Рішення

від 25.10.2023 по справі 718/1331/23

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 718/1331/23

Провадження 2/718/251/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої суддіМасюк Л.О., секретаря Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/1331/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко Василя Миколайовича про визнання недійсним правочину,-

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Дорошенка О.О.

представника відповідача, адвоката Маковійчука П.В.

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Дорошенко О.О., який виступає в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко Василя Миколайовича про визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2023 року він, ОСОБА_1 , поштою отримав від відповідача Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» попередження №1 від 05.01.2023 року, згідно якого відповідач повідомив позивача про те, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 , який побудований СП із змішаною формою власності «Райагробуд» знаходиться на його балансі і є власністю підприємства та рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07.02.1996 року підтверджено, що даний будинок є власністю Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд». Даним попередженням директор підприємства ОСОБА_3 вимагав негайно заключити договір оренди квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає позивач з дня народження та зареєстрований. Також повідомив, що на початку березня 2021 року між позивачем і відповідачем було вже укладено договір оренди №22 від 01.09.2021 року, згідно якого позивач має заборгованість по орендній платі в сумі 9600 грн. та що у разі несплати до 01.02.2023 року даної заборгованості позивачу буде відмінена пільгова щомісячна орендна плата і буде нараховуватись оренда квартири по ціні 2000 грн. в місяць.

Посилається на те, що позивач ОСОБА_1 дійсно уклав під тиском відповідача та під впливом омани договір оренди квартири за №22 від 01.09.2021 року.

Крім того, позивач сплатив суму 9600 грн. нібито за оренду квартири в якій проживає від народження.

Також вказує на те, що згідно відповіді Кіцманського РБТІ на запит адвоката квартира АДРЕСА_2 у власності відповідача не перебуває.

Зазначає, що дійсно рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07.02.1996 року було вирішено: «Чернівецькому ОБТІ оформити право власності на восьмиквартирний будинок АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Чернівецьке ОБТІ зареєструвати дані житлові будинки, проте Чернівецьке ОБТІ не оформило право власності, інформація щодо передачі будинків у власність відповідача у Кіцманському РБТІ та у Кіцманській міській раді відсутня.

Вважає, що відповідач не являється власником ані квартири АДРЕСА_2 , ані самого будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що вказаний договір був укладений під тиском відповідача та під впливом омани, просить позов задовольнити, визнати недійсним договір оренди квартири за №22 від 01.09.2021 року та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 9600 грн., що були сплачені за орендну плату на підставі вказаного договору.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Дорошенко О.О., у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував належності житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та зокрема його квартири Спільному підприємству із змішаною формою власності « ОСОБА_4 », а також вказав, що він постійно здійснював орендну плату за квартиру та комунальні послуги. В задоволенні приватизації на квартиру йому відмовлено, в зв`язку з відсутністю будь якого правовстановлюючого документу на квартиру, викупити квартиру у нього не було коштів.

Представник відповідача Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд», адвокат Маковійчук П.В., у судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні, оскільки Спільне підприємство із змішаною формою власності «Райагробуд» є належним володільцем житлового будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і квартири АДРЕСА_3 цього будинку в якій проживає на умовах оренди позивач з народження 1963 року.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали цивільної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2021 року між ОСОБА_1 та СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди квартири за №22 від 01.09.2021 року, згідно якого орендодавець СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко В.М. передає, а орендар ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймає в строкове платне користування трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; місячна плата за користування вказаним житлом становить 600 гривень, яка здійснюється до 5 числа наступного місяця (а.с.7-8).

Згідно Попередження СП із змішаною формою власності «Райагробуд» за №1 від 05.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору оренди за №22 від 01.09.2021 року, має заборгованість по орендній платі в сумі 9600 грн. та що у разі несплати до 01.02.2023 року даної заборгованості позивачу буде відмінена пільгова щомісячна орендна плата в сумі 600 грн. і буде нараховуватись оренда квартири по ціні 2000 грн. в місяць (а.с.9-10).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07.02.1996 року, з якого вбачається, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 , який побудований Райагробудом (СП із змішаною формою власності « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), знаходиться на його балансі і є власністю підприємства, вирішено зобов`язати Чернівецьке ОБТІ оформити право власності, зокрема на восьмиквартирний будинок АДРЕСА_1 , який є відомчим фондом Райагробуду, та зареєструвати даний житловий будинок (а.с.11).

Згідно відповіді Кіцманського БТІ №21 від 03.04.2023 року та Інформаційної довідки №5003753485761 від 28.04.2023 року вбачається, що Кіцманське БТІ не володіє відомостями про проведення технічної інвентаризації, чи реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12, 18).

Копією квитанції №30 від 31.01.2023 року підтверджується сплата позивачем ОСОБА_1 орендної плати СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в сумі 9600 гривень (а.с.19).

Відповідно достатті 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо оскарження правочину з підстав передбачених ЦК України, суд враховує наступне.

Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину недійсним, повинен довести суду відсутність в усіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Також, аналізуючи підстави визнання недійсним правочину за ст.229-233 ЦК України, слід дійти висновку про те, що оспорювати дійсність такого правочину належить виключно стороні такого оспорюваного правочину.

Посилання позивача, як на підставу недійсності правочину - укладення договору під тиском відповідача та під впливом омани, суд до уваги не приймає, оскільки доводи позивача викладені в позові не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні, оскільки позивач ОСОБА_1 достеменно був обізнаним про те, що квартира у якій він проживає з родиною, а ще раніше проживав із батьками, була надана його батькові, як працівнику СП «Райагробуд», для тимчасового проживання і ним приватизована не була. Як стверджує сам позивач, протягом всього часу проживання у вказаній квартирі, ним сплачувалася орендна плата та комунальні послуги.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає через недоведеність позивачем змісту заявлених вимог позову та, в силу принципу змагальності сторін, не спростовано обґрунтованості та законності позиції відповідача.

Керуючись ст..ст.3,12,19,42,81,89,133,141,263,265,280-282 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко Василя Миколайовича про визнання недійсним правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 27.10.2023 року.

Суддя Кіцманського

районного суду:Л.О.Масюк