Повістка

від 24.10.2023 по справі 183/6034/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/603/23 Справа № 183/6034/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

24 жовтня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнего Світлана Іванівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними, скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельними ділянками, в якій подану заяву представником ОСОБА_1 - адвокатом Мамошиною Альоною Олегівною про ухвалення додаткового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2022року ОСОБА_1 подала позов в якому виклала вимоги до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» - Фермерське господарство про:

визнання недійсними договору № 441 від 24 травня 2021року, укладеного між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 та Фермерським господарством про встановлення права користування для сільськогосподарських потреб земельною ділянкою площею 3,9601га кадастровий номер 1222381100:05:001:0920 - Договір № 441 та припинення права користування цією земельною ділянкою з боку Фермерського господарства і скасування рішення приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлани Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58320875 від 25 травня 2021року;

визнання недійсними договору № 439 від 24 травня 2021року, укладеного між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_3 та Фермерським господарством про встановлення права користування для сільськогосподарських потреб земельною ділянкою площею 3,9600га кадастровий номер 1222381100:05:001:1119 - Договір № 439 та припинення права користування цією земельною ділянкою з боку Фермерського господарства і скасування рішення приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлани Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58320599 від 25 травня 2021року;

інша вимога зводилась до усунення перешкод шляхом вилучення у Фермерського господарства з передачею в користування ОСОБА_1 належної їй на праві власності земельної ділянки площею 3,9601га кадастровий номер 1222381100:05:001:0920 та земельної ділянки площею 3,9600га кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, що розташовані в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову заявник посилалась на те, що при укладенні спірних договорів представники, які діяли за довіреностями, вийшли за межі наданих їм повноважень так як вони не наділялись правом на укладення договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від імені довірителя взагалі, а тим більше на строк 49 років. Довірені особи не погоджували таких умов з довірителем і не отримали наступного схвалення таких дій.

Також, ОСОБА_1 в позовній заяві вказувала на те, що зміст довіреностей на підставі яких було укладено Договір № 441 та Договір № 439, в частині умов про їх безвідкличний характер та строк дії - 75 років і безстроково, зовсім не відповідав волі позивачки, яку введено в оману, також самі Договори містять несправедливі умови по відношенню до власника, котра не отримала за ними належної оплати і позбавлена права розпоряджатися своєю власністю на строк 49років.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023року в позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з тексту оспорених довіреностей в яких йшлося про право представників на укладення будь-яких договорів щодо Спірних земельних ділянок, з чого суд, виснував що представники діяли згідно наданих їм повноважень.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» про визнання договорів недійсними, припинення права користування земельними ділянками та усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено.

Визнано недійсним договір № 441 від 24 травня 2021року укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , та Фермерським господарством «Ерудітус-Агро» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Припинено право користування Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площею 3,9601га, в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, скасувавши рішення приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58320875 від 25 травня 2021року.

Визнано недійсним договір № 439 від 24 травня 2021року укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Ерудітус-Агро» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Припинено право користування Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площею 3,9600га, в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, скасувавши рішення приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего С.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58320599 від 25 травня 2021року.

Усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом вилучення у Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» та передання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,9601га, в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1222381100:05:001:0920 та земельної ділянки площею 3,9600га, в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1222381100:05:001:1119.

Стягнуто з Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 4 926,00 грн.

11 вересня 2023року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мамошиної А.О. про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн.

Вислухавши думку учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити частково та ухвалити у справі додаткове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Мамошина А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1193499 від 21 липня 2023року (а.с.36 т.3); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3358, видане 22 травня 2017року (а.с.37 т.3); договір про надання правової допомоги № 10-07/22 від 19 липня 2022року (а.с.178 т.3); додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 30 червня 2023року (а.с.179 т.3); акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05 вересня 2023року.

Відповідно до пункту 6.1 додаткової угоди № 2 від 30 червня 2023року гонорар за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає оплаті адвокатському бюро протягом тридцяти днів після набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили та отримання клієнтом рахунку на оплату послуг.

За домовленістю сторін загальна сума наданих послуг правничої допомоги складає 20 000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05 вересня 2023року сторони підтвердили, що послуги за вищезазначеним договором надані в повному обсязі та належним чином, а клієнт зауважень до обсягу та якості надання правової допомоги не має.

Адвокат надала клієнту правову допомогу, яка включає перелік виконаних робіт, а саме: аналіз судової практики - 5 000,00 грн; складання апеляційної скарги - 10 000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях - 5 000,00 грн; а всього - 20 000,00 грн.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення Фермерське господарство «Ерудітус-Агро» заперечувало проти задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн.

Разом з тим, у разі наявності підстав для задоволення заяви та наявності доказів щодо їх оплати, відповідач просив суд зменшити ці витрати до 5 000,00 грн.

Так, в акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05 вересня 2023року адвокатом серед переліку виконаних робіт зазначено про участь адвоката у судових засіданнях, вартість однієї години такої участі складає 2 500,00 грн, адвокатом витрачено дві години, всього вартість такої послуги склала 5 000,00 грн.

Проте, аналіз матеріалів справи свідчить, що під час апеляційного розгляду справи в суді апеляційної інстанції відбулось одне судове засідання, тривалість якого була 37 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання від 05 вересня 2023року (а.с.147-152 т.3).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу, а саме за участь адвоката у судових засіданнях до 1 200,00 грн.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може бути самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Мамошиною А.О. послуг, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачкою понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 16 200,00 грн (5 000,00 + 10 000,00 + 1 200,00).

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Ураховуючи, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, не вирішено, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мамошиної А.О. та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника представника ОСОБА_1 - адвоката Мамошиної Альони Олегівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2023року.

Судді: