вказана заява подана у встановлений законом строк до закриття підготовчого провадження, одночасної зміни предмета та підстави позову не відбулось. Окрім того, порушень прав відповідача, на його думку, не відбулось, оскільки ще в позовній заяві від 18.01.2021р. позивач вказував, що при звільненні із ним не було проведено повного розрахунку, а 18.05.2021р. суд витребував від відповідача довідку з зазначенням розміру середньоденного заробітку за останні два календарних місяця роботи; інформацію щодо розміру заборгованості по заробітній платі, яка рахується у відповідача перед ОСОБА_2 і чи була заборгованість (за її наявності) погашена при його звільненні; інформацію щодо того чи погоджувалось звільнення ОСОБА_2 із первинною профспілковою організацією, яка діє у відповідача; копії розрахунково-платіжних відомостей працівника (форма № П-6) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про нараховані суми заробітної плати за кожний місяць з зазначенням кількості днів/годин та відрахування з них. Тобто немає підстав вважати, що вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі стала несподіванкою для відповідача та порушила його процесуальні права. Просив суд вважати заяву сторони позивача від 12.09.2023 р., якою було доповнено нову позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 428 777 грн. 63 коп., заявою про доповнення предмета позову новими вимогами та задовольнити її.

Представник позивача адвокат Гуревич Р.Г. в підготовчому судовому засіданні підтримав свої вимоги, викладені в клопотанні від 12.09.2023р. та додаткових поясненнях від 04.10.2023 року, просив задовольнити клопотання від 12.09.2023 року.

Представник відповідачав підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправівідмовитися відпозову (всіхабо частинипозовних вимог),відповідач маєправо визнатипозов (всіабо частинупозовних вимог)на будь-якійстадії судовогопроцесу; вправізбільшити абозменшити розмірпозовних вимогдо закінченняпідготовчого засіданняабо допочатку першогосудового засідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження; відповідач маєправо податизустрічний позову строки,встановлені цимКодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.

Подана позивачем позовна заява та клопотання про доповнення предмета позову новими вимогами подані на захист порушених трудових прав позивача при звільненні. Способом захисту порушеного права в обох вимогах є оспорювання положень наказу № 109-вк від 17.12.2020 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин, заявлені вимоги про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 8 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Повернення позовної заяви за таких умов може призвести до надмірного формалізму.

Позивач у поданому позові вказував, що у нього відсутні відомості про його середній заробіток на підприємстві та про розмір заборгованості по заробітній платі, у зв`язку із чимнеодноразово клопотав про витребування таких відомостей у відповідача.

Крім того, представник позивача зазначав, що звертався до відповідача із запитом про надання копії Акту від 11.12.2020 р. щодо перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК» «УДП «Укрінтеравтосервіс» Рибалки М.О., просив повідомити чи погоджувалось звільнення позивача із первинною профспілковою організацією, яка діє в установі та чи витребовувались від ОСОБА_2 відповідні письмові пояснення згідно ч.1 ст.149 КЗпП України перед прийняттям рішення про його звільнення. Станом на день звернення до суду дана інформація відповідачем не була надана. Тому, він вказав, що після отримання відповідної інформації ним будуть відповідно уточнені позовні вимог шляхом їх збільшення у частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Після отримання судом запитуваної інформації, він скористався своїм правом як представник позивача та доповнив предмет позову новими вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Звертаючись із клопотанням про доповнення предмета позову новими вимогами в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 428777,63 грн. позивачем не висловлено волю про заміну позовних вимог, а лише доповнено вже існуючі вимоги новими, пов`язаними з первинними, позовними вимогами.

Крім того, як роз`яснив КГУ ВС в своїй постанові від 22.07.2021 в справі № 910/18389/20 особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, оскільки за обставинами даної справи позивачем було фактично доповнено позовні вимоги в зв`язку з встановленням нових фактичних обставин, які мають значення для справи, а також були збережені обставини та вимоги, на які він посилався при первісній подачі позову, тому на даному етапі суд не вбачає підстав для висновку, що позивач та його представник після відкриття провадження змінили предмет та підстави позову щодо порушення трудових прав позивача. В іншому випадку відмова в прийнятті заявлених вимог призведе до невиправданого обмеження права позивача на доступ до суду. Встановлення обґрунтованості заявлених вимог є завершальною стадією судового розгляду справи та здійснюється судом при винесення рішення по суті спору після дослідження всіх наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про прийняття до розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_1 про доповнення предмета позову новими вимогами в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 428777,63 грн., та, відповідно, про відмову представнику відповідача у задоволенні клопотання, згідно якого він просив відмовити ОСОБА_2 та його представнику-адвокату Гуревичу Р.Г. в задоволенні клопотання про доповнення предмета позову новими вимогами в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 428777,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 175, 260, 263 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити представнику відповідача УДП «Укрінтеравтосервіс» у задоволенні клопотання про повернення позивачу ОСОБА_2 та його представнику - адвокату Гуревичу Р.Г. клопотання від 12.09.2023 року.

Прийняти до розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_1 про доповнення предмета позову вимогами в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 428777,63 грн.

Розгляд справи здійснювати з урахуванням клопотання про доповнення предмета позову вимогами в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 428777,63 грн.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі відповідно до ст. 178 ЦПК України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали з доданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня вручення відзиву відповідача на позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі з доданням документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк для подання заперечення - п`ять днів з дня вручення відповіді на відзив з доданням документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Роз`яснити, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ст. 83 ЦПК України).

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua.

Відкласти підготовче судове засідання до 08.45 години 30.10.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - О.М.Лапченко