Ухвала

від 25.10.2023 по справі 753/18847/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18847/23

провадження № 2/753/8486/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання договору,-

встановив:

У жовтні 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем у порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України не сплачено судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлені одна вимога немайного характеру та одна вимога майнового характеру.

Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Норма статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У цьому законі пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» терміни вживаються в такому значенні: зокрема, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", до відносин, якi регулюються законодавством України про захист прав споживачів, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купiвлі-продажу, майнового найму (в тому числi найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) i наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числi побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та іх вантажу, комiсії, схову, страхування, із договорiв про надання фiнансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцiй, приймання і зберiгання цiнних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до п. 6 вищевказаної Постанови, заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змiсту позовної заяви, зокрема, мiстити вiдомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмiр сум, щодо яких заявлено вимоги, з вiдповiдними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що пiдтверджують позов. До заяви повиннi бути доданi необхіднi документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивач вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач у своєму позові посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу його звільнення від сплати судового збору, разом з тим, матеріали позовної заяви не містять жодного документа, що підтверджував би підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

За відсутності відповідного обґрунтування поданий позов не може вважатись позовом про захист прав споживача і повинен оплачуватись судовим збором у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини не заслуговують на увагу суду, оскільки в даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли при укладанні договору про надання освітніх послуг, зокрема щодо неналежного виконання його умов відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги заявлені позивачем до відповідача, за своєю природою є цивільно-правовими та жодним чином не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач не звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами немайнового характеру та майнового характеру, оскільки вони не відносяться до вимог, пов`язаних з захистом прав споживачів, та позивач в даному випадку не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» зі змінами та доповненнями від 01.01.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2023 рік становить 1073,60 грн. (п. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»), за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» позивач має надати до суду документ на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового та немайнового характеру, у сумі 2 147,20 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що визначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з викладеним, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 175, 177, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання договору - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів із дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: