Рішення

від 26.10.2023 по справі 2-1769/11

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-1769/11

2/2320/6743/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2011 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Іваненка І. В.

при секретарі Пазенко О. О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка представляє також інтереси малолітньої ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,-

РІШЕННЯ:

Позивачка звернулася до суду з указаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог указує, що їй належить домоволодіння у АДРЕСА_1 . Також указує, що в указаному домоволодінні з 2007 року зареєстровані її онук ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та їх малолітня дитина ОСОБА_5 . Зазначає, що з березня 2010 року указані особи у її домоволодінні не проживають, оскільки виїхали до іншого житла.

Просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування указаним житлом.

У судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримала. Указала, що реєстрація відповідачів створює для позивачки проблеми у розпорядженні власним майном. Крім цього, указала, що відповідач ОСОБА_3 на час розгляду справи вже добровільно знявся з реєстрації, відтак стосовно нього вимоги просила не розглядати. Зазначила, що відповідачі житло позивачки залишили добровільно.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, хоча був належним чином викликаним до суду.

Відповідачка ОСОБА_4 вимоги не визнала. Показала, що з онуком позивачки вони уклали шлюб в 1999 році й на даний час перебувають у шлюбі. У 1999-2000 роках вони проживали в домоволодінні позивачки з її дозволу, а з 2000 по 2007 рік проживали за власною волею у іншому найманому житлі. У 2007 році вони з дозволу позивачки знову оселилися у неї й були з її згоди зареєстровані там. Однак у 2009-2010 роках між позивачкою, її донькою (представник, свекруха) та відповідачкою почали виникати конфлікти, внаслідок чого позивачка і представник вигнали відповідачів з будинку. Наполягла, що житло позивачки вони залишили вимушено, й на даний час проживають знову у найманому житлі. Просила у позові відмовити, оскільки вона не має іншого житла на території Черкаського району і потребує постійного місця реєстрації, відсутність якого може призвести до порушення прав її дитина, зокрема, на отримання освіти, оскільки дитина навчається у загальноосвітній школі за місцем реєстрації. Наполягла, що право на проживання у домоволодінні позивачки вона та її дитина отримали законно, і не проживають там на даний час вимушено не з власної волі.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Позивачці належить домоволодіння у АДРЕСА_1 . В указаному домоволодінні з 2007 року зареєстровані її онук ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та їх малолітня дитина ОСОБА_5 . З березня 2010 року указані особи у її домоволодінні не проживають. На час розгляду справи ОСОБА_3 знявся з реєстрації в указаному домоволодінні добровільно. Відповідачка та її дитина у законний спосіб набули право на проживання у житлі позивачки, що ніким не оспорюється.

Відтак суд вважає, що відповідачі можуть бути позбавлені права на користування житлом виключно на підставі закону, зокрема норм ЖК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 та ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Оскільки відповідачка є дружиною онука позивачки, а її донька правнучкою позивачки, суд робить висновок про те, що вони на даний час не є членами сім`ї позивачки. Тому положення ст. 405 ЦК України та ст. 71 ЖК України до указаних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки вони регулюють відносини між власником (наймачем) житла і членами його сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 116, ст. 157, ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї (члени сім`ї власника житлового будинку) або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Жодних даних про те, що відповідачка та її дитина використовували приміщення не за призначенням, руйнували його тощо, позивачкою суду не надано. Жодних даних, які б свідчили, що відповідачка залишила домоволодіння з власної волі, суду не надано, тобто цей факт позивачкою належно не доведений. Акти обстеження умов проживання, які надала позивачка, підтверджують лише факт вибуття відповідачів з домоволодіння у березні 2010 року, однак жодним чином не указують на причини цього.

Суд важає, що малолітня дитина не може бути позбавлена права на користування житлом, яке виникло у неї законно, лише тому, що цього бажає власник житла, без наявності предбачених законом підстав для цього. Крім цього, задовольнити позов лише в частині відповідачки ОСОБА_4 (матері), суд також не має змоги, оскільки дитина має бути зареєстрована за місцем реєстрації батьків або одного з них.

Тому законних підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання, суд не знаходить.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , яка представляє також інтереси малолітньої ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, відмовити.

Вимоги щодо ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області протягом 10 днів.

Головуючий І. В. Іваненко