Рішення

від 25.10.2023 по справі 503/446/23

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/446/23

Провадження № 2/503/240/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

представника позивача адвоката Ліпецької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що її тітці ОСОБА_2 належала земельна ділянка за кадастровим номером 5122582200:01:006:0063 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,67 га, що розташована на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, право приватної власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії IІ-ОД№ 038725. При цьому, за свого життя ОСОБА_2 прийняла спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, після смерті свого співмешканця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. До складу спадщини ОСОБА_3 входила земельна ділянка за кадастровим номером 5122582200:01:006:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,69 га, що розташована на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, право приватної власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії IІ-ОД № 038743. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Позивач зазначає, що у визначений судом додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї тітки. Однак, не може оформити право на земельні ділянки,оскільки державніакти,якими посвідченіправа власностіпомерлих наземельні ділянки,були втрачені. У зв`язку з цим на теперішній час позивач змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду через свого представника відповідної позовної заяви, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122582200:01:006:0063 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,67 га, що розташована на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала на праві власності, померлій ОСОБА_2 ,на підставідержавного актуна правоприватної власностіна земельнуділянку серіїIІ-ОД№ 038725,виданого Кодимськоюрайдержадміністрацією 20.04.2004року напідставі розпорядженнявід 06.02.2004року №94;а також право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122582200:01:006:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,69 га, що розташована на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала на праві власності, померлому ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії IІ-ОД № 038743, виданого Кодимською райдержадміністрацією 20.04.2004 року на підставі розпорядження від 06.02.2004 року № 94, та була успадкована ОСОБА_2 .

24.04.2023 року ухвалою суду (а.с.79) позовну заяву було залишено без руху з встановленням способу і строку для усунення її недоліків.

30.05.2023 року ухвалою суду (а.с.87-89) було відкрите провадження у даній справі із проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно відповідачу роз`яснено її право подати на адресу суду відзив на позов. Копію даної ухвали було надіслано сторонам.

У встановлений судом строк відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи відзив на позовну заяву не подала.

17.07.2023 року ухвалою суду (а.с.154) продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

28.09.2023 року ухвалою суду (а.с.189, 195-198) було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову.

Крім того, 28.09.2023 року ухвалою суду (а.с.190, 199-200) підготовче провадження у даній справі було закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовезасідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася,про дату,час імісце судовогозасідання буласвоєчасно повідомленаналежним чиному відповідностідо положеньч.2,4-5,8п.1ст.128та ч.5ст.130ЦПК України,про щосвідчать відповіднідовідки (а.с.209-210)про доставки29.09.2023року електроннихлистів ізсудовими повісткамипро викликпозивача тапредставника позивача адвокатаЛіпецької В.В.на електроннуадресу останньої,яка булазазначена узмісті позовноїзаяви тазмісті неодноразовоподаних неюдо судуклопотань/заявчерез систему«Електронний суд». Таке повідомлення позивача відповідає правовій позиції висловленій Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ліпецька В.В., яка брала участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в період ви конання судом вимог ст. 217-223, 227 ЦПК України, але внаслідок значного погіршення відеоконференції суд був змушений оголосити перерву в проведенні судового засідання з роз`ясненням перед цим представнику позивача можливості подати до суду заяву про проведення судового розгляду за її відсутності. Після чого, представник позивача адвокат Ліпецька В.В. подала до суду через систему «Електронний суд» клопотання від 25.10.2023 року про проведення розгляду справи без її участі, за наявними матеріалами справи. Тому після продовження судового засідання подальший розгляд вже відбувався за відсутності представника позивача.

Представник відповідача Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка представника відповідача від 02.10.2023 року (а.с.212). При цьому, відповідач подав до суду письмове клопотання від 04.10.2023 року № 03-17/3286 (а.с.213) про проведення розгляду справи за відсутності його представника, в якій додатково відзначив, що 11.09.2023 року за вих. № 03-17/2979 направив до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу, згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справиу разінеявки всудове засіданняучасника справи(йогопредставника)без поважнихпричин абобез повідомленняпричин неявки.Водночас,згідно ч.3ст.211ЦПК України,учасник справимає правозаявити клопотанняпро розглядсправи зайого відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Загнітків Піщанського району Вінницької області у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась дочка ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.09.1954 року Загнітківською сільською радою Піщанського району Вінницької області (а.с.10).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00001207000 від 27.08.2009 року (а.с.11), 25.01.1975 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , актовий запис № 2 та у зв`язку з цим змінила своє дошлюбне прізвище на « ОСОБА_8 ».

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 14.05.2020 року у справі № 503/74/20 (а.с.14-15), яке згідно відмітки зробленої на його копії набрало законної сили 07.08.2020 року, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є племінницею ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_2 , щонайменше з 12.01.1999 року, проживала однією сім`єю із своїм співмешканцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , про що в сукупності свідчить довідка виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області 12.01.1999 року за № 13 (а.с.130), оригінал якої наявний в матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2 ; виписка з погосподарської книги № 3, особовий рахунок № НОМЕР_2 за 1996-2000 роки та № 195 за 2001-2005 роки (а.с.20-21); копія довідки виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 29.01.2014 року за № 177 (а.с.29 у справі № 503/76/14); а також копія довідки виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 25.02.2014 року за № 641 (а.с.38 у справі № 503/76/14) в частині, що стосується засвідчення факту проживання співмешканців.

У змісті копії довідки виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 25.02.2014 року за № 641 (а.с.38 у справі № 503/76/14) зазначено, що ОСОБА_3 дійсно проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 та здійснював за нею догляд з 2000 р. по березень 2003 р., так як вона була нерухома в зв`язку з хворобою ніг та була на його утриманні.

При цьому, обставини щодо наявності підстав для здійснення «догляду» ОСОБА_2 внаслідок стану її фізичного здоров`я в період 2000-2003 року та саме існування її «утримання» зі сторони ОСОБА_3 викликають в суду об`єктивні сумніви, які будуть викладені судом у своїх висновках нижче, а тому суд вважає зазначені обставини такими, що недоведені належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Загнітківською сільською радою 27.03.2003 року (а.с.5 у справі № 503/76/14) та копією запису акту про смерть № 19 від 27.03.2003 року, складеного виконавчим комітетом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с.215).

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємці в нотаріальну контору не звертались, спадкова справа не заводилась, про що свідчить лист-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 13.06.2023 року № 255/02-14 (а.с.106).

Із довідки № 1229 (а.с.16), виданої 31.08.2020 року виконавчим комітетом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області та виписок з погосподарської книги №11, особовий рахунок НОМЕР_4 за 2006-2010 роки (а.с.25) та № 11, особовий рахунок № НОМЕР_5 за 2011-2015 роки (а.с.27) встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

20.04.2004 року Кодимською райдержадміністрацією, на підставі розпорядження Кодимської райдержадміністрації від 06.02.2004 року № 94 було видано державні акти на право приватної власності на землю, а саме:

- серії ІІ-ОД № 038743, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1127 , копія якого наявна на а.с.6 у справі № 503/76/14, згідно якого ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку № 55/643 площею 1,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області;

- серії ІІ-ОД № 038725, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1131, копія якого наявна на а.с.23 у справі № 503/76/14, згідно якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку № 55/673 площею 1,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Видача зазначених вище державних актів підтверджується листом-повідомленням сектору № 1 відділу № 6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 1632/340-23 від 13.06.2023 року (а.с.166) із витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 06.06.2023 року № НВ-5100548202023 і № НВ-5100548222023 (а.с.167-170) та листом-повідомленням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №9-15-0.62-2980/2-23 від 19.07.2023 року (а.с.164), згідно змісту яких судом також встановлено, що земельній ділянці АДРЕСА_3 переданій увласність ОСОБА_3 присвоєно кадастровийномер 5122582200:01:006:0040 ізвизначенням розміруїї площі1,6893гапісля встановлення меж в натурі (на місцевості), а земельній ділянці АДРЕСА_4 переданій у власність ОСОБА_2 присвоєно кадастровий номер5122582200:01:006:0063 із визначеннямрозміру їїплощі 1,6716гапісля встановлення меж в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 34, складеного виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області 16.07.2012 року (а.с.13).

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 14.05.2020 року у справі № 503/74/20 (а.с.14-15), яке згідно відмітки зробленої на його копії набрало законної сили 07.08.2020 року, ОСОБА_1 був визначений додатковий строк 6 місяців, з моменту набрання законної сили рішенням суду, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.09.2020 року, тобто у додатковий строк визначений рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 14.05.2020 року, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 285/2020, про що свідчить копія лист-повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 13.10.2023 року № 928/02-14 (а.с.18) та лист-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 13.06.2023 року № 255/02-14 (а.с.106).

В свою чергу абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Однак, при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно державного акта на право приватної власності на землю, внаслідок його втрати, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити своє право на прийняту спадщину спадкодавця ОСОБА_2 шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідного свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується змістом листа-повідомлення Кодимської державної нотаріальної контори від 13.10.2020 року № 938/02-14 (а.с.18), яким позивачу було фактично відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування та роз`яснено про необхідність звернення до суду для вирішення питання прийняття спадщини.

При наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави зазначені нотаріусами, при цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/8878/16-ц).Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 707/1309/15-ц).В свою чергу сам відповідний лист нотаріальної контори є фактично відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 613/1289/17).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В свою чергу ч.5 ст.81ЦПК України передбачає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ч.1-2 ст.83ЦПК України,сторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Водночас ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновки суду

щодо обґрунтованості позову в частині визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, яка була передана у власність ОСОБА_2 :

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

В свою чергу абзац перший ч.1 ст. 1265 ЦК України передбачає, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Таким чином позивач ОСОБА_1 , як племінниця, є спадкоємцем п`ятої черги за законом своєї померлої тітки спадкодавця ОСОБА_2 .

У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частина 1 ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд відзначає, що наявні в матеріалах справи письмові докази містять в собі підтвердження тієї обставин, що земельна ділянка кадастровий номер 5122582200:01:006:0063 після встановлення її меж в натурі (на місцевості) має площу 1,6716 га, а не 1,62 га, як було зазначено в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД № 038725 від 20.04.2004 року. У зв`язку з чим суд вважає, що при зазначені у змісті рішення площі цієї земельної ділянки треба керуватися її розміром 1,6716 га, який зазначений в Державному земельному кадастрі.

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов в даній частині вимог обґрунтований, у зв`язку з чим в цій частині підлягає задоволенню.

щодо обґрунтованості позову в частині визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, яка була передана у власність ОСОБА_3 :

Відповідно до ч .1 ст. 531 ЦК Української РСР (1963 року), який був чинним на час відкриття 27.03.2003року спадщини спадкодавця ОСОБА_3 , до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування.

Таким чином, за відсутності у спадкодавця ОСОБА_3 спадкоємців, ОСОБА_2 могла належати до спадкоємців за законом першої черги (ч.1 ст. 529 ЦК Української РСР), але за умови дійсного її перебування на утриманні ОСОБА_3 не менше одного року до його смерті.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Даний висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

Однак, суд вважає, що постанова Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 року у справі № 503/76/14 не має преюдиціального значення для даної справи, оскільки зазначення в її мотивувальній частині «Також довідкою № 641 від 25.02.2014 року тієї ж сільської ради повідомлено, що ОСОБА_2 з 2000 року до дня смерті ОСОБА_3 перебувала на його утриманні» не містить самого оціночного твердження суду апеляційної інстанції про встановлення цієї обставини на підставі відповідного доказу, а є лише констатацією змісту відповідної довідки.

Як вже зазначалося судом вище, у змісті копії довідки виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 25.02.2014 року за № 641 (а.с.38 у справі № 503/76/14) зазначено, що ОСОБА_3 дійсно здійснював догляд за ОСОБА_2 з 2000 р. по березень 2003 р., так як вона була нерухома в зв`язку з хворобою ніг та була на його утриманні.

Згідно абзацу першого і першого речення абзацу другого пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5,судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК ( 1502-06 )), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факт перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні.

Однак, з огляду на те, що оригінал довідки виконкому Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 25.02.2014 року за № 641, разом з оригіналами інших довідок виданих виконкомом зазначеної ради, був вилучений з матеріалів цивільної справи № 503/76/14-ц, на підставі ухвали слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2023 року у справі № 505/464/23 (а.с.213-215 у справі № 503/76/14), дізнавачем СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області в рамках кримінального провадження № 12023166180000003 від 05.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (підроблення офіційного документа, який видається установою, і який надає права, з метою використання його іншою особою або збут такого документа). При цьому, а мотивувальній частині зазначеної ухвали слідчого судді зазначено, що згадані довідки являються доказом та можуть бути використані у якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Згідно до положень ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з чим суд своєю ухвалою від 30.05.2023 року (а.с.87-89) витребував від ГУ ПФУв Одеськійобласті копіїпенсійних справОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою перевірки дійсної наявності підстав для здійснення утримання, яке було зазначене у змісті довідки № 641 від 25.02.2014 року виданої виконавчим комітетом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області.

На виконання вище зазначеної ухвали суду ГУ ПФУ в Одеській області своїм супровідним листом від 19.06.2023 року № 1500-0307-7/79063 (а.с.116) були надані копії пенсійної справи на ОСОБА_2 (а.с.117-137) та пенсійної справинаОСОБА_3 (а.с.138-151), з яких судом встановлено, що:

- за заявою від 31.01.1992 року (а.с117) та згідно розпорядження від 26.09.1992 року (а.с.125) ОСОБА_2 було призначеновиплату пенсіїза віком;

- згідно копії виписки із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ- № 095997 Балтської міжрайонної МСЕК Одеської області від 08.07.1996 року (а.с.130 на звороті), ОСОБА_2 була призначена безстроково інвалідність третьої групи за загальним захворюванням;

- матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 не містять в собі відомостей про те, що після 08.07.1996рокуідо моментусмерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їй призначалась інвалідність другої та/або першої групи;

- лише за заявою ОСОБА_2 від 12.01.1999 року (а.с.135 на звороті) та згідно розпорядження № 111162 від 18.01.1999 року (а.с.135) ОСОБА_2 з 12.01.1999 року було призначено виплату пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, але в розмірі пенсії за віком (59,86 грн), яку вона отримувала до її перерахунку 01.01.2004 року (150 грн) за розпорядженням № 111162 від 10.06.2004 року (а.с.131);

- згідно протоколу № 120223 від 19.01.2001 року (а.с.138) ОСОБА_3 отримувалась пенсія за віком з 25.11.2000 року в розмірі 56,55 грн, а з 01.12.2000 року в розмірі 63,33 грн.

Таким чином станом на 2000 рік як ОСОБА_2 так і сам ОСОБА_3 були непрацездатними пенсіонерами, а різниця в розмірах отримуваних пенсій не дає суду достатніх підстав для розумного висновку про здатність ОСОБА_3 з 2000 року до моменту своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) утримувати ОСОБА_2 .

Із листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0307-8/67001 від 29.05.2023 року (а.с.111) на адвокатський запит також встановлено, що ОСОБА_2 з 08.07.1996 року було призначено пенсію по інвалідності, як інваліду ІІІ групи, яка на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 становила 1272,21 грн.

Водночас наявність у ОСОБА_2 інвалідності третьої групи загального захворювання спростовує обставини того, що вона була лежача та потребувала стороннього догляду, оскільки згідно підпунктів 2.1-2.3 пункту 2 Інструкції встановлення груп інвалідів, затвердженої Міністерством здоров`я України за погодженням з Федерацією незалежних профспілок України від 28.12.1991 року № 16.01/20 ( v1_20282-91 ), яка була чинною в період 28.12.1991 року по 03.05.2004 року, неможливість самообслуговування була підставою призначення першої групи інвалідності, утруднення самообслуговування було підставою призначення другої групи інвалідності, а призначення третьої групи інвалідності взагалі не передбачало впливу на самообслуговування та навіть не виключало можливість трудової діяльності, лише її зменшення.

За зазначених обставин суд вважає, що ОСОБА_2 не могла бути особою, яка потребувала за станом свого здоров`я стороннього догляду, зокрема з боку свого співмешканця ОСОБА_3 .

У зв`язку з чим суд не вбачає обставин здійснення ОСОБА_3 за свого життя утримання своєї співмешканки ОСОБА_2 , яка пережила його більш ніж дев`ять років, а відтак і підстав вважати, що ОСОБА_2 у відповідності до положень ч.1 ст. 531 ЦК Української РСР (1963 року) була спадкоємцем ОСОБА_3 .

Тому суд вважає, що спадщина ОСОБА_3 не увійшла до складу спадщини ОСОБА_2 так якне моглабути неюуспадкована,а зрештою нанеї іне можебути визнаноправо власностіпозивача впорядку спадкуванняпісляспадкодавця ОСОБА_2 .

Суд вважає позов в частині даної позовної вимоги безпідставним, у зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00).Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 95-96, 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 529, 531, 548-549 ЦК Української РСР (1963 року), ст. 392, 1258, 1265, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 , до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04527342, про визнання права власностіна спадковемайно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122582200:01:006:0063 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6716 га розташовану на території Кодимської міської територіальної громади Подільського району Одеської області (раніше Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області), яка на підставівтраченого державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД № 038725, виданого Кодимською райдержадміністрацією 20.04.2004 року на підставі розпорядження від 06.02.2004 року № 94, належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Матеріали цивільної справи № 503/76/14, в якій наявні письмові докази, які мають значення для розгляду даної справи, після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, повернути до архіву суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.10.2023 року.

Суддя Д.В. Вороненко