Постанова

від 28.02.2024 по справі 718/1331/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року місто Чернівці справа №718/1331/23

провадження №22-ц/822/54/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Факас А.В.

за участю: представника відповідача Маковійчук П.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Спільне підприємство із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко Василя Миколайовича

розглянувши у відкритомусудовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора Рошко Василя Миколайовича про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів, головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л.О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд про визнання недійсним правочину та стягнення грошових коштів.

Посилався на те, що в січні 2023 року він поштою отримав від відповідача Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд» попередження №1 від 05 січня 2023 року, згідно якого відповідач повідомив про те, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 , який побудований СП із змішаною формою власності «Райагробуд» знаходиться на його балансі і є власністю підприємства та рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07 лютого 1996 року підтверджено, що даний будинок є власністю Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд».

Даним попередженням директор підприємства ОСОБА_2 вимагав негайно заключити договір оренди квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає позивач з дня народження та зареєстрований. Також повідомив, що на початку березня 2021 року між позивачем і відповідачем було вже укладено договір оренди №22 від 01 вересня 2021 року, згідно якого позивач має заборгованість по орендній платі в сумі 9600 грн. та що у разі несплати до 01 лютого 2023 року даної заборгованості позивачу буде відмінена пільгова щомісячна орендна плата і буде нараховуватись оренда квартири по ціні 2000 грн. в місяць.

Вважає, що він уклав договір оренди квартири за №22 від 01 вересня 2021 року під тиском відповідача та під впливом омани.

Зокрема, обман виразився в тому, що відповідач надав неправдиву інформацію щодо належності йому на праві власності будинку.

Крім того, він сплатив суму 9600 грн. нібито за оренду квартири, в якій проживає від народження.

Згідно відповіді Кіцманського РБТІ на запит адвоката квартира АДРЕСА_2 у власності відповідача не перебуває.

Рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07 лютого 1996 року було вирішено: «Чернівецькому ОБТІ оформити право власності на восьмиквартирний будинок АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Чернівецьке ОБТІ зареєструвати дані житлові будинки, проте Чернівецьке ОБТІ не оформило право власності, інформація щодо передачі будинків у власність відповідача у Кіцманському РБТІ та у Кіцманській міській раді відсутня.

Вважає, що відповідач не являється власником ані квартири АДРЕСА_2 , ані самого будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що вказаний договір був укладений під тиском відповідача та під впливом омани, просив визнати недійсним договір оренди квартири за №22 від 01 вересня 2021 року та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 9600 грн., що були сплачені за орендну плату на підставі вказаного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2023 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог. Посилався на те, що відповідач ввів його в оману щодо віднесення будинку до власності відповідача.

У відповідача відсутні документи на власність вказаного будинку, даний будинок відносився до відомчого фонду Райагробуд, а не до СП із змішаною формою власності «Райагробуд», де тепер директор ОСОБА_2 . Після розділу Райагробуду на декілька організацій, невідомо кому належать будинки, які були у відомчому фонді Райагробуду.

Суд першої інстанції невірно встановив, що позивач сплачував відповідачу орендну плату, оскільки позивач сплачував квартплату фонду Райагробуду.

Суд першої інстанції допустив до участі у справі представника відповідача ОСОБА_3 без повноважень (без довіреності). Адвокатом Маковійчуком П.В. в поданому клопотанні вказано, що ним було укладено угоду з ОСОБА_2 , але такої угоди немає в матеріалах справи. ОСОБА_2 не міг підписати угоду, оскільки зі слів самого представника він перебуває за межами держави.

Суд першої інстанції невірно дійшов висновку, що позивач був обізнаний про те, що квартира у якій він проживає з сім`єю була надана його батькові як працівнику СП «Райагробуд» для тимчасового проживання і ним приватизована не була і що позивачем сплачувалась орендна плата та комунальні послуги.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сім`я позивача в даній квартирі проживає постійно, а не тимчасово, батько отримав дану квартиру як працівник « ОСОБА_4 », а не як працівник СП «Райагробуд».

Просив позов задовольнити і стягнути судові витрати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу СП із змішаною формою власності «Райагробуд», інтереси якого представляє адвокат Маковійчук П.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказав, що спірна квартира АДРЕСА_2 перебуває на балансі Спільного підприємства із змішаною формою власності «Райагробуд». Вказаний житловий будинок побудовано силами підприємства у 1980-х роках.

Рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради Народних депутатів Чернівецької області №138/2 надано дозвіл щодо оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Всі квартири були приватизовані працівниками підприємства та їм видано органом приватизації, який був створений при підприємстві спільно з БТІ, свідоцтва на право власності, крім ОСОБА_1 , який не працював на підприємстві «Райагробуд» та безпідставно продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_3 .

Вказує, що позивач ОСОБА_1 добровільно, свідомо уклав договір оренди вказаної квартири від 01 вересня 2021 року, а тому посилання позивача є надуманими.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 01 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір оренди квартири за №22 від 01 вересня 2021 року, згідно якого орендодавець СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в особі директора ОСОБА_2 передає, а орендар ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймає в строкове платне користування трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; місячна плата за користування вказаним житлом становить 600 гривень, яка здійснюється до 5 числа наступного місяця (а.с.7-8).

Згідно Попередження СП із змішаною формою власності «Райагробуд» за №1 від 05 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору оренди за №22 від 01 вересня 2021 року, має заборгованість по орендній платі в сумі 9600 грн. та що у разі несплати до 01 лютого 2023 року даної заборгованості позивачу буде відмінена пільгова щомісячна орендна плата в сумі 600 грн. і буде нараховуватись оренда квартири по ціні 2000 грн. в місяць (а.с.9-10).

З копії рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07 лютого 1996 року вбачається, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 , який побудований Райагробудом, знаходиться на його балансі і є власністю підприємства, вирішено зобов`язати Чернівецьке ОБТІ оформити право власності, зокрема на восьмиквартирний будинок АДРЕСА_1 , який є відомчим фондом Райагробуду, та зареєструвати даний житловий будинок (а.с.11).

Згідно відповіді Кіцманського БТІ №21 від 03 квітня 2023 року та Інформаційної довідки №5003753485761 від 28 квітня 2023 року, Кіцманське БТІ не володіє відомостями про проведення технічної інвентаризації чи реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації будинку АДРЕСА_1 (а.с.18).

Копією квитанції №30 від 31 січня 2023 року підтверджується сплата позивачем ОСОБА_1 орендної плати СП із змішаною формою власності «Райагробуд» в сумі 9600 гривень (а.с.19).

З копії довідки №7 від 01 травня 2020 року, виданої СП «Райагробуд», вбачається, що ОСОБА_1 разом з сім`єю проживає у відомчому будинку АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 сплатив квартплату до 01 січня 2022 року (а.с.70).

З довідки СП із змішаною формою власності «Райагробуд» №4 від 20.01.2024 року вбачається, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 перебуває на балансі підприємства (а.с.134). Аналогічна довідка видана виконавчим комітетом Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області №270 від 02.02.2024 року (а.с.161).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача викладені в позові не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивач ОСОБА_1 достеменно був обізнаним про те, що квартира у якій він проживає з родиною, а ще раніше проживав із батьками, була надана його батькові, як працівнику СП «Райагробуд», для тимчасового проживання і ним приватизована не була. Як стверджує сам позивач, протягом всього часу проживання у вказаній квартирі, ним сплачувалася орендна плата та комунальні послуги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Відповідно до статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він уклав з відповідачем договір оренди квартири за №22 від 01 вересня 2021 року, вважаючи, що квартира належить на праві власності відповідачу. Однак, відповідач його ввів в оману щодо належності до власності відповідача спірного будинку, оскільки реєстрація даного будинку відсутня в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції встановив, що будинок АДРЕСА_1 є відомчим будинком СП «Райагробуд», перебуває у нього на балансі та є його власністю.

Дана обставина підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради №138/2 від 07 лютого 1996 року, з якого вбачається, що 8-ми квартирний будинок по АДРЕСА_1 , який побудований Райагробудом, знаходиться на його балансі і є власністю підприємства, вирішено зобов`язати Чернівецьке ОБТІ оформити право власності, зокрема на восьмиквартирний будинок АДРЕСА_1 , який є відомчим фондом Райагробуду, та зареєструвати даний житловий будинок. Також підтверджується довідками СП із змішаною формою власності «Райагробуд» №4 від 20.01.2024 року та виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області №270 від 02.02.2024 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обману зі сторони відповідача про укладенні договору оренди квартири.

Крім цього, колегія суддів враховує ту обставину, що позивач проживає в спірній квартирі з народження (з 1963 року) і був обізнаний про належність квартири СП «Райагробуд». Укладаючи договір оренди квартири, він мав можливість дану інформацію перевірити.

Позивач не спростував у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), не виконав встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, не довів належними і допустимими доказами факту вчинення правочину під впливом обману, проти його справжньої волі.

Крім того, з огляду на недоведеність, колегія суддів відхиляє посилання позивача на вчинення відносно нього психологічного тиску та погроз з боку відповідача з метою примусу для укладення договору оренди квартири, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо цього, у тому числі докази щодо звернення позивача з цього приводу до органів поліції та прийняті ними за результатом розгляду рішення.

Позовна вимога про повернення грошових коштів розміром 9600 грн. є похідною від позовної вимоги про визнання правочину недійсним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив і в задоволенні цієї вимоги.

Висновки суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 230 ЦК України підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, а наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача адвокат Маковійчук П.В. не надав доказів щодо повноважень представляти відповідача в суді першої інстанції, з огляду на таке.

Стаття 59 Конституції України регламентує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 названого Закону, відповідно до частин 1-3 якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Отже, спеціальний закон, який визначає правила здійснення адвокатської діяльності регламентує подання на підтвердження повноважень адвоката не всіх документів, визначених пунктами частини другої статті 26 наведеного Закону, а лише один із запропонованих альтернатив, які підтвердять такі повноваження.

Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі мінами), встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Відповідно до пункту 12.8 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі мінами), ордер повинен містити обмеження повноважень адвоката, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Таким чином, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18).

Крім того, зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі

№ 750/7902/20-ц, які є релевантними для вирішення спірного процесуального питання.

Матеріали справи свідчать про те, що адвокат Маковійчук П.В. представляв інтереси відповідача СП із змішаною формою власності «Райагробуд» на підставі ордеру серії СЕ №1063373 від 27 червня 2023 року (а.с.40).

Таким чином, установивши, що долучена до позовної заяви копія ордеру серії СЕ №1063373 від 27 червня 2023 року на надання правової допомоги у Кіцманському районному суді Чернівецької області на підставі договору про надання правової допомоги від 27 червня 2023 року засвідчена у визначеному законом порядку, містить усі обов`язкові реквізити, апеляційний суд доходить висновку про те, що вказаний документ є належним та таким, що підтверджує право особи бути представником відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), через що колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12,13,81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.263,264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми, підстав для розподілу судових витрат немає, а витрати позивача понесені ним у суді першої та апеляційної інстанцій, залишаються за ним та відшкодуванню не підлягають.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368,374, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк