Рішення

від 26.10.2023 по справі 500/4989/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4989/23

26 жовтня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Гураля Р.В.,

представника відповідача Стрілкової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення пені.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Д 7971,68 грн пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Д.

Питання про розподіл судових витрат, у тому числі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, судом не вирішувалося.

Представник позивача у позові виклав заяву про те, що докази розміру понесених судових витрат, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

16.10.2023 до суду через електронний суд надійшла заява представника позивача, адвоката Гураля Р.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заява містить посилання на докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги, платіжні інструкції, звіт про надану правничу допомогу. Заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (а.с.109-110).

Рішення суду у цій справі від 12.10.2023 ухвалене у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, а тому ухвалою суду від 17.10.2023 на підставі частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) призначено розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у відкритому судовому засіданні на 26.10.2023, запропоновано відповідачам у строк до 24.10.2023 подати до суду обґрунтовані пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

24.10.2023 від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу. Представник відповідача зауважує, що під час розгляду справи суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог, що стосувалися повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 304996,00 грн, у зв`язку з відмовою позивача від частини позовних вимог, бо таке бюджетне відшкодування повернуто платнику у заявленому розмірі.

Таким чином, відповідач в межах своєї компетенції вчинив всі залежні від нього дії визначені законодавством спрямовані на відновлення права позивача, та самостійно усунув порушення, які були підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Також, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, представник відповідача стверджує, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, звернуто увагу, що дана справа є справою незначної складності, по такій категорії справ склалася усталена судова практика.

Відтак контролюючий орган просить відмовити у задоволені вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області жодних заперечень чи пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не подано.

У судовому засіданні 26.10.2023 представник позивача заяву про стягнення судових витрат підтримав з підстав, викладених у ній, та просив їх стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області, яке допустило порушення прав платника податків.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області проти ухвалення додаткового рішення заперечила, з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області у судове засідання не прибув, проте матеріали справи містять заяву цього відповідача про розгляд справи за відсутності представника. З огляду на таку заяву, суд проводив розгляд питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

Суд заслухав пояснення учасників справи та перевіривши доводи заяв учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зауважує, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат адміністративний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій розглядалося судом касаційної інстанції питання щодо застосування норм права, відповідно до яких здійснюється визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:

при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;

при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо порядку обчислення гонорару, то згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, про який йдеться у частині четвертій статті 134 КАС України, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У цій справі суд встановив, що відповідно до укладеного 01.08.2023 між Адвокатським бюро Руслана Гураля та ТОВ Діамант Д (Клієнт) договору №106 про надання правничої допомоги, Адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання здійснювати представництво Клієнта, зокрема, в Тернопільському окружному адміністративному суді у справі про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.4 визначено, що для надання правничої допомоги Клієнту Адвокатське бюро призначає адвоката Гураля Р.В.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору розмір гонорару адвоката становить 15000,00 грн за представництво в суді першої інстанції, сплата гонорару здійснюється до постановлення судового рішення.

Порядок документального оформлення наданої правової допомоги визначений розділом 5 договору. Так, відповідно до пункту 5.1 договору про надану правову допомогу адвокат надає Клієнту звіт, який погоджується Клієнтом, а згідно з пунктом 5.2 договору звіт про надану правову допомогу складається в день ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді першої інстанції (а.с.111).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду, крім договору №106 від 01.08.2023, копії платіжних інструкцій від 08.08.2023 та від 09.08.2023 про перерахування коштів Адвокатському бюро Руслана Гураля в сумі 9000,00 грн та 6000,00 відповідно, з призначенням платежу: оплата за адвокатські послуги, ТОВ Діамант Д (а.с.111 зворот).

Відповідно до інформації звіту про надану правничу допомогу від 12.10.2023 №1210-01 адвокат під час виконання договору про надання правничої допомоги №106 від 01.08.2023 вчиняв наступні дії:

з`ясування обставин справи та актуальної правової позиції в адміністративній справі затрачений час 1 година,

підготовка позову - 5 годин,

підготовка та подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін - 1 година,

підготовка та подання заяви про відмову від позову в частині позовних вимог - 1 година,

підготовка та подання пояснень з приводу початку строку нарахування пені - 2 години,

участь у судовому засіданні з урахуванням часу на проїзд 28.09.2023, 12.10.2023 - 2 години.

Усього: 12 годин.

Розмір гонорару становить 15000,00 грн. Гонорар сплачено в повному обсязі (а.с.112 зворот).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи також на подані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області заперечення щодо заявлених витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки ця справа є справою незначної складності, належить до категорії справ, по яких сформована судова практика, а тому написання позовної заяви, клопотань, пояснень не потребувало значних зусиль та затрат часу.

Суд також враховує, що ухвалою суду від 28.09.2023 прийнято відмову представника позивача від позову та закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Д, заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в податковій декларації з податку на додану вартість №9053531446 за квітень 2022 року в сумі 304996,00 грн та зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відповідну інформацію.

Підставою відмови представника позивача від позову у вказаній частині позовних вимог стало повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Діамант Д бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість №9053531446 за квітень 2022 року, в сумі 304996,00 грн. Таким чином, відповідачем Головним управлінням ДПС у Тернопільській області вчинено дії, спрямовані на відновлення прав позивача та самостійне усунення порушення, що було підставою для звернення позивача із позовом до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 5000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Заява представника позивача підлягає до задоволення частково.

Крім того, суд зазначає, що у рішенні суду від 12.10.2023 у цій справі, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Так, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.08.2023 №1712 (а.с.8) Судовий збір сплачено з розрахунку однієї немайнової вимоги (2684,00 грн) та вимоги майнового характеру в розмірі 7971,68 (в мінімальному розмірі не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 2684,00 грн).

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (внаслідок бездіяльності якого були порушені права позивача) необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору сумі 2684,00 грн (сплаченого за вимогу майнового характеру стягнення пені).

Решта суми судового збору оплачена за позовну вимогу немайнового характеру, по якій суд закрив провадження у зв`язку з відмовою від позову позаяк після подання позову до суду Головне управління ДПС у Тернопільській області вжило заходів для повернення бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу.

Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.

Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Саме стаття 140 КАС України регулює питання розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Натомість положення статті 142 КАС України (повернення судового збору у разі відмови від позову) може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви.

Отже, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку. Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 260/1378/18.

За таких обставин, відповідно до статті 140 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області необхідно стягнути і судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн за позовну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, до стягнення на користь позивача підлягає судовий збір на суму 5368,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн, а всього 10368,00 грн.

Керуючись статтями 134, 138, 139, 143, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат у справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Д" судові витрати у розмірі 10368,00 грн (десять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп), у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант Д, вулиця Богуна, 21, село Доброводи, Тернопільський район, Тернопільська область, 47341, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41322492.

Відповідачі:

Головне управління ДПС у Тернопільській області, вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637.

Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, бульвар Т.Шевченка, 39, місто Тернопіль, 46025, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37977599.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26 жовтня 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.