Рішення

від 25.10.2023 по справі 360/936/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/936/23

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Молиня Романа Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 22 серпня 2023 року надійшла позовна заява адвоката Молиня Романа Петровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі перший відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі другий відповідач, ГУПФУ у Київській області), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви заявлено такі вимоги:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) зобов`язати ГУПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, що зазначені в трудовій книжці колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 , а саме: з 01 вересня 1978 року по 28 червня 1982 року навчання в Старобільському сільськогосподарському технікуму без відриву від трудової діяльності; з 01 липня 1982 року по 21 травня 1984 року проходження військової служби; з 01 липня 1984 року по 25 червня 1987 року на посаді завідуюючого машиним двором колгоспа «Жовтень»; з 26 червня 1987 року по 28 січня 1994 року на посаді головного інженера; з 29 січня 1994 року по 11 лютого 2004 року на посаді голови СП «Колос»;

3) зобов`язати ГУПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2023 року про призначення пенсії з врахуванням висновків суду про безпідставність неврахування до загального страхового стажу періодів роботи згідно із записами в трудовій книжці колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 17 липня 2023 року звернувся до ГУПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з досягненням пенсійного віку, разом з якою надав, зокрема трудову книжку колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

Рішенням ГУПФУ в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та зазначено, що страховий стаж складає 28 років 08 місяців 20 днів. Позивачу не враховано період роботи в колгоспі з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року, підтверджений записами у трудовій книжці колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні зарахування роботи в колгоспі на підставі трудової книжки колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 за період з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року протиправними та такими, що порушують соціальні права позивача.

Так відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час внесення записів до трудової книжки колгоспника позивача діяли Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі Основні положення), відповідно до пункту 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Виходячи з Основних положень трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). При цьому, обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладений на роботодавця.

Таким чином недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов`язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Також представник позивача зазначає, що надати інші документи про підтвердження страхового стажу, зазначеного у трудовій книжці колгоспника, у позивача немає можливості, оскільки відповідно до витягу з ЄДРФЮО від 14 серпня 2023 року КСП «Колос» припинено. У відповіді Старобільської РДА Луганської області від 16 серпня 2023 року № 01-20/2734 вказано, що КП «Об`єднаний трудовий архів Новопскоської селищної територіальної громади» не відновив діяльність на підконтрольній території України та не здійснював евакуацію архівних документів. Єдиним документом, що підтверджує страховий стаж позивача у спірному періоді є трудова книжка колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

Ухвалою від 28 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Від представника позивача 28 серпня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, разом з якою подано уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України.

Ухвалою від 04 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву та витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ в Полтавській області 15 та 18 вересня 2023 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Позивач 17 липня 2023 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудові книжки; дипломи про навчання; військовий квиток; паспорт; ідентифікаційний код.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ розгляду заяви позивача, а саме ГУПФУ в Полтавській області.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

За наслідками опрацювання поданих позивачем документів, період роботи в колгоспі з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року згідно із трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_2 до розрахунку не взято, оскільки основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. № 310 «Про і трудові книжки колгоспників», передбачено записи про встановлені та вироблені вихододні, які повинні бути належним чином оформлені. Диплом про навчання від 25 лютого 1994 року серії НОМЕР_3 до розрахунку не взято оскільки, період навчання перетинається з роботою. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 28 років 08 місяців 20 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

На підставі чого, ГУПФУ в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення від 24 липня 2023 року № 103550007552 про відмову, в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Від ГУПФУ у Київській області 19 вересня 2023 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідь на звернення надавалося ГУПФУ в Полтавській області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961.

Після надання відмови - відповіді, електронна пенсійна справа, яка отримана ГУПФУ в Полтавській області для опрацювання, передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за декларованим місцем проживання (реєстрації, фактичного місця проживання особи), тобто до ГУПФУ у Київській області.

Частиною першою статті 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ працюючим в колгоспах до страхового стажу зараховуються роки, в яких виконується мінімум трудової участі в колгоспному виробництві, встановлений щорічно колективним засіданням колгоспників. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано за трудовою книжкою НОМЕР_2 , виданою 06 березня 1987 року колгоспом «Жовтень» Старобільського району Луганської області, періоди роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 25 червня 1987 року на посаді завідуючого машинним двором, з 26 червня 1987 року по 28 січня 1994 року на посаді головного інженера колгоспу «Жовтень», з 29 січня 1994 року по 11 лютого 2004 року на посаді голови СП «Колос», оскільки записи про встановлені вихододні повинні бути належним чином оформлені (скріплені печаткою та підписом щорічно), що передбачено основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників».

Зазначено, що до страхового стажу позивача зараховано періоди: навчання з 01 вересня 1978 року по 28 червня 1982 року в Старобільському сільськогосподарському технікуму; проходження військової строкової служби за період з 01 липня 1982 року по 21 травня 1984 року на підставі записів військового квитка НОМЕР_4 , виданого 01 липня 1982 року Старобільським районним військовим комісаріатом Луганської області.

Оскільки у позивача відсутній страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV, відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) через відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) ГУПФУ у Київській області звернувся із заявою від 17 липня 2023 року про призначення пенсії за віком, разом з якою згідно із розпискою-повідомленням надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; ID-картку № НОМЕР_6 ; військовий квиток № НОМЕР_7 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_8 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_9 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3249-5002572688; документ про місце проживання (реєстрації) особи № НОМЕР_10 ; документи, які засвідчують особливий статус особи №№ 10, 18, 28, 44; заяву про спосіб виплати пенсії; свідоцтво про народження № НОМЕР_11 ; трудову книжку або документи про стаж №№ НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 .

Згідно із розрахунком стажу для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача складає 28 років 08 місяців 20 днів, до якого зараховані такі періоди: з 01 вересня 1978 року по 28 червня 1982 року навчання у вищих/середніх навчальних закладах (03 роки 09 місяців 28 днів), з 01 липня 1982 року по 21 травня 1984 року строкова військова служба (01 рік 10 місяців 21 день), з 01 січня 1999 року по 13 січня 2000 року (01 рік 00 місяців 13 днів), з 14 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року (03 роки 11 місяців 18 днів), з 01 січня 2004 року по 31 січня 2004 року (00 років 01 місяць 00 днів), з 01 лютого 2004 року по 31 грудня 2021 року (17 років 11 місяців 00 днів).

Рішенням ГУПФУ в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Так у рішенні вказано, що період роботи в колгоспі з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року згідно із трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року НОМЕР_2 до розрахунку не взято, оскільки основними положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», передбачено записи про встановлені та вироблені вихододні, які повинні бути належним чином оформлені. Диплом про навчання від 25 лютого 1994 року ТВ № 914763 до розрахунку не взято, оскільки період навчання перетинається з роботою. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 08 місяців 20 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

Дослідженням довідки форми ОК-5 від 17 липня 2023 року встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України наявні індивідуальні відомості про застраховану особу позивача за період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2021 року.

Вказане свідчить, що страховий стаж позивача за період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2021 року обрахований на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Дослідженням записів в трудовій книжці колгоспника від 06 березня 1987 року НОМЕР_2 встановлено, що в ній наявні такі записи:

розділ «Членство в колгоспі»

запис № 1 від 20 червня 1978 року прийнятий в члени колгоспу «Жовтень» Новопсковського району згідно поданої заяви, рішення правління протокол від 20 червня 1978 року № 6;

запис № 2 від 11 лютого 2004 року виведений з членів КСП «Колос» у зв`язку із ліквідацією господарства, наказ від 11 лютого 2004 року № 2;

запис б/н та б/д КСП «Колос» є правонаступником колгоспу «Жовтень», наказ від 28 серпня 1992 року № 4;

розділ «Відомості про роботу»

запис № 1 від 20 червня 1978 року прийнятий на рядові роботи, рішення правління;

запис № 2 від 01 вересня 1978 року навчання у Старобільському сільгосптехнікумі, диплом;

запис № 3 від 30 червня 1982 року служба в армії, військовий квиток;

запис № 4 від 01 липня 1982 року прийнятий після служби на роботу завідуючим машинним двором, рішення правління від 01 липня 1982 року № 7;

запис № 5 від 26 червня 1987 року переведений на роботу головним інженером, наказ від 29 червня 1987 року № 6;

запис № 6 від 29 січня 1994 року призначений на посаду голови КСП «Колос», наказ від 29 січня 1994 року № 1;

запис № 7 від 11 лютого 2004 року звільнений у зв`язку із ліквідацією господарства, наказ від 11 лютого 2004 року № 2;

розділ «Трудова участь в спільному господарстві»

запис № 1 - 1978 рік 120 (прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) 120 (виконаний річний мінімум трудової участі в спільному господарстві) 430,08 (заробітна плата), підстави для внесення записів особовий рахунок; запис № 2 1979 рік 280 314 547,84; запис № 3 1980 рік 280 335 701,19; запис № 4 1981 рік 280 280 404,10; запис № 5 1982 рік 133 207 282,86; запис № 6 1984 рік 150 151 1060,35; запис № 7 1985 рік 280 283 2712,31; запис № 8 1986 рік 280 306 2765,03; запис № 9 1987 рік 280 293 2391,29; запис № 10 1988 рік 280 280 3854,87; запис № 11 1989 рік 270 295 4392,23; запис № 12 1990 рік 270 293 6042,21; запис № 13 1991 рік 270 291 5240,59; запис № 14 1992 рік 270 317 104859,02; запис № 15 1993 рік 270 333 2115814; запис № 16 1994 рік 270 333 21219615; запис № 17 1995 рік 270 330 90941758; запис № 18 1996 рік 270 299 2966; запис № 19 1997 рік 260 303 2367,96; запис № 20 1998 рік 260 303 2367,96; запис № 21 1999 рік 260 309 2768,04; запис № 22 2000 рік 260 291 3762,33; запис № 23 2001 рік 260 285 2568,96; запис № 24 2002 рік 260 276 2534,66; запис № 25 2003 рік 260 289 2900,03; запис № 26 2004 рік 34 34 - 320,37; запис б/н від 11 лютого 2004 року про звільнення у зв`язку із ліквідацією господарства, наказ від 11 лютого 2004 року № 2.

Також дослідженням трудової книжки колгоспника встановлено, що правильність записів підтверджена підписом голови ліквідаційної комісії КСП «Колос» Лінника О.Ф., скріпленим печаткою КСП «Колос».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацами другим та восьмим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно із пунктами «а», «в» та «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників врегульовані постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», якою, зокрема, передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 1). Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2). В трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання (пункт 5). Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою (пункт 6).

В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв`язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, па які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці (пункт 2.8 Інструкції № 162).

Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.

Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно із абзацом першим пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Абзацом чотирнадцятим пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ГУПФУ у Київській області із заявою встановленого зразка від 17 липня 2023 року щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 24 липня 2023 року № 103550007552 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

З вищенаведених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 30 років на дату досягнення цього віку.

За даними паспорта громадянина України позивач досяг 60 річного віку 11 серпня 2023 року, тому з 12 серпня 2023 року набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.

За розрахунком стажу для визначення права позивача на призначення пенсії за віком страховий стаж позивача становить 28 років 08 місяців 20 днів.

Як слідує з рішення ГУПФУ в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552, до страхового стажу позивача не зараховані періоди його роботи в колгоспі «Жовтень» (КСП «Колос») згідно із трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 , оскільки основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», передбачено записи про встановлені та вироблені вихододні, які повинні бути належним чином оформлені. Диплом про навчання від 25 лютого 1994 року серії НОМЕР_3 до розрахунку не взято, оскільки період навчання перетинається з роботою.

Щодо наведених ГУПФУ в Полтавській області у рішенні від 24 липня 2023 року № 103550007552 про відмову в призначенні пенсії мотивів не врахування диплому про навчання від 25 лютого 1994 року серії НОМЕР_3 , які позивачем не оспорюється, то суд не надає їм правової оцінки, як таким, що не входять до предмету доказування по справі.

Щодо наведених ГУПФУ в Полтавській області у рішенні від 24 липня 2023 року № 103550007552 про відмову в призначенні пенсії мотивів незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у колгоспі, підтверджених трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.

Дослідженням записів у трудовій книжці колгоспника на ім`я позивача встановлено, що у ній наявні записи про: членство позивача у колгоспі «Жовтень» (КСП «Колос») з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року; про виконувану позивачем роботи та займані посади; про встановлений в колгоспі річний мінімум трудової участі в спільному господарстві та вироблений позивачем, а також про отримувану ним заробітну плату.

Судом також встановлено, всі записи здійснені із дотриманням вимог вищевказаних Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, трудової книжки колгоспника, містять інформацію про підстави внесення даних до трудової книжки колгоспника, правильність внесених записів у всіх розділах трудової книжки колгоспника підтверджена підписами уповноваженої особи роботодавця та скріплена печаткою підприємства.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії ГУПФУ в Полтавській області вказано про неналежне оформлення у трудовій книжці колгоспника записів про встановлені та вироблені вихододні.

Проте при розгляді даної адміністративної справи встановлено невідповідність таких тверджень ГУПФУ в Полтавській області фактичним обставинам справи, тому суд відхиляє їх як безпідставні.

Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Полтавській області безпідставно не враховано трудову книжку колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 за документ, що підтверджує страховий стаж позивача за період з 20 червня 1978 року по 11 лютого 2004 року, та не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи у колгоспі «Жовтень» (КСП «Колос»): з 20 червня 1978 року по 31 серпня 1978 року, з 01 липня 1984 року по 25 червня 1987 року, з 26 червня 1987 року по 28 січня 1994 року, з 29 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року.

Що стосується інших спірних періодів, підтверджених трудовою книжкою колгоспника, а саме: з 01 вересня 1978 року по 28 червня 1982 року навчання в Старобільському сільськогосподарському технікуму без відриву від трудової діяльності, з 01 липня 1982 року по 21 травня 1984 року проходження військової служби, з 01 січня 1999 року по 11 лютого 2004 року робота на посаді голови СП «Колос», то судом встановлено зарахування цих періодів до страхового стажу позивача на підставі диплому про навчання від 28 червня 1982 року серії НОМЕР_15 , військового квитка від 01 липня 1982 року серії НОМЕР_4 та довідки форми ОК-5. Вказані обставини підтверджені розрахунком стажу для визначення права на пенсію.

Тому твердження представника позивача щодо не зарахування цих періодів до страхового стажу при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідають обставинам справи та відхиляються судом як безпідставні.

Підсумовуючи все вищевикладене, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач досяг 60 річного віку та має страховий стаж більше 30 років (з урахуванням спірних періодів), тобто підтверджено право позивача на призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є:

зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою про призначення пенсії від 17 липня 2023 року із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 20 червня 1978 року по 31 серпня 1978 року, з 01 липня 1984 року по 25 червня 1987 року, з 26 червня 1987 року по 28 січня 1994 року, з 29 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, підтверджених трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

Суд вважає, що обов`язок щодо прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком має бути покладений саме на ГУПФУ в Полтавській області, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду України був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 17 липня 2023 року, а тому скасування судом рішення ГУПФУ в Полтавській області, прийнятого за наслідками розгляду вказаної заяви, обумовлює виникнення обов`язку саме за цим відповідачем прийняти рішення про призначення пенсії.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що в даному випадку в ГУПФУ в Полтавській області відсутнє право діяти на власний розсуд, тому відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України суд має повноваження щодо зобов`язання цього відповідача до прийняття рішення на користь позивача.

При розгляді справи судом не встановлено будь-яких порушень прав позивача, допущених ГУПФУ у Київській області, тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 21 серпня 2023 року № 1031-1706-9440-2101.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, при цьому дві з них мають похідний характер від основної вимоги та є взаємопов`язаними.

Відтак, позивач за подання даної позовної заяви мав сплатити судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у розмірі 858,88 грн (858,88 грн (1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023) х коефіцієнт 0,8) (за позовні вимоги немайнового характеру).

Вказане свідчить, що позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 214,72 грн.

З огляду на те, що спір виник внаслідок прийняття ГУПФУ в Полтавській області неправомірного рішення, а також, що основна вимога підлягає задоволенню повністю, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області.

Одночасно суд роз`яснює позивачу право звернутися до суду із заявою про повернення надміру сплаченого ним судового збору в сумі 214,72 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнений позов адвоката Молиня Романа Петровича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 66, код за ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код за ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 липня 2023 року № 103550007552 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою про призначення пенсії від 17 липня 2023 року із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20 червня 1978 року по 31 серпня 1978 року, з 01 липня 1984 року по 25 червня 1987 року, з 26 червня 1987 року по 28 січня 1994 року, з 29 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, підтверджених трудовою книжкою колгоспника від 06 березня 1987 року серії НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судовий збір у сумі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова