Окрема ухвала

від 26.10.2023 по справі 640/34009/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА УХВАЛА

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №640/34009/21

адміністративне провадження №К/990/33467/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.

розглядаючи у порядку письмового провадження у касаційній інстанції касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 (у складі колегії суддів: Сорочка Є.О. (суддя-доповідач), Коротких А.Ю., Федотова І.В.) у справі №640/34009/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування окремих положень містобудівних умов

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати окремі положення Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом" по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25.04.2018 № 5468/0/7-1-18, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури від 10.05.2018 № 386, а саме:

- положення абзацу першого пункту 1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" в частині, де зазначено: "за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого, погодженого згідно чинного законодавства";

- положення абзацу першого пункту 2 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" в частині, де зазначено: "вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92**.";

- абзацу першого пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", а саме: "Ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.";

- положення абзацу четвертого пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" в частині, де зазначено: "Закону України "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 № 817, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (із змінами та доповненнями).";

- абзацу п`ятого пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", а саме: "Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318";

- абзацу шостого пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", а саме: "Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини").";

- абзацу сьомого пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", а саме: "Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини").";

- положення абзацу двадцять третього пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" в частині, де зазначено: "Про охорону культурної спадщини"; "ДБН Б.2.2-2-2008 "Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач 02.09.2022 (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті) подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 та на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 28.11.2022 (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті) відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №640/34009/2 з підстав, передбачених абзацом 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Під час розгляду справи у касаційному порядку Судом було встановлено, що скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Так, копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.07.2022 отримано відповідачем 22.07.2022. Вказане встановлено судом апеляційної інстанції та зазначено скаржником у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином до 21.08.2022 відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження. Враховуючи, що 21.08.2022 був вихідним днем, то відповідно до приписів частини 6 статті 120 КАС України останнім днем стоку на звернення з апеляційною скаргою було 22.08.2022, однак згідно відбитку поштового штемпелю на конверті, апеляційна скарга відповідачем подана до Шостого апеляційного адміністративного суду лише 02.09.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022, відповідач зазначив лише, що оскаржуване рішення отримано ним 22.07.2022, проте у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та оголошенням простою у роботі працівників скаржника ним пропущений строк на апеляційне оскарження.

Надавши оцінку зазначеним у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження обставинам, які, на думку відповідача, підтверджують об`єктивну неможливість подання у визначені процесуальним законодавством строки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими. На переконання апеляційного суду наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки будь-яких об`єктивних відомостей та доказів того, що запроваджений воєнний стан унеможливив подання апеляційної скарги у встановлені строки, скаржник не навів. Окрім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що простій у роботі працівників скаржника був припинений ще 01.06.2022, а оскаржуване рішення суду першої інстанції отримано 22.07.2022, проте апеляційну скаргу подано лише 02.09.2022 (згідно відбитку поштового штемпелю на конверті) Також вважав, що обставина того, що скаржник припинив простій лише декількох працівників юридичного управління, не виправдовує пропуск строку апеляційного оскарження. Скаржник не навів жодних пояснень та доказів неможливості виведення із простою інших працівників, неможливості подання апеляційної скарги працівниками, яких виведено із простою. Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження скаржником не наведено.

З вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції погодився і Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги відповідача на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасники справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Окрім того, приписами пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України встановлено, зокрема, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлений законом строк.

Приписами частини 1 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що відповідач (суб`єкт владних повноважень), знаючи про судову практику Верховного Суду щодо поновлення строків, подає завідомо неприйнятну апеляційну скаргу, ставлячи під удар суспільні інтереси. Тобто у цьому випадку відповідач не виконує належним чином обов`язки щодо захисту суспільних інтересів громади міста Києва у сфері містобудування.

Колегія суддів дійшла висновку що встановлені у цій справі обставини дозволяють стверджувати, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином не реалізував своє право на оскарження судового рішення у встановлений процесуальним законом строк, що призвело до безпідставного пропуску строку апеляційного оскарження та у подальшому - постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів наголошує, що основне призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед, у межах касаційного провадження конкретної справи сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами певної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрям, у якому у майбутньому слід здійснювати вибір та застосування правової норми).

Згідно із статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Частинами 1, 4 та 5 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, хоч повідомлена сторонами інформація (заявлене клопотання) може бути прийнята до уваги.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.09.2021 у справі № 9901/144/21.

Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом суду.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.02.2019 у справі № 800/500/16 та ухвалі від 18.03.2019 у справі № 200/4900/17.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 №6293/6334 (далі - Положення ) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 2 Положення Департамент підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, підпорядковується Київському міському голові, входить до структури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади

Таким чином, оскільки cудом встановлено неналежну реалізацію відповідачем процесуальних прав під час оскарження у апеляційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її на адресу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для вжиття відповідних заходів реагування для усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

Зважаючи на виявлені під час розгляду цієї справи порушення процесуального закону, а також з огляду на характер причин та умов, які їм сприяли, спричинених цими порушеннями наслідків, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічна норма викладена у пункті 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 згідно з якою на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Частинами 3 та 4 статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Приписами статті 54 КАС України визначено, що органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням

З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у випадку неналежного здійснення відповідних повноважень органом місцевого самоврядування

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у цьому випадку наявні підстави проінформувати Київську міську прокуратуру про неналежне здійснення Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїх повноважень у справі № 640/34009/21.

Керуючись статями 3, 243, 249, 358 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Довести до відома виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про неналежну реалізацію Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) процесуальних прав, що призвело до пропуску строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 у спрві № 640/34009/21, а також про необхідність вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця з моменту отримання окремої ухвали.

Окрему ухвалу направити до відома Київської міської прокуратури.

Окрема ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

В. М. Кравчук

С. М. Чиркін