Ухвала

від 11.04.2024 по справі 440/18141/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №440/18141/21

адміністративне провадження № К/990/39969/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 440/18141/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синбат» Агро до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синбат» Агро (далі - позивач, ТОВ «Синбат» Агро) звернулося до суду із позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, управління Укртрансбезпеки), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 06 грудня 2021 року № 190025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, зокрема й тому, що позивач не був присутнім під час розгляду справи про накладення на нього адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

Головним державним спеціалістом ВДК на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті, на підставі щотижневого графіку та направлення, 22 жовтня 2021 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, днз НОМЕР_1 .

За результатами перевірки посадовими особами складено акт № 318192 яким зафіксовано, що 22 жовтня 2021 року о 15:15 год. на а/д М-30 км 18+356 при перевірці транспортного засобу DAF, днз НОМЕР_1 , що належить ПП «Синбат» Агро виявлено факт перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (Закон №2344-III), а саме: тахокарти за 22 жовтня 2021 року, чим допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Водій ОСОБА_1 з указаним актом про причини порушення ознайомлений.

Про те, що розгляд цієї справи відбудеться 6 грудня 2021 року о 10.00 год відповідач проінформував ТОВ «Синбат» Агро повідомленням від 24 листопада 2021 року № 98817/3.1/24-21 (повідомлення (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) трек-номер 3602023776600 направлено - 25 листопада; прибуло у точку видачі - 30 листопада, вручено особисто - 7 грудня 2021 року).

6 грудня 2021 року розглянувши справу позивач установив, що ТОВ «Синбат» Агро здійснював перевезення вантажу за відсутності у момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III та на підставі абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону, застосував до ТОВ «Синбат» Агро адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року відмовлено в задоволені позову ТОВ «Синбат» Агро про скасування постанови № 190025 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

За висновком суду першої інстанції, оскільки під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія тахокарти за 22 жовтня 2021 року, що не спростовано позивачем, наявні правові підстави для застосування до автомобільного перевізника адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2023 року рішення суду першої інстанції скасував, та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Синбат» Агро.

Визнав протиправною та скасував постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті від 6 грудня 2021 року № 190025. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність у водія тахокарти при здійсненні 22 жовтня 2021 року перевезення вантажу вантажним автомобілем, є підставою для притягнення автомобільних перевізників до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також зауважив, що наявність цих документів (заповнених тахокарт) є обов`язковими для перевізників, які здійснюють як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

Разом з тим, з огляду на те, що позивача належним чином не повідомлено про час і місце розгляду справи (позивач отримав повідомлення про розгляд справи вже після дати її розгляду) цей суд дійшов висновку, що таке порушення є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Враховуючи, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності із порушенням установленої процедури, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ «Синбат» Агро та скасував постанову управління Укртрансбезпеки № 190025.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, Укртрансбезпека подала касаційну скаргу, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій Укртрансбезпека послалася, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначила, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували положення пунктів 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (Порядок) - без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17 та від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Скаржник вважає, що відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у цих постановах, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. Відділом Укртрансбезпеки правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача. Повідомленням № 98817/3.1/24-21 від 24 листопада 2021 року, направленим поштою 25 листопада 2021 року рекомендованим повідомленням № 3602023776600, позивача було викликано для розгляду справи на 6 грудня 2021 року з 10:00 до 12:00, у зв`язку із чим останній був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акта, натомість неотримання вказаної кореспонденції знаходиться у сфері відповідальності останнього, яку відповідач не може гарантувати.

Крім того, як указує скаржник, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Верховний Суд ухвалою від 7 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ТОВ «Синбат» Агро 03 липня 2023 року надало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити Укртрансбезпека в задоволені касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Крім того позивач просив закрити касаційне провадження, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які покликається скаржник, стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, з яких вирішено спір у цій справі, та не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень щодо яких подано касаційну скаргу у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Висновки Верховного Суду

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та клопотання позивача, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також є однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 та від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

З огляду на доводи касаційної скарги, у взаємозв`язку зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинам справи, спірним у справі, яка розглядається, є питання законності (зокрема належності та повноти) дій Укртрансбезпеки щодо повідомлення ТОВ «Синбат» Агро, якого притягнуто до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та забезпечення останньому права висловити свої заперечення та довести відсутність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про які вказується у позовній заяві.

Аналізуючи правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17, на яку посилається скаржник, у касаційній скарзі, констатував, що позивач мав можливість отримати повідомлення (виклик) про розгляд Укртрансбезпекою по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт з визначеної судами дати, проте вказаним правом не скористався.

У цій справі (№ 820/4624/17) Верховний Суд зазначив, що повідомленням від 05 вересня 2017 року № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12 вересня 2017 року. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05 вересня 2017 року, і 07 вересня 2017 року повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

У зв`язку із зазначеним, дійшов висновку, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07 вересня 2017 року, проте вказаним правом не скористався.

На відміну від указаних обставин, у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що повідомлення про розгляд справи про порушення від 24 листопада 2021 року направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 25 листопада 2021 року, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення із сайту «Укрпошта», ідентифікатор поштового відправлення № 3602023776600.

На момент розгляду справи про накладення адміністративно-господарської санкції в Укртрансбезпеки була відсутня інформація про вручення поштового відправлення з викликом на 6 грудня 2021 року, відсутність адресата або відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення.

У трекінгу листа з індикатором 39602023776600 станом на 6 грудня 2021 року була відсутня інформація про доставлення відправлення до об`єкту поштового зв`язку, останній перед записом про вручення 7 грудня 2021 року листа позивачу - «прямує до точки видачі».

Відповідно до пункту 81, 86, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про вручення поштових відправлень під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) чи коли його неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення - адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку. У разі відмови від одержання - повертаються за зворотною адресою.

Таким чином Уктрансбезпека не володіла даними, що ТОВ «Синбат» Агро проінформований про надходження реєстрованого поштового відправлення до об`єкту поштового зв`язку. Відправлення вручене адресату особисто 7 грудня 2021 року, що відповідачем не заперечується.

Отже, позивач отримав повідомлення про розгляд справи про порушення вже після дати її розгляду.

Доказів своєчасного вручення позивачу повідомлення про дату, час та місце розгляду справи ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано, тобто позивач не мав об`єктивної можливості надати додаткові документи та пояснення щодо порушень, за вчинення яких на нього накладено адміністративно-господарський штраф, та спростувати висновки акту перевірки.

Колегія суддів погоджується, що таке повідомлення не можна розцінювати як своєчасне, оскільки фактично позивач (його представник) був позбавлений реальної можливості прибути на розгляд справи і надати відповідні документи.

Указане свідчить про неподібність відмінність (протилежність) встановлених обставин в зазначеній скаржником справі (№ 820/4624/17) та у справі, яка розглядається.

З огляду на наведене, правовідносини у цій справі та у справі № 820/4624/17, за наслідками розгляду якої Верховним Судом винесено постанову від 11 лютого 2020 року - є різними і не можуть бути порівняні у питанні неоднакового застосування судами норм права у подібних правовідносинах, чого вимагає закон.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 колегія суддів зауважує наступне.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

У цій справі спірним питанням є дотримання органом державного нагляду (контролю) процедури накладення стягнення, яка передбачена Порядком №1567.

На противагу цьому, у справі №820/4810/17 (на яку також покликається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд взагалі не досліджував питання дотримання органом державного нагляду (контролю) порушення у застосуванні пункту 26 Порядку № 1567 щодо участі позивача у розгляді справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки вказані обставини судами не оцінювались і не встановлювались через не наведення скаржником таких аргументів ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.

Отже, результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз вказаних справ, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження .

Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які покликається скаржник (№ 820/4624/17 та №820/4810/17), стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, з яких вирішено спір у цій справі, та не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень щодо яких подано касаційну скаргу у цій справі.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах та подібності їх фактичних обставин) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат розгляду доводів скаржника, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження № К/990/39969/23 у справі № 440/18141/21 за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синбат» Агро до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду