Постанова

від 26.10.2023 по справі 400/4191/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4191/21

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Шевчук О.А., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Дочірнього підприємства «Торжок» про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до суду першої інстанції з позовом до Дочірнього підприємства «Торжок» (далі відповідач, ДП «Торжок»), в якому, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, просить стягнути з відповідача податковий борг, у розмірі 893 950,54 грн, який утворився у зв`язку з несплатою юридичною особою орендної плати за земельну ділянку з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих ДП «Торжок», а саме:

НОМЕР_1 , АТ «Сбербанк», МФО 320627,

НОМЕР_2 , АТ «Сбербанк», МФО 320627,

НОМЕР_3 АТ «Сбербанк», МФО 320627.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС в Миколаївській області покликається на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), які зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також встановлюють обов`язок органу державної податкової служби надсилати (вручати) податкову вимогу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки.

Як указує контролюючий орган, у зв`язку з тим, що платник податків, вчасно не сплатив суму узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у останнього утворився податковий борг у розмірі 893 950,54 грн.

За твердженнями позивача, внаслідок непогашення податкового боргу на підставі підпунктів 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган має право стягнути податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують ДП «Торжок».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в задоволенні позову ГУ ДПС в Миколаївській області про стягнення заборгованості з ДП «Торжок» відмовлено.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій ДП «Торжок» земельній ділянці до іншої особи, у відповідача припинилося право користування земельною ділянкою, та відповідно, припинився і обов`язок щодо сплати орендної плати за вказану ділянку.

За таких фактичних обставин та правового регулювання, на думку суду, договір оренди, укладений ДП «Торжок» з органом місцевого самоврядування, в силу закону припинився, а права та обов`язки щодо користування цією ділянкою перейшли до нового власника у тому обсязі, що були визначені договором.

Окрім цього, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували факт існування за ДП «Торжок» заборгованості, суд визнав нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені необґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні позову суд, серед іншого, послався на те, що податковий орган не надав суду докази узгодженості податкових зобов`язань та факт їх сплати чи несплати у строки, передбачені ПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ГУ ДПС в Миколаївській області, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно відсутності обов`язку сплачувати податок, унаслідок переходу права власності до іншої особи.

Скаржник указує, що незважаючи на те, що нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці перейшло у власність іншої юридичної особи, договір оренди земельної ділянки між ДП «Торжок» та Миколаївською міськрадою, на цей час не розірваний, що є підставою для подальшого нарахування орендної плати та формування податкових повідомлень-рішень зі сплати орендної плати за землю.

За твердженням скаржника, внаслідок несплати податкових зобов`язань у ДП «Торжок» утворився податковий борг, який добровільно не сплачений, а тому він підлягає стягненню у судовому порядку.

Окрім цього, скаржник просив замінити позивача у справі - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, в якому просив в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ДП «Торжок» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області як платник податків.

21.10. 2015 між ДП «Торжок» (Орендар) та Миколаївською міською радою (Орендодавець) укладений договір оренди землі №11032, відповідно до умов якого, Миколаївська міська рада передала, а ДП «Торжок» прийняло в оренду земельну ділянку площею 12 960 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі (ТЦ «КИТ») за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108.

26.01.2017 на підставі іпотечного договору ТОВ «Первомайськ-Кондитер» звернуло стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (БЦ та ТЦ «КИТ») за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108 та 108/5, та відповідно набуло права власності на таке нерухоме майно.

Згідно, наявного в матеріалах справи, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26.01.2017 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці, яка була надана ДП «Торжок» в оренду для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, зареєстроване за ТОВ «Первомайськ-Кондитер».

В обґрунтування позову контролюючий орган зазначив, що ДП «Торжок» відповідно до статті 59 ПК України було виставлено та направлено податкову вимогу форми «Ф» від 16.10.2014 №993-25 на суму 56 625,82 грн.

Контролюючий орган вважає, що за ДП «Торжок» рахується податкова заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 893 950,54 грн.

У зв`язку із несплатою ДП «Торжок» вказаних грошових зобов`язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

З урахуванням реформування податкової системи і реорганізації податкових органів, колегія суддів в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, задовольняє клопотання про заміну позивача у справі та допускає заміну позивача - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729), на правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Згідно пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачають, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підпункт 20.1.34. пункту 20.1 статі 20 ПК України визначає право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.

За приписами підпункту 14.1.72. пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачами, відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, є - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності, зокрема, на умовах оренди.

Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 269.1.12 пункту 269.1 статті 269 цього Кодексу платниками плати за землю є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Наведений перелік правових норм встановлює обов`язок орендаря сплачувати земельний податок за землю у формі орендної плати.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів контролюючого органу про чинність договору оренди від 21.10.2015, укладеного між ДП «Торжок» та Миколаївською міською радою, та відповідно про обґрунтованість нарахування відповідачеві податкових зобов`язань, колегія суддів враховує таке.

Як мовилося вище, між ДП «Торжок» та Миколаївською міською радою укладений договір оренди землі №11032 від 21.10.2015, відповідно до умов якого, Миколаївська міська рада передала, а ДП «Торжок» прийняло в оренду земельну ділянку площею 12960 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі (ТЦ «КИТ») за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108.

26.01.2017 року на підставі іпотечного договору ТОВ «Первомайськ-Кондитер» звернуло стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно (БЦ та ТЦ «КИТ») за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108 та 108/5, та відповідно набуло права власності на таке нерухоме майно.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26.01.2017 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці, яка була надана ДП «Торжок» в оренду для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, зареєстроване за ТОВ «Первомайськ-Кондитер».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі Закон №161-ХІV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України ) та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). При цьому, розглядаючи справу по суті, суд має керуватись положеннями законодавства, діючого станом на день відчуження нерухомого майна.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до пункту «е» статті 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно статті 31 Закону №161-ХІV, договір землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.

Окрім цього, частина 1 статті 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 7 Закону №161-ХІV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється, в силу прямої вказівки закону, без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Таким чином, законодавство, чинне на момент відчуження нерухомого майна, вже містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Резюмуючи викладене, колегія суддів наголошує, що після відчуження об`єктів нерухомості відповідач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Правовідносини між попереднім власником нерухомого майна та орендодавцем є припиненими з дати відчуження об`єкту нерухомості у зв`язку із фактом відчуження майна.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З огляду на викладене, правовідносини за договором оренди землі від 21.10.2015 року між ДП «Торжок» та Миколаївською міською радою є припиненими в силу закону - у зв`язку із відчуженням об`єкту нерухомості на користь ТОВ «Первомайськ-Кондитер».

Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нежитлову будівлю ТОВ «Первомайськ-Кондитер», у ДП «Торжок» припинилось право користування земельною ділянкою, за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, яка була раніше надана відповідачу в оренду для обслуговування нежитлової будівлі, а ТОВ «Первомайськ-Кондитер» набуло всі права та обов`язки щодо користування земельною ділянкою в тому ж обсязі, що були визначені в Договорі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що після відчуження об`єктів нерухомості відповідач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а доводи контролюючого органу про зворотне такими, що суперечать наведеному вище законодавству.

Відсутні також підстави погоджуватися з доводами скаржника, що відсутність переоформлення договору оренди на іншого орендаря, надає підстави нараховувати ДП «Торжок» плату за землю, оскільки як вказувалося вище, це не передбачено процитованим вище законодавством.

Отож, слід констатувати, що контролюючий орган не довів правомірність нарахування податкових зобов`язань ДП «Торжок» зі сплати податку з орендної плати з моменту переходу права власності до іншої особи та виникнення податкового боргу у зв`язку з несплатою таких зобов`язань.

Стосовно доводів скаржника про наявність у ДП «Торжок» податкового боргу в заявленій до стягнення сумі, а також про правомірність нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати, слід зазначити таке.

Колегія суддів враховує, що у додаткових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, контролюючий орган навів розрахунок податкової заборгованості ДП «Торжок» станом на 05.08.2021, який становить 704 880,88 грн.(а.с.96,98).

В апеляційній скарзі контролюючий орган також вказує на те, що в ході розгляду справи ГУ ДПС у Миколаївській області зменшило розмір позовних вимог на суму 704 880,88 грн.

Таким чином, сума стягнення складає 704 880,88 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 суд витребував від ГУ ДПС в Миколаївській області інформацію щодо наявності податкового боргу ДП «Торжок» станом на 26.01.2017, про підстави його виникнення та з чого він складався.

З огляду на посилання контролюючого органу на проведення камеральних перевірок суд витребував акт перевірки питання своєчасності сплати ДП «Торжок» зобов`язань за серпень 2015 року, за липень - грудень 2016 року, за січень - липень 2017 року, а також сплати податкових зобов`язань з орендної плати за землю згідно податкових повідомлень - рішень: від 02.12.2016 - №0013661204, від 02.12.2016 - №0013671204, від 02.12.2016 - №0013681204.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції послався на те, що податковий орган не надав суду докази узгодженості задекларованих платником податків податкових зобов`язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0115445005 від 18.12.2018, №0023331210 від 03.04.2018, суд апеляційної інстанції також витребував докази узгодженості таких зобов`язань та факт їх сплати чи несплати у строки, передбачені ПК України.

На виконання ухвали апеляційного суду, контролюючий орган надав розрахунок податкової заборгованості ДП «Торжок» станом на 26.01.2017, податкові повідомлення рішення від 02.12.2016, 18.12.2018, 03.04.2018 та докази на підтвердження направлення таких повідомлень відповідачеві.

Окрім цього, контролюючий орган повідомив про те, що станом на 26.01.2017 за ДП «Торжок» рахувався непогашений податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 277 422,09 грн., який самостійно був задекларований в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період вересень-2016 року листопад 2016 та за податковими повідомленнями рішеннями від 02.12.2016 № 0013661204, № 0013671204, №0013681204 за 2016 рік про нарахування штрафних санкцій на несвоєчасну сплату самостійно задекларованих зобов`язань.

Згідно поданих до контролюючого органу податкових декларацій зі плати за землю за договором оренди землі від 21.10.2015 №11032 платник податків задекларував такі суми орендної плати:

-за 2015 рік - грошових зобов`язань у сумі 640 858,98 грн.

-за 2016 рік - грошових зобов`язань у сумі 786 866,40 грн.

-за 2017 рік - грошових зобов`язань у сумі 1 195 236 грн.

-за 2018 рік - грошових зобов`язань у сумі 1 195 236 грн.

-за 2019 рік - грошових зобов`язань у сумі 1 195 236 грн.

-за 2020 рік - грошових зобов`язань у сумі 1 195 236 грн.

Позивач вказує, що ДП «Торжок» до місцевого бюджету сплатило орендну плату в 2015 році у розмірі 569 251,83 грн., в 2016 році у розмірі 953 544,80 грн., в 2017 році сплата орендних платежів не здійснювалась, в 2018 році у розмірі 2 60,97 грн., в 2019 році у розмірі - 621,29 грн., в 2020 - 2021 роках сплата орендних платежів не здійснювалась

За несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з орендної плати за договором оренди землі від 21.10.2015 року №11032 до ДП «Торжок» були застосовані штрафні (фінансові) санкції та прийняті податкові повідомлення - рішення :

- від 02.12.2016 №0013661204 у сумі 56 561,33 грн. за 2015 рік (20%);

- від 02.12.2016 №0013671204 у сумі 2 159,84 грн. за 2016 рік (10%);

- від 02.12.2016 №0013681204 у сумі 78 686,64 грн. за 2016 рік (20%);

Згідно наданої, до податкового органу, уточнюючої податкової звітності з плати за землю від 18.05.2017 платник ДП «Торжок» уточнив грошові зобов`язання з орендної плати за землю за податковий період 2017 року до зменшення на суму 996 030,0 грн. (за березень - грудень місяць), у зв`язку з чим засобами програмного забезпечення ІС «Податковий борг» в автоматичному режимі в інтегрованій картці платника (далі- ІКП) погашений податковий борг минулих періодів 2016 та 2017 років у сумі 979 824,91 грн та розрахована пеня у сумі 16 205,09 грн.

За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю згідно податкових повідомлень - рішень від 02.12.2016 №0013661204, №0013671204, №0013681204 та за податкові періоди за серпень 2015 року, за липень - грудень 2016 року, за січень - липень 2017 року до платника ДП «Торжок» застосовані штрафні санкції та прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 03.04.2018 №0023331210 на суму 206 533,73 грн.,

- від 03.04.2018 №0023321210 у сумі 11 958,64 грн.

Також в 2018 році до ДП «Торжок» за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати за землю за податковий період липень 2017 році застосовані штрафні санкції та прийняті податкове повідомлення - рішення форми «Ш»:

- від 30.08.2018 №0080021210 на суму 337,95 грн.,

- від 18.12.2018 №0115445005 на суму 214,25 грн.

- від 11.05.2019 №0032915005 на суму 124,26 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №400/4647/20 ухвалено судове рішення, яким частково скасоване на суму 111 301,14 грн. податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 03.04.2018 №0023331210 на суму 206 533,73 грн.

На підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №400/4647/20 ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло нове податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 25.06.2021 №0051540403 на суму 95 232,59 грн., яке отримало ДП «Торжок» 16.07.2021.

Окрім цього, ГУ ДПС у Миколаївській області повідомило ДП «Торжок» про необхідність надання уточнюючої податкової звітності з орендної плати за землю за 2016 - 2018 роки та про необхідність надання податкових декларацій з плати за землю за податкові періоди 2017-2019 роки

Згідно наданої до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 07.02.2020 ДП «Торжок» уточнило грошові зобов`язання з орендної плати за податковий період 2017 року до збільшення на суму 1 336 463,28 грн. (за січень - грудень місяць), штрафної санкції у сумі 44 093,86 грн., пені у сумі 38 6816,77 грн.

Згідно наданої до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 30.07.2020 ДП «Торжок» уточнило грошові зобов`язання з орендної плати за землю таким чином:

-за податковий період 2017 року грошові зобов`язання зменшені на суму 1 407 696,84 грн. (за лютий - грудень місяць, податкова декларація від 30.07.2020);

-за податковий період січень 2017 року зменшені на суму 127 972,44 грн. (податкова декларація від 09.12.2020).

За 2018 рік ДП «Торжок» уточнило грошові зобов`язання до зменшення на суму - 1195236,00 грн.(податкова декларація від 29.07.2020), за 2019 рік грошові зобов`язання уточнені до зменшення на суму - 1195236,00 грн. (податкова декларація з плати за землю від 29.07.2020), за 2020 рік уточнено грошових зобов`язань до зменшення на суму - 1195236,00 (податкова декларація від 29.07.2020).

Отже у період з 2017 по 2020 підприємством було подано ряд уточнюючих декларацій з плати за землю, якими повністю видалена сума податку на землю та пені.

Жодних зауважень чи рішень чи заперечень щодо прийняття зазначених уточнюючих декларації податковий орган не надав. Отже уточнені нульові суми сплати за землю вважаються узгодженими.

ГУ ДПС в Миколаївській області листом від 06.11.2020 повідомило що камеральна перевірка уточнюючих декларацій від 29.07.2020 та 30.07.2020, якими ДП «Торжок» повністю видалив податкові зобов`язання, починаючи з 26.01.2017 відбулась без встановлення порушень та складання акту (а.с.83).

Обраховуючи суму узгодженого податкового зобов`язання, колегія суддів виходить з того, що на виконання ухвали суду, контролюючий орган надав до суду докази щодо узгодженості таких зобов`язань на суму 384 827, 57 грн.

В іншій частині суми податкового боргу позивач доказів на підтвердження узгодженості податкових зобов`язань до суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, грошові зобов`язання з орендної плати на суму 320 053,31 грн. є неузгодженими та не набули статусу податкового боргу, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

ГУ ДПС в Миколаївській області під час звернення до суду із позовом про стягнення з ДП «Торжок» податкового боргу просив стягнути його з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих ДП «Торжок», а саме:

НОМЕР_1 , АТ «Сбербанк», МФО 320627,

НОМЕР_2 , АТ «Сбербанк», МФО 320627,

НОМЕР_3 АТ «Сбербанк», МФО 320627.

Втім, колегія суддів враховує, що 10 грудня 2021 року згідно рішення №8 від 27 вересня 2021 року Єдиного акціонера Акціонерного товариства «Сбербанк» Акціонерне товариство «Сбербанк» було перейменовано на Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК»

На підставі постанови № 19 від 24 лютого 2022 року Правління Національного банку України "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану" Правлінням Національного банку України затверджено рішення № 91-рш/БТ від 25 лютого 2022 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК"».

Колегія суддів вважає, що задоволення позову шляхом стягнення податкового боргу у визначений позивачем спосіб не відповідатиме меті адміністративного судочинства, у зв`язку з чим вважає, що належним способом вирішення даного спору має бути стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують платника податків.

Аналізуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд не дотримався приписів частини 4 статті 9 КАС України, оскільки зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Так, Верховний Суд наголошував на тому, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що неповне встановлення обставин справи, виразилося в тому, що суд не витребував у позивача необхідні докази на підтвердження обґрунтованості заявленого позову, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду слід скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Дочірнього підприємства «Торжок» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Торжок» (код ЄДРПОУ 32143382) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 384 827 (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 57 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя О. А. Шевчук

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 26.10.2023.