Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/5867/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/5867/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Українського державного інституту культурної спадщини

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023

у справі № 910/5867/23 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг"

до Українського державного інституту культурної спадщини

про стягнення 561 088,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КДК Інжиніринг» (далі - позивач, ТОВ «КДК Інжиніринг») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного інституту культурної спадщини (далі - відповідач, скаржник, Інститут) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором № 1711/21 від 17.11.2021 у розмірі 561 088,61 грн, яка складається з 386 108,41 грн - суми основного боргу, 82 155,51 грн - інфляційних втрат, 81 241,44 - пені та 11 583,25 грн - 3% річних.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/5867/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Українського державного інституту культурної спадщини на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" 386 108,41 грн. - суму основного боргу, 64 316,14 грн. - пені, 82 155,51 грн. - інфляційних втрат та 11 583,25 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 529,95 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором №1711/21 від 17.11.2021 у розмірі 386 108,41 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Також судом першої інстанції зазначено, що обґрунтований розмір пені за період з 15.04.2022 по 12.09.2022 становить 64 316,14 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5867/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Українського державного інституту культурної спадщини на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" 132 003 грн. 12 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та гонорару успіху відповідає критерію розумності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Український державний інститут культурної спадщини звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/5867/23 скасувати в частині, якою задоволено позовні вимоги і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було з`ясовано яким чином змінені на підставі Додаткової угоди №2 умови договору вплинули на повноту виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, оскільки є очевидним, що якщо 23.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору, якою змінили обсяг, склад та вартість їх робіт, то 21.02.2022 позивач не міг передати відповідачу науково-проектну документацію, яка б відповідала зміненим 23.02.2022 умовам договору.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Український державний інститут культурної спадщини подав звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5867/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було порушено норми ст.ст. 126, 129 ГПК України, що призвело до ухвалення помилкового додаткового рішення, оскільки задоволена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

31.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що отримавши від позивача повний обсяг документації за Договором, відповідач не скористався своїм правом на пред`явлення будь-яких зауважень, а отже прийняв результати робіт й повинен їх оплатити в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/5867/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського державного інституту культурної спадщини на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.08.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.08.2023 апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5867/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського державного інституту культурної спадщини на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23. Об`єднано апеляційні скарги Українського державного інституту культурної спадщини на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23 та Українського державного інституту культурної спадщини на додаткове рішення Господарського суду міста

На адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК Інжиніринг" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача Українського державного інституту культурної спадщини про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 відкладено розгляд справи №910/5867/23 на 03.10.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача з`явилися в судове засідання 03.10.2023 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно вставлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КДК Інжиніринг» (далі - замовник) та Українським державним інститутом культурної спадщини (далі - виконавець) було укладено договір №1711/21, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується відповідно до Технічного завдання та наданих замовником вихідних даних виконати роботи із технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об`єкту «Реставрація пам`ятки історії місцевого значення «Будинок музею Т.Г. Шевченка» місто Канів, Черкаська область {Будинок музею Т.Г. Шевченка (1861р.), пам`ятка історії місцевого значення, охор, №4601-Чк.; Могила поета Т.Г. Шевченка (1861р.). Курган. Пам`ятка історії, монументального мистецтва національного значення, охор. М230013-Н; Оглядовий майданчик; Побутово-санітарна споруда) (код ДК 021:2015:71242000-6 - Підготовка проектів та ескізів, оцінювання витрат), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. Результатом виконання робіт за договором є документація щодо технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об`єкту «Реставрація пам`ятки історії місцевого значення «Будинок музею T.Г.Шевченка» місто Канів, Черкаська область (Будинок музею Т.Г. Шевченка (1861 р.), пам`ятка історії місцевого значення, охор. М4601-Чк; Могила поета Т.Г. Шевченка (1861 р). Курган. Пам`ятка історії монументального мистецтва національного значення, охор. M230013-Н;; Оглядовий майданчик; Побутово-санітарна споруда), розроблена Виконавцем (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору зміст, строки і вартість робіт визначаються «Кошторисом» (додаток №2 до договору) та «Договірною ціною» (додаток №3 до договору).

Згідно з п. 1.4 договору роботи будуть вважатись виконаними у повному обсязі та належним чином в момент передачі виконавцем замовнику документації та підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання виконаних робіт.

Строк виконання робіт - до 31.03.2022 (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021).

Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов`язаний надати виконавцю вихідні дані протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами договору.

Загальна вартість робіт за договором у відповідності до «Кошторису» (додаток №2 до договору) та «Протоколу погодження договірної ціни» (додаток №3 до договору) становить 386 108,41 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 64 351,40 грн. (п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 23.02.2022).

Згідно з п. 3.3 договору розрахунок за виконані роботи проводиться згідно актів здавання-приймання виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін, в межах затверджених кошторисних призначень на відповідний період з державного бюджету, через орган Державної казначейської служби України, у якому обслуговується замовник.

Виконавець передає замовнику документацію в 5 екземплярах на паперовому носії, крім того, 1 екземпляр на електронному носії із двома актами здавання-приймання виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Замовник протягом 5 календарних днів з моменту отримання від виконавця актів здавання-приймання виконаних робіт та документації розглядає такі документи, та у разі відсутності у нього обґрунтованих зауважень, підписує акти здавання-приймання виконаних робіт і передає виконавцю його примірник (п. 4.3 договору).

У разі обґрунтованої відмови замовника від підписання актів здавання-приймання виконаних робіт сторонами складається акт із зазначенням переліку недоліків документації, які виконавець повинен усунути, та термінів (строків) їх усунення. Такі недоліки виконавець зобов`язаний усунути за свій рахунок. Після усунення виконавцем недоліків останній знову подає замовнику на підписання акти здавання-приймання виконаних робіт у порядку, передбаченому пунктом 4.2. цього договору (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв науково-проектну документацію, що підтверджується накладною від 21.02.2022, що підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним була передана документація та акт виконаних робіт, а відповідачем виконані роботи не були оплачені, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яку останній просить стягнути.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що не отримував від позивача науково-проектну документацію, що відповідає додатковій угоді №2 до договору та надана позивачем накладна від 21.02.2022 не є належним доказом виконання зобов`язань позивача за договором.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 887 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Частиною 1 статті 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, у тому числі: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором.

Підрядник, у свою чергу, згідно статті 890 Цивільного кодексу України, зобов`язаний, у тому числі: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Згідно частин 4, 5 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (підрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акту виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акту.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач передав відповідачу документацію та 2 екземпляри акту здачі-приймання виконаних робіт від 21.02.2022 на суму 386 108,41 грн.

У матеріалах справи наявна накладна від 21.02.2022, з якої вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв науково-технічну документацію в 5-ти томах по п`ять примірників, один примірник документації в електронному вигляді та акт приймання-передачі послуг від 21.02.2022.

Указана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Проте, колегією суддів встановлено, що відповідачем не підписано наданий позивачем акт здачі-приймання виконаних робіт від 21.02.2022 та в встановлений договором строк не надано мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

У свою чергу, зауважень щодо якості робіт, які зазначені в науково-технічній документації, скаржником не надавалися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів до висновку, що виконані роботи були надані позивачем та, відповідно, прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем умов договору.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, доказів сплати спірної заборгованості матеріали справи не містять.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Крім того судом встановлено, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних виконавцем робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Так, в додатку №1 до Договору містяться наступні технічні завдання в рамках реалізації предмета договору:

1) Першим завданням є виконання технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об?єкту: «Будинок музею Т. Г. Шевченка (1861р.). Пам?ятка історії місцевого значення, охор.№4601-Чк».

Документації за цим завданням передана відповідачу, що підтверджується у пункті 1 накладної, підписаної обома сторонами Договору. Обсяг документації визначено в 3 графі - 5 примірників та 1 на електронному носії.

Завдання в редакції додаткової угоди №2 від 23.02.2022 абсолютно ідентичне завданню в первинній редакції від 17.11.2021. Обидва документи наявні в матеріалах справи

2) Другим завданням є виконання технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об?єкту: «Могила поета Т.Г. Шевченка (1861р.). Пам?ятка історії, монументального мистецтва національного значення, охор.230013-Н.Курган.»

Підтвердженням передачі документації за цим завданням є пункт 3 накладної. Обсяг відповідає умовам договору.

Завдання в редакції додаткової угоди №2 від 23.02.2022 абсолютно ідентичне завданню в первинній редакції від 17.11.2021. Обидва документи наявні в матеріалах справи.

3) Третє завдання - виконання технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов По об?єкту: «Будинок музею Т.Г. Шевченка». Оглядовий майданчик». Передача документації за цим завданням підтверджується пунктом 4 накладної.

Завдання в редакції додаткової угоди №2 від 23.02.2022 абсолютно ідентичне завданню в первинній редакції від 17.11.2021. Обидва документи наявні в матеріалах справи.

4) Четверте завдання - виконання технічного обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об?єкту: «Побутово-санітарна споруда».

Передача документації за цим завданням підтверджується пунктом 2 накладної.

Завдання в редакції додаткової угоди №.2 від 23.02.2022 абсолютно ідентичне завданню в первинній редакції від 17.11.2021. Обидва документи наявні в матеріалах справи.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідачу було також передано документацію щодо обстеження та уточнення інженерно-геологічних умов по об?єкту «Будинок музею Т.Г. Шевченка», а саме - дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів будівлі (пункт 5 накладної).

Повторно колегія суддів зазначає, що отримавши від позивача повний обсяг документації за Договором, відповідач не скористався своїм правом на пред?явлення будь-яких зауважень, а отже прийняв результати робіт й повинен їх оплатити в повному обсязі.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів констатує, що скаржником не доведено факту невиконання позивачем робіт за актом здачі-приймання виконаних робіт від 21.02.2022, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо наявності факту заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором №1711/21 від 17.11.2021 у розмірі 386 108,41 грн, у зв`язку з чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги у відповідній частині.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 82 155,51 грн - інфляційних втрат, 11 583,25 грн - 3% річних, нарахованих за період з 15.04.2022 по 14.10.2023 та 81 241,44 грн - суму пені, нараховану за період прострочення з 14.04.2022 по 14.10.2022.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати за фактично виконані та прийняті роботи відповідно до умов договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення за умови наявності відповідного фінансування за відповідною бюджетною програмою та в разі наявності фактичного асигнування в порядку, встановленого Бюджетним кодексом України.

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.

В той же час, сторони не можуть змінювати визначеної ч. 6 ст. 232 ГК України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.02.2022 відповідачем було отримано акт здачі-приймання виконаних робіт від 21.02.2022. Як зазначено колегією суддів вище, відповідач протягом строку, передбаченого п. 4.3 договору не надав обґрунтованих зауважень до акту, а відтак, відповідно до п. 3.3 договору, відповідач зобов`язаний був оплатити виконані позивачем роботи у строк до 11.03.2022 включно.

Перевіривши розрахунок пені (з урахуванням наведених вище положень та наданого позивачем розрахунку), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстацнії, що обґрунтований розмір пені за період з 15.04.2022 по 12.09.2022 становить 64 316,14 грн, у зв`язку із чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, колегія суддів констатує, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому судом першої інстанції вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 82 155,51 грн - інфляційних втрат та 11 583,25 грн - 3% правомірно задоволено.

Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

04.07.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить стягнути з відповідача 134 416,33 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні наступні документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача: копія договору №0604/23 про надання правової допомоги від 06.04.2023 та копія додатку до договору; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 28.06.2023 на суму 134 416,33 грн.

Пунктом 5 додатку 1 до договору №0604/23 про надання правової допомоги передбачено, що додатково до розміру гонорару адвоката клієнт за результатми розгляду справи, що є предметом договору, зобов`язується сплатити «гонорар успіху». Вказаний гонорар успіху складає 10% від загальної суми яка буде стягнута судом на користь клієнта за судовим рішенням.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Отже, за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що заявлений розмір судових витрат на правову допомогу (134 416,33 грн.) складає більш ніж 25% від розміру заборгованості, який було стягнуто на користь заявника за рішенням суду.

Дослідивши матеріали справи, а також надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо того, що задоволена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 134 416,33 грн. вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5867/23 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/5867/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Українським державним інститутом культурної спадщини.

4. Апеляційну скаргу Українського державного інституту культурної спадщини на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5867/23 - задовольнити частково.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5867/23 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КДК Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного інституту культурної спадщини (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36, код ЄДРПОУ 16477553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДК Інжиніринг» (02141, м. Київ, вул. Олександра Мішуги, буд. 12, оф. 251, код ЄДРПОУ 43537640) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити».

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/5867/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 23.10.2023. (після виходу судді Владимиренко С.В. з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко