Ухвала

від 25.10.2023 по справі 200/155/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 жовтня 2023 року справа №200/155/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання Кобець О.А.,

за участю: представника відповідача 1 Торгіної Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/155/23 (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення пені,-

В С Т А Н О В И В :

11.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селко» (далі ТОВ «Селко», позивач) звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС в Донецькій області щодо ненарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України встановленої на момент виникнення пені на суму бюджетної заборгованості у розмірі 47 016 696,00 грн. за період з 15.03.2019 року по 23.02.2022 року включно; стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 29 938171, 02 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року позов задоволений частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Донецькій області щодо ненарахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України встановленої на момент виникнення пені на суму бюджетної заборгованості у розмірі 47 016 696,00 грн. за період з 15.03.2019 року по 23.02.2022 року включно;

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості за період з 15.03.2019 по 23.02.2022 включно у розмірі 29938170 грн. 90 коп.;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач 1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, через порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважає, що судом порушено вимоги статті 257 КАС України, а саме розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження хоча з врахуванням суми позовних вимог така справа повинна була розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.

Також, судом порушено вимоги ст. 122 КАС України в частині поновлення строку звернення до суду після спливу 4 років з моменту коли особа дізналася про порушення свої прав чи законних інтересів.

Крім того, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 200 Податкового кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача звернувся із заявою пр розгляд справи у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача 1, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про няавність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

ТОВ «Селко», код ЄДРПОУ: 30013443, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Радянська, буд. 2а, відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1605214500059, є платником ПДВ з 11.01.2022 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в адміністративній справі № 0540/7762/18-а, яке набрало законної сили 22 березня 2019 року, 17.04.2018 Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняте рішення №1208 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача.

Вказаним рішенням суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №1208 від 17.04.2018 року про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» у Реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 13 грудня 2018 року у справі № 805/2330/18-а, яке набрало законної сили 6 березня 2019 року, 20.04.2017 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію за звітний податковий період березень 2017 року, що підтверджується квитанцією про її отримання.

За результатами проведеної камеральної перевірки даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року було складено акт № 499/05-99-12-02/05-16/30013443 від 28.04.2017, згідно з висновками якого встановлено порушення п.200.4 ст.200 розділу V, пп.3 пп.4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в податковій декларації з ПДВ за березень 2017 року на 47016696 грн.

На підставі акту перевірки 18.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В-1» № 0000161202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 47016696 грн. та 11754174,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказаним рішенням суду визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № форми «В-1» № 000016202 від 18.05.2018 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 47016696 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11754174 грн.

Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 200/9501/19-а визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не вчинення передбачених законодавством дій по відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Селко» сум податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2017 року на суму 47016696,00 гривень.

Щодо строку звернення з цим позовом до суду.

За ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивачем до суду надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивовану тим, що, оскільки право позивача порушено 15 березня 2019 року, враховуючи термін зверення до суду згідно п. 102.5 ст. 102 ПК України - 1095 днів, граничний строк звернення до суду з цим позовом - 15 березня 2022 року.

Крім того, через запровадження в Україні військового стану та евакуацію жителів м. Селидове позивач пропустив встановлений чинним законодавством строк для звернення до суду. Крім того, Донецький окружний адміністративний суд також знаходився в об`єктивно небезпечному місті Слов`янськ Донецької області з точки зору можливої окупації.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом - відмовлено; позовну заяву залишено без руху; позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши інші підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду та надати відповідні докази на їх підтвердження.На виконання вимог ухвали суду від 18.01.2023 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків від 24.01.2023 року, в якій посилався на введення в Україні карантину відповідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-1)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, який набув чинності 2 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжено на строк дії такого карантину.

Така норма про продовження процесуальних строків діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18 червня 2020 року, тобто до 17 липня 2020 року.

На думку позивача, відповідний період, на який було продовжено (зупинено) строки з 2 квітня 2020 року по 17 липня 2020 року (107 днів), припадає на період строку звернення до суду позивачем, а саме, з 13 березня 2019 року по 13 березня 2022 року включно, тобто граничний строку звернення до суду з позовом, з урахуванням 107 днів продовжених строків, є 10 липня 2022 року.

Крім того, через запровадження в Україні військового стану та евакуацію жителів м. Селидове позивач пропустив встановлений чинним законодавством строк для звернення до суду.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.01.2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом задоволено; поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення пені.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Крім того, норми пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі і пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

При вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, не мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційним судом враховано правову позицію в постанові Великої Палати Верховного суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків з 1 січня 2017 року визначається положеннями статті 200 ПК України (в редакції Закону України від 21.12.2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»).

За пп. 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 200.7.2. пункту 200.7., пункту 200.10 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п. 200.12.-200.13, 200.23 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

За пп. 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який визначає механізм ведення Міністерством фінансів України інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком.

Згідно п.п. 3, 4 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

За п.п. 7, 12 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

З березня 2019 року передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

За ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1 ст. 370 КАС України).

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 805/2330/18-а, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року № 0000161202, набрало законної сили 6 березня 2019 року.

Рішення ГУ ДФС у Донецькій області № 1208 від 17 квітня 2018 року про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «Селко» у Реєстрі платників податку на додану вартість скасовано рішенням суду у справі № 0540/7762/18-а, яке набрало законної сили 22 березня 2019 року.

Згідно п. 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був на наступний робочий після дня узгодження бюджетного відшкодування внести до реєстру відомості щодо дати закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму, яка була узгоджена, тобто 7 березня 2019 року зобов`язаний був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, з урахуванням набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, 25.03.2019 року (з урахуванням вихідних днів).

Таким чином, протиправна бездіяльність ГУ ДПС у Донецькій області виникла 25.03.2019 року.

Крім того, у 2019 році ТОВ «Селко» вже було обізнано про порушення контролюючим органом своїх прав чи законних інтересів, коли зверталось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Донецькій області щодо невчинення передбачених законодавством дій по відшкодуванню ТОВ «Селко» сум податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2017 року на суму 47016696,00 грн. та зобов`язання Державної податкової служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2017 року на суму 47 016 696 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду в цій справі - 11.01.2023 року позивачем було пропущено як 6 місячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України, так і строк у 1095 днів, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки з моменту коли відбулось порушення прав позивача до моменту звернення до суду пройшло 4 роки.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, як на підставу пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки передбачений законодавством строк завершився до введення воєнного стану.

Крім того, апеляційний суд залишає поза увагою посилання позивача, як на підставу пропуску строку звернення до суду з цим позовом, на введення в Україні карантину відповідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-1)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, з таких підстав.

Підпунктом 2 пункту 9 Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, у Кодексі адміністративного судочинства України розділ VІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантин на усій території України запроваджено з 12 березня до 24 квітня 2020 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантин на усій території України запроваджено з 12 березня до 11 травня 2020 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантин на усій території України запроваджено з 12 березня до 22 травня 2020 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантин на усій території України запроваджено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392«Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р.№ 641«Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Так, КАС України передбачено можливість подання позовної заяви до адміністративного суду як у письмовій, так і в електронній формах; при цьому, у електронній формі позов може бути поданий виключно з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Отже, позивач мав змогу подати позов в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому, позивач не був позбавлений можливсті звернутися за правовою допомогою з метою захисту його порушених прав у суді.

Апеляційний суд зазначає, що позивачем не обгрунтовано яким саме чином введення в Україні карантину позбавило реальної можливості своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Апеляційним судом враховано правову позицію Верховного суду в постанові від 13.03.2023 року у справі № 260/192/21.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки позивач звернувся з пропущенням строку звернення до суду з цим позовом, вважає підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом неповажними, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду.

Щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 КАС України Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України).

Апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.

Таким чином, в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи, сума позовних вимог в яких не перевищує 1342000 грн.

Оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з державного бюджету України 29 938 17,10 грн., апеляційний суд погоджує доводи апелянта про неможливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, в порушення вимог п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України судом першої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок порушення норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання поважними пропуску строку зверненння з цим позовом до суду та задоволення позову і розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 195, 240, 242, 250, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 200/155/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення пені - скасувати.

Прийняти нову ухвалу.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення пені - залишити без розгляду.

Повний текст ухвали складений 25 жовтня 2023 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв