Ухвала

від 25.10.2023 по справі 138/2464/21

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/2464/21

Провадження №:1-кс/138/777/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020020220000527 від 15.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2023 року до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла заява захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України.

4 травня 2023 року суддя ОСОБА_6 задовольнила клопотання прокурора про повторний огляд судна «Подол», мотивуючи своє рішення необхідністю підтвердження або спростування показань обвинуваченої ОСОБА_3 в частині консервації судна з 2019 року та факту підтоплення судна з інших причин, ніж зазначено в обвинувальному акті, на чому наполягає сторона обвинувачення.

Заявник вважав, що таким своїм рішенням суддя дає можливість прокурору в рамках судового слідства зібрати додаткові докази вини ОСОБА_3 для винесення обвинувального вироку відносно неї, оскільки вже зібраних доказів їй не достатньо.

Такі дії судді ОСОБА_6 , на його думку, свідчить про ігнорування нею загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.21 КПК України, який передбачає гарантування кожному права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, та її особисту заінтересованість в результатах провадження.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18жовтня 2023року суддею, яка здійснює розгляд заяви про відвід судді, визначена суддя ОСОБА_1 .

В судовому засіданні заявник заяву підтримав, просив її задовольнити. Крім того доповнив свою заяву про відвід. Зокрема, зазначив, що кримінальне провадження перебуває у провадженні судді ОСОБА_6 більше двох років, за цей час неодноразово відкладалась через неявку прокурора та свідків обвинувачення без будь-якої реакції з боку головуючої судді. Жодного разу судове засідання не розпочиналось у призначений час, що свідчить про неповагу судді до учасників кримінального провадження. Допит свідків обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проведені з порушенням ст.336 КПК України без з`ясування думки ОСОБА_3 та її захисника. 4 травня 2023 року суддя ОСОБА_6 задовольнила клопотання прокурора про повторний огляд судна «Подол», оголосивши в цей день резолютивну частину ухвали, повний текст якої мав бути оголошений 9 травня 2023 року о 16 годині 30 хвилин, проте в зазначений час оголошений не був, а ОСОБА_3 було запропоновано з`явитись на наступний день. На прохання ОСОБА_3 видати їй копію ухвали суддя ОСОБА_6 в грубій формі почала кричати на ОСОБА_3 , а повний текст ухвали остання отримала 10 травня 2023 року. На останньому судовому засіданні суддя ОСОБА_6 поставила на обговорення питання про можливість закінчення судового слідства та оголошення судових дебатів, не оголосивши та не дослідивши результат повторного огляду судна «Подол».

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала заяву свого захисника.

Прокурор заперечила проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_6 , зазначивши, що заява пов`язана із незгодою з процесуальними рішеннями судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Представник потерпілого ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд заяви про відвід судді у його відсутність, при її вирішенні поклався на розсуд суду.

Суддя ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, не повідомила про причини неявки.

Заслухавши заявника, обвинувачену, прокурора, дослідивши зміст заяви та проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Стаття 75 КПК України містить в собі обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 цієї статті слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні якщо вінособисто,його близькіродичі чичлени йогосім`їзаінтересовані врезультатах провадженнята за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Положеннями ст.80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суду своїйухвалі посправі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Верховний суд визнає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Також, згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп.28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні ЄСПЛ в справі «Білуха проти України»(заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, для вирішення питання щодо відводу (самовідводу) судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильдт проти Данії» (справа № 11/1987/134/188, скарга № 10486/83) наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18). Також Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді (ухвала від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями КПК України.

Вказані в заяві захисника ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 обставини не свідчать про її упередженість при розгляді справи чи її особисту зацікавленість в результатах провадження, а є його суб`єктивною оцінкою процесуальної діяльності судді та її процесуальних рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядках.

Таким чином, сумніви заявника стосовно неупередженості та зацікавленості судді не були підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані об`єктивно обґрунтованими. Заявник не надав доказів щодо можливих видимих ознак заінтересованості судді в результатах провадження, а тому суд не може вважати такі сумніви об`єктивно виправданими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відсутності заінтересованості судді ОСОБА_6 немає правомірних сумнівів, оскільки заява не вказує на певні факти, які можна перевірити, які дозволяють піддати сумніву безсторонність розгляду справи.

За таких обставин, заява захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020020220000527 від 15.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.242 КК України, - відмовити.

Матеріали кримінальногопровадження заобвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.242КК України (справа № 138/2464/21, провадження № 1-кп/138/21/23), передати судді ОСОБА_6 для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1