УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4242/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Категорія ч.1 ст.163-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника Снігир Тетяни Анатоліївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Снігир Тетяни Анатоліївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2023 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП,
в с т а н о в и в:
Постановою суддіНовоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 08серпня 2023року ОСОБА_1 визнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п?яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 04 липня 2023 року при документальній позаплановій виїзній перевірці ОСОБА_1 , працюючи на посаді голови ФГ «Федончук» та, будучи в зв`язку з цим посадовою особою, вчинив правопорушення: п.п. «а» і «б» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФГ «Федончук» завищено від?ємне значення з ПДВ за квітень 2023 року на загальну суму 304310 грн; п.п. «а» і «б» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФГ «Федончук» завищено суму ПДВ заявлену до відшкодування з бюджету за квітень 2023 року на загальну суму 2035150 грн; ст.201 Податкового кодексу України та п.3 наказу Міністерства фінансів від 31.12.2015 року №1307, господарством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 2338206 грн, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Снігир Т.А. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Зокрема зазначила,що 04.07.2023одночасно зіскладенням протоколупро адміністративнеправопорушення булоскладено тавручено актперевірки №11660/06-30-07-12/39282744про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Федончук». Не погодившись із висновком акту перевірки її підзахисний, як посадова особа платника податків, у встановленому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України порядку 14.07.2023 подав заперечення. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС був прийнятий висновок №156 від 24.07.2023 про часткове задоволення заперечень Господарства в частині суми ПДВ, заявленої до відшкодування до відшкодування з бюджету за квітень 2023 року в розмірі 121431 грн.
Разом із тим, вважає, що з складенням акту перевірки лише розпочинається процедура оформлення результатів податкової перевірки, яка включає в себе певні стадії: подання та розгляд заперечень на акт перевірки, прийняття постійно діючою комісією податкового органу за результатом їх розгляду висновку і лише на підставі цього висновку податкового повідомлення-рішення, яке в свою чергу, може бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку. Однак, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення з боку податкових органів не було прийнято жодного податкового повідомлення-рішення з відповідних питань.
На її думку, складений на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в такому не зазначено об?єктивної сторони правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП. Зокрема, у протоколі не зазначені конкретні дії чи бездіяльність, які б мали місце і полягали у порушенні чи нездійсненні ОСОБА_1 передбачених законодавством правил ведення податкового обліку,оскільки завищеннясуми від?ємного значення з ПДВ може бути лише наслідком порушення порядку ведення податкового обліку, а не самим порушенням.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Диспозицією ч.1ст.163-1КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення №276 від 04.07.2023 та акт перевірки №11660/06-30-07-12/39282744 від 04.07.2023.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до змісту п.86.1. ст.86 Податкового кодексуУкраїни (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.
Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Статтями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.
Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи на вищевказане уваги не звернув та передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Статтею 62Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
За таких підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Слід зазначити, що своїм рішенням від 09.10.2023 №300014/6/99-00-06-01-04-06 Державна податкова служба України скасувала в повному обсязі Податкові повідомлення-рішення №0139850712 від 31.07.2023, №0139870712 від 31.07.2023, №0139860712 від 31.07.2023, прийняті ГУ ДПС у Житомирській області на підставі зазначеного акту від 04.07.2023 №11660/06-30-07-12/39282744. Скарга ФГ «Федончук» задоволена в повному обсязі. За висновками Державної податкової служби України, викладеними в рішенні по скарзі, за наслідками перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області не було доведено порушення ФГ «Федончук» вимог податкового законодавства України.
У відповідності до п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Снігир Тетяни Анатоліївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1КУпАП - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Галацевич
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2023 |
Оприлюднено | 30.10.2023 |
Номер документу | 114458301 |
Судочинство | Адмінправопорушення |
Категорія | Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків |
Адмінправопорушення
Житомирський апеляційний суд
Галацевич О. М.
Адмінправопорушення
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Михайловська А. В.
Адмінправопорушення
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
Михайловська А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні