Рішення

від 19.01.2024 по справі 219/331/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/825/2024

Справа № 219/331/21

19 січня 2024 року Дружківський міський суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Терещенко С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

позивач ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Гуревич Р.Г., звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, згідно якого просить скасувати наказ № 109-вк від 17.12.2020 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; поновити його на посаді викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс»; стягнути з відповідача УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 428 777,63 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 17 грудня 2020 року і по день ухвалення судом рішення без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., а рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за місяць (грудень 2020 року) допустити до негайного виконання.

В обґрунтування заяви зазначили, що згідно до наказу №7 від 27.08.2018р. ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаду завідуючого відділенням.У червні 2019 року його було переведено на посаду викладача. Згідно до наказу № 109-вк від 17.12.2020р. він був звільнений на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин. Копію наказу йому було надіслано поштою та отримано 21.12.2020 року. Після звільнення з ОСОБА_3 не було проведено повного розрахунку при звільненні. Підставою звільнення вказано Акт перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» від 11.12.2020 р. У зв`язку з цим ОСОБА_3 звернувся до відповідача із запитом про надання копії вказаного акту, а також просив повідомити чи погоджувалось його звільнення із первинною профспілковою організацією, яка діє в установі та чи витребовувались від нього відповідні письмові пояснення згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України перед прийняттям рішення про звільнення. Однак станом на день звернення до суду дана інформація відповідачем на надана. Вважають, що наказ про звільнення ОСОБА_3 є незаконним та прийнятим без належного з`ясування усіх обставин, оскільки на початку березня 2020 року з ним зв`язався керівник філії «ДОДАНК» та повідомив про те, що починаючи з середини березня місяця 2020 року у зв`язку з відсутністю акредитації Бахмутського відділення припиняється тимчасово робота відділення, а набір нових учнів призупиняється, також наприкінці жовтня з ОСОБА_3 зв`язався керівник відділення та повідомив, що з листопада 2020 року по січень 2021 року усі працівники відділення будуть знаходитись у відпусках без збереження заробітної плати. Також йому повідомили, що про дату виходу на роботу його буде додатково повідомлено. Зазначили, що з 05.11.2020 року по 10.11.2020 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, але після виходу з лікарняного стан його здоров`я не покращився, у зв`язку з чим він повторно звернувся до лікаря, який призначив додаткове лікування. Під час даного лікування він не міг виконувати свої професійні обов`язки за станом свого здоров`я. Окрім того, на початку грудня 2020 року у нього спостерігалась підвищена температура, а враховуючи вік та перебування у зоні ризику захворювання корона вірусу COVID-19, він приймав відповідні ліки та намагався не виходити з квартири. До того ж ані з філії, ані з відділення йому не дзвонили та не повідомляли в інший спосіб про припинення відпустки без збереження заробітної плати та необхідності повернення до роботи. Про своє звільнення він дізнався лише після отримання конверта, в якому був наказ про звільнення. Про те, що діяльність відділення поновлена і він може повернутись до своєї роботи його ніхто не попереджав та не повідомляв. Будь-яких письмових пояснень у нього не відбиралось і як вбачається з наказу службового розслідування з цього приводу не проводилось. Зауважили, що оскільки відсутність ОСОБА_3 на робочому місці була пов`язана з об`єктивними та поважними причинами, викликаними станом його здоров`я та перебуванням у відпустці без збереження заробітку, при цьому така відпустка була ініційована безпосередньо відповідачем, то є достатньо підстав для скасування наказу та поновлення його на попередній посаді. Крім того, оскаржуваний наказ містить лише вказівку на факт прогулу, однак не містить дату прогулу, підстав застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення і мотивів за яких було обрано даний вид стягнення. Також вважають, що у суду є всі правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 грудня 2020 року по день ухвалення рішення судом по справі. Вказали, що заробітну плату позивачу не сплачували з 2016 року, що підтверджується інформацією про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи за формою ОК-5, а тому згідно наданого розрахунку заборгованість відповідача по сплаті заробітної плати позивачу складає 428 777 грн. 63 коп., яка складається з наступного: заборгованість за 2016 р. - 39 600 грн.; заборгованість за 2017 р. - 110 900,35 грн.; заборгованість за 2018 р. - 111 217,50 грн.; заборгованість за 2019 р. - 108 490,35 грн.; заборгованість за 2020 р. - 58 569,43 грн. Крім того, враховуючи той факт, що вказане звільнення з роботи вимусило ОСОБА_3 докласти чимало зусиль для вирішення фінансових проблем, які у нього виникли після цього, у нього погіршилося самопочуття, у сім`ї з приводу звільнення виник конфлікт, а він вимушений був в подальшому звертатись до адвоката за правовою допомогою та до суду, та вважає, що із врахуванням вимог розумності і справедливості на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача 10 000 грн. Разом з тим, в ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та вказав, що просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 91896 гр. 61 коп.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2021 року відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року залишено без розгляду клопотання представника відповідача УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» Здрілка Є.Є. про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2023 року представнику відповідача УДП «Укрінтеравтосервіс» відмовлено у задоволенні клопотання про повернення позивачу ОСОБА_3 та його представнику - адвокату Гуревичу Р.Г. клопотання від 12.09.2023 року. Клопотання представника позивача адвоката Гуревича Р.Г. про доповнення предмета позову вимогами прийнято до розгляду в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 428 777,63 грн. Розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням клопотання про доповнення предмета позову вимогами в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 428 777,63 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 листопада 2023 року закрите підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Гуревич Р.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення. Натомість уточнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 91 896,61 грн., яка вирахувана шляхом віднімання всіх нарахованих сум від всіх виплачених сум за період з 2016 року по 2020 рік, згідно довідки податкової служби.

Представник відповідача - УДП «Укрінтеравтосервіс» Здрілко Є.Є. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечував проти задоволення позову в частині скасування наказу № 109-вк від 17.12.2020 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс», поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 17 грудня 2020 року і по день ухвалення судом рішення, стягнення моральної шкоди. Разом з тим, визнав позовні вимоги в частині розміру заборгованості по заробітній платі в сумі 91 896,61 грн., проти задоволення інших позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзивах.

Так, згідно наданого представником відповідача відзиву, він зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а дії позивача інструментом для зловживання нормами трудового законодавства з метою неправомірного збагачення за рахунок державних коштів. Вказує, що 27.08.2018 ОСОБА_3 був прийнятий на посаду завідуючого Бахмутського відділення Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», згідно Наказу № 7 від 27.08.2018. Відповідно до наказу № 109-вк від 17 грудня 2020 року позивач був звільнений з займаної посади викладача Бахмутського відділення Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі акту перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» від 11.12.2020 р. 17.12.2020 за вих. № 20 ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про звільнення та необхідність з`явитися до Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» для ознайомлення з оригіналом наказу про припинення трудового договору. Протягом листопада - грудня 2020 року ОСОБА_3 систематично нехтував своїми трудовими обов`язками, оскільки був відсутній на робочому місці без поважної причини, про що складені відповідні акти про відсутність на робочому місці №№1-14. Крім того, згідно пояснювальних записок інструкторів Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» від 05.12.2020 р., останні стверджували, що не бачили на робочому місці викладача ОСОБА_3 , починаючи з листопада 2020 року по 05 грудня 2020 року. На підставі доповідної записки завідувача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Шекерського В.К. від 08.12.2020р., наказом від 09 грудня 2020 року № 13 було створено комісію для встановлення реальної ситуації по факту відсутності працівника філії «ДОДАНК» ОСОБА_3 в складі завідувача Бахмутського відділення Шекерського В.К., заступника директора з безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 та секретаря Краматорського відділення Семушина Я.Ю. Вказаною комісією було встановлено факт відсутності ОСОБА_3 на робочому місці 09, 10 та 11 грудня 2020 року.За результатами роботи, комісією 11 грудня 2020 року було складено акт відсутності на робочому місці працівника філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», згідно якого комісією було з`ясовано, що працівник Бахмутського відділення Філії ОСОБА_3 протягом тривалого часу відсутній на робочому місці філії «ДОДАНК». Зазначений працівник філії «ДОДАНК» не відвідував взагалі Бахмутське відділення в листопаді 2020 року по теперішній час, та не виконував покладені на нього посадові обов`язки. Відсутність додержання законодавства України та не виконання внутрішніх розпорядчих і нормативних актів УДП «Укрінтеравтосервіс», щодо питань функціональних обов`язків, відповідно до посадової інструкції спричинило виникнення складної ситуації в цілому в Бахмутському відділенні Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат».Членами Комісії в повному складі за період з листопада по грудень 2020 року не було встановлено місце знаходження в робочий час викладача ОСОБА_3 на своєму робочому місці. Крім того вказав, що згідно ст. 84 КЗпП України відпустка без збереження заробітної плати може бути надана виключно за бажанням працівника, а не в односторонньому порядку з боку роботодавця. Разом з тим, ОСОБА_3 не писав та не направляв на адресу Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» жодних заяв про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, відповідних наказів про надання такої відпустки відповідачем не приймалось, відтак жодних причин для не виходу на роботу ОСОБА_3 не було. Позивач не направляв на адресу відповідача жодних підтверджуючих документів, які б засвідчили погіршення стану його здоров`я або інших повідомлень про неможливість виходу на роботу за станом здоров`я, такі документи також не було додано до позовної заяви. Таким чином, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності на робочому місці в зв`язку з об`єктивними та поважними причинами викликаними станом його здоров`я та перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, позовні вимоги в частині скасування наказу №109-вк від 17.12.2020р. та поновлення позивача на роботі на посаді викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди зазначив, що вказані вимоги є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, відтак також не підлягають задоволенню, з огляду на законність та обґрунтованість звільнення позивача на підставі наказу № 109-вк від 17.12.2020 р. У зв`язку із чим просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Крім того, згідно відзиву на клопотання про доповнення предмету позову вимогами в частині стягнення заборгованості по заробітній платі представник відповідача зазначив, що судом були витребувані Індивідуальні відомості про застраховану особу, що містяться у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) щодо ОСОБА_3 . Однак, згідно Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Пенсійним фондом України постановою правління від 18.06.2014 року № 10-1, в подальшому у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1, жодна з форм, яка отримується з Реєстру застрахованих осіб не містить інформації про заборгованість по заробітній платі. Крім того, зазначив, що позивач мав право та можливість самостійно отримати Форму ОК-5, починаючи з 2016 року та долучити її до позовної заяви під час її подання. Відповідно витребування Форми ОК-5 судом жодної необхідності не було, та така була витребувана в порушення вимог процесуального законодавства про витребування доказів. Позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про розмір заборгованості із заробітної плати за період 2016 2020 роки. До того ж викликає обґрунтовані сумніви, що працівник (позивач) 4 роки працював без отримання заробітної плати. Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_3 підтверджують лише його страховий стаж за період з 2000 року до 2020 року та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній у за період з серпня 2016 по жовтень 2020 року. В свою чергу УДП «Укрінтеравтосервіс» стверджує, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3 станом на день його звільнення була відсутня, оскільки у наказі про припинення трудового договору від 17.12.2020 № 109-вк не вказано про проведення остаточного розрахунку із позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 16.06.2010 року працював в Артемівському відділенні філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_3 від 29.08.1974 р.

20.02.2015 року позивач переведений до філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» та прийнятий завідувачем Артемівського відділення у порядку переведення з «Донецького обласного державного автомобільного навчального комбінату».

Наказом № 109-вк від 17.12.2020 року про припинення трудового договору за підписом в.о. директора філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Шампатей С.С., ОСОБА_3 , викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс», звільнено з 17.12.2020 року. Причина звільнення - прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, підстава звільнення - акт перевірки відсутності на робочому місці працівника філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» від 11.12.2020 р. (т.1 а.с.6).

Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В порядку п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме - у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Прогул є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня без поважних причин (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Тобто, невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника з цієї підстави

Необхідно відмітити, що закон не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тобто не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому суд, вирішуючи позов про поновлення на роботі саме з підстав відсутності прогулу, надає оцінку поясненням працівника з огляду на всі фактичні обставини справи, доведені відповідними доказами з дотриманням статті 76 ЦПК України. При цьому обов`язок доведення вини працівника у такому порушенні трудової дисципліни як прогул, за який має настати відповідальність у вигляді звільнення, покладено на роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними слід визнати такі причини, які виключають вину працівника.

Разом з тим, звільнення за вчинення прогулу (в тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень (ст. ст. 147 - 149 Кодексу законів про працю України).

Факт відсутності працівника на роботі може підтверджуватися письмовими свідченнями інших працівників, письмовими поясненнями самого працівника, відповідним актом, складеним у присутності не менше двох інших працівників, його безпосереднім керівником у довільній формі.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно дост. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифікованоПостановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII(далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Згідно тверджень представника відповідача, ОСОБА_3 протягом листопада - грудня 2020 року систематично нехтував своїми трудовими обов`язками, оскільки був відсутній на робочому місці без поважної причини.

Так, на підприємстві за підписом в.о. директора філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Шампатея С.С., заступника директора Гордiенка Ю.Г. та завідувача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Шекерського В.К., інструкторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 2-4 листопада , 16-20 листопада, 1-4 грудня та 7-8 грудня були складені Акти №№ 1 - 14 про відсутність на робочому місці, згідно яких встановлено факт відсутності викладача Бахмутського відділення філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Рибалки М.О. на робочому місці без попередження відсутності і без поважнихпричин. ОСОБА_3 будь-яких письмових пояснень не надавав (т.1 а.с.72-85).

05.12.2020 року інструкторами Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були надані пояснювальні записки, в яких останні зазначили, що протягом листопада та 1-5 грудня 2020 року вони не бачили на робочому місці викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 . Його місце знаходження їм не відомо (т.1 а.с.86-87).

Згідно доповідної записки завідувача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Шекерського В.К. від 08.12.2020 року, він повідомив, що протягом листопада 2020 року працівник Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Рибалка М.О. був відсутній на робочому місці, про складені відповідні акти. Враховуючи зазначене, просив здійснити службове розслідування щодо відсутності викладача ОСОБА_3 на робочому місці без поважних причин (т.1 а.с.88).

Наказом № 13 від 09.12.2020 року, у зв`язку зі службовою запискою від 08.12.2020 року щодо відсутності працівника Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» Рибалки М.О., створено комісію для встановлення реальної ситуації по факту відсутності останнього у складі: голови комісії - завідувача Бахмутського відділення Шекерського В.К., членів комісії - заступника директора з безпеки дорожнього руху Гордiенка Ю.Г., секретаря Краматорського відділення Семушиної Я.Ю. (т.1 а.с.89).

Створеною комісією 9, 10, 11 грудня були складені Акти про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці без попередження відсутності і без поважних причин. ОСОБА_3 будь-яких письмових пояснень не надавав (т.1 а.с.90-94).

Згідно Акту комісії від 11.12.2020 року встановлено факт відсутності працівника Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 з листопада 2020 року по день складання даного Акту. Виконання посадових обов`язків ОСОБА_3 не здійснювались. Відсутність додержання законодавства України та не виконання внутрішніх розпорядчих і нормативних актів УДП «Укрінтеравтосервіс» щодо питань функціональних обов`язків, відповідно до посадової інструкції, спричинило виникнення складної ситуації в цілому в Бахмутському відділенні Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат». Членами комісії в повному складі за період з листопада по грудень 2020 року не було встановлено місце знаходження в робочий час викладача ОСОБА_3 на своєму робочому місці (т.1 а.с.95-96).

14.12.2020 року в.о. директора філії «ДОДАНК» Шампатей С.С. склав службову записку, згідно якої просив надати дозвіл на звільнення працівника Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» викладача ОСОБА_3 за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України згідно результату службової перевірки.

17.12.2020 року був складений Наказ № 109-вк про звільнення викладача Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.6).

17.12.2020 року з філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» на адресу реєстрації ОСОБА_3 , останньому було направлено повідомлення про звільнення № 20 від 17.12.2020 року, згідно якого повідомлено про звільнення та про необхідність з`явитися до Філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» для ознайомлення з оригіналом наказу про припинення трудового договору (т.1 а.с.7).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, працівник ОСОБА_3 тривалий час не з`являвся на робочому місці, тож брати роботодавцем пояснення у працівника не було жодної можливості.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що факт відсутності позивача на роботі без поважних причин повністю підтверджується наданими стороною відповідача доказами.

Натомість позивач вказує, що наприкінці жовтня з ним зв`язався керівник відділення та повідомив, що з листопада 2020 року по січень 2021 року усі працівники відділення будуть знаходитись у відпусках без збереження заробітної плати. Також йому повідомили, що про дату виходу на роботу його буде додатково повідомлено. Вказує, що з 05.11.2020 року по 10.11.2020 року він перебував на лікарняному, але після виходу з лікарняного стан його здоров`я не покращився, у зв`язку з чим він повторно звернувся до лікаря, який призначив додаткове лікування. Під час даного лікування він не міг виконувати свої професійні обов`язки за станом свого здоров`я. Окрім того, на початку грудня 2020 року у нього спостерігалась підвищена температура, а враховуючи вік та перебування у зоні ризику захворювання корона вірусу COVID-19, він приймав відповідні ліки та намагався не виходити з квартири. До того ж ані з філії, ані з відділення йому не дзвонили та не повідомляли в інший спосіб про припинення відпустки без збереження заробітної плати та необхідності повернення до роботи.

Між тим, позивач не надав суду жодного об`єктивного доказу, який би підтверджував зазначені ним обставини, або поважної причини відсутності на роботі в період листопада-грудня 2020 року.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначають КЗпП України та Закон України «Про відпустки».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» (частиною першою статті 84 КЗпП України) врегульовано питання відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку, а статтею 26 - питання надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Суду не надано доказів та не зазначено про існування доказів, які б підтверджували, що позивач звертався до свого безпосереднього керівника із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, яка може надаватись за його бажанням. Жодного іншого доказу на підтвердження зазначених позивачем фактів щодо знаходження у відпустці або на лікуванні суду не надано.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача та його представника щодо обов`язку відповідача погоджувати звільнення ОСОБА_3 із первинною профспілковою організацією, оскільки згідно довідки від 25.10.2021 року, наданої Головою Первинної профспілкової організації, повідомлено, що працівник Бахмутського відділення філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 в даний період роботи на Підприємстві не був членом Первинної профспілкової організації УДП «Укрінтеравтосервіс» (т.1 а.с.206).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстави вважати, що звільнення позивача є незаконним, в діях відповідача порушень законодавства про працю, яке могло б бути визнаним судом істотним, та таким, що обумовлює відновлення порушеного права позивача судом не встановлено, а тому у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі в Бахмутському відділенні філії «ДОДАНК» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаді викладача слід відмовити.

Відповідно до ст.235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивачу відмовлено, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, адже є похідними вимогами від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Щодо позовних вимого про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд зазначає про таке.

На запит суду Державною податковою службою України ГУ ДПС у Донецькій області надано лист від 09.01.2023 року, згідно якого повідомлено, що Бахмутське відділення філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 39556829) перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Бахмутської державної податкової інспекції (м.Бахмут) з 22.12.2014 року. Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2016 - 2020 роки - не надавалися, єдиний внесок за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ; допомоги по тимчасовій непрацездатності) протягом 2016-2020 років не сплачувався. Бахмутське відділення філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 39556829) не є платником єдиного внеску, оскільки є відокремленим підрозділом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 21536845), яке перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області, Вишгородської державної податкової інспекції (Вишгородський район). Виходячи з вищевикладеного, у ГУ ДПС у Донецькій області відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску Бахмутського відділення філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» з 2016 по 2020 роки, відносно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Згідно відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого та виплаченого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 2016 по 2020 роки, ОСОБА_3 отримував доходи від філії «Донецький обласний державний автомобільний навчальний комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» (ЄДРПОУ 38757978) з кодом ознаки (101- заробітна плата):

За 2016 рік нараховано: 1 квартал 19327,52 грн., 2 квартал 19327,52 грн., 3 квартал 22220,03 грн., 4 квартал 24378,85 грн.; виплачено за 2016 рік: 1 квартал 6058,18 грн., 2 квартал 52746,50 грн., 3 квартал 17572,41 грн., 4 квартал 7610,74 грн.

За 2017 рік нараховано: 1 квартал 26591,65 грн., 2 квартал 26146,05 грн., 3 квартал 30763,65 грн., 4 квартал 27399,05 грн.; виплачено: 1 квартал 0 грн., 2 квартал 55081,98 грн., 3 квартал 35216 грн., 4 квартал 40751,20 грн.

За 2018 рік нараховано: 1 квартал 28338,45 грн., 2 квартал 27782,55 грн., 3 квартал 24815,85 грн., 4 квартал 30280,65 грн.; виплачено: 1 квартал 25306,05 грн., 2 квартал 30518,25 грн., 3 квартал 0 грн., 4 квартал 8637,65 грн.

За 2019 рік нараховано: 1 квартал 27300,45 грн., 2 квартал 24422,70 грн., 3 квартал 27496,96 грн., 4 квартал 29270,24 грн.; виплачено: 1 квартал 33708,80 грн., 2 квартал 29570,25 грн., 3 квартал 37590,86 грн., 4 квартал 17028,95 грн.

За 2020 рік нараховано: 1 квартал 25217,37 грн., 2 квартал 20990,66 грн., 3 квартал 6128 грн., 4 квартал 6128 грн.; виплачено: 1 квартал 0 грн., 2 квартал 0 грн., 3 квартал 6128 грн., 4 квартал 6128 грн.

Різниця між нарахованими та виплаченими сумами згідно наданих даних складає 95896 гр. 62 коп.

Згідно уточнених позовних вимог представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 428 777,63 грн. Натомість в судовому засіданні вказав, що після ознайомлення з інформацією, що надійшла з податкової служби, він уточнює вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та просить стягнути суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 91 896,61 грн., яку він вирахував шляхом віднімання нарахованих сум від виплачених.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі. Натомість відповідач не надав суду достовірні докази того, що при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок та заборгованість по заробітній платі відсутня.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, яка вирахувана шляхом віднімання нарахованих сум від виплачених.

Між тим, різниця між нарахованими та виплаченими сумами згідно наданих даних складає 95896 гр. 62 коп. А тому представником позивача під час обчислення сум заборгованості допущено арифметичну помилку, оскільки шляхом віднімання нарахованих сум заробітної плати від виплачених сум заробітної плати різниця складає 95896,62 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині, в зв`язку з чим стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 95896,62 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.

Враховуючи, що судом встановлено порушення прав ОСОБА_3 з боку відповідача в частині невиплати заборгованості по заробітній платі, вивчивши наявні у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку з порушенням його трудових прав щодо оплати праці, що в свою чергу безсумнівно призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. Порушення права на працю та її оплату, яке є правом, передбаченим Конституцією України, порушує принципи соціальної і правової держави, що тягне необхідність поновлення цих принципів шляхом стягнення завданої моральної шкоди із роботодавця, винного у допущених порушенням прав працівника.

Разом з тим, враховуючи принципи співмірності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди до 1500 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року сплату судового збору позивачу було відстрочено до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 136 ЦПК України судові витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на викладене, позивач є звільненим від сплати судового збору за позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак за позовні вимоги, які випливають із трудових відносин, крім подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір справляється за ставками, визначеними вказаним Законом.

Суд констатує, що поняття позовних вимог «поновлення на роботі», визначеним у пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», є широким та, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя, трактується та включає в себе, в тому числі, вимогу про скасування наказу про звільнення, оскільки позовна вимога про скасування наказу є нерозривно пов`язаною з позовною вимогою про поновлення на роботі.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та за вимогу про стягнення моральної шкоди (пропорційно задоволеним вимогам в цій частині) в загальному розмірі 1044 грн. 20 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 76, 78, 89, 141, 235, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_3 до УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 95896 гр. 62 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.

Стягнути з УДП «Укрінтеравтосервіс» в особі Бахмутського відділення філії «ДОДАНК» (ЄДРПОУ 21536845) на користь держави судовий збір в сумі 1044 гр. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя- О.М.Лапченко