Рішення

від 22.03.2024 по справі 753/18847/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18847/23

провадження № 2/753/1334/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Кушнір А.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Чернова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання недійсного договору,

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» (далі по тексту - відповідач, ПВНЗ «МАЕМ») про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання недійсного договору.

В обґрунтування позову посилається на те, що 11 січня 2017 року її, громадянку України, наказом № 28 ПВНЗ «МАЕМ» поновлено до числа студентів 3-го курсу 6-го семестру медичного факультету за спеціальністю 7.12010001 «Лікувальна справа» з 16 січня 2017 року терміном на 4 роки до 01 серпня 2020 року. Підставою для поновлення на навчання стала її заява та академічна довідка № 000902 від 17 листопада 2016 року, видана Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського.

16 січня 2017 року між нею як замовником та ПВНЗ «МАЕМ» як виконавцем, укладений договір № М2017/121 про надання освітніх послуг, предметом якого було надання вищої освіти зі спеціальності «Лікувальна справа». Позивач вказує, що виконала взяті на себе зобов`язання за договором у повному обсязі. Здійснювала оплату за навчання згідно договору у розмірі 84 264,00 грн.

Однак, у 2020 році, після успішної здачі ліцензійного іспиту в галузі знань медицини, після присвоєння їй кваліфікації «лікар» за спеціальністю «Лікувальна справа», про що 01.07.2020 було видано Сертифікат Міністерства охорони здоров`я України ДО «Центр тестування» №7614/2017, - наказом ПВНЗ «МАЕМ» від 03.07.2020 № 91С її було відраховано із числа студентів шостого курсу за «невиконання вимог навчального плану». А з академічної довідки №10/2022 виданої ПВНЗ «МАЕМ» 24.05.2022 вбачається, що підставою відрахування є інша причина - «за порушення умов контракту».

В січні 2022 року позивач звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою до ПВНЗ «МАЕМ» з вимогою зобов`язати відповідача видати їй диплом спеціаліста.

21 лютого 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/1817/22 було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, а саме: скасовано наказ ПВНЗ «МАЕМ» від 03.07.2020 № 91С «про відрахування з Академії» в частині відрахування зі складу студентів ПВНЗ «МАЕМ» медичного факультету; зобов`язано ПВНЗ «МАЕМ» поновити її на навчанні.

Належним чином виконуючи умови договору та навчальний план, 22 серпня 2017 року склала тестовий екзамен Крок - 1 - загальна лікарська підготовка, про що отримала Сертифікат Міністерства охорони здоров`я України ДО «Центр тестування» №7614/2017 від 08.09.2017.

12 червня 2020 року склала ліцензійний іспит в галузі знань медицина для присвоєння кваліфікації «лікар» за спеціальністю «Лікувальна справа», про що 01 липня 2020 року отримала Сертифікат Міністерства охорони здоров`я України ДО «Центр тестування» №20011578 (Крок 2. Загальна лікарська справа). Відповідно до вимог Міністерства охорони здоров`я України обов`язковою умовою допуску до вказаних інтегрованих іспитів є відсутність академічної заборгованості.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, вважає, що укладений Договір між нею та відповідачем є такий, що не відповідає актам цивільного законодавства, грубо порушує права споживача, містить несправедливі умови та укладений при здійсненні відповідачем дій, які не ведуть до настання реальних правових наслідків.

У зв`язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсним договір № М2017/121 про надання освітніх послуг від 16.01.2017 укладений між ПВНЗ «МАЕМ» та ОСОБА_3 та стягнути з ПВНЗ «МАЕМ» на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 84 264,00 грн. як повернення коштів, сплачених на виконання недійсного правочину.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2023 відкрито провадження у справі, в порядку загального позовного провадження.

16.10.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

22.12.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача щодо позовних вимог заперечує, вважає позов необгрунтованим, оскільки позивач на стадії укладанання договору усвідомлювала і розуміла умови договору та прийняла їх, у позові позивач не конретизує які саме положення, пункти договору є несправедливими, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2023 на яке посилається позивач підтвержує факт надання відповідачем освітніх послуг за договором № М2017/121 від 16.01.2017 та отримання позивачем цих послуг. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.12.2023 від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

09.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить не приймати пояснення відповідача викладені у відзиві та задовольнити позов.

15.01.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у якому зазначає, що причиною невидачі відповідачем диплому про освіту ОСОБА_3 стала обставина, яка не залежала від волі відповідача, а саме недійсність довідки від 17.11.2016 виданої Кримським федеральним Університетом імені В.І. Вернадського, яку надала ОСОБА_3 та невжиття нею певних обов`язкових заходів. Відповідач вказує, що саме на здобувача освіти покладений обов`язок проходження верифікації наданих ним документів про попередню освіту, а тому саме здобувач освіти несе усі ризики пов`язані з офіційним невизнанням компетентним органом надних документів, тобто фактичною недійсністю документів про освіту та обставин невиконання умов договору внаслідок недійсності документів, наданих позивачем до академії. Освітні послуги з договором позивачу буди надані академією, що не оспорюється і не заперечується стороною позивача. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив на позовну заяву, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заяву про застосування строку позовної давності до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив, відповідно до ст. 179 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заперечення на відповідь на відзив, відповідно до ст. 180 ЦПК України.

Ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розглду по суті.

У судовому засіданні 22.03.2024 представник позивача надала пояснення, повідомила, що у зв`язку з тим, що у договорі несправедливі умови, кінцевим результатом цього договору була видача диплому позивачу, однак позивач була відрахована через академічну заборгованість, твердження відповідача про академічну заборгованість не відповідає дійсності, оскільки позивач склала КРОК 1,2 це є підтвердженням виконання освітньої програми. Всі квитанції про оплату до договором були долучені до позовної заяви. Просила задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 22.03.2024 представник відповідача надав пояснення, заперечував щодо позовних вимог, з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали у справі, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом ПВНЗ «МАЕМ» від 11 січня 2017 року № 28 громадянку України ОСОБА_3 , яка навчалася у Медичній академії ім. С. Г. Георгієвського, поновлено до числа студентів 3-го курсу 6-го семестру медичного факультету за спеціальністю 7.12010001 «Лікувальна справа» (222) ПВНЗ «МАЕМ» з 16 січня 2017 року терміном на 4 роки до 01 серпня 2020 року. Зобов`язано відпрацювати академічну різницю за індивідуальним графіком протягом семестру після проведення процедури визнання іноземного документу про освіту. Підставою наказу зазначено: заява ОСОБА_3 , академічна довідку № 000902, видана Кримським федеральним університетом імені В. І. Вернадського 17 листопада 2016 року (а.с.10).

16 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ПВНЗ «МАЕМ» укладений договір № М2017/121 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою щодо навчання громадян України та інших осіб, які постійно проживають на території України (далі - договір з надання освітніх послуг) за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів позивача здійснити надання йому освітніх послуг, а саме надання вищої освіти за денною формою навчання у період з 16 січня 2017 року по 30 червня 2020 року для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», за спеціальністю «Лікувальна справа», видати диплом. Позивач зобов`язався здійснити оплату послуг у загальному розмірі 79 200,00 грн (а.с.11-13).

Пунктом 2.1.4 договору з надання освітніх послуг передбаченого видати студенту документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання студентом навчального навантаження, в обсязі необхідному для здобуття певного ступеня вищої освіти та вимог, передбачених цим договором, у тому числі відсутні заборгованості.

Пунктом 2.1.5 договору з надання освітніх послуг передбачено обов`язок виконавця інформувати замовника та одержувача (студента) про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права і обов`язки під час надання та отримання зазначеної послуги.

Наказом ПВНЗ «МАЕМ» від 03 липня 2020 року № 91с студентку 6-го курсу 2019/2020 навчального року медичного факультету ОСОБА_3 відраховано зі складу студентів ПВНЗ «МАЕМ» за невиконання вимог навчального плану з 03 липня 2020 року (а.с.25).

Із листа Департаменту контролю у сфері вищої, фахової перед вищої освіти і освіти дорослих Державної служби якості освіти України від 11 травня 2021 року №03/01-28/60, встановлено, що позивач зверталася з приводу правомірності свого відрахування з навчального закладу за роз`ясненнями. Із отриманої відповіді вбачається, що перевірка була проведена за результатами наданих Академією документів та з`ясовано, що ОСОБА_3 відрахували зі студентів Академії за невиконання навчального плану, однак мотивами цього було те, що вона не здійснила заходи щодо визнання документа про проходження навчання на території Автономної Республіки Крим, відповідно до Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 19 травня 2016 року № 537 (а.с. 18-19).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Щукіна Н.О. зверталася до ПВНЗ «МАЕМ» із адвокатськими запитами від 22 лютого 2021 року та 01 липня 2021 року для отримання інформації щодо правомірності відрахування позивача (а.с. 38-42).

У відповідь на адвокатський запит ПВНЗ «МАЕМ» листом від 05 березня 2021 року № 58 повідомлено, що ОСОБА_3 згідно договірних відносин всі послуги з навчання виконанала в повному обсязі та будь-які претензії відстутні, проте на даний час фактичні дані про визнання іноземного документу про освіту, а саме академічної довідки № МА000902 від 17.11.2016 виданої Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського на ім`я ОСОБА_3 відсутні. За умови надання документу про визнання проходження навчання у Кримському федеральному університеті імені В.І. Вернадського академічної довідки № МА000902 від 17.11.2016 громадянкою ОСОБА_3 академією буде розглянуто питання щодо видачі документів про вищу освіту (а.с. 31).

У відповідь на адвокатський запит ПВНЗ «МАЕМ» листом від 05 липня 2021 року № 143 повідомлено, що під час навчального процесу ОСОБА_3 успішно склала академічну різницю. Згідно договірних відносин всі послуги з навчання виконані в повному обсязі та будь-які претензії відсутні (а.с. 30).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно зі ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту»:

вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;

здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації;

результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про вищу освіту», громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про вищу освіту», заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани студентів, що мають містити, у тому числі, обрані здобувачами вищої освіти навчальні дисципліни.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: невиконання індивідуального навчального плану.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти.

Статтею 63 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані: виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Згідно з пунктом 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15.07.1996 р. № 245, студент може бути відрахований з вищого навчального закладу за академічну неуспішність.

Пунктом 16 вказаного Положення передбачено, що поновлення до складу студентів здійснюється ректором (директором) вищого закладу освіти незалежно від тривалості

перерви в навчанні, причини виключення, трудового стажу, форми навчання і з врахуванням здатності претендента успішно виконувати графік навчального процесу.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2023 позов ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано наказ ПВНЗ «МАЕМ» від 03.07.2020 № 91с «Про відрахування з академії» в частині відрахування ОСОБА_3 зі складу студентів ПВНЗ «МАЕМ» медичного факультету.

У свої запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що причиною невидачі диплому про освіту ОСОБА_3 стала об`єктивна обставина, яка не залежала від волі відповідача, а саме недійсність довідки від 17.11.2016 виданої Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського, яку надала особисто ОСОБА_3 та невжиття особисто ОСОБА_3 певних обов`язкових заходів.

Вказана обставина встановлена рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 21.02.2023, а саме 13 липня 2021 року ОСОБА_3 зверталася до Міністерства освіти і науки України із заявою про здійснення процедури визнання документа про освіту, а саме довідки про період навчання в Кримському федеральному університеті імені В.І. Вернадського, однак 08 листопада 2021 року ОСОБА_3 отримала відмову Міністерства освіти та науки України у визнанні довідки про період навчання у Кримському федеральному університеті імені В.І. Вернадського, виданої 17 листопада 2016 року № МА 000902, оскільки цей заклад відсутній у Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності України та здійснює свою освітню діяльність на тимчасово окупованій території України. Підставою для надання відмови у визнання вказано Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2023 відмовлено у вимозі позивача про зобов`язання відповідача видати документ про вищу освіту.

Факт надання позивачу освітніх послуг за Договором сторони не заперечували.

Позивачем не було подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували недійсність договору.

Разом з тим, приймаючи до уваги заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положення статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Представник позивача у відповіді на відзив заперечує щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності та не погоджується із вказаною заявою представника відповідача, вказує, що не пропустила строк для звернення до суду про захист порушеного права з огляду на наступне.

21 лютого 2023 року після винесення рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі 753/1817/22 за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» про скасування наказу про відрахування, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ОСОБА_3 стало відмомо про порушення її прав, а отже з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності. Отже перебіг позовної давності щодо вимог про визнання договору недійсним обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ст. 216 ЦК України від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позивач звернулася до суду з позовом про скасування наказу про відрахування, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди 27 січня 2022 року, а рішення ухвалено судом 21 лютого 2023 року.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку також про відсутність підстав задоволення вимоги позивача про повернення позивачу коштів у сумі 84 264,00 як повернення коштів, сплачених на виконання недійсного правочину, оскіки вказана вимога є похідною, а отже задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи, що суд дійшов до висновків, щодо відмови у задоволенні позову, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_3 до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародна академія екології та медицини" про визнання договору недійсним, стягнення коштів сплачених на виконання недійсного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.04.2024

Суддя: