Постанова

від 12.10.2023 по справі 389/1535/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/1535/21

провадження № 22-ц/4809/764/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Суботцівська сільська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року у складі судді Берднікової Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (правонаступником якої є Суботцівська сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу у власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначала, що цей спір вже розглядався судом. Так, 21 жовтня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Богданівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу у власність земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасовані. Справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року, позовна заява була залишена без розгляду з причини повторної неявки в судове засідання позивача. Ухвала суду нею не оскаржувалась.

Скориставшись правом повторного звернення до суду передбаченого ч.2 ст.257 ЦПК України, вона знову звернулась до суду за захистом своїх прав.

Позивач зазначала, що на підставі договору дарування від 26 жовтня 2006 року №1222, укладеного між нею та її батьком ОСОБА_3 , вона є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано у Знам`янському районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» від 14 лютого 2007 року. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, він розташований на земельній ділянці, площею 3000 кв.м, з них під будівлями 114,2 кв.м під двором 780,3 кв.м під городом 2075,5 кв.м. Такою земельною ділянкою користувався її батько.

Вона користувалась цією земельною ділянкою на підставі рішення № 126 десятої сесії Богданівської сільської ради п`ятого скликання Знам`янського району Кіровоградської області від 27 лютого 2007 року «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам». Як вирішено цією сесією, їй передано у власність безоплатно 0,24 га земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з наступною видачею державних актів на право власності на землю та дозволено замовити виготовлення технічної документації, яка була виготовлена в 2015 році.

23 жовтня 2009 року за № 552 тридцять четверта сесія Богданівської селищної ради п`ятого скликання Знам`янського району Кіровоградської області прийняла рішення «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ».

Така технічна документація з землеустрою була виготовлена на її замовлення в 2015 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат №012212 від 04 червня 2014 року) де була визначена схема земельної ділянки площею 0,25 га.

12 грудня 2016 року вона звернулась з листом до Богданівської сільської ради щодо погодження технічної документації. Листом сільської ради від 29 грудня 2016 року за №729-02/16 її повідомлено, що дане питання розглянуто на засіданні земельної комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради та 28 грудня 2016 року постійна комісія Богданівської сільської ради з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів відмовила їй в погодженні схеми земельної ділянки та акту прийомки межових знаків з таких підстав: частина земельної ділянки, яку вона просила зареєструвати, вже зареєстрована за ОСОБА_5 з кадастровим номером 3522280400:51:000:0700, що унеможливлює реєстрацію іншої земельної ділянки на цьому ж місці; нормами чинного законодавства (ч.ч.6,7,9.ст.118 ЗК України) передбачається відведення земельних ділянок для ведення ОСГ виключно через проект землеустрою, а не через технічну документацію; неможливо погодити надані нею схеми земельної ділянки та акти прийомки межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів.

Вказувала, що відразу після отримання відмови в зв`язку з передачею земельної ділянки ОСОБА_5 вона звернулась з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення від 27 січня 2017 року Богданівської сільської ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_6 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 лютого 2017 року (справа № 2/389/900/17, провадження № 389/2398/17). Суд задовольнив її позовні вимоги в повному обсязі, так як встановив, що земельна ділянка розміром 0,30 га з 26 жовтня 2006 року перебуває в її фактичному користуванні, та на 0,25 га виготовлено технічну документацію і лише на 0,05 га проект землеустрою не виготовлявся. В той же час в користуванні ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка розміром 222,2 кв.м, а технічна документація виготовлена на 0,25 га, тобто розмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 збільшився за рахунок зменшення розміру її земельної ділянки. Суд також вказав, що тверді межі між земельними ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відсутні і ніколи не встановлювались, тому вони не є суміжними землевласниками.

Безпідставно відмовивши їй в затвердженні технічної документації на земельну ділянку 07 вересня 2017 року згідно з рішенням №396 Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, частина її земельної ділянки була передана відповідачу ОСОБА_9 та була зареєстрована під кадастровим номером 3522280400:000:0723, індексний номер 37616428 від 18 жовтня 2017 року.

Таким чином Богданівська сільська рада 17 листопада 2017 року при передачі у власність частини її присадибної ділянки, достовірно знала про її право на приватизацію саме цієї земельної ділянки, на яку у неї був дозвіл на виготовлення технічної документації.

На цей час вона позбавлена земельної ділянки як для обслуговування домоволодіння, так і для ведення присадибного господарства. Збільшення розміру земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 за рахунок зменшення її присадибної ділянки порушує її право на приватизацію земельної ділянки.

Отримавши 27 лютого 2007 року та 23 жовтня 2009 року дозволи Богданівської сільської ради на виготовлення технічної документації з землеустрою вона правомірно очікувала на затвердження технічної документації і відмова в затвердженні та після цього затвердження технічної документації на цю ж земельну ділянку іншим особам - ОСОБА_2 підлягає судовому захисту.

Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради №396 від 07 вересня 2017 року про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та реєстрацію в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно під кадастровим номером 3522280400:000:0723, ідентифікаційний номер 37616428 від 18 жовтня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак висновки зроблені судом є хибними.

Вказує,що 23.10.2009їй відповіднодо рішення№552«Про наданнядозволу навиготовлення технічноїдокументації ізземлеустрою щодоскладання документів,що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 » надано дозвіл на

складання технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на

земельні ділянки загальною площею 0.30 га, в тому числі 0.25 га для обслуговування

житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової громадської забудови та 0.05 га для ведення особистого селянського господарства, а не лише для обслуговування будинку.

20.02.2017 на запит заступника начальника Знам`янського відділення

Олександрійської ОДПІ виконком Богданівської сільської ради надав відповідь, що

ОСОБА_1 користується присадибною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 площею 0.30 га без правоустановлюючих документів, що підтверджує висновок про тривале користування позивачкою земельною ділянкою.

Позивач не погоджується і з висновком суду, що ОСОБА_2 оформив право власності на земельну ділянку за встановленою законом процедурою, так як суд встановив, що діями відповідача порушені права позивачки.

Як видно з матеріалів справи, вона звернулась до Богданівської сільської ради з

заявою про затвердження технічної документації раніше від ОСОБА_2 - 12.12.2016, але з невідомих причин 07.09.2017 ця ділянка була виділена відповідачу.

Вважає, що при винесенні рішення суд зробив висновок, який не

відповідає обставинам справи, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказував, що приймаючи рішення щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.2381 га з кадастровим номером 3522280400:51:000:0723 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться на території с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області, Богданівська сільська рада діяла у межах своєї компетенції та повноважень.

Вважає що оскільки позивачем не надано суду графічних матеріалів, які є додатком до рішення Богданівської сільської ради №552 від 23 жовтня 2009 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою, а тому фактично відсутні докази того, що вказаний дозвіл було надано на виготовлення технічної документації саме тої земельної ділянки, на яку її було виготовлено.

Зауважував, що у разі задоволення даного позову, будуть порушені права ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, яка перебуває на законних підставах в його власності.

Враховуючи зазначене, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суботцівська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає рішення Знам`янського міськрайонного суду від 28.02.2023 законним, обгрунтованим та таким, яке прийнято у відповідності до норм матеріальною та процесуального права.

Звертає увагу суду, що позивачкою не одноразово подавались позовні заяви з одних і тих самих вимог та похідних від них вимог, про що свідчить різноманітна судова практика у справах №389/2417/20, № 389/1437/18, № 389/1524/18. Де судами було встановлено, що предметом позовів були вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Богданівської сільської ради від 07 вересня 2017 року №396 та від 17 листопада 2017 року № 552, скасування рішень про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 та права власності на земельні ділянки. Тим самими, незалежно від загального складу осіб, які брали участь у справах №389/1437/18 та № 389/1524/18, були також і сторони у вказаних справах, в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень Богданівської сільської ради від 07 вересня 2017 року № 376, від 17 листопада 2017 року № 442 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що у вищевказаних судових справах було здійснено вирішення спору по суті, відповідач вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки існують судові рішення, які набрали законної сили з того самого предмету та з тих самих підстав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Відповідно до договору дарування від 26 жовтня 2006 року р№1222, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано у Знам`янському районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» 14 лютого 2007 року (а.с.27,28,29).

За відомостями, відображеними в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ,за житловим будинком значиться земельна ділянка площею 3000 кв.м, з них під будівлями 144,2, під двором 780,3, під городом 2075,5(а.с.30-35).

Рішенням десятої сесії п`ятого скликання Богданівської сільської ради від 27 лютого 2007 року №126 Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, розміром 0,24 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13-16).

Рішенням Богданівської сільської ради від 23 жовтня 2009 року № 552, на підставі заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, останній надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки загальною площею 0,30 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, 0,05 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в землях запасу АДРЕСА_1 . У п.2 даного рішення вказано, що якщо при встановлені меж земельної ділянки в натурі будуть виявлені розбіжності в даних про розмір земельної ділянки з фактичними її розмірами, то остаточний розмір такої земельної ділянки буде затверджено сесією сільської радидодатково (а.с. 17).

Таким чином ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,30 га, рішенням № 552 від 23 жовтня 2009 року Богданівською сільською радою.

На підставі договору на виконання робіт від 09 грудня 2015 року №277/1, фізичною особою-підприємцем, сертифікованим інженером землевпорядником, ОСОБА_4 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 загальною площею 0,2500 га, з них: 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36 64).

19 грудня 2016 року позивач звернулася до сільської ради із заявою щодо вирішення питання про погодження схеми земельної ділянки та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів звернулася.

На засіданні постійної комісії Богданівської сільської ради з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів від 28 грудня 2016 року прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у погодженні схеми земельної ділянки та акту прийомки межових знаків на зберігання, що вбачається з витягу з протоколу від 28 грудня 2016 року №4. Підставами для відмови у протоколі вказано: «по-перше, частина земельної ділянки, яку намагається зареєструвати ОСОБА_1 , вже зареєстрована за ОСОБА_5 з кадастровим номером 3522280400:51:000:0700, що унеможливлює реєстрацію іншої земельної ділянки на цьому ж місці; по-друге нормами чинного законодавства (ч.ч.6,7,9 ст.118 ЗК України) передбачається відведення земельних ділянок для ведення ОСГ виключно через проект землеустрою, а не через технічну документацію; по третє, у акті прийому пердачі межевих знаків на зберігання від 09 грудня 2016 року виконавцем робіт зазначено, що межові знаки не встановлювалися у вз`язку з тим, що поворотні точки земельної ділянки збігаються з існуючим парканом, однак фактично, межі земельної ділянки парканом не закріплені, що у свою чергу є порушенням ст.55 Закону України «Про землеустрій» та п.2.8 Інстуркції «Про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, керуючись ст.47 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» комісія встановила, що Богданівська сільська рада не має правових підстав погодити надані ОСОБА_1 схеми земельної ділянки та акт прийомки межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів та вважає за необхідне рекомендувати сільській раді на черговому пленарному засіданні прийняти наступне рішення: Відмовити ОСОБА_1 у погоджені схеми земельної ділянки та акту прийомки межових знаків на зберігання без підпису суміжних землекористувачів (а.с. 19-22).

З листа виконавчого комітету Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 20 лютого 2017 року №94-02/16, листа Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 01 березня 2017 року таквитанційвбачається, що за користування земельною ділянкою площею 3000 кв.м. ОСОБА_1 регулярно сплачувала земельний податок, який станом на 01 березня 2017 року сплачений у повному обсязі,(а.с.68,69,70-73).

07 вересня 2017 року Богданівською сільською радою прийнято рішення №396 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 », яким затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2381 га, у тому числі: 0,2381 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0723, за адресою: АДРЕСА_2 , та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,2381 га, у тому числі: 0,2381 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0723, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:51:000:0723, загальною площею 0,2381 га, адреса: АДРЕСА_1 , зареєстрованоза ОСОБА_2 18 жовтня 2017 року. Номер запису про право власності:22869789. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37616428 (а.с. 66). Такі ж відомості про власника земельної ділянкиплощею 0,2381 гакадастровий номер3522280400:51:000:0723 міститься і у Державному земельному кадастрі (а.с. 67).

Мотиви ухваленогоапеляційним судомрішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_11 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Відповідачі, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволеню не підлягає з таких підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (стаття 40 ЗК України).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,00 га;для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара(пункти «б», «г» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвредження цих проектів регулюється статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 118 ЗК України (у редакції на час винесення рішення) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України у редакції на час винесення рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою).

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Згідно з частиною першою, пунктом «і» частини другої статті 25 «Про землеустрій»(у редакції на час винесення рішення)документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку є видом документації із землеустрою.

У статті 56 Закону України «Про землеустрій»(у редакції на час винесення рішення)наведено перелік документів, що включається до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18,від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що: «обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду,необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду».

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, щонеможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням десятої сесії п`ятого скликання Богданівської сільської ради від 27 лютого 2007 року №126 Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, розміром 0,24 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13-16).

Рішенням Богданівської сільської ради від 23 жовтня 2009 року № 552 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,30 га (а.с. 17).

Згідно з витягу з протоколу від 28 грудня 2016 року №4 на засіданні комісії з питань землекористування, охорони довкілля та благоустрою населених пунктів Богданівської сільської ради ОСОБА_1 повідомила, що технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку нею не виготовлено (а.с. 19-22).

Рішенням Богданівської сільської ради від 07 вересня 2017 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,2381 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3522280400:51:000:0723, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

Відповідно до статті 118 ЗК України завершальним етапом отримання земельної ділянки шляхом безоплатної приватизації є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність на підставі погодженого проекту землеустрою, розробленого відповідно до вимог законодавства.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою.За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Оскільки, на відміну від ОСОБА_12 , ОСОБА_2 першим подав належно оформлену заяву про затвердження проекту землеустрою, тому він першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянкиу власність.

При цьому згідно з обставинами цієї справи саме напідставі проекту землеустрою, зробленого на замовлення відповідача, була сформована спірна земельна ділянка, і законних перешкод для відмови у затвердженні проекту землеустрою у Богданівської сільської ради не було.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приймаючи рішення №396 від 07 вересня 2017 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 і затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Богданівська сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень і реєстрація 18 жовтня 2017 року права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:51:000:0723 за ОСОБА_2 індексний номер:37616428 здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому підстав для скасування цього рішення немає.

Також не підлягає задоволенню вимога про скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі вказаного рішення сільської ради, оскільки є похідною від першої вимоги.

Враховуючи зазначене, в межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення не встановлено. В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції, в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381-384,390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

С.І. Мурашко