Постанова

від 26.10.2023 по справі 822/1981/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 822/1981/17

адміністративне провадження № К/9901/17169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акпадон Агро» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (головуючий суддя Петричкович А.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акпадон Агро» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акпадон Агро» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Акпадон Агро») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Хмельницькій області, Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" за №0004811404 від 03 липня 2017 року про нарахування пені у розмірі 1 118 992,16 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №1106/13-01-14-14 від 16 червня 2017 року, щодо порушень строків повернення валютної виручки в Україну, оскільки останні, на його думку, зроблені без врахування як положень постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" (далі - постанова Правління НБУ №361), якою збільшено строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 до 120 днів, так і вжитих у відношенні контрагентів заходів, направлених на недопущення таких порушень. До того ж нарахована пеня є адміністративно-господарською санкцією, яка має застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання про наявність підстав для нарахування позивачу пені з огляду на недотримання останнім вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Суди підкреслили, що митне оформлення при експортних операціях та проведення авансових виплат при імпортних операціях позивача було здійснено у період чинності Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94) та постанов Правління Національного банку України №386 від 14 вересня 2016 року, №354 від 03 червня 2015 року, №270 від 12 травня 2014 року, №342 від 07 червня 2016 року, №515 від 20 серпня 2014 року, якими встановлювались строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; приписи ж пункту 2 постанови Правління НБУ №361, якою збільшено такий строк з 90 до 120 календарних днів, не можуть бути застосовані при вирішенні спору у даній справі, оскільки період її дії виходить за межі строків оформлення митних декларацій та здійснення авансових платежів. Суди також зазначили й про непоширення на дані правовідносини статті 250 ГК України, враховуючи положення її частини 2, відповідно до якої дія останньої не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Насамперед зазначав про помилковість встановлення судами попередніх інстанцій моменту, з якого припиняється нарахування санкцій, оскільки, за твердженням скаржника, в розумінні частини 2 статті 4 Закону №185/94 датою прийняття до розгляду заяви є дата звернення до суду з позовом, а не дата ухвали про відкриття провадження, як визначили суди попередніх інстанцій. Крім того суди не врахували рішень господарського суду про задоволення позовних вимог за трьома контрактами як підставу для несплати пені за ними та ухвали про припинення судового провадження у справі за іншим контрактом через відмову від позову у зв`язку з добровільним виконанням нерезидентом його умов. Також Товариство вказувало на неправомірність визначення контролюючим органом в акті перевірки курсу валют при відображенні в національній валюті сум операцій, а саме - на день виникнення порушення, а не на день виникнення заборгованості, як це передбачено чинним законодавством, що, в свою чергу, в подальшому, спричинило завищення розміру пені. Водночас скаржник звертав увагу на порушення контролюючим органом строків нарахування санкцій, встановлених частиною 1 статті 250 ГК України.

Відповідач у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Товариство у відповіді на відзив висловило свою незгоду з наведеними в останньому мотивами податкового органу та просило подану ним касаційну скаргу задовольнити.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що в період з 06 по 09 червня 2017 року посадовою особою Управління на підставі направлення від 06 червня 2017 року №1185 та наказу від 01 червня 2017 року №1275 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Акпадон Агро" з питання своєчасності надходження валютних цінностей в Україну та підтвердження повідомлень ПАТ КБ "Приватбанк" про порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контрактах №MD25-02/14 від 25 лютого 2014 року, №18 від 04 серпня 2013 року, №MD-18/02 ТП від 18 лютого 2015 року, №02/03 від 02 березня 2016 року, №MD-30/05 від 30 травня 2016 року, №16/04 від 16 липня 2013 року, №82 від 30 серпня 2013 року за період з 25 лютого 2014 року по 31 травня 2017 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2017 року за №0926/22-01-14-04/33842995, яким, в свою чергу, встановлено недотримання позивачем статей 1 - 2 Закону №185/94 та пунктів 1 постанов Правління НБУ №386 від 14 вересня 2016 року, №354 від 03 червня 2015 року, №270 від 12 травня 2014 року, №342 від 07 червня 2016 року, №515 від 20 серпня 2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем 03 липня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004811404 про нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 118 992,16 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1 Закону №185/94 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Приписами ж частин 1 та 4 статті 2 Закону №185/94 передбачалось, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Разом з тим, згідно зі статтею 4 Закону №185/94 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 21 серпня 2014 року і діє до 21 листопада 2014 року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року №734 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 22 листопада 2014 року і діє до 02 грудня 2014 року включно.

Згідно з постановою Правління НБУ від 01 грудня 2014 року №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 03 грудня 2014 року і діє до 03 березня 2015 року включно.

За змістом постанови Правління НБУ від 03 березня 2015 року №160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 04 березня 2015 року і діє до 03 червня 2015 року включно.

Постанова Правління НБУ від 03 червня 2015 року №354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" визначала, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 04 червня 2015 року і діє до 03 вересня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 03 вересня 2015 року №581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 04 вересня 2015 року і діє до 04 грудня 2015 року включно.

Згідно з постановою Правління НБУ від 04 грудня 2015 року №863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 05 грудня 2015 року і діє до 04 березня 2016 року включно.

03 березня 2016 року Правління НБУ постановою за №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" установило, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 05 березня 2016 року і діє до 08 червня 2016 року включно.

За змістом постанови Правління НБУ від 07 червня 2016 року №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 09 червня 2016 року і діє до 14 вересня 2016 року включно.

Разом з тим пунктом 2 постанови Правління НБУ від 28 липня 2016 року №361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» внесено до постанови Правління НБУ від 07 червня 2016 року №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" зміни й у пункті 1 цифри "90" замінено цифрами "120". Ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування (з 29 липня 2016 року). Пункт 2 цієї постанови діє до 14 вересня 2016 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 14 вересня 2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Постанова набирає чинності з 15 вересня 2016 року і діє до 15 грудня 2016 року включно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди встановили наступне.

1. На виконання умов імпортного контракту №16/04 від 16 липня 2013 року, укладеного між резидентом Великобританії "Fortland Development" LLP (як продавцем) та ТОВ "Акпадон-Агро" (як покупцем), останнє здійснило попередню оплату товару згідно наступних платіжних доручень в іноземній валюті:

- №1829 від 22 жовтня 2014 року на суму 11 500 Євро (граничний строк надходження імпорту - 20 січня 2015 року);

- №1831 від 23 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 21 січня 2015 року);

- №1836 від 24 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 22 січня 2015 року);

- №1838 від 27 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 25 січня 2015 року);

- №1845 від 29 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 27 січня 2015 року);

- №1848 від 30 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 28 січня 2015 року).

Контролюючим органом в акті перевірки визначено, що порушення законодавчо встановленого строку здійснення імпортних операцій за контрактом №16/04 складає:

- в сумі 11 500 Євро на 78 днів (з 21 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 77 днів (з 22 січня по 08 квітня 2015 року):

- в сумі 10 000 Євро на 76 днів (з 23 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 73 дні (з 26 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 71 день (з 28 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 70 днів (з 29 січня по 08 квітня 2015 року).

Судами встановлено, що у зв`язку з невиконанням нерезидентом зобов`язань по контракту №16/04 від 16 липня 2013 року ТОВ "Акпадон-Агро" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою від 30 березня 2015 року про стягнення з нерезидента 61 500 Євро основної заборгованості й ухвалою суду у справі №924/533/15 від 09 квітня 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду.

2. На виконання умов імпортного контракту №18 від 04 серпня 2013 року ТОВ "Акпадон-Агро" (як покупцем) здійснено попередню оплату товару резиденту Великобританії "Fortland Development" LLP (як продавцю) згідно наступних платіжних доручень в іноземній валюті:

- №1877 від 11 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 09 лютого 2015 року);

- №1878 від 12 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 10 лютого 2015 року);

- №1882 від 13 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 11 лютого 2015 року);

- №1883 від 14 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 12 лютого 2015 року);

- №1888 від 17 листопада 2014 року на суму 585 Євро (граничний строк надходження імпорту - 15 лютого 2015 року).

Як вказано в акті перевірки, порушення законодавчо встановленого строку здійснення імпортної операції за контрактом №18 від 04 серпня 2013 року складає:

- в сумі 10 000 Євро на 57 днів (з 10 лютого по 07 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 56 днів (з 11 лютого по 07 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 55 днів (з 12 лютого по 07 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 54 дні (з 13 лютого по 07 квітня 2015 року);

- в сумі 585 Євро на 51 день (з 16 лютого по 07 квітня 2015 року).

У зв`язку з невиконанням нерезидентом зобов`язань по контракту №18 від 04 серпня 2013 року ТОВ "Акпадон-Агро" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою від 30 березня 2015 року про стягнення з нерезидента 40 585 Євро основної заборгованості й ухвалою суду у справі №924/519/15 від 08 квітня 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду.

3. Стосовно виконання імпортного контракту №82 від 30 серпня 2013 року, укладеного між ТОВ "Акпадон-Агро" (як покупцем) та резидентом Великобританії "Fortland Development" LLP (як продавцем), то Товариством здійснено попередню оплату товару відповідно до таких платіжних доручень в іноземній валюті:

- №1839 від 28 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 26 січня 2015 року);

- №1850 від 31 жовтня 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 29 січня 2015 року);

- №1858 від 03 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 01 лютого 2015 року);

- №1861 від 04 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 02 лютого 2015 року);

- №1870 від 06 листопада 2014 року на суму 8 900 Євро (граничний строк надходження імпорту - 04 лютого 2015 року);

- №1872 від 07 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 05 лютого 2015 року);

- №1875 від 10 листопада 2014 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 08 лютого 2015 року).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що порушення законодавчо встановленого строку здійснення імпортних операцій складає:

- в сумі 10 000 Євро на 72 дні (з 27 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 69 днів (з 30 січня по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 66 днів (з 02 лютого по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 65 днів (з 03 лютого по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 8 900 Євро на 63 дні (з 05 лютого по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 62 дні (з 06 лютого по 08 квітня 2015 року);

- в сумі 10 000 Євро на 59 днів (з 09 лютого по 08 квітня 2015 року).

У зв`язку з невиконанням нерезидентом зобов`язань по контракту №82 від 30 серпня 2013 року ТОВ "Акпадон-Агро" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою від 30 березня 2015 року про стягнення з нерезидента 68 900 Євро основної заборгованості й ухвалою від 09 квітня 2015 року у справі №924/520/15 суд прийняв позовну заяву до розгляду.

4. Щодо договірних відносин за імпортним контрактом №MD-30/05 від 30 травня 2016 року, укладеним між ТОВ "Акпадон-Агро" (як покупцем) та SRL"Acpadon", Республіка Молдова (як продавцем), то на виконання його умов Товариством здійснено попередню оплату згідно платіжного доручення в іноземній валюті №2542JBKLGO від 14 червня 2016 року на суму 10 000 Євро (граничний строк надходження імпорту - 12 жовтня 2016 року).

Повернення коштів на суму 10 000 Євро надійшло на користь ТОВ "Акпадон-Агро" 22 липня 2017 року (платіжне доручення №2202078600).

Контролюючим органом під час перевірки визначено, що період прострочення імпорту на суму 10 000 Євро складає 133 дні (з 13 жовтня 2016 року по 22 липня 2017 року).

5. Відповідно до експортного контракту від 18 лютого 2015 року №MD-18/02 ТП, укладеного між ТОВ "Акпадон-Агро" (як продавцем) та SRL"Valesia-Prim", Молдова (як покупцем), Товариством відвантажено покупцеві товар за наступними митними деклараціями:

- №400050000/2015/001712 від 27 лютого 2015 року на суму 4 000 Євро (граничний строк надходження виручки в іноземній валюті - 28 травня 2015 року);

- №400050000/2015/002865 від 02 квітня 2015 року на суму 2 510 Євро (граничний строк надходження виручки в іноземній валюті - 01 липня 2015 року).

Оплата за відвантажений товар надійшла на валютний рахунок ТОВ "Акпадон-Агро" згідно виписки банку 10 липня 2015 року на суму 5 510 Євро.

Згідно розрахунку пені період прострочення складає:

1) в сумі 4 000 Євро на 43 дні (з 29 травня 2015 року по 10 липня 2015 року);

2) в сумі 1 510 Євро на 9 днів (з 02 липня 2015 року по 10 липня 2015 року);

3) в сумі 1 000 Євро на 700 днів (з 02 липня 2015 року по 31 травня 2017 року).

6. На виконання експортного контракту від 02 березня 2016 року №02/03, укладеного між ТОВ "Акпадон-Агро" (як продавцем) та ЗАО "Пуховичский Агропродукт", Республіка Білорусь (як покупцем), Товариством відвантажено покупцеві товар за наступними митними деклараціями :

- №400050000/2016/004325 від 11 квітня 2016 року на суму 35 000 Євро (граничний строк надходження виручки в іноземній валюті - 10 липня 2016 року);

- №400050000/2016/004327 від 11 квітня 2016 року на суму 35 000 Євро (граничний строк надходження виручки в іноземній валюті - 10 липня 2016 року);

- №400050000/2016/004328 від 11 квітня 2016 року на суму 35 000 Євро (граничний строк надходження виручки в іноземній валюті - 10 липня 2016 року).

Оплата за відвантажений товар надійшла на валютний рахунок ТОВ "Акпадон-Агро" згідно наступних виписок банку:

- від 06 травня 2016 року - на суму 50 000 Євро;

- від 12 травня 2016 року - на суму 25 000 Євро;

- від 17 жовтня 2016 року - на суму 30 000 Євро.

Згідно розрахунку пені період прострочення складає 99 днів, сума прострочення - 30 000 Євро, строк - з 11 липня по 17 жовтня 2016 року.

У зв`язку з невиконанням нерезидентом ЗАО "Пуховичский Агропродукт" зобов`язань по контракту №02/03 від 02 березня 2016 року ТОВ "Акпадон-Агро" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення 824 460,00 грн. (30 000 Євро) основної заборгованості й ухвалою у справі №924/661/16 від 18 липня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду.

Разом з тим ухвалою Господарського суду Хмельницької області 23 грудня 2016 року провадження у справі №924/661/16 припинено у зв`язку із сплатою ЗАО "Пуховичский Агропродукт" боргу в повному обсязі.

Як вже вказувалось в цій постанові, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодились із встановленими й зафіксованими в акті перевірки порушеннями як такими Товариством строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку із чим дійшли переконання, що йому було правомірно нараховано пеню в сумі 1 118 992,16 грн. згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому суди вказали про неможливість застосування до спірних правовідносин положень постанови Правління НБУ №361, якою збільшено строк розрахунків за експортними та імпортними операціями з 90 до 120 календарних днів, оскільки остання набрала чинності з 29 липня 2016 року, а оформлення митних декларацій та здійснення авансових платежів відбувалось у період дії постанов Правління НБУ, якими встановлювався строк у 90 календарних днів.

Проте Верховний Суд вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, адже зовнішньоекономічні операції Товариства з контрагентами-нерезидентами здійснювались протягом тривалого часу (як в 2014, так і в 2015, 2016 роках) й відповідно під час дії різних постанов Правління НБУ, якими, в свою чергу, визначались строки розрахунків за експортними та імпортними операціями як 90, так і 120 календарних днів, й правильність їх застосування податковим органом має бути перевірена і досліджена у даній справі.

Крім того, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях зазначали, що необхідною умовою для скасування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є саме задоволення позову про стягнення відповідної заборгованості, у зв`язку з чим визнали неприйнятними доводи позивача щодо самих лише звернень до Господарського суду Хмельницької області з питання врегулювання правовідносин з контрагентами (у справах №924/661/16, №924/1933/15, №924/520/15, №924/519/15, №924/533/15).

В цьому контексті, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що дата звернення резидента з позовом, зокрема, до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого на час розгляду такої справи нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1 та 2 Закону №185/94, повинно бути зупинене.

До того ж Верховним Судом України в постановах від 13 лютого 2012 року у справі №21-422а11, від 27 лютого 2012 року у справі 21-387а11 висловлювалась правова позиція (підтримана в подальшому Верховним Судом), згідно з якою передбачене частиною 2 статті 4 Закону №185/94 припинення нарахування пені пов`язане зі зверненням резидента за захистом порушеного нерезидентом права, тому нарахування пені за кожен день прострочення встановлених статтями 1 та 2 цього Закону строку, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено, здійснюється тільки у разі вирішення судом спору між резидентом і нерезидентом на користь останнього.

Водночас припинення судом провадження у справі у зв`язку з добровільним виконанням нерезидентом позовних вимог є позитивним вирішенням спору на користь позивача, оскільки у рішенні цього суду встановлений факт порушення нерезидентом прав позивача на отримання валютних коштів згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та обґрунтованість його позовних вимог.

Проте все наведене вище в сукупності залишилось поза увагою судів, у зв`язку із чим вони не надали оцінки в цьому контексті спірним правовідносинам, як і не перевірили правильності розміру нарахованої Товариству згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням пені, що, в свою чергу, має значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Більше того судами не було враховано доводів Товариства щодо неправильного визначення податковим органом з огляду на положення статті 1 Закону №185/94, статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII, статті 6 Митного кодексу України початкової дати нарахування пені (не з дати оформлення вантажної митної декларації, а з дати фактичного перетину товаром кордону) та відповідно курсу валюти для її нарахування.

В той же час колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованою позицію судів щодо непоширення на спірні правовідносини дії статті 250 ГК України, в силу того, що остання згідно її частини 2 не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Отже наведені приписи процесуального законодавства зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

В статті 163 КАС України викладено вимоги до постанови суду першої інстанції та в її пункті 3 частини 1 передбачено, що в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів й мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Такі ж вимоги до ухвал апеляційного суду було викладено і в статті 206 КАС України.

Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Отже, як вже зазначалось, неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків у ній і зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи, адже касаційний суд відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акпадон Агро» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва