Постанова

від 20.10.2023 по справі 594/390/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/390/23Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/817/856/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

представника апелянта Вербицької Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у режимі відеконференції цивільну справу №594/390/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2023 року (ухвалене суддею Губіш О.А.) в справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція», Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримку розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» (далі КП ТОР «Профілактична дезинфекція») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що відповідно до наказу №10 від 01.03.2019 року його прийнято на роботу водієм в Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі (далі - Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі).

Згідно рішення Тернопільської обласної ради № 426 від 15.12.2021 року «Про реорганізацію комунальних підприємств «Профілактична дезинфекція» Тернопільської обласної ради шляхом приєднання до КП ТОР «Профілактична дезинфекція», звільнення та призначення директора КП ТОР «Профілактична дезинфекція», відбулась реорганізація шляхом приєднання Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі до КП ТОР «Профілактична дезинфекція».

23.12.2021 року видано наказ комісії з припинення про реорганізацію з 15.12.2021 року юридичної особи Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі шляхом приєднання до КП ТОР «Профілактична дезинфекція».

У зв`язку з цим 24.12.2021 року позивач попереджений про наступне вивільнення в зв`язку з реорганізацією, а саме за ч.1 ст.40 КЗпП, однак звільненим за вказаною нормою закону не був.

Відповідно до наказу голови комісії з припинення Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі № 4 від 04.08.2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів з 04.08.2022 року згідно із п.1 ст.38 КЗпП України, тобто за ініціативою працівника. Цим же наказом визначено провести з ним всі належні розрахунки згідно з чинним законодавством України. Однак, станом на день звільнення та подання позовної заяви заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку не виплачена.

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей та установчих документів на відповідальне зберігання від 21.12.2021 року директор Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» у Борщівському районі передала, а голова ліквідаційної комісії Мартинюк В.Г. прийняв документи, а також печатку та штамп підприємства, з чого слідує, що директор з моменту передачі по час звільнення була позбавлена можливості виконувати повноваження керівника підприємства.

Під час знаходження у трудових відносинах з Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата у загальній сумі 25021.57 грн, вже з відрахованими обов`язковими податками та платежами. В дану суму входить заборгованість по заробітній платі станом на 01.01.2022 року та заробітна плата за 2022 рік по серпень місяць включно та невикористана відпустка.

Зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача та Тернопільської обласної ради з вимогою провести з ним остаточний розрахунок, однак до дня звернення до суду розрахунок з ним не проведено.

З огляду на викладене просив суд стягнути з комісії з припинення КП ТОР «Профілактична дезинфекція» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 25021.57 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2022 року по день винесення судового рішення.

01.05.2023 року позивачем до місцевого суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд врахувати, що прохальна частина позову викладена ним з вимогою до комісії з припинення КП ТОР «Профілактична дезинфекція», хоча відповідачем у позовній заяві зазначив КП ТОР «Профілактична дезинфекція», а тому саме ця особа і є відповідачем по справі, а отже і особою, з якої підлягають стягненню спірні суми. Тому просив вважати належним відповідачем у справі КП ТОР «Профілактична дезинфекція», у зв`язку з чим надав позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.05.2023 року до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.07.2023 року позов задоволено.

Стягнуто з КП ТОР «Профілактична дезинфекція» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 25021.57 грн.

Стягнуто з КП ТОР «Профілактична дезинфекція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2022 року по 04.07.2023 року в розмірі 23882.49 грн.

Стягнуто з КП ТОР «Профілактична дезинфекція» в дохід держави 1073.60грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КП ТОР «Профілактична дезинфекція» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Тернопільським обласним КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі. Позивача, як водія автотранспортних засобів Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі, 04.08.2022 року звільнено з посади на підставі наказу №4 за підписом голови комісії з припинення Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі.

Зазначає, що КП ТОР «Профілактична дезинфекція» не вважає себе належним відповідачем у даній справі, оскільки не вступило у права правонаступництва щодо підприємства, з яким позивач перебував у трудових відносинах, і таке підприємство Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі на теперішній час перебуває у статусі юридичної особи та дані до Єдиного державного реєстру про його припинення не внесено.

Таким чином, Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі (управління котрого і здійснює комісія з припинення), з яким позивач перебував у трудових відносинах, здійснювало нарахування та виплати заробітної плати. Дані про припинення даного підприємства станом на сьогодні не внесено до Єдиного державного реєстру і саме воно повинне бути відповідачем у даному спорі.

У зв`язку з наведеним просить рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.07.2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

07.09.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що відповідач КП ТОР «Профілактична дезинфекція» як правонаступник усіх прав, обов`язків та зобов`язань Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі повинен виконати обов`язок перед позивачем щодо виплати заробітної плати. У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Позивач та його представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Тернопільським обласним комунальним підприємством «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі з 01.03.2019 року по 04.08.2022 року, де обіймав посаду водія автомобіля, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.6-7).

Згідно п.2 рішення Тернопільської обласної ради № 426 від 15.12.2021 року «Про реорганізацію комунальних підприємств «Профілактична дезинфекція» Тернопільської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція», звільнення та призначення директора комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція», правонаступником усіх прав, обов`язків та зобов`язань Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі визначено комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» (а.с.93).

Пунктом 1 вказаного рішення визначено, що реорганізація Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі реорганізовується шляхом приєднання до комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція».

23.12.2021 року комісією з припинення комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» видано наказ «Щодо попередження про можливе вивільнення» у зв`язку із реорганізацією (а.с.8).

24.12.2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією та припиненням 15.12.2021 року юридичної особи Тернопільське обласне КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі шляхом приєднання до КП ТРО «Профілактична дезинфекція».

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей та установчих документів на відповідальне зберігання від 28.12.2021 року вбачається, що директор Тернопільського обласного КП «Профдезинфекція» у Борщівському районі ОСОБА_5 передала, а голова ліквідаційної комісії ОСОБА_6 прийняв документи, а також печатку та штамп підприємства.

Наказом №4 від 04.08.2022 року «Про припинення трудових відносин із ОСОБА_1 » останнього звільнено з посади водія автотранспортних засобів Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі 04.08.2022 року за власним бажанням. При цьому, доручено головному бухгалтеру Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі провести всі належні розрахунки згідно чинного законодавства України. Наказ видано головою комісії з припинення ОСОБА_6 .

Згідно інформації про нарахування заробітної плати №9/11 від 09.11.2022 року, яка видана Тернопільським обласним КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі слідує, що сума, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 за період з січня по серпень 2022 року, станом на 09.11.2022 року складає 25021.57 грн, з яких 4244.64 грн - компенсація за невикористану відпустку.

Згідно інформації Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі №1602 від 16.02.2023 року про нараховану заробітну плату за червень-липень 2022 року ОСОБА_7 нарахована заробітна плата в сумі 4333.32 (2166.66 грн за місяць). За вказаний період Тернопільське обласне КП «Профілактична дезінфекція» в Борщівському районі перебувало на простої згідно наказу №1 від 01.03.2022 року.

Судом встановлено та сторонами в ході судового розгляду не заперечувалося, що станом на день звернення до суду розрахунок з позивачем не проведено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.21, 94, 233 КЗпП України захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності з вимогами частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

З урахуванням цих норм середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно з ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 не використав 86 календарних днів щорічної основної відпустки.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (частина 1 статті 24 Закону). Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2022 року становить 2166.66 грн, за липень 2022 року 2166.66 грн. Кількість робочих днів за вказаний період складає відповідно 22 дні та 21 день. Середньоденна заробітна плата складає 100.77 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 , становить 25021.57грн.

Крім того, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2022 року по день ухвалення судового рішення (237 робочих дні х 100.77 грн середньоденна заробітна плата) становить 23882.49 грн, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 .

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що КП ТОР «Профілактична дезинфекція» має відповідати перед позивачем за погашення заборгованості по заробітній платі, а також за середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти прибуток між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Апеляційним судом встановлено, що позивач працював у Тернопільському обласному КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі, яке згідно рішення Тернопільської обласної ради №426 від 15.12.2022 року підлягає реорганізації шляхом приєднання до КП ТОР «Профілактична дезинфекція».

Матеріали справи не містять жодної інформації про те, що статус Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі, як юридичної особи, є припиненим.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

За таких обставин на користь позивача слід стягнути з відповідача Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі заборгованість по заробітній платі в сумі 25021.57 грн та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2022 року по день ухвалення судового рішення, що становить 23882.49 грн.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким позовні вимоги задоволити частково.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із платіжної інструкції №51 від 10.08.2023 року вбачається, що КП ТОР «Профілактична дезинфекція» за апеляційний розгляд даної справи сплатив судовий збір у розмірі 1610.40 грн.

За таких обставин, з Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі слід стягнути на користь КП ТОР «Профілактична дезинфекція» 1610.40грн. судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, на підставі положень ст.141 ЦПК України з Тернопільського обласного КП «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути 1073, 60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» задовольнити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція», Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі, про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримку розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 25021 (двадцять п`ять тисяч двадцять одну) грн 57 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2022 року по 04.07.2023 року в розмірі 23882 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 49 копійок.

В задоволені позовних вимог до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» відмовити.

Стягнути з Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі в дохід держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та на користь Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція» судовий збір за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 26 жовтня 2023 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , житель с.Цигани Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Профілактична дезинфекція», юридична адреса: м.Тернопіль вул.Рєпіна, 14 Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 21162528, фактична адреса: м.Тернопіль вул.Бродівська, 5.

Відповідач: Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезинфекція» в Борщівському районі, місцезнаходження: м.Борщів провулок Січових Стрільців, 7 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21163383.

Головуючий : О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак