Постанова

від 13.07.2023 по справі 910/12475/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2023 р. Справа№ 910/12475/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Скрипки І.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Биховцова О.А за посвідченням;

від позивача: Вікторов В.В. самопредставництво;

від відповідача: Смасюк С.М. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023

у справі №910/12475/22 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп"

про стягнення 497 113,93 грн,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року керівник Дарницької окружної прокуратури м.Києва звернувся у Господарський суд м.Київа в інтересах Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач) з позовом до ТОВ "Атем груп" (далі - відповідач) та просив стягнути з відповідача 497 113, 92грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою було встановлено, що у процесі своєї господарської діяльності відповідач, у період з 03.10.2016 по 17.08.2017, здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу, здійснюючи забір поверхневих та підземних вод, а саме, 37 339 куб. м підземних вод та 115 137 куб. м поверхневих вод, чим порушив ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України та ст.ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра, у зв`язку із чим згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 767/16783 від 14.08.2009 (далі - Методика) має відшкодувати збитки у розмірі п`ятикратної ставки рентної плати за спеціальне використання води, а саме, 497 113, 92 грн, з яких: 334 875, 96 грн за самовільне використання поверхневих вод та 162 237,96 - підземних вод.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що у справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів Державної екологічної інспекції Столичного округу, яка може самостійно звернутись до суду з відповідним позовом.

Крім того, вважав що керівник Дарницької окружної прокуратури м.Києва порушив свою територіальну юрисдикцію, визначену наказом Офісу генерального прокурора від 17.02.2021 № 39, оскільки Державна екологічна інспекція Столичного округу згідно даних ЄДРПОУ знаходиться у Солом`янському районі м. Києва, відповідач - у Дніпровському районі м.Києва, а земельна ділянка - у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідач стверджував, що відсутні підстави для переоформлення дозволів на водокористування, оскільки він був вторинним водокористувачем, одержуючи воду від ТОВ "РМ-Інвест" на підставі договору про водокористування, подавав відповідну звітність, розрахунки та сплачував рентну плату, а за понадлімітне водокористування самостійно нараховував та сплачував рентну плату в 5-кратному розмірі, отже, внаслідок задоволення позову може відбутися подвійне застосування фінансової санкції.

Крім того, відповідач зазначив, що він є законним землекористувачем земельної ділянки в силу закону, оскільки є власником нерухомості - будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, вчинив всі необхідні дії щодо оформлення своїх прав на землю, і з 2016 року на законних підставах нараховував та сплачував земельний податок.

У відповіді на відзив прокурор навів додаткові обґрунтування підставності представництва прокурором інтересів держави у даній справі, відсутності ознак вторинного водокористувача у відповідача у зв`язку з відсутністю оформлених прав на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду м. Київа від 14 лютого 2023 року позов задоволено.

З ТОВ "Атем груп" стягнуто на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу 497 113, 92 грн збитків. Крім того, стягнуто 7 456, 71 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Атем груп" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову з тих же мотивів, що наведені у відзиві на позов.

Керівник Дарницької окружної прокуратури м. Києва у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін з тих же мотивів, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.

09.05.2023 прокурор подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення щодо статусу Дарницької окружної прокуратури м. Києва та підставності його звернення до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, а також більш деталізований розрахунок ціни позову без зміни його розміру.

10.05.2023 ТОВ "Атем груп" подало до суду пояснення, в яких уточнило місцезнаходження земельної ділянки, на якій здійснювало водозабір у спірний період, та розташованої на ній нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, а також більш деталізовану інформацію щодо сплати ним за спірний період рентної плати за водокористування у 5-кратному розмірі.

У судовому засіданні прокурор, представники Державної екологічної інспекції Столичного округу та відповідача повністю підтримали свої доводи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією Столичного округу (надалі- ДЕІ Столичного округу) на підставі наказу від 08.11.2019 за №1776-П "Про проведення планової перевірки" та направлення на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) від 08.11.2019 за №2/7/001780 у період з 11.11.2019 по 22.11.2019 здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ "Атем груп" (відповідачем) вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надалі - перевірка), за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4-Б.

За результатами зазначеної перевірки ДЕІ Столичного округу складено акт №557 від 22.11.2019, яким встановлено, що 14.09.2016 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальність "РМ-Інвест" укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі - прибудови до головного корпусу (літера У), площею 3 532,1 кв.м, яка складає 18/100 часток від нежилих будівель загальною площею 19 168, 0 кв.м, що находиться за адресою: м. Київ, вул.Промислова, 4-Б, та розташовані на земельній ділянці загальною площею 167 984,08кв.м. Також встановлено, що за вказаною адресою відповідач у період з 03.10.2016 по 17.08.2017 здійснював забір поверхневих та підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування. Водопостачання та водовідведення здійснюється з артезіанських свердловин № 1, № 2 та насосної станції 1 підйому поверхневих вод р. Дніпро. Крім цього, встановлено, що у відповідача відсутня державна реєстрація прав на земельну ділянку по вул. Промисловій, 4-Б, у місті Києві.

За результатами перевірки ДЕІ Столичного округу видано припис від 22.11.2019, яким, зокрема, відповідача зобов`язано здійснити реєстрацію прав на земельну ділянку по вул.Промисловій, 4-Б, у м. Києві та надати довідку про обсяги забраних підземних та поверхневих вод у період з 03.10.2016 по 17.08.2017.

На виконання вказаного припису відповідачем до ДЕІ Столичного округу надано довідку про обсяги забраних підземних та поверхневих вод у період з 03.10.2016 по 17.08.2017, згідно якої обсяги забраних підземних та поверхневих вод за усією сукупністю водозаборів за період з 03.10.2016 по 17.08.2017 становлять: підземних вод - 37 339 м3 та поверхневих вод 115 137 м3.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2022 № 313534525 реєстрацію прав відповідача на земельну ділянку по вул. Промисловій, 4-Б, у м. Києві з кадастровим номером 8000000000:90:115:0021 не було здійснено.

Проте, матеріалами справи встановлено, що відповідач сплачував земельний податок за земельну ділянку, що знаходиться під нерухомістю, яка належить йому на праві власності, і звернувся до органів місцевого самоврядування з метою оформлення своїх законних прав на землю.

Також, як вбачається з дозволу від 21.03.2014 № УКР/636/Кіє, виданого Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), попередній власник вказаної нерухомості - ТОВ "РМ-Інвест" мав право спеціального водокористування на три роки, до 21.03.2017, за адресою вказаної нерухомості щодо підземних та поверхневих вод, зокрема, для виробничих потреб, з правом передачі води іншим водокористувачам у вказаній в дозволі кількості.

ТОВ "Атем груп" 21.08.2017 видано дозвіл на спеціальне водокористування № 18/КІ/49д-17 за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4-Б, строк дії якого з 18.08.2017 по 18.08.2022.

Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась до відповідача з претензією від 10.08.2022 за №22/08-06 про відшкодування збитків у сумі 497 113,92 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, однак відповідач залишив претензію без задоволення.

Юридичною природою даного спору є стягнення шкоди, завданої державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами.

Позов прокурором пред`явлено на підставі ст.1166 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково-обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (стаття 2 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування, яке може буди загальним або спеціальним.

Згідно з положеннями статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

При цьому, згідно із статтею 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Пунктом 9 частини першої статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Так, за приписами ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст.120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) ТОВ "Атем груп" за період з 03.10.2016 по 17.08.2017, виконаного старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Юрієм Коваленком та перевіреного старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Артемом Чаплінським, загальний розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод без спеціального дозволу на спеціальне водокористування становить 334 875,96 грн за самовільне використання водних ресурсів - поверхневих вод та 162 237, 96 грн за самовільне використання водних ресурсів - підземних вод, а всього 497 113,92грн.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком збитків частково.

Так, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за №767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно з п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Крім цього, відповідно до пп. 255.11.13 п. 255.5 ст. 255 Податкового кодексу України, ставки рентної плати за спеціальне використання води встановлюються у таких розмірах: у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання (п.п. 255.11.15 п. 255.5 ст. 255).

Згідно з частиною першою статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Суд першої інстанції встановив, а Північний апеляційний господарський суд з ним погоджується, що згідно із ст. 255 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 куб. м. для м. Києва в редакції Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (22.11.2019) складає 86, 90 грн, а поверхневих вод - 58,17 грн.

Згідно п. 9.2 Методики, в редакції, що була чинна на момент виявлення порушення, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

На підтвердження суми збитків позивачем наданий розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел, з якого вбачається, що за період з 03.10.2016 по 17.08.2017 відповідачем здійснено забір підземних вод у загальному обсязі 37 339 м3 та поверхневих вод у загальному обсязі 115 137 м3.

Вказаний обсяг встановлено на підставі відомостей, наданих самим відповідачем.

На думку позивача, у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389 зі подальшими змінами, розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на спеціальне водокористування за період з 03.10.2016 по 17.08.2017 становить 334 875,96 грн за самовільне використання поверхневих вод та 162 237, 96 грн за самовільне використання підземних вод, а всього 497 113,92 грн.

Проте, як вбачається з наданої відповідачем суду податкової звітності та платіжних доручень, ТОВ "Атем груп" самостійно нарахувало згідно Методики та сплатило до бюджету зобов`язання за понадлімітне використання води з підземних та поверхневих водних об`єктів у 4 кварталі 2016 року та 2 кварталі 2017 року у 5-кратному розмірі рентної плати за ставками, чинними на момент нарахування.

Так, відповідач у 4 кварталі 2016 року визначив понадлімітне використання води з підземних водних об`єктів у обсязі 14 300 куб. м і застосував чинну на момент нарахування податкового зобов`язання ставку - 67,39 грн за 100 куб. м, а з поверхневих водних об`єктів - 44 860 куб. м і застосував чинну на момент нарахування податкового зобов`язання ставку - 42,91 грн за 100 куб. м.

У 2 кварталі 2017 року відповідач визначив понадлімітне використання води з підземних водних об`єктів у обсязі 9 000 куб. м і застосував чинну на момент нарахування податкового зобов`язання ставку - 74,40 грн за 100 куб. м, а з поверхневих водних об`єктів - 27 100 куб. м і застосував чинну на момент нарахування податкового зобов`язання ставку - 47,37 грн за 100 куб. м.

До нарахованих за вказані періоди зобов`язань відповідач застосував коефіцієнт 5.

За таких обставин, враховуючи пряму конституційну заборону щодо подвійного притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення та тотожність формул нарахування збитків за Методикою та розрахунку відповідачем збільшеного розміру рентної плати за понадлімітне використання води у зв`язку з відсутністю дозволу на спеціальне водокористування на підставі ПК України, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 310534 грн 16 коп. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, обґрунтованою є сума збитків у 5-кратному розмірі рентної плати, а саме, 186 579 грн 76 коп., яка і підлягає до стягнення.

Решта позовних вимог у суді апеляційної інстанції свого підтвердження не знайшли, а тому задоволенню не підлягають.

На думку суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для звернення до суду з позовом прокурора та порушення прокурором територіальної юрисдикції у даній справі свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли з наступних підстав.

Так, за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Так, 12.10.2022 Дарницька окружна прокуратура міста Києва звернулася до позивача з листом за №10.52-46-4074ВИХ-22, в якому просила повідомити: чи сплачена відповідачем збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 497 113,92 грн, чи вживались дії щодо стягнення указаних збитків, в разі невжиття - повідомити причини, а також чи оскаржувалися акт №557 від 22.11.2019, припис від 22.11.2019, розрахунок тощо?

Листом №9/6/2-27/2072 від 14.10.2022 позивач повідомив Дарницьку окружну прокуратуру міста Києва про те, що спірна сума боргу відповідачем не сплачена, відповідач не оскаржував дії та припис Інспекції щодо результатів перевірки, а також Інспекція через значне обмеження бюджетних асигнувань позбавлена можливості здійснити сплату судового збору для подання позовної заяви.

08.11.2022 листом за №10.52-46-4613вих-22 Дарницька окружна прокуратура міста Києва повідомила Державну екологічну інспекцію Столичного округу про те, що прокуратурою прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Атем груп" про відшкодування збитків.

Відтак, неподання до суду Державною екологічною інспекцією Столичного округу позову про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 497 113,92 грн свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень.

Така ж правова позиція в аналогічних за змістом правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року в справі № 904/31/19.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Дарницька окружна прокуратура міста Києва не має статусу окремої юридичної особи, оскільки підпорядкована та входить у структуру Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019), територіальна юрисдикція якої поширюється на всю територію міста Києва.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до п. 5.5 наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" звертаючись із позовом (заявою) до суду не за місцем розташування органу прокуратури, повідомляти про це з посиланням на номер електронного наглядового провадження за позовом прокурора, який братиме участь у розгляді справи. Письмово інформувати відповідний суд про необхідність повідомлення цього прокурора про рух справи. Прокурору, який забезпечував участь у суді, про рух справи та результати розгляду невідкладно повідомляти прокурора, який подав позов (заяву).

Також у п. 11.2 даного наказу визначено, що підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).

Як убачається з листа від 13.10.2022 (т.1 а. с. 63) структурного підрозділу Київської міської прокуратури - Дарницької окружної прокуратури м. Києва заходи представницького характеру щодо відповідача вжиті Дарницькою окружною прокуратурою м. Києва на виконання доручення Київської міської прокуратури.

У позовній заяві прокурором зазначено про необхідність інформувати Київську міську прокуратуру про стан розгляду справи, оскільки саме працівниками Київської місцевої прокуратури забезпечується участь у розгляді справ Господарським судом міста Києва за позовами органів прокуратури.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Дарницька окружна прокуратура міста Києва є належним суб`єктом звернення до суду з даним позовом, а також враховуючи що при зверненні до суду з вказаним позовом Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, тобто ще з 2019 року, підстави для залишення даного позову без розгляду відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли і відхиляються судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткову доведеність позовних вимог.

Враховуючи приписи статті 23 Кодексу України про надра, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, зокрема, бездозвільного видобування підземних вод, підтверджені матеріалами справи частково, адже за фактичними обсягами забору підземних та поверхневих вод у вказаний період часу без дозволу на спеціальне водокористування відповідач допустив понадлімітне споживання води, але самостійно нарахував та сплатив 5-кратний розмір рентної плати за 4 квартал 2026 та 2 квартал 2017 року, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, з ТОВ "Атем груп" на користь Київської міської прокуратури має бути стягнуто 2 798 грн 70 коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "Атем груп" - 6 987грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів слід доручити господарському суду м. Київа.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2023 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп" (02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 1, ідентифікаційний код 40657853) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 1, ідентифікаційний код 42163667) - 186 579 (сто вісімдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 76 коп. збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп" (02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 1, ідентифікаційний код 40657853) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) - 2 798 (дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 70 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем груп" (02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 1, ідентифікаційний код 40657853) - 6 987 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.10.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді І.М. Скрипка

Г.П. Коробенко