Постанова

від 21.08.2024 по справі 183/6034/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 183/6034/22

провадження № 61-14468св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Ерудітус-Агро»,

треті особи: приватний нотаріус Дейнего Світлана Іванівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» - адвоката Шаповалова Павла Вікторовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» (далі - ФГ «Ерудітус-Агро»), треті особи: приватний нотаріус Дейнего С. І., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними, скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Позов мотивований тим, що 26 серпня 2011 року приватний нотаріус

Дейнего С. І. посвідчила довіреність за реєстровим номером 1093 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 , які, як вважала позивачка, полягають в наданні допомоги щодо реєстрації земельних ділянок в державних реєстрах, представництва інтересів в органах державної влади та за її наступної згоди - подальшого оформлення договорів оренди на короткотривалий строк.

14 березня 2014 року приватний нотаріус Дейнего С. І. посвідчила довіреність за реєстровим номером 263 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 на представництво інтересів ОСОБА_1 , які, як вважала позивачка, полягають в наданні допомоги щодо реєстрації земельних ділянок в державних реєстрах, представництва інтересів в органах державної влади та за її наступної згоди - подальшого оформлення договорів оренди на короткотривалий строк.

24 травня 2021 року ОСОБА_2 і

ОСОБА_5 , які діяли від імені ОСОБА_1 на підставі довіреностей, уклали з ФГ «Ерудітус-Агро» договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 49 років.

Позивачка вказувала, що при укладенні спірних договорів представники, які діяли за довіреностями, вийшли за межі наданих їм повноважень, оскільки вони не наділялись правом на укладення договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від імені довірителя взагалі, а тим більше на строк 49 років. Довірені особи не погоджували таких умов з довірителем і не отримали наступного схвалення таких дій.

Також ОСОБА_1 вказувала, що зміст довіреностей, на підставі яких було укладено спірні договори, в частині умов про їх безвідкличний характер та строк дії - 75 років і безстроково, зовсім не відповідав волі позивачки, яку введено в оману, також самі договори містять несправедливі умови щодо власника, яка не отримала за ними належної оплати і позбавлена права розпоряджатися своєю власністю на строк 49 років.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір від 24 травня 2021 року

№ 441 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , і ФГ «Ерудітус-Агро», та припинити право користування ФГ «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площею 3,9601 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, і скасувати рішення приватного нотаріуса Дейнего С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58320875 від 25 травня 2021 року; визнати недійсним договір від 24 травня 2021 року № 439 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяла

ОСОБА_6 , і ФГ «Ерудітус-Агро» та припинити право користування

ФГ «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площе 3,9600 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:119, і скасувати рішення приватного нотаріуса Дейнего С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58320599 від 25 травня 2021 року; усунути перешкоди шляхом вилучення у ФГ «Ерудітус-Агро» з переданням у користування ОСОБА_1 належної їй на праві власності земельної ділянки площею 3,9601 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, та земельної ділянки площею 3,9600 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, що розташовані в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від

22 червня 2023 року, з урахуванням ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року про виправлення описки,

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що повіреним представникам позивачка надала повноваження на укладення будь-яких договорів, і ніщо не вказує на їх недійсність.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від

22 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір від 24 травня 2021 року № 441, укладений між

ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , і ФГ «Ерудітус-Агро» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Припинено право користування ФГ «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площею 3,9601 га в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, і скасовано рішення приватного нотаріуса

Дейнего С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58320875 від 25 травня 2021 року.

Визнано недійсним договір від 24 травня 2021 року № 439, укладений між

ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_6 ,

і ФГ «Ерудітус-Агро» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Припинено право користування ФГ «Ерудітус-Агро» земельною ділянкою площею 3,9600 га в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, і скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58320599 від

25 травня 2021 року.

Усунено перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом вилучення у ФГ «Ерудітус-Агро» та передання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,9601 га в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, та земельної ділянки площею 3,9600 га в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірні договори укладено представниками ОСОБА_1 з перевищенням повноважень наданих

у довіреностях, оскільки визначення в оспорених довіреностях про можливість повірених укладати будь-які інші договори щодо зазначених земельних ділянок за наведених умов не охоплювалося повноваженнями на укладення саме договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на строк 49 років, відповідні правочини на представництво не були доступними, чіткими та передбачуваними для довірителя і власника.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що умови спірних довіреностей про їх безвідкличність та безстроковість не відповідали вимогам ЦК України; видача позивачем довіреностей на право вирішення юридичної долі земельної ділянки на тривалий строк явно не відповідала внутрішній волі позивачки, а тому довіреності є нікчемними та не породжували правових наслідків для представників на укладення на їх підставі договорів від імені власника, які є предметом спору в цій справі.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня

2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мамошиної А. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ФГ «Ерудітус-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200,00 грн.

Урахувавши, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог, однак питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, не вирішено, апеляційний суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Мамошиною А. О. послуг, дійшов висновку про доведеність позивачкою понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 16 200,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

04 жовтня 2023 року представник ФГ «Ерудітус-Агро» - адвокат

Шаповалов П. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня

2023 року та залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що довіреності від 26 серпня 2011 року та від 14 березня 2014 року містять прямі та буквальні повноваження представників щодо розпорядження земельними ділянками позивачки,

а саме передавати земельні ділянки в користування та укладати будь-які інші договори щодо земельних ділянок. В цьому випадку немає перевищення ОСОБА_3 і ОСОБА_2 своїх повноважень при укладенні спірних договорів емфітевзису, оскільки вони діяли у повній відповідності до наданих повноважень. Неотримання ОСОБА_1 коштів від

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не може бути доказом недобросовісності їх дій як представників, оскільки вони не переслідували особисту мету при укладенні спірних договорів. Зазначення будь-якого строку довіреності або не зазначення цього строку не є наслідком недійсності або нікчемності довіреності, а тому висновок суду про те, що зазначення у довіреностях про їх безвідкличність та безстроковість є підставою для визнання їх нікчемними,

є неправильним.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі

№ 401/2995/16-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 478/719/17,

від 07 грудня 2022 року у справі № 159/2179/19, від 10 березня 2021 року

у справі № 201/8412/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16 листопада 2023 року представник ФГ «Ерудітус-Агро» - адвокат

Шаповалов П. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від

24 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що тільки на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних фактичних витрат, може бути здійснений розподіл витрат на правничу допомогу адвоката. В матеріалах справи немає належних доказів щодо сплати позивачкою на користь адвоката Мамошиної А. О. будь-яких витрат на правничу допомогу. Представник позивачки в судових дебатах не робив заяви про намір подати до апеляційного суду докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Аргументи інших учасників справи

08 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня

2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не надавала згоди на укладення та посвідчення від її імені спірних договорів емфітевзису та вважає, що такі договори укладено від її імені з перевищенням наданих повноважень та під впливом обману, оскільки в тексті довіреностей немає повноважень щодо права представників укладати від імені позивачки договори про встановлення права користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Дій, що свідчать про прийняття позивачкою до виконання правочинів, ОСОБА_1 не вчиняла і навіть не знала про їх існування. Вказує, що видача безвідкличних довіреностей не була передбачена законодавством України, чинним на час їх укладення.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ «Ерудітус-Агро» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та витребувано її матеріали з Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ «Ерудітус-Агро» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

22 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником:

земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9601 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, що розташована в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі державного акта від 22 жовтня 2008 року;

земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9600 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, що розташована в територіальних межах Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 листопада 2013 року.

26 серпня 2011 року ОСОБА_1 видала довіреність, за умовами якої

доручила ОСОБА_2 вчиняти від її імені дії щодо земельної ділянки площею 3,9601 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, зокрема, вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою шляхом укладання договорів міни, передавати земельну ділянку

в користування (оренду) та укладати будь-які інші договори щодо цієї земельної ділянки, на її розсуд, проводити розрахунки за укладеними договорами. Довіреність видана до її скасування і є безвідкличною. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Дейнего С. І. та зареєстрована в реєстрі за № 1093.

Згідно з розпискою від 26 серпня 2011 року ОСОБА_1 в рахунок виконання повіреним своїх обов?язків за договором доручення від 26 серпня 2011 року отримала від ОСОБА_2 кошти в сумі 20 000,00 грн.

14 березня 2014 року ОСОБА_1 видала довіреність, за умовами якої

доручила ОСОБА_4 вчиняти від її імені дії щодо земельної ділянки площею 3,96 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, зокрема, вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою шляхом укладання договорів міни, передавати земельну ділянку

в користування (оренду) та укладати будь-які інші договори щодо цієї земельної ділянки, на її розсуд, проводити розрахунки за укладеними договорами. Довіреність видана до її скасування, є безвідкличною з правом передоручення повноважень іншим особам. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Дейнего С. І. та зареєстрована в реєстрі за № 254.

Згідно з розпискою від 14 березня 2014 року ОСОБА_1 в рахунок виконання повіреним своїх обов?язків за договором доручення отримала від

ОСОБА_4 кошти в сумі 27 000,00 грн.

24 травня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від

26 серпня 2011 року діє ОСОБА_2 , і ФГ «Ерудітус-Агро» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за умовами якого власник передає емфітевту право цільового користування та володіння земельною ділянкою площею 3,9601 га, з кадастровим номером 1222381100:05:001:0920, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 49 років. Передача емфітевтичного права за весь термін дії договору здійснюється за 87 120,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дейнего С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 441.

24 травня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від

14 березня 2014 року діє ОСОБА_5 ,

і ФГ «Ерудітус-Агро» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за умовами якого власник передає емфітевту право цільового користування та володіння земельною ділянкою площею 3,9600 га, з кадастровим номером 1222381100:05:001:1119, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на

49 років. Передача емфітевтичного права за весь термін дії договору здійснюється за 87 120,00 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дейнего С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 439.

12 серпня 2022 року ОСОБА_1 скасувала довіреність від 26 серпня

2011 року за реєстровим номером 1093 на ім`я ОСОБА_2 та довіреність від 14 березня 2014 року за реєстровим номером 254 на ім`я ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні

у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає

у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частинами першою і третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів - як кожного окремо, так і їх

в сукупності.

Зокрема, у разі вчинення правочину представником позивача, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень,

а якщо ні, то чи схвалив у подальшому довіритель укладений представником

в його інтересах правочин.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

За змістом довіреностей від 26 серпня 2011 року та від 14 березня 2014 року ОСОБА_1 надала повіреним ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) право вчиняти від її імені дії щодо земельної ділянки площею 3,9601 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0920, та земельної ділянки площею 3,96 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1119, зокрема, вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження вказаними земельними ділянками шляхом укладання договорів міни, передавати земельну ділянку в користування (оренду), та укладати будь-які інші договори щодо цієї земельної ділянки, на її розсуд, проводити розрахунки за укладеними договорами.

Зміст вказаних довіреностей свідчить про те, що довіритель надала право представникам на укладання конкретних договорів, а саме: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, а також право на укладення будь-яких інших договорів щодо земельних ділянок, тобто в тому числі і на укладення договору емфітевзису.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що при укладенні оспорюваних договорів емфітевзису представники за довіреністю діяли згідно з наданими їм повноваженнями, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, а тому дійшов неправильного висновку про відсутність у представників ОСОБА_1 повноважень на укладення договорів емфітевзису.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постановаВеликої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі

№ 904/8884/21).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, то додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені ФГ «Ерудітус-Агро» за подання касаційної скарги,

у розмірі 9 924,40 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Ерудітус-Агро».

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» - адвоката Шаповалова Павла Вікторовичазадовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня

2023 рокускасувати, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Ерудітус-Агро» 9 924,40 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов