Постанова

від 26.09.2023 по справі 293/2671/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №293/2671/21 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 19 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №293/2671/21 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Арапова Олександра Олександровича, на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 3 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, діючи в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19 березня 2020 року №6-3125/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2 га, кадастровий номер 1825687000:04:000:0013, що знаходиться за межами населених пунктів Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Також просив витребувати у ОСОБА_2 на користь Черняхівської об`єднаної територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирської області земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 1825687000:04:000:0013, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Саліської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, яка була передана у власність ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19 березня 2020 року № 6-3125/14-20-СГ.

Окрім того, просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003, припинивши право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що вказана земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог частини четвертої статті 116 ЗК України, оскільки раніше він вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, що підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11 жовтня 2019 року № 6-3433/14-19-СГ про затвердження документації із землеустрою на надання йому у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2га, кадастровий номер 1822081200:03:001:1434, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Вересівської сільської ради. В подальшому, 19 червня 2020 року, ця земельна ділянка була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, повторно безоплатно набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме приховав від ГУ Держгеокадастру у Житомирській області те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушив суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб.

3 квітня 2020 року ОСОБА_1 продав цю земельну ділянку ОСОБА_2 .

Стверджує, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органом, уповноваженим від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Житомирської області.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд документів ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у його власність, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до вимог ч. 8 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, ст. 2, 6 Закону України «Про землеустрій» зобов`язане було не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, посадові особи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області мали можливість перевірити наявність у власності ОСОБА_1 земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації.

Враховуючи те, що у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом у справах цієї категорії, а також з огляду на ту обставину, що цей державний орган є відповідачем у спірних правовідносинах, прокурор самостійно пред`являє цей позов в інтересах держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке у даному випадку здійснене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, просив задовольнити позові вимоги.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 3 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру Житомирській області від 19 березня 2020 року №6-3125/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності,кадастровий номер 1825687000:04:000:0013),що знаходиться за межами населених пунктів Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь Черняхівської об`єднаної територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку, загальною площею 2 га, (кадастровий номер 1825687000:04:000:0013), яка призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться за межами населених пунктів Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, що була передана у власність ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19 березня 2020 №6-3125/14-20-СГ.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь Житомирської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн., тобто по 2270 грн. з кожного відповідача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Арапов О.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що чинним законодавством не передбачене право ГУ Держгеокадастру відступати від положень статей 123 та 186 ЗК України та приймати рішення про відмову у задоволенні заяви про затвердження документації із землеустрою й надання земельної ділянки у власність з тих підстав, що раніше особа вже зверталася з аналогічною заявою.

Отримавши відповідну заяву ОСОБА_1 та документацію із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, та пересвідчившись, що вказана документація відповідає вимогам законодавства, відсутні заборони чи обмеження щодо цієї земельної ділянки, а також з`ясувавши, що за ОСОБА_1 не зареєстроване право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не мало право прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Звертає увагу на ту обставину, що станом на 19 березня 2020 року за ОСОБА_1 не було зареєстроване право власності на жодну земельну ділянку, отриману ним у власність в порядку безоплатної приватизації, в тому числі й на підставі наказу від 11 жовтня 2019 року.

Тобто, вперше ОСОБА_1 остаточно реалізував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013.

Водночас, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434, яка передана згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 жовтня 2019 року №6-3433/14-19-СГ, було зареєстроване за ОСОБА_1 лише у травні 2020 року, тобто вже після оформлення права власності на земельну ділянку з кадастром номером 1825687000:04:000:0013.

Отже, після реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, наказ ГУ Держеокадастру у Житомирській області від 11 жовтня 2019 року №6-3433/14-19-СГ не міг бути реалізований та реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434 свідчить про повторну безоплатну приватизацію земельної ділянки. Таким чином, саме ця земельна ділянка була набута ОСОБА_1 у власність з порушенням вимог законодавства.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, відтак наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Коростишівської окружної покуратури просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, зазначає, що ОСОБА_1 при отриманні наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 19 березня 2020 року №6-3125/14-20-СГ приховав ту обставину, що наказом від 11 жовтня 2019 року йому вже передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку не є підставою для набуття права власності, а лише засвідчує факт визнання державою цього права.

Вважає, що в апеляційній скарзі ототожнюються поняття « набуття права васності» та « реєстрація права власності».

Звертє увагу на те, що при дослідження судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, згідно з якою особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №687/425/20.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов прокурора, оскільки наказ управління від 19 березня 2020 року №6-3125/14-20-СГ не визначає момент переходу права власності на спірну земельну ділянку від держави до ОСОБА_1 .

Внаслідок невірного застосування положень статті 125 ЗК України суд не визначив момент переходу права власності на спірну земельну ділянку та не проаналізував хронологію подій й не встановив, коли саме у ОСОБА_1 виникло право власності на земельну ділянку кадастровим номером 1822081200:03:001:1434 та на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013.

Не здійснивши за собою реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434, а отже й не реалізувавши повною мірою таке право, ОСОБА_1 на законних підставах звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу йому у власніть земельної ділянки з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013. Відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку, яка була передана у власність згідно з наказом від 11 жовтня 2019 року, вказує на дотримання вимог законодавства при передачі ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою.

В судовому засіданні адвокат Арапов О.О. підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що саме з моменту реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 остаточно реалізував своє право на безоплатне набуття у власність цієї земельної ділянки. До реєстрації такого права попередній наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 жовтня 2019 року не мав жодних правових наслідків для учасників спірних правовідносин. ОСОБА_1 на власний розсуд скористався правом щодо отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та у квітні 2020 року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013. Водночас, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434, яка була передана у власність згідно з наказом від 11 жовтня 2019 року, було зареєстроване лише у травні 2020 року. Тобто, на час вирішення питання щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 не був власникм жодної земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства та отриманої внаслідок безоплатної приватизації.

Також звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, який у передбачений законодавством спосіб придбав це нерухоме майно на підставі цивільно-правової угоди.

Прокурор Тарасюк В.С. в судовому засіданні не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку не є підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на це нерухоме майно, а лише вказує на офіційне визнання державою такого речового права. Підставою для набуття права власності є саме наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 19 березня 2020 року. Й такий наказ був прийнятий вже після наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 жовтня 2019 року. Момент набуття права власності пов`язується саме з часом прийняття компетентним державним органом рішення про передачу земельної ділянки у власність, а не з моментом реєстрації права власності на землю.

Вважає, що та обставина, що ОСОБА_5 набув право власності на спірну земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу, укладеним у відповідності до вимог законодавства, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже ОСОБА_5 не позбавлений можливості ставити питання про відшкодування ОСОБА_1 завданих йому збитків.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не обізнаний з вимогами земельного законодавства України та вважав, що передача йому у власність спірної земельної ділянки відбулася з дотриманням вимог закону. Пояснив, що не мав наміру особисто використовувати передані йому у власність земельні ділянки.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3433/14-19-СГ від 11 жовтня 2019 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку на території Житомирського району, за межами населених пунктів Вересівської сільської ради, загальною площею 2,00 га, з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434, яка призначена для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 33).

Судом першої інстанції також встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 21 травня 2020 року ( том. 1, а.с.18-21).

В подальшому право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2020 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-3125/14-20-СГ від 19 березня 2020 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, що знаходиться за межами населених пунктів Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (колишньої Саліської сільської ради), загальною площею 2,00 га, з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, призначену для ведення особистого селянського господарства ( том 1, а.с. 36).

23 травня 2020 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ( том 1, а.с. 22-24).

Матеріали справи також свідчать, що 3 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 1825687000:04:000:0013 ( том 1, а.с. 22-24).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 4 червня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, площею 2,00 га, була об`єднана з іншими земельними ділянками, що розташовані за межами населеного пункту колишньої Салівської сільської ради, з кадастровими номерами 1825687000:04:000:0091, 1825687000:04:000:0012, 1825687000:04:000:0080, 1825687000:04:000:0010, 1825687000:04:000:0095, 1825687000:04:000:0100, 1825687000:04:000:0091, 1825687000:04:000:0091, 1825687000:04:000:0091, 1825687000:04:000:0096, 1825687000:04:000:0106, 1825687000:04:000:0009, 1825687000:04:000:0101, 1825687000:04:000:0017, 1825687000:04:000:0016, 1825687000:04:000:0083, 1825687000:04:000:0008, 1825687000:04:000:0102, 1825687000:04:000:0105, 1825687000:04:000:0108, 1825687000:04:000:0084, 1825687000:04:000:0099, 1825687000:04:000:0098, 1825687000:04:000:0097, 1825687000:04:000:0011, 1825687000:04:000:0094, 1825687000:04:000:0088 в одну земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003, площею 56 га. ( том 1, а.с.31-32).

Судом першої інстанції також зазначено, що згідно з Публічною кадастровою картою, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів земельних ділянок, сформовано земельну ділянку, загальною площею 56 га, з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003.

Право власності за земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003 було зареєстроване за ОСОБА_2 17 червня 2021 року на підставі рішення державного реєстратора Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, індексний номер 58886669 від 23 червня 2021 року ( том 1, а.с.29-30).

14 квітня 2021 року Коростишівською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області направлено повідомлення про необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства з приводу повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та витребування її у ОСОБА_2 на користь держави (том 1, а.с.46-48).

Листом від 14 травня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило, що в зв`язку із обмеженим фінансуванням управління не має можливості сплати судовий збір за подання позову до суду, тому не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області шляхом пред`явлення вказаного позову ( том 1, а.с.49).

30 червня 2021 року Коростишівською окружною прокуратурою на адресу Черняхівської селищної ради направлено повідомлення про необхідність вжиття заходів претензійно-позовного характеру з метою витребування незаконно переданої ОСОБА_1 земельної ділянки , скасування записів про державну реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ( том 1, а.с.51-53).

Листом від 1 липня 2021 року Черняхівська селищна рада повідомила Коростишівську окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно-позовного характеру з метою витребування незаконно переданої земельної ділянки не вживалися, та селищна рада не заперечує проти представництва інтересів селищної ради шляхом пред`явлення позову до суду про визнання недійним наказу про передачу ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки ( том 1, а.с.54).

27 серпня 2021 року Коростишівська окружна прокуратура на виконання вимог частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Черняхівську селищну раду про звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради ( том 1, а.с.39-40).

Згідно з частинами першою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Статтею 81 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Статтею 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. У пункті «б» частини другої цієї статті зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 цього Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак, право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

При цьому, суд вказав, що статтею 346 ЦК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацією права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність правочинів, державної реєстрації прав на його майно іншими способами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 вперше скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та за наслідками розгляду його заяви на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-3433/14-19- СГ від 11 жовтня 2019 року йому безкоштовно надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434, яка призначена для ведення особистого селянського господарства.

Однак у подальшому він повторно звернувся із заявою про передачу йому безкоштовно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Розглянувши подані ним документи, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області своїм наказом № 6-3125/14-20-СГ від 19 березня 2020 року передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013 для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, суд встановив, що на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3125/14-20-СГ від 19 березня 2020 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, останній вже реалізував своє право, визначене статтею 121 ЗК України, на отримання в межах норми 2,00 гектарів землі у власність для ведення особистого селянського господарства та вдруге скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отже, земельна ділянка, площею 2,00 га, з кадастровим номером 1825687000:04:000:0013, вибула із земель комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, оскільки він при зверненні до зазначеного органу влади не повідомив, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норми 2 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам стетей 116 та 121 ЗК України.

Судом також вірно зазначено, що, приймаючи спірний наказ, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не перевірено факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до порушення вимог земельного законодавства та безпідставного вибуття землі із державної власності.

При вирішенні спору суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 , набувши право власності на спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав та всупереч волі власника, не мав права її відчужувати. Видача ГУ Держгеокадастру наказу, який оспорюється, не свідчить про наявність у держави волі на вибуття вказаної землі з державної власності, відтак спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на підставі положень статті 388 ЦК України.

Колегія суддів також вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що об`єднання ОСОБА_2 земельних ділянок, в результаті якого земельна ділянка, площею 2,00 га, із кадастровим номером 1825687000:04:000:0013 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 1825687000:04:000:0003,площею 56 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-3125/14-20-СГ від 19 березня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зважаючи на викладене, суд обґрунтовано виходив з того, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження своєю власністю, що суперечить вимогам статті 317 ЦК України, а тому це право підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 щодо цієї земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час прийняття спірного наказу право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822081200:03:001:1434 не було зареєстроване у встановленому законом порядку, не спростовує висновків суду, оскільки, як вірно зазначено прокурором, підставою набуття права власності на земельну ділянку є, зокрема, відповідне рішення компетентного органу.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку вказує на визнання державою права власності й надає можливість власнику повною мірою реалізувати це право, однак жодним чином не впливає на юридичну підставу виникнення самого права власності.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив спір з дотриманням вимог матеріального та процесуального права й ухвалив обґрунтоване та законне рішення, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні усіх обставин справи.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Арапова Олександра Олександровича, залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 3 листопада 2022 року,- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: