Постанова

від 26.10.2023 по справі 440/18141/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Головко А.Б.

26 жовтня 2023 р. Справа № 440/18141/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро адвоката Бідюк Яни Володимирівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

16.12.2021 позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро (надалі по тексту ТОВ "Синбат" Агро) звернувся до суду з позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.12.2021 № 190025.

Вимоги мотивував тим, що при складанні акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом інспектором не були враховані пояснення водія про здійснення автомобільних перевезень в межах України. Посилався на те, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, що прямо випливає з аналізу ч. 1 ст. 60 Закон України "Про автомобільний транспорт". Також позивач зазначив про відсутність можливості бути присутнім при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже конверт із листами-повідомленнями отриманий був позивачем із запізненням, після дати фактичного розгляду справи відповідачем.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що перевіркою транспортного засобу позивача встановлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент перевірки відсутні тахокарти за 22.10.2021, про що зазначено в акті перевірки та водієм не заперечувалось. Також відповідач вказав, що ним з дотриманням нормативних строків пересилання поштових відправлень на адресу позивача було направлено повідомлення про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в задоволенні позову ТОВ «Синбат» Агро відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що оскільки під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія тахокарти за 22.10.2021, що не спростовано позивачем, наявні правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник ТОВ «Синбат» Агро адвокат Бідюк Я.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, непред`явлення яких до перевірки тягне застосування адміністративного - господарської відповідальності, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, що прямо випливає з аналізу абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закон України "Про автомобільний транспорт".

Позивач зазначає, що особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справах № 482/9/17 та № 308/12552/16-а.

Вказує, що доказів щодо того, що позивача належним чином було повідомлено про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт матеріали справи не містять. Наявна в матеріалах справи копія повідомлення про розгляд справи від 24.11.2021 №98817/3.1/24- 21, яке нібито було завчасно направлено на адресу підприємства, не є належним повідомленням про розгляд справи, оскільки дане повідомлення було отримано тільки 07.12.2021, тобто на наступний день після розгляду справи. Зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови від 06.12.2021 у відповідача були відсутні відомості щодо належного повідомлення підприємства про розгляд справи про правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Зазначає, що зміст апеляційної скарги зводиться виключно до повторення доводів та вимог позовної заяви, що вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, та свідчить виключно про намагання Позивача затягнути розгляд справи та відстрочити сплату до бюджету застосованих фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Посилається на те, що Інструкцією №385 не передбачено жодних винятків чи диференціації щодо виду здійснюваних перевезень. Норми вказаної Інструкції однаковою мірою поширюються на випадки здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Вказує, що відповідачем завчасно, з дотриманням нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, на адресу позивача направлено повідомлення (копія додавалася до відзиву на позовну заяву) про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 06.12.2021, яке було отримано позивачем 07.12.2021, що не заперечується останнім та на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву додавалися відповідні докази.

Посилається на те, що зазначене поштове відправлення № 3602023776600 згідно даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (роздруківка відповідних відомостей додавалася самим позивачем до позовної заяви та наявна в матеріалах справи) перебувало в точці видачі ще з 30.11.2021, відповідно з цієї дати позивач мав можливість отримати відповідне повідомлення та завчасно ознайомитися з його змістом. Просить врахувати правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове скасуванню, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 22.10.2021 головним державним спеціалістом ВДК на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Опря В.І., на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 18.10.2021 по 25.10.2021 та направлення на рейдову перевірку від 18.10.2021 № 009978 на а/д М-30 км 18+356 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, днз НОМЕР_1 (а.с.32).

Під час рейдової перевірки інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2021 № 318192 (а.с.29).

Даним актом зафіксовано, що 22.10.2021 о 15:15 год. на а/д М-30 км 18+356 проведено перевірку транспортного засобу DAF, днз НОМЕР_1 , що належить ПП «Синбат» Агро та виявлено наступні порушення: факт перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме тахокарти за 22.10.2021, чим допущене порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

В графі акту «Пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій ОСОБА_1 - «Ознайомлений».

Повідомленням від 24.11.2021 № 98817/3.1/24-21 відповідач проінформував ТОВ «Синбат» Агро про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 06.12.2021 о 10.00 год (а.с.27).

Повідомлення про розгляд справи про порушення від 24.11.2021 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 25.11.2021, що підтверджується даними відстеження з сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), трек-номер 3602023776600. Відправлення прибуло у точку видачі 30.11.2021 та вручено за особисто 07.12.2021 (а.с.11).

06.12.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем, встановлено про допущення ТОВ "Синбат" Агро перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у вигляді накладення штрафу в розмірі 17.000 грн (а.с. 28).

Не погодившись із прийнятою постановою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №1 03 (далі - Положення № 103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пп. 2, 19 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; - здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 2344-ІІІ:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ Кабінет Міністрів України 08.11.2006 прийняв постанову № 1567, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567). Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону 6 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

З приводу, висловлених позивачем аргументів щодо відсутності обов`язку під час здійснення внутрішнього перевезення на ведення та пред`явлення до перевірки документів на встановлений тахограф, колегія суддів зазначає наступне про наступне.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п. 3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, тахокарти є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Наявність тахографу у вказаному транспортному засобі та здійснення транспортним засобом саме внутрішніх перевезень позивачем не заперечується, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, водій здійснював вантажні перевезення згідно ТТН від 22.10.2021. На час перевірки встановлено, що у водія відсутні тахокарти за 22.10.2021, що унеможливлює перевірку режиму праці та відпочинку, чим порушено вимоги Наказу № 340.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача з приводу того, що наявність заповнених тахокарт є обов`язковими лише при здійсненні міжнародних перевезень, та зазначає, що вимоги Інструкції № 385 поширюються на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Таким чином наявність цих документів є обов`язковою для перевізників, які здійснюють як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

Крім того, відповідно до вимог п.1.3 Наказу № 340 вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що тахокарти є документами, що відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення.

При цьому, судом враховано ту обставину, що перевірка оснащеності тахографом здійснюється співробітниками Укртрансбезпеки, відповідно до повноважень, лише при здійсненні міжнародних перевезень, а при здійсненні внутрішніх перевезень проводиться лише перевірка документів на встановлений тахограф.

Відповідно до приписів статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку тахокарти за 22.10.2021, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Суд також акцентує, що тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів 22.10.2021 вантажним автомобілем, під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія тахокарти за 22.10.2021, крім того позивачем не спростовувалась дана обставина щодо її відсутності, тому наявні правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Стосовно твердження позивача про протиправність постанови від 06.12.2021 № 190025 у зв`язку із неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п.п. 26,27 зазначеного Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як слідує з матеріалів справи, 24.11.2021 Слобожанським міжрегіональним управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення № 98817/3.1/24-21 про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого керівнику (уповноваженій особі) ТОВ "Синбат" Агро належить прибути 06.12.2021 на 10-00 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України за адресою : м. Полтава, вул. Європейська, 155 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Повідомлення про розгляд справи про порушення від 24.11.2021 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 25.11.2021, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення із сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), ідентифікатор поштового відправлення № 3602023776600.

Відправлення вручене адресату особисто 07.12.2021 (а.с.11), що відповідачем не заперечується.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи про порушення вже після дати її розгляду.

Колегія суддів зазначає, що таке повідомлення не можна розцінювати як своєчасне, оскільки фактично позивач (його представник) був позбавлений реальної можливості прибути на розгляд справи і надати відповідні документи

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Порядку № 1567 містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації посадовими особами Укртрансбезпеки, її територіальних органів наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи до дати розгляду справи про порушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про порушення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що на відповідача не покладено обов`язок контролю за процесом відправлення й отримання поштової кореспонденції після подачі до поштового відділення, оскільки саме відповідач мав пересвідчитись перед розглядом справи про порушення чи повідомлена (обізнана) особа щодо якої здійснюється розгляд про дату та час розгляду такої справи, адже, у протилежному випадку нівелюється сама суть визначення обов`язку повідомляти особу про дату та час розгляду справи про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Неотримання такого повідомлення позивачем вчасно, до дати розгляду справи про порушення зумовлено не його пасивною поведінкою, а пов`язане з тривалістю доставки рекомендованих листів, що не спростовано відповідачем. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, що є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 826/1632/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив наступні висновки: "…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Факт неповідомлення особи, яка притягується до відповідальності про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання постанови у такій справі неправомірною, та такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Колегія суддів зазначає, що особі до якої застосовується штрафна санкція повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу.

Водночас зміст вказаного обов`язку не вичерпується надсиланням лише тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи, передбачені Порядком № 1597: під розписку; рекомендованим листом із повідомленням; надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, неповідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190025 від 06.12.2021.

Таким чином, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» із порушенням установленої процедури.

Колегія суддів також зазначає, що посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 є помилковим, оскільки фактичні обставини повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення у справі № 820/4624/17 є відмінними від тих, що мають місце у розглядуваній справі.

У справі № 820/4624/17 повідомлення про розгляд справи про порушення не було вручено автомобільному перевізнику під час доставки, у розглядуваній справі повідомлення вручено позивачу, проте вже після дати розгляду справи про порушення, тому постанова Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 не є релевантною до цієї справи.

Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги ТОВ "Синбат" Агро, скасовує судове рішення та приймає нове про задоволення позовних вимог.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про задоволення вимог ТОВ "Синбат" Агро , колегія суддів, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору за подання адміністративного позову (2270.00 грн.) та подання апеляційної скарги (3405.00) у загальній сумі 5675.00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро адвоката Бідюк Яни Володимирівни на рішення задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог позову товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро .

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.12.2021 № 190025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Шевченка, 18,Устимівка,Семенівський район, Полтавська область, 38271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат" Агро (ЄДРПОУ 31470402, адреса: вул. Шевченка, 18, Устимівка, Семенівський район, Полтавська область,38271 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова