Ухвала

від 26.10.2023 по справі 2-356/11

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26 жовтня 2023 року Єдиний унікальний № 2-356/11 Провадження № 6/501/84/23

УХВАЛА

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді-Тордія Е.Н. секретар судових засіданьКарпова Ю.А..

номер справи 2-356/11,(номер провадження 6-501/84/23)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «ОТП-БАНК»-про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти

участь у справі приймали: боржник ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад клопотання та позиція учасників провадження.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 5 вересня 2023 року звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, шляхом надання дозволу на продаж нерухомого майна в якому зареєстровані малолітні діти.

Подання мотивовано тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства « ОТП БАНК», яке змінило назву на акціонерне товариство « ОТП БАНК» боргу у розмірі 1061796.65 грн.

9 травня 2023 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження , яка була надіслана сторонам виконавчого провадження , одночасно винесена постанова про арешт майна боржника на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти які знаходяться на рахунках боржника .

З отриманих відповідей, коштів та майно на яке можливо звернути стягнення , у боржника немає.

За результатами перевірки майнового стану боржника було виявлено : земельну ділянку кадастровий номер 4821182200:01:000:0129 площею 3,6205 га, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березнегуватський район, Любомирська сільська рада; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно із Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Україна №164 від 31 травня 2023 року територія Березнегуватського району Миколаївської області (де розташована земельна ділянка) та Великоолександрівський район Херсонської області (де розташований будинок) є територіями, на яких, станом на сьогодні, ведуться бойові дії.

Вищевказані обставини унеможливлюють звернення стягнення на належні боржнику земельну ділянку та житловий будинок у рахунок погашення боргу перед стягувачем, отже, виконати рішення суду можливо виключно за рахунок квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з цим, в квартирі за вищевказаною адресою зареєстровані малолітні : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 17 жовтня 2023 року.

6 липня 2023 року приватний виконавець звернувся до Приморської районної адміністрації, як органу опіки та піклування із листом № 7579 з метою отримання дозволу на примусову реалізацію майна, право користування яким мають малолітні діти.

Згідно із відповіді №201-13/469/1 вих від 07 серпня 2023 року на лист приватного виконавця, вбачається , що приватний виконавець не є належним суб`єктом для отрімання відповідного дозволу органу опіки та піклування, оскільки згідно із нормами чинного законодавства, такий дозвіл надається виключно батькам дитини.

Вищевказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.

Враховуючи ,що зареєстровані діти не є членами родини боржника, батьки дітей мають власне житло, приватний виконавець просить встановити порядок виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області, що набрало законної сили 25 жовтня 2011 року , шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , в якій зареєстровані малолітні : ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Приватний виконавець в попередньому судовому засіданні подання підтримав та прохав його задовольнити , посилаючись на викладені в поданні докази. В подальше судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи АТ «ОТП БАНК» в судове засідання не з`явився, надав через електронний суд заяву про розгляд справи у відсутності представника банку, проти задоволення подання не заперечує.

Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання посилаючись на той факт, що на час розгляду справи між банком та основним боржником ОСОБА_6 20 жовтня 2023 року укладено угоду про врегулювання боргу за кредитними договорами № МL-505/087/2008 від 24 вересня 2008 року та RМL -506/001/2007 від 26 жовтня 2007 року .

Відповідно угоди боржником сплачена узгоджена сума заборгованості в розмірі 400000.00грн.Враховуючи даний факт вважає, що підстав для задоволення подання приватного виконавця відсутні.

Суд заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до виконавчого листа виданого 30 квітня 2015 року Іллічівським міським судом Одеської області з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ПАТ « ОТП БАНК» стягнуто заборгованість в сумі 1061796.65 грн.Постановою приватного виконавця № 71111282 від 9 травня 2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

9 травня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Згідно з інформації надісланої МВС № СВП № 71771282 від 9 травня 2023 року відсутні дані про реєстрацію за боржником транспортних засобів.

Інформація з державного реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 331686747, 30252347 від 9 травня 2023 року засвідчує факт наявності у ОСОБА_1 нерухомого майна : земельної ділянки з кадастровим номером 4821182200:01:000:0129 площею 3,6205 га, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березнегуватський район, Любомирська сільська рада; житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 .

Згідно договору дарування від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав права власності на нерухоме майно , квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно із відповіді № 201-13/469/1 вих від 07 серпня 2023 року Приморської районної адміністрації Одеської області ,щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна в якому зареєстровані діти, зазначено, що приватний виконавець не є належним суб`єктом для отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування, оскільки згідно із нормами чинного законодавства, такий дозвіл надається виключно батькам дитини.

З відповіді Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26 жовтня 2023 року вбачається , що реєстрація - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проведена за заявою матері ОСОБА_7 враховуючи місце її проживання.

Згідно угоди про врегулювання боргу за кредитними договорами № МL-505/087 /2008 від 24 вересня 2008 року та RМL -506/001/2007 від 26 жовтня 2007 року укладеної між ОСОБА_6 та ТОВ « ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» боржником сплачена узгоджена сума заборгованості 400000.00грн.

Квитанція № 207Т004NNT від 20 жовтня 2023 року засвідчує перерахування ОСОБА_6 400000.00 грн. на користь ТОВ « ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА».

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила , що саме вона була основним боржником. Зобов`язання було підтримано іпотекою на квартири які їй належали, чоловік був поручителем. На теперішній час заборгованість повністю погашена.

Довідка вих. № 111 від 24 жовтня 2023 року надана ТОВ « ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» засвідчує факт того ,що ОСОБА_6 за кредитними договорами № МL-505/087 /2008 від 24 вересня 2008 року та RМL -506/001/2007 від 26 жовтня 2007 року повністю погасила заборгованість.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з права людини вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує Європейський суд з права людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Європейський суд з права людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Завданням цивільного судочинства за приписами ч.1ст.2Цивільного процесуальногокодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави .

Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами ч.1, 6ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

При цьомуст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

При цьому , в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.

В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч.3ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з ч.2ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтєю 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22).

За матеріалами справи встановлено, що в квартирі, надати дозвіл на звернення стягнення на яку просить приватний виконавець, зареєстровано троє малолітніх дітей. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив , що це діти його троюрідної сестри . Один з яких є інвалідом, вони зареєстровані за місцем проживання матері ОСОБА_7 , яка отримує відповідну допомогу дитині інваліду.

З відповіді Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26 жовтня 2023 року вбачається що реєстрація ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проведена за заявою матері ОСОБА_7 враховуючи місце її проживання.

Статею 13Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» батькам надано право вибору реєстрації місця проживання дитини.

Приватним виконавцем зазначено , що батьки дітей мають інше житло але відсутня інформація чи можуть проживати діти, або користуватися цим житлом, у визначеному законом порядку.

Окрім того, доказів на спростування законності проживання ОСОБА_7 з її малолітніми дітьми в вищевказаної квартирі суду надано не було.

Матеріали подання не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що права малолітніх дітей не будуть порушені в разі звернення стягнення на житло, в якому зареєстровані діти.

Крім того надані до суду докази свідчать про те, що на час розгляду справи підстави для надання дозволу на продаж нерухомого майна відсутні, оскільки боржником сплачена заборгованість за кредитними договорами.

Висновки суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутнісь підстав для задоволення подання приватного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись статтями10,76-80,89,258-260,354,440 Цивільного процесуального кодексу України,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенніподання приватноговиконавця виконавчогоокругу КолечкоДмитра Миколайовичазаінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «ОТП-БАНК» про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти- відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: